Особливості підготовки та проведення екскурсії на архітектурну тематику «дДуховні святині Львова»

Прийом опису ставить  своїм завданням надати допомогу в правильному відображенні об'єкта у свідомості екскурсантів (форма, обсяг, з якого матеріалу виготовлений, розташування щодо навколишніх об'єктів). Для опису об'єкта характерні точність, конкретність. Цей прийом припускає  виклад екскурсоводом характерних рис, прикмет, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта в певній послідовності.

В автобусній екскурсії прийом опису використовується при всіх видах показу як з виходом екскурсантів з автобуса, так і без виходу (спостереження об'єктів з вікна  й під час руху автобуса на маршруті).

Прийом характеристики побудований  на визначенні відмітних властивостей і якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна  характеристика об'єктів і "діючих" в екскурсії осіб.

Прийом репортажу. Репортаж є жанром журналістики, що оперативно повідомляє про яку-небудь подію, являє  собою інформацію про те, що в  цей момент відбувається перед очима  репортера. Журналіст, що використовує даний жанр, завжди є очевидцем  або учасником відмічуваної події. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію, явище, процес, очевидцями яких є екскурсанти. Розповідь  при цьому йде про об'єкт, що потрапив у поле їхнього зору (наприклад, про конвеєр, що рухається, де відбувається складання автомобілів). Цей прийом ефективний лише тоді, коли об'єкт показується  в розвитку, він допомагає побачити, як змінюється об'єкт у ході спостереження  й народжується щось нове.

Прийом цитування. Цитата - дослівна витримка з якого-небудь тексту або в точності приводити  чиїсь фрази або слова (пряма  мова). До цитування прибігають у  наступних випадках: для підтвердження, яскравого й переконливого вираження  своєї думки, збереження особливостей мови й колориту певного історичного  періоду часу, відтворення картини  події й ознайомлення із чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на авторитет).

1.6.1. Особливі методичні прийоми

Крім методичних прийомів показу й розповіді на екскурсії  використовуються особливі прийоми, які  допомагають краще засвоїти зміст  матеріалу. Серед них особливе місце займає прийом, що робить екскурсію більше документальної, доказової. Наприклад, уводиться як додатковий епізод - зустріч екскурсантів з одним з учасників історичних подій і ін. При цьому повинна забезпечуватися документальність виступів учасників подій. Фактичний матеріал, що вони використовують, ретельно звіряється. Для цієї роботи залучаються матеріали музеїв, архівів і наукових установ, друковані джерела.

Іноді в екскурсіях використовується прийом дослідження. Наприклад: глибина  колодязя визначається за допомогою  палаючого аркуша паперу, що, падаючи, висвітлює спочатку стінки, потім  далеке дно; глибина ущелини виміряється  кинутим камінчиком.

Прийом дослідження сприяє активізації сприйняття змісту екскурсії  її учасниками, частіше він використовується в екскурсіях з дітьми й підлітками.

 

1.7. Особливості проведення екскурсій на архітектурну тематику

Архітектурні  екскурсії поділяються на:

-  екскурсії, присвячені показу пам'яток архітектури певного періоду;

-  екскурсії, присвячені творчості певного архітектора;

-  екскурсії, які знайомлять з плануванням і забудовою міст;

-  екскурсії в райони новобудов.

Під час  проведення архітектурних екскурсій  особливе значення має вибір місця  розташування групи екскурсантів біля об'єкта, вибір найбільш вигідної точки  показу. Показ об'єкта починається  з попереднього огляду. Потім переходять до його аналізу, причому застосовують як історичний аналіз (для характеристики епохи, в яку об'єкт було споруджено), так і мистецтвознавчий (розкриваються особливості архітектурного стилю, роль будівельного матеріалу і декору). Показується зв'язок функціонального призначення споруди, ЇЇ конструктивних особливостей та естетичного значення, зв'язок архітектурного пам'ятника з ландшафтом.

В архітектурну екскурсію можуть включатися такі об'єкти: давні міста, архітектурні ансамблі і комплекси, житлові будинки, адміністративні і громадські споруди, пам'ятники монументально-образотворчого мистецтва (фрески, мозаїка, рельєф, скульптура), панорами міста та ін.

Важливу роль відіграє володіння екскурсоводом  спеціальною термінологією. Використання кожного з термінів з відповідним  поясненням значно збільшує ефективність реалізації пізнавальної функції екскурсії, а також активізує активність екскурсантів.

Основні методичні прийоми, які застосовуються в екскурсіях на архітектурну тематику:

-  зорова реконструкція;

-  порівняння;

-  архітектурний, мистецтвознавчий та історичний аналіз;

-  прийом руху (з дальньої точки огляду сприймається силует споруди, зблизька — архітектурні деталі і декор) та ін.

