Перспективи розвитку туризму у містах Тернопільської області

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Перспективи розвитку туризму  у містах Тернопільської області

 

 

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Поняття історико-культурного  туризму

1.1 Аспекти історико-культурного  туризму

1.2 Історико-культурний туризм і  чинники його розвитку у містах

Розділ 2. Характеристика історико-культурний об’єктів у містах Тернопільської області

2.1 Почаїв, Зарваниця, Підгайці 

2.2 Теребовля, Збараж, Бережани, Микулинці

2.3 Тернопіль, Вишнівець, Заліщики, Чортків

Розділ 3. Проблеми і перспективи  розвитку туризму у містах Тернопільської області

Висновки

Список використаних джерел

 

 

Вступ

 

Історико-культурні ресурси є  основою пізнавального туризму. Вони представлені різноманітними видами історичних пам`яток, меморіальних місць, музеями, театрами, тобто взаємозв`язками об`єктів матеріальної та духовної культури. Культурна спадщина – це спадщина історичного розвитку цивілізації, яка зосереджена в тій чи іншій місцевості. В Україні практично кожна місцевість може використовуватися для розвитку пізнавального туризму.

Україна має значну кількість історико-культурних пам'яток різних епох, які охоплюють період від палеоліту до наших днів. У багатьох регіонах України, особливо в Карпатах, на Поліссі, добре збереглися народні звичаї та обряди, оригінальний фольклор, художні промисли, які можуть стати основою для організації міжнародного туризму.

Особливу роль в розвитку туристичної  діяльності відіграють пам'ятки історії  та культури, як наочне свідчення таланту  українського народу, його тисячолітньої  історії. В Україні взято під  охорону держави понад 70 тисяч пам'яток історії та культури (в тому числі понад 12 тис. найбільш цінних у туристичному відношенні пам'яток архітектури), які є зразками монументальних витворів мистецтва, починаючи від III ст. до нашої ери. [14;35]

Об’єктом дослідження курсової роботи ми вибрали 11 міст Тернопілської області, де збереглося найбільше історико-культурних пам’яток.

Предмет дослідження – їх цінність з точки зору використання у туристичній  діяльності.

Мета роботи – проблеми і перспективи  розвитку туризму у містах Тернопільської області, а її завдання – які заходи треба вжити для розвитку туристичної галузі у цьому регіоні.

Для успішного розвитку туризму  на Тернопільщині, окрім природно-кліматичних  ресурсів, наявні також комплекс об’єктів історико-культурної спадщини, сприятливе екологічне середовище, вигідне географічне розташування, з огляду на близькість кордонів з європейськими державами, розвинену систему транспортного сполучення тощо.

 

 

Розділ 1. Поняття історико-культурного  туризму

 

Історико-культурні ресурси України є важливою складовою турисько-рекреаційного потенціалу. Вони відзначаються великою різноманітністю і включають археологічні та історичні знахідки, середньовічні споруди і печерні міста, палацові ансамблі, місця історичних подій, а також особливості культури і побуту різних етнічних груп українців та інших народів, що населяють територію країни. [19;133]

На думку американського ученого  В.Сміта (V.Smith) існують шість категорій  туризму: етнічний туризм; культурний туризм; історичний туризм; екологічний туризм; рекреаційний туризм; діловий туризм.

Український учений Н.П. Крачило запропонував шість видів туризму: курортно-лікувальний; культурно-розважальний (туристичні подорожі, що проводяться з метою ознайомлення з історико-культурними, археологічними і архітектурними визначними пам'ятками, відвідини музеїв, картинних галерей, театрів, фестивалів, спортивних змагань і інших об'єктів культури); спортивний; пізнавально-діловий; релігійний; промисловий. [5;6]

Російський учений Н.С.Мироненко вважає, що головний мотив рекреаційної діяльності ділиться на наступні види: лікувальна; оздоровча , спортивна; пізнавальна (натуралістична, культурно-історична). Його співвітчизник В.А.Квартальнов вважає, що мотиви певною мірою зумовлюють поведінку людини як покупця турпродукту, впливаючи на вибір практично всіх його складових елементів і метою подорожі пропонує наступні види: відпочинок, дозвілля, розвага; пізнання; спорт і його супровід; паломництво; ділові цілі; гостьові цілі. Він вважає, що головні завдання історико-культурного туризму полягає в тому, щоб познайомитися з досягненнями культури, науки і техніки (музеї, галереї, культові споруди, архітектурні ансамблі і т.д.), відвідати історичні місця і споруди. [12;45]

Класификація рекреаційної діяльності повинна бути багаторівневою. Туристичні потреби основного рівня представлені ландшафтним туризмом, включаючи антропогенні і природні ландшафти, які задовольняють потреби туристів в пізнанні природи і культури. Туристичні потреби іншого рівня - підвищеного рівня, направлені на задоволення туристами подреб в розвагах. Спеціальний рівень туристичних потреб включає милування пам'ятниками культури, курортно-лікувальну діяльність, відпочинок, участь в конференціях, паломництво, наукові експедиції тощо. Історико-культурний чинник є єдиним у всіх трьох рівнях туристичних потреб.

