Туризм в Луганській області

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

 

Кафедра туризму та гостиничного господарства

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з  Географії туризму  

 

на тему туризм в Луганській області  

______________________________________________________________ 

 

студентки  першого курсу ЕКз групи 721 

напрямку підготовки готельно- ресторанна справа

спеціальності ____________________________________________________ 

 

Прошуніної О.О.      _________ 

 

Керівник проекту

Ст.. в. Заваріка Г. М.   

 

Дата подання на кафедру  на рецензію ………………….

Реєстраційний номер ………………………..    Реєстратор ………………… 

 

Результати захисту:

Національна шкала _________

Кількість балів: ____________

Оцінка ECTS ______________

 

 

 

Дата ______

Луганськ - 2013

 

Вступ  
Розділ 1. Науково-методичні основи розвитку туризму в Україні 

1.1.Туристичний бізнес – бізнес ХХІ століття 

1.2. Основні тенденціі розвитку туризму в Україні

Розділ 2. Характеристика сучасного  стану розвитку туризму в Луганській області 

2.1. Історичні події з  життя області  
2.2. Визначні місця та заповідні зони Луганщини  
2.3. Туризм в сучасних економічних реаліях регіону 

Висновок

 

 

Вступ

Міжнародний туризм - важлива складова зовнішньоекономічної діяльності кожної держави світу, водночас - це одна з  найбільших і високодохідніших галузей  світової економіки. У багатьох країнах  міжнародний туризм є провідною  галуззю економіки, надійним джерелом поповнення бюджету. При цьому іноземний  туризм як важливе джерело валютних доходів держави і найвигідніша форма експорту послуг дає змогу  успішно вирішити багато соціально-економічних  питань у тих країнах, в яких успішно  розвивається ця галузь. Частка доходів від загальної світової торгівлі туристичних послуг - становить приблизно 7 %. При цьому в абсолютному вираженні вони поступаються тільки доходу від торгівлі на світовому ривку нафтою і нафтопродуктами та автоекспорту, майже вдвічі перевищуючи дохід від торгівлі металовиробами, втричі - телерадіоапаратурою, зерном і газом.

Отже, на початку XXI ст. міжнародний  туризм набув усесвітнього значення, унаслідок чого утворився світовий туристичний ринок, у якому беруть участь усі країн и світу. В середньому 65 % всіх міжнародних туристичних поїздок припадає па Європу, 20 % - Америку, 15 % - на інші регіони. Головні чинники, що впливають на розвиток виїзного туризму в розвинених країнах, - економічні та соціальні, насамперед, збільшення особистих доходів громадян (потенційних туристів) вище меж, що є достатніми для задоволення необхідних потреб. До суб'єктивних причин належить діяльність державних органів, що регулюють порядок в'їзду/виїзду та перебування на території певної країни іноземних громадян. Розвиток іноземного туризму в країні, котра переважно приймає туристів, зумовлений намаганням збільшити приплив іноземної валюти та створити нові робочі місця. Багато країн шляхом розвитку міжнародного туризму розв'язують проблеми платіжного балансу. За даними Світової туристичної організації (СТО) на туризм припадає 10,1 % валового світового продукту та 10,5 % робочих місць.

У результаті витрат іноземних туристів у країні перебування збільшуються доходи фірм, зайнятість у туристичному бізнесі (прямий або безпосередній  ефект), також підвищується попит із боку туристичного сектору економіки на товари та послуги постачальників, що спричинює зростання доходів у всіх секторах економіки (опосередкований ефект), збільшуються особисті доходи населення, безпосередньо або опосередковано пов'язаного з туристичним бізнесом, що призводить до зростання споживчого попиту (вимушений ефект). Опосередкований та вимушений ефекти об'єднують у вторинний ефект розвитку туристичного бізнесу.

 

Розділ 1. Науково-методичні  основи розвитку туризму в Україні 

Український туризм на теперішній час функціонує в умовах жорсткої світової конкуренції. Будучи важливою складовою економіки нашої держави  як фактор, що не лише залучає до вироблення туристичного продукту більшість галузей  вітчизняної економіки, а й стимулює їх розвиток, туристична сфера вимагає  ґрунтовних науково-методичних досліджень, зокрема аналізу нинішнього стану розвитку, вирішення різноманітних проблем державного регулювання, прогнозування та запобігання можливим ризикам та загрозам. Теперішній стан туризму в Україні потребує негайного вдосконалення механізмів державної туристичної політики. Розглядаючи досвід іноземних країн, можна констатувати, що динамічний розвиток туристичної сфери напряму залежить від сприйняття на рівні держави важливості туризму та використовуваних важелів державної підтримки. За рекомендаціями всесвітньої туристичної організації сучасний стан розвитку туризму в першу чергу потребує державної підтримки, а вже потім приватного сектора. Сприяння розвитку туристичної сфери повинно здійснюватися з урахуванням його місця в економіці країни. Але на теперішньому етапі розвитку вітчизняного туризму йому приділяється недостатньо уваги з боку держави. Сучасна державна політика не сприймає туризм як істотну і потужну складову національної економіки, тому й фінансування туризму обмежується незначними асигнуваннями, нездатними істотно впливати на існуючі процеси в туризмі. В той же самий час, розглядаючи темпи росту міжнародного туристичного ринку, а також обсяги вітчизняної туристичної сфери, можна констатувати, що туризм повинен стати об’єктом постійної уваги з боку державних органів.