Обхід споруди, підйом на башту дозволяють уявити розміри об'єкта, його форму і  висоту. Звук кроків у храмі, особливі запахи будівельних матеріалів, доторки до стін -- все це сприяє формуванню у екскурсантів єдиного художнього образу архітектурного пам'ятника [ 2, c. 165].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ПРАВОСЛАВНІ ХРАМИ ТА ЦЕРКВИ ЛЬВОВА

2.1. Церква святого Георгія

Це́рква свято́го Гео́ргія Змієбо́рця — православний храм у Львові на вулиці Короленка, 3. Налажить до Української православної церкви (Московського патріархату). З 1992 року виконує функції кафедрального  собору Львівської єпархії.

До початку  Першої світової війни церква була єдиним легальним православним храмом у всій Галичині і належала до Буковинської митрополії. У міжвоєнний період вона була центром Галицького деканату Польської  православної церкви в межах Варшавської  єпархії. У 1945—1946 роках храм був  катедрою Львівської єпархії Українського екзархату РПЦ.

Після прийняття  у 1708 році унії Львівським братством, а  пізніше — кількома галицькими монастирями, єдиним православним храмом Галичини залишився Манявський скит. Під час  Йосифінської касати 1785 року скит був  примусово ліквідований.

1862 року  австрійський уряд визнав за  православною церквою у Львові  право публічності («громадянства»), однак право парафії так ніколи  і не було визнане, хоч фактично  храм виконував функції парафіяльного,  ведучи метричні книги усіх  православних народжених у Галичині.

8 жовтня 1895 року затверджено проект нового  храму, виготовлений віденським  архітектором Ґуставом Захсом. Він  же виконав проект плебанії  і огорожі. Початково будинок  плебанії планувався на осі  входу, але згодом проект змінено  і будинок переміщено на схід  від церкви. Того ж року в  конкурсі на проведення будівельних  робіт перемогла фірма Вінцента  Равського.

1 листопада  1897 року закладено наріжний камінь. Того ж року організовано комітет  будівництва, до якого ввійшли:  архітектор будівельного департаменту  Галицького намісництва Йозеф  Браунзайс — у якості технічного  дорадника, інженер намісництва  Антон Гауф — керівник будівництва,  Євген Воробкевич — адміністратор парафії, професор університету Михайло Грушевський — як церковний опікун.

У жовтні 1899 року головні роботи зі спорудження  церкви і плебанії було виконано і  до наступного року тривали роботи по викінченю. 1901 року встановлено чотириярусний  іконостас виготовлений віденськими  майстрами: різьбярем Карлом Вормундом  і живописцем Фрідріхом фон Шиллером. Кам'яний вівтар виготовлено у Львові скульптором Людвіком Тировичем. Поліхромію в храмі виконав 1902 року віденський живописець Карл Йобст. Вітражі і  мозаїчна вставка над центральним  входом виготовлені і змонтовані віденською фірмою «Tiroler Glas Malerei Anstalt». Сім дзвонів відлито фірмою Карла  Швабе (усі датовані 1898 роком). 27 жовтня 1901 року храм освячено на честь святого  Георгія.

1902 встановлено  дві пам'ятні мармурові таблиці,  як цього вимагала консисторія  Буковинської митрополії. Перша  — присвячена 50-річчю вступу імператора  Франца Йосифа I на трон, друга  — про посвячення церкви. Обидві  таблиці також виконав Людвік  Тирович.

Церква  знаходиться у Личаківському  районі Львова, на непарній стороні  вулиці Короленка. Ділянка, на якій розміщено  комплекс, похила і спадає до півдня. Від вулиці відділена металевою  огорожею на мурованому цоколі. В огорожі  влаштовано в'їздну браму, а також  фірту, що знаходиться на одній осі  із центральним входом церкви. Головний фасад і вхід знаходяться із заходу (зі сторони вулиці). З тилу розміщена  осібна двоярусна плебанія, збудована  у такій же як і храм будівельній  техніці і утворює з ним  єдиний архітектурний ансамбль. Архітектурний  стиль споруди характеризують як суміш неороманського та неовізантійського  стилів (історизм).

В плані  храм центричний і має форму грецького  хреста, в кутах якого знаходяться  чотиригранні в плані вежі, що разом  утворює квадрат. Рамена хреста на плані  дещо виступають за межі квадрата, утворюючи  ризаліти з чотирьох боків фасаду. Вежі зі сторони вулиці (західні) виконують  функцію дзвіниць. У східних вежах влаштовано двоповерхові захристії. Загалом об'ємно-просторове вирішення храму нагадує семінарську церкву резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях, архітектора Йозефа Главки [ 3,c. 76—81].