Історико-культурний туризм відзначається  високою атрактивністю, яка визначається сукупністю чинників культури і історії. Після загального значення історико-культурний туризм є найактивнішою частиною серед всіх чинників туристичної привабливості. У сучасній інтерпретації, культурний ландшафт має властивість універсальності, автентичності і цілісності як об'єкт культурної і природної спадщини. Історико-культурний туризм існує разом з іншими чинниками, які відіграють дуже важливу роль в розвитку індустрії туризму. [14;73]

 

1.1 Аспекти історико-культурного  туризму

 

Для формування туристичної атрактивності історико-культурний туризм повинен мати наступні аспекти :

1. Туризм зі знайомства з мистецтвом і літературою.

Відомі діячі літератури і мистецтва і їхня творчість можуть бути провідним чинником залучення іноземних туристів.

2. Історичний туризм.

Історичні пам'ятники не тільки є цільовими  місцями роботи фахівців, але і  цікавими місцями для туристів.

3. Туризм архітектурної культури.

Кожна країна або кожен народ має свої історико-культурні джерела. Архітектурна культура як «застиглі історичні вірші», стилі архітектури вельми різноманітні. Як правило, різниця стилів архітектури різних країн і національностей є головною причиною формування потоку іноземних туристів.

4. Туризм тематичних парків культури.

Тематічні парки є штучними рекреаційними  ресурсами, які народжені творчою  думкою і створюють особливу атмосферу  з однією темою або декількома темами, щоб привертати увагу туристів. У 1955 р. американець Волт Дісней (Walt Disney) створив Діснейленд (Disneyland), відкриваючи історію тематичного парку в світі.

5. Туризм міського зосередження  і культури.

Міста як місця зосередження культури, економіки і політики країн і регіонів мають свою перевагу і формують туристичний ринок першого класу для іноземних туристів. Їхня роль в історико-культурному туризмі постійно зростає.

6. Музейний туризм.

Музеї як місця експозиції історико-культурної спадщини країни користується достатньо високою популярністю, особливо для іноземних туристів, оскільки є всесвітьо-визначними пам'ятками.

Представлені шість видів історико-культурного туризму формують ядро культури туристичних центрів. [9;208]

 

1.2 Історико-культурний  туризм і розвиток туристичних міст

 

Історико-культурний туризм відіграє важливу роль у формуванні і розвитку туристичних міст. У територіальних рекреаційних системах - ТРС (В.С. Преображенський, 1971), підсистеми природних і культурних комплексів є ядрами їхньої туристичної атрактивності. На відміну від природних чинників історико-культурний чинник поєднує характерні риси рухомості і нерухомості і має свою історичну динаміку. З підвищенням рівня культури населення історико-культурний туризм відіграє важливу роль в розвитку туристичних центрів. Місця збереження пам'яток історії і культури формують туристичні райони, вузловими, фокусними точками яких є туристичні міста. Тому саме туристичні міста служать кінцевими цільовими місцями туристів.

Сучасні міста виконують багато функцій: політичні; економічні; науково-освітні; транспортні; інформаційні; культурні; туристичні. Для більшості міст характерна тенденція послідовного посилення туристичних функцій.

Розвиток міст як туристичних центрів повинне включати сім функціональних систем:

1. Система туристичної атрактивності включає справжні визначні пам'ятки, пам'ятники і визначні пам'ятки культури, вона повинна повною мірою представляти характерні риси і культурне зосередження міста;
2. система обслуговування. Функція системи направлена переважно на якісне обслуговування рекреантів;
3. система транспорту. Функція даної системи виявляється в двох аспектах: вона повинна представляти туристам хороші умови для відвідин міста і переміщень по місту; і також транспортна система є важливою планувальною особливістю міста;
4. система знаків покажчиків. Система знаків є важливою частиною інтернаціоналізації міста, включаючи проектування знаків, систему їх пояснення і систему пояснюючих мов. Ситема пояснюючих мов дуже важлива. У принципі, англійська мова є основною для іноземних туристів. Крім того, відносно конкретної мовної атмосфери різних країн туристам потрібна друга мова. Наприклад, в країнах СНД можна використовувати англійську і російську мови як основні мови системи пояснення щоб задовольнити запити іноземних туристів;
5. система контролю якості обслуговування;
6. система підтримки інфраструктури міста;
7. система страхування і особистої безпеки туристів.