Україна має значні можливості для динамічного розвитку туристської  та рекреаційної галузі, розширення міжнародного співробітництва в цій сфері. Туристичний рух в Україні має давні історичні традиції. Після набуття Україною (1991 рік) незалежності, туристичний рух, і особливо його приватний сектор, почав активно розвиватись. Розвиток в Україні туризму, який на сьогодні перетворився на багатостороннє явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти, має невичерпний потенціал для постійного прогресу, тісно поєднується з багатьма галузями економіки, що зумовлює його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Туризм – найдинамічніша галузь у світі, чинник економічного та культурного розвитку, захисту навколишнього середовища та історико-культурної спадщини, міжнародного взаєморозуміння, миру, дотримання прав людини та основних свобод без різниці у расі, статі, мові та релігії. Туризм – економічне джерело створення нових робочих місць та отримання прибутку, розвитку інфраструктури промисловості.

В Україні з її багатою  історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсами туристичний  бізнес розвивається з переважною орієнтацією  на виїзд. Багато діючих у нас туристичних фірм віддають перевагу перевезенням українців за кордон у новомодні курорти Болгарії та до старовинних пам’яток історії Франції, Греції, і лише невелика їх частина працює на запрошення гостей в Україну. У сучасному світі в Україні з її економічними проблемами надходження грошей із сфери туризму могла б стати стабільним джерелом прибутку.

Туризм в Україні, як галузь, як сектор економіки, сектор, що формує позитивний імідж країни, почав розвиватися  на початку 90-х років. Створення Державного комітету з туризму стало першою сторінкою в історії вітчизняної сфери надання туристичних послуг. Міжнародний досвід, врахування особливостей національної економіки та ментальності українців допомогли науковцям, законодавцям та фахівцям туристичної галузі наблизитися до цивілізованого рівня ведення цього бізнесу.

Туризм упродовж усієї  історії свого економічного існування  переконливо утримує репутацію  специфічної сфери, яка динамічно  розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітне місце в світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих, обсягом експорту послуг, в якості джерела доходів для національних бюджетів. Рівень споживання туристичних послуг є одним з важливих індикаторів якості життя.

Процес прискореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу, зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу дало багатьом країнам, окремі з яких навіть не відносяться до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку.

Матеріальною основою  туризму в Україні та вагомою  структурною складовою її економіки  стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні  природні умови, історико-культурні, матеріальні  та трудові ресурси.

Територія України має  унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних  та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів. Наявність  кількох природно-кліматичних зон  та розташування в межах водозаборів  трьох морів – Чорного, Азовського та Балтійського – сприяло формуванню різноманіття ґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі.

Найбільш цінними серед  природних ресурсів, за оцінками Ради з вивчення продуктивних сил України, є земельні та мінерально-сировинні. Але це не знижує значення водних, лісових, рекреаційних ресурсів, тваринного і  рослинного світу у формуванні рекреаційно-туристичного комплексу держави.

Однак, наявні природно-рекреаційні  ресурси ще не гарантують безумовний успіх формування ринку туристичної  діяльності. В кінцевому рахунку  визначальним фактором є рівень соціально-економічного розвитку і, зокрема, туристичної інфраструктури та належно сформованого економіко-правового механізму в країні.

Рекреаційно-туристичний  комплекс України може розглядатися у двох аспектах: з однієї сторони, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і розвиваються економічні відносини з виробництва, обміну та споживання рекреаційно-туристичного продукту; з другої – як складова частина соціальної інфраструктури територій різного рівня, що являє собою комплексну систему (мережу) підприємств і закладів з виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.

Рекреаційно-туристичний  комплекс виділяється ознаками самостійного об'єкта: спеціалізованою матеріально-технічною  базою; специфічними природно-антропогенними ресурсами; унікальністю продукування послуг і власною технологією  обслуговування; формуванням принципово нової схеми міжгалузевого і  територіального управління; суспільною значимістю, в тому числі економічною, соціальною, екологічною та політичною. Практично, туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки.

Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-економічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини .

Україна для формування ринку  туристичної діяльності має всі  об'єктивні передумови: особливості  географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного  потенціалів. Загальна площа придатних  для туризму і відпочинку природних  ландшафтів становить 9,4 млн. га. На території нашої держави налічується понад 125 тис. пам'яток археології, архітектури, містобудування, працюють сотні музеїв. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою та Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного та Азовського морів, багатосторонні зв'язки з багатьма країнами тощо.

Держава має сприяти розвитку туризму, раціональному використанню та збереженню туристичних ресурсів. Про ефