Природно-рекреаційні ресурси Миколаївщини

У Миколаївській області  на державний облік взято 3,3 тисячі пам'яток, у тому числі 143 пам'ятки архітектури. [4] В області діють 3 музеї з 8 відділами.

У березні 2002 року за здобуті  соціально-економічні показники Миколаївську область нагороджено високою відзнакою – «Кришталевим рогом достатку» у Міжнародному академічному рейтингу «Золота фортуна». Це визнання трудових здобутків жителів краю.[5]

Таким чином, область  має значні природні рекреаційні  ресурси: сприятливий клімат, піщані пляжі уздовж Чорноморського узбережжя, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі і ропа морських лиманів. Заклади відпочинку розташовані головним чином у курортних зонах міст Коблево, Очаків та Миколаїв. У Очакові найбільші турбази «Салют», «Парадіз» та пансіонат «Миколаїв», а також турбаза «Південний Буг» у Миколаєві.

 

1.2 Історичний розвиток  міста Миколаєва

 

Територія сучасного  міста Миколаєва розташована  на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул. Унікальність її географічного місцезнаходження була відзначена людьми ще в стародавні часи. Найбільш рання археологічна пам'ятка, яка знайдена на території міста, датується добою неоліту (V – ІV тис. до н.е.). Миколаївська земля пам'ятає скіфів, древніх греків, слов'янські племена, ногайські орди, вільних запорізьких козаків.

Інтенсивне заселення Миколаївського півострова почалося в останній чверті XVIII століття вже після визволення Північного Причорномор'я від турецьких завойовників і виходу Російської держави до Чорного моря.

Першими будівлями на місці сучасного міста Миколаїв були кузня і будинок запорожців біля паромної переправи через гирло Інгула, а також рибальське поселення і хутір купця Фабра.

За велінням князя Г.О.Потьомкіна в гирлі ріки Інгул у 1788 році була закладена нова верф. Довкола верфі почало рости містечко. Ім'я своє воно отримало через рік, після переможного штурму Очакова російськими військами під командуванням О.В.Суворова. Очаків був здобутий в грудні 1788 року, у день Святого Миколая, заступника моряків. На його честь і назвали нове місто.

Перші два роки будівництвом міста керував обер-штеркрігс-комісар Чорноморського адміралтейського правління Михайло Фалєєв, близький соратник князя Потьомкіна, що відав постачанням Чорноморського флоту продовольством, обмундируванням і коштами. Будувалося місто за спеціально складеним планом — із прямими вулицями й кварталами правильної форми. Цей план був розроблений наприкінці XVIII століття російським зодчим Іваном Старовим.

У 1794 році для підготовки морських офіцерів та інженерів у  місті відкрито Морське артилерійське училище, Морський кадетський корпус (згодом – штурманське училище), училище корабельної архітектури. Моряків готували у школі юнг і навчальному флотському екіпажі. В 1817 році тут засновано музичну школу, де здійснювалась підготовка музикантів і співаків для портових оркестрів і хорів. Миколаївський флотський оркестр користувався великою популярністю. В 1880-х роках з ним працював відомий композитор М.А.Римський-Корсаков. [6]

Одним з перших губернаторів міста був Олександр Грейг, головний командир Чорноморського флоту. За його ініціативи в місті споруджена перша комерційна пристань, почалася прокладка кам`яних тротуарів (по вул. Соборній - нині Радянська), озеленення вулиць. Проведення водопроводу поклало початок створенню нового району - "Сухого фонтана". В 1824 році був збудований будинок флагманів і командирів, що згодом став Зимовими морськими зборами.

 Одним з талановитих людей, запрошених Грейгом у Миколаїв, став астроном Карл Кнорре, творець першої на півдні Росії Миколаївської Морської Астрономічної Обсерваторії. Яскраву сторінку в розвиток міста вніс спадкоємець Грейга віце-адмірал Михайло Лазарєв, за якого Миколаїв повною мірою став південною корабельною столицею імперії. Були збудовані ливарний завод, машинна, ковальська й креслярська майстерні. Адміралтейство дало Росії багато відмінних кораблів і прекрасних майстрів суднобудування.

З іменем Святого Миколая, одного із самих шанованих святих на Україні та в Росії, пов'язані  й перша церква, збудована в  місті у 1790 році, й перший корабель. 46-гарматний фрегат “Святий Миколай” був спущений на воду в серпні того ж року, а вже у липні 1791 року біля мису Каліакрія він отримав своє перше бойове хрещення. З часу будування “Святого Миколая” на суднобудівних заводах міста, а їх сьогодні три, збудовано більше 2 тисяч кораблів та суден, серед яких фрегати, броненосці, міноносці, підводні човни тощо.