Місто як туристичне цільове місце, в першу чергу, повинне володіти своїм стилем. За вимогами туристичного маркетингу, для вибору іноземних визначних пам'яток туристів цікавлять перш за все саме місто. Щоб дотримувати постійно сильну життєву силу туристичних міст їм треба підтримувати вміст культури. [3;212]

Міста, які володіють характерними рисами історії і культури, можуть розділятися на наступні моделі розвитку:

1. Комплексний центр

Міста є сукупністю центрів культури, політики, економіки, науки, утворення країн або регіонів. Такими, зокрема є столичні міста. Для раціонального розвитку цих міст, дуже важливим завданням є перетворення в дійсність принципів стійкого розвитку, зберігати історико-культурні пам'ятники і разом з тим не обмежувати розвиток економіки міста.

2. Історико-культурний  центр

Міста є як місцями зосередження історико-культурних пам'ятників, так і світовими відомими центрами курортного туризму. Наприклад, Одеса – великий центр рекреації - курортного лікування і оздоровлення, туризму, масового неорганізованого відпочинку, які за головними напрямками можуть і повинні виходити на міжнародний рівень. Культура Одеси формує сильну привабливість міста для іноземних туристів. З'єднання культурних і природніх (приморське положення, теплий клімат) ресурсів дозволяє Одесі ставати відомим туристичним містом світу.

3. Монофункціональні  міста культури та історії

Такі міста є високою історико-культурною цінністю. Інші функції - політичні, економічні, наукові і освітні, транспортні  тощо, які у них розвинені слабо  або ж відсутні. Зазвичай споруди  є музеями «просто неба», мають  велику цінність для пізнання еволюції людської культури, і тому володіють великою перевагою для залучення іноземних туристів.

4. Центральна зона рекреації і комерці.

Будівніцтво центральної зони рекреації  і комерції - ЦЗРК означає, що кожне  місто повинне мати в своєму розпорядженні свій привабливий квартал, який повністю виражає свій винятковий стиль культури і життя жителів даного міста. ЦЗРК як важлива частина функціональної структури міста повинна стати яскравим ознайомленням туристичного міста і важливим районом туризму. Іншими словами, ЦЗРК повинна бути багатоаспектною, комплексною, багатофункціональною. Вона виділяється як красива і цікава частина міста, яка цікава туристам, що приїжджають і яка популярна як рекреацонна зона для місцевих жителів. Для туристичних міст ЦЗРК є «душею міста». ЦЗРК туристичних міст повинна включати наступні необхідні елементи:

а) пішохідна вулиця, або пішохідний квартал міста,

б) місця розваг як традиційної  культури, так і сучасної масової  молоді;

в) маленькі своєрідні бари;

г) центри і майданчики для виступів, конкурсів, традиційних свят тощо. [20;150]

 

 

Розділ 2. Характеристика історико-культурних об’єктів у містах Тернопільської області

 

Класифікацію історико-культурних об’єктів регіону, яку подано нижче, ми склали таким чином, щоб виділити особливості кожного населеного пункту. Наприклад, у підрозділі 2.1. ми описали місця найбільшої концентрації релігійних пам’яток на Тернопільщині. Наступний підрозділ був сформований з таких міст, як Збараж, Теребовля, Бережани і села Микулинці, які можуть привабити відвідувачів своїми замками. До третього підрозділу увійшли міста і села, які, по-перше, важко віднести до будь-якої з вищеперелічених груп, а по-друге, кожний з цих населених пунктів має свої унікальні історико-культурні пам’ятки.

 

2.1 Почаїв, Зарваниця, Підгайці

 

Місто Почаїв (9 тис.мешканців) відоме тим, що тут розташована одна із найвизначніших християнських святинь України. Традиційно вважається, що Почаївська лавра знаходиться у Почаєві. Однак одного погляду на місто  з висоти пагорба (386 м), на якому стоїть храм Успіння Пресвятої Богородиці, буде достатньо, щоб зрозуміти, що насправді містечко розташоване поряд із лаврою. Ритмові Почаївської Свято-Успенської лаври підпорядковане життя усіх навколишніх теренів яку духовному, так і в політичному сенсі