Збудований  із цегли та білого полянського та тернопільського каменю. Кам'яними  блоками викладено наріжжя та віконні пройми. На фасаді цегла  червона облицювальна, спеціального випалу. Ризаліти усіх чотирьох сторін двоярусні, увінчані трикутними фронтонами. До тильного примикає абсида, перекрита  конховим склепінням, зовні п'ятигранна, півкругла зсередини. Решта ризалітів  на другому ярусі мають потрійне вікно під одним спільним архівольтом. Головний вхід має власний трикутний  фронтон, розміщений на двох колонах, що фланкують вхід. Кутові вежі чотириярусні, перші яруси кожної з них мають  по два вузьких вікна із мініатюрними стилізованими консольними арками. Другі яруси мають ширші вікна  із півциркульним завершенням. Третій ярус — невисокий із маленькими круглими вікнами. Четверті яруси веж  утворені восьмигранними барабанами із високими вузькими півциркульно завершеними  вікнами на кожній грані. Храм увінчаний  п'ятьма візантійської форми банями, з яких центральна значно домінує  над рештою. Центральна баня, подібно  до бічних, розміщена на значно більшому восьмигранному барабані з такими ж  вікнами. Внутрішня поверхня центрального купола — сферична. На гранях фронтонів  і у піддашші усіх п'ятьох веж  знаходиться карниз із модульонами  дуже простої форми. Такий самий  проміжний карниз відділяє другі  яруси веж від третіх.

Сьогодні  церква тимчасово виконує функції  кафедрального собору Львівської єпархії. Богослужіння відбуваються щодня, в  неділю та на великі свята правиться  дві чи три Служби Божі. Богослужіння відбуваються на церковно-слов'янській  мові московського, а не київського ізводу, як це прийнято в більшості  церков єпархії, що, як зазначено на її офіційному сайті, «дуже гнітить  духовенство єпархії та спокушує основну частину вірних.

Настоятелем храму з 1978 по 2007 роки року був протопресвітер Василь Осташевський. З 2008 року настоятелем  є протоієрей Роман Коломийчук.

 

2.2.  Храм святого Іоана Золотоустого

Хра́м свято́го Іоа́на Золотоу́стого — храм у  Львові на вулиці Лисенка, 43, колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового  і монастир францисканок.

Монастирський комплекс розташований на непарній стороні  вулиці Лисенка, на схилі т. зв. Змієвої  гори, на ділянці вирівняній і підмурованій зі сторони вулиці. При спогляданні  з вулиці Личаківської через вулицю Заньковецької візуально замикає  перспективу останньої. За будівлями  знаходиться огороджений цегляною стіною сад. На центральній осі з  храмом у мурі влаштовано металеву браму, від якої вгору ведуть два  крила сходів. На західному краї муру влаштовано заїзд, перекритий півциркульною  аркою зі східчастим дашком.

Храм  збудований з цегли червоного  і жовтого кольорів, із застосуванням  кам'яних елементів, зовні нетинькований. Зорієнтований на осі північ-південь. З обидвох боків примикають монастирські корпуси. За плануванням це однонавова базиліка. Нава квадратна в плані, перекрита одним хрестовим склепінням. Ребра склепінь опираються на високі півколони із кубічними романськими  капітелями. В бічних стінах нави влаштовано по одному вікну із півциркульним  завершенням. З обох боків нави влаштовано входи до каплиць, що примикають до храму. Перша — св. Франциска (східна сторона), друга — св. Йосафата (західна  сторона). Нартекс однопрясловий, коротший від нави, піднесений відносно неї  на одну сходинку. У ньому влаштовано емпору, під котрою знаходиться невеликий  передсінок і два бічні проходи  ведуть до східного і західного крил монастиря. З півночі від нави — презбітерій, дещо вужчий за наву, піднесений відносно неї на одну сходинку, перекритий одним пряслом хрестового склепіння. Після презбітерія —  двопряслова абсида, що виходить у  внутрішній двір. Фасад костелу двоярусний із трикутним фронтоном виступає назовні у вигляді ризаліту монастиря. Фронтон увінчаний кам'яним хрестом (хрест втрачено), а краї — кам'яними вежечками. Другий ярус розділений лізенами із жовтої цегли на три поля, при чому центральне поле значно ширше за бічні. На другому ярусі влаштовано кругле вікно, а над ним, у півциркульно завершеній неглибокій ніші — група з трьох вузьких вікон, з котрих середнє — вище за бічні. Портал храму має власний трикутний фронтон, увінчаний хрестом, опертий на двох колонах з капітелями з рослинного орнаменту. В середині фронтона — півциркульна арка зі ступінчастим профілем. Над аркою в круглій ніші зображення монстранції з ангелами. Вхід звичайний прямокутний, над ним тимпан із мозаїковим зображенням Спасителя із написом ІС ХС. Дах над нартексом і презбітерієм і абсидою — двоскатний, над навою — наметовий, вкритий шифером. Дах над навою увінчаний восьмигранною, оббитою бляхою, вежечкою із витягнутим гострим завершенням із хрестом. Подібна, дещо менша вежечка увінчує дах абсиди.