Після поразки в Кримській  війні верфі Миколаєва були закриті. Місто врятував генерал — губернатор Б. Глазенап. Він в 1862 році зумів домогтися  від уряду дозволу на відкриття Миколаївського порту для іноземних судів, митниці й іноземних консульств. Це сприяло розвитку міста, і наприкінці XIX століття Миколаїв за показниками загального обсягу морської торгівлі займає 3-є місце, а за обсягами продажу зерна - перше місце в Російській імперії й 3-4 у світі. За цей час Миколаїв стає великим промисловим центром, в 1890 році тут працювало 131 підприємство.

В кінці XIX століття в промисловість міста проникає іноземний капітал. В 1895 - 97 рр. будуються заводи бельгійського акціонерного, а також російського Чорноморського товариства, які в 1907 році об’єднуються в єдиний завод - «Наваль». На переломі століть Миколаїв став одним з найбільших міст Російської імперії за населенням. На рубежі XIX-XX століть різко змінилося життя в суспільстві, як політичне, так й економічне. Миколаїв - місто, населення якого, в основному, складалося з робітників, тісно пов`язаний з революційним рухом. Особливо після звістки про повстання в 1905 році на броненосці "Князь Потьомкін Таврійський", спущеного в 1900-му зі стапеля Миколаївського адміралтейства. В 1911 р. на базі Адміралтейської верфі створюється завод Російського акціонерного суднобудівного суспільства "Руссуд ", що в 1928 році, на згадку про розстріляних денікінцями революціонерів, був названий Заводом імені 61 комунара.[7]

В 1914 році було створено Художній музей ім. В.Верещагіна, колекція якого налічує понад 9 тис. експонатів. Тут демонструються твори В.Верещагіна, Ф.Рокотова, В.Боровиковського, В.Тропініна. І.Айвазовського, І.Рєпіна, В. Сурікова, К. Костанді, К. Коровіна, О. Бенуа та ін.

Революція й наступні роки окупації й постійної зміни урядів під час Громадянської війни привела майже до повної зупинки роботи на всіх підприємствах міста. Але молодій державі необхідні були кораблі. І вже на початку 20-х років у Миколаєві було спущено на воду чимало транспортних і військових судів. Будувалися кораблі, мінялося поступово обличчя міста. Миколаїв перетворився у промисловий центр із підприємствами союзного й республіканського значення і став одним з найбільших портів країни.

Під час Великої Вітчизняної  війни в Миколаєві діяла підпільна  диверсійна група, очолювана В. А. Лягіним (Корнєєвим), що називалася «Миколаївським центром». 28 березня 1944 року Миколаїв звільнений воїнами Радянської Армії. У центральній частині міста, де в березні 1944 року велися завзяті бої за кожен квартал і будинок, споруджено пам`ятник воїнам - визволителям. А в сквері Десантників створено меморіальний комплекс, присвячений Героям - десантникам, які ввійшли в біографію міста своїм подвигом, зробленим навесні 1944 року. Завдяки їхньому героїзму, морський порт був урятований від руйнування й полегшена операція по звільненню міста.[8]

У часи Радянського союзу  Миколаїв був закритим містом, найбільшою військовою верф`ю. Саме тут створювалися ракетні крейсери, важкі авіанесучі крейсери та авіаносці.

Сьогодні Миколаїв –  адміністративний центр Миколаївської  області. Він посідає дев'яте місце  за чисельністю населення в Україні; тут мешкає понад 501 тис. чоловік. Загальна площа міських земель становить 25,3 тис. га. Загальна довжина вулиць, проїздів та набережних – 960 км.

У структурі промисловості  Миколаєва основне місце займає машинобудування і металообробка, серед яких виділяються такі галузі, як суднобудування й енергетичне машинобудування. Промислові підприємства міста забезпечують до 50% обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного виробництва газових турбін, 80% глинозему – сировини для виробництва алюмінію. Головна галузь – суднобудування – представлена в Миколаєві трьома найбільшими суднобудівними заводами, що здатні будувати і поставляти кораблі будь-якого типу. Основною продукцією цих потужних підприємств є танкери, сухогрузи, рефрижератори, траулери, навалювальні судна, плавучі готелі і військові кораблі різноманітних типів. До суднобудівної галузі належить також ряд підприємств, що забезпечують виробництво суднового устаткування. Крім цього, в місті розташовані підприємства електротехнічної й електронної промисловості, укомплектовані висококваліфікованими кадрами. Одне із провідних місць в економіці міста посідає розвинена харчова галузь. Розвинута мережа транспортної інфраструктури, що включає морські і річкові порти, залізничний вузол, два аеропорти та автостради.

Чималою популярністю серед городян користується Миколаївський зоопарк – один з найстарших і найбільш упоряджених в Україні. Дуже почесним і престижним є те, що Миколаївський зоопарк у 1993 році, перший на Україні, був прийнятий до Європейської Асоціації Зоопарків і Акваріумів (EAZA). Він бере участь у багатьох міжнародних програмах по збереженню рідкісних видів тварин у неволі. Колекція зоопарку нараховує більш ніж 350 видів тварин, близько 2500 екземплярів, значна кількість яких занесені до Міжнародної Червоної Книги. У листопаді 2002 року Миколаївський зоопарк було нагороджено Кришталевим рогом за підсумками 9 Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості “Золота фортуна”. 18 грудня 2007 року Миколаївський зоопарк та його працівники одержали чергову високу винагороду – золоту медаль «За високий професіоналізм». 5 вересня 2012 року Миколаївський зоопарк відмітив своє 111-річчя.

З Миколаєвом пов'язано  багато великих імен, що знайшло  своє відображення в пам'ятниках  міста, назвах його вулиць, площ та скверів. Тут служили та працювали адмірали О.С.Грейг та М.П.Лазарєв, першовідкривач Антарктиди Ф.Ф.Беллінсгаузен та творець тактики броненосного флоту адмірал Г.І.Бутаков, герої оборони Севастополя часів Кримської війни адмірали П.С.Нахімов і В.О.Корнілов, розробники “Атласу Чорного моря” брати Манганарі та автор 4-томного видання “ Сказание о русской земле” генерал-майор О.Д.Нечволодов, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, перший директор першої на Півдні України Миколаївської обсерваторії К.Х.Кнорре та засновник першої у світі морської газотурбінної установки С.Д.Колосов. Саме в Миколаєві В.І.Даль, перебуваючи на військовій службі, приступив до складання “Толкового словаря живого великорусского языка”. Тут, у Миколаєві, закінчив свою капітальну наукову працю основоположник російської епідеміології, член 12 західноєвропейських академій та наукових товариств Д.С.Самойлович (Сущинський), а професор М.Г.Ліванов створив у Богоявленську (нині Корабельний район міста) у 1790 році першу в країні школу практичного землеробства. Миколаїв дав перший досвід політичної боротьби Л.Д. Троцькому (Бронштейну). У місті бували адмірал Ф.Ф.Ушаков, П.І.Сумароков, О.С.Пушкін, О.М.Горький, В.В.Маяковський, М.А.Римський-Корсаков, тут виступали М.С.Щепкін, уродженці Миколаївщини – корифеї українського театру М.К.Садовський, П.К.Саксаганський, М.Л.Кропивницький. Перша книга з історії українського народу рідною мовою - “Історія України-Русі” - також була написана в Миколаєві. Її автор – М.М.Аркас. Родом з Миколаєва Народний художник СРСР Божій М.М., видатний астроном, академік Ф.О.Бредіхін, дослідник Арктики Г.Л.Брусілов, відомий вчений в галузі залізничного транспорту, академік В.М.Образцов, талановитий флотоводець, океанограф, полярний дослідник та винахідник С.О.Макаров. 

Місто, яке присвятило своє життя суднобудуванню, не може не бути романтиком. Тому перший великий морській похід був здійснений миколаївцями ще в 1848 році. Тоді адміральська яхта “Ореанда” вирушила з міста навколо Європи в Крондштат і, вигравши головний приз парусних гонок, тим же шляхом повернулася назад. На іншій яхті “Ікар”, яка була сконструйована й збудована студентами та співробітниками Миколаївського суднобудівного інституту (тепер Миколаївський державний технічний університет ім. С.О.Макарова), миколаївська команда з 7 чоловік вперше на Україні у 1987 році здійснила навколосвітнє плавання. [9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

2.1. Природні заповідні території Миколаївщини

 

Основні природні рекреаційні ресурси Миколаївщини – морські піщані пляжі довжиною більш ніж 70км, живописні ландшафти Південного Бугу та багаточисленні водосховища; джерела мінеральних вод із затвердженими запасами до 1 тис.м³ за добу (курорт Очаків), поклади лікувальних грязей, головним чином Тилігульського (11276 тис. м³ розвіданих запасів) та Березанського лиманів (10910 тис.м³ розвіданих запасів), з геологічними запасами понад 2 млн.м³. Майже не використовують родовища лікувальних грязей на оз.Солонець-Тузли (лише 237 тис.м³ розвіданих запасів).

Лісистість території Миколаївщини складає 3,7%, в цілому по державі цей показник дорівнює 15,6%. Ліси області відносяться до I групи і виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції. Лісові ресурси - живильне джерело, яке здатне відновлювати сили та здоров’я. Для цих цілей використовується понад 11 тис. га лісових масивів, в тому числі 4 тис. га зелених зон навколо міст.

На території Миколаївської  області понад 120 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, ландшафтні парки «Кінбурнська коса» і «Гранітно-Степове Побужжя», частина Чорноморського біосферного заповідника, 45 заказників, 42 пам`ятники природи, два десятка парків, один з найстаріших та найгарніших в Україні зоопарків.

Чорноморський біосферний заповідник – це найбільший за площею заповідник України. Він є природним еталоном водно-болотних угідь північного узбережжя Чорного моря.  Чорноморський біосферний заповідник простирається уздовж північного узбережжя Чорного моря від південного берега Дніпро-Бузького лиману до східного берега Тендрівської затоки. За адміністративним розподілом територія заповідника відноситься до Голопристанського району Херсонської області й, частково, до Очаківського району Миколаївської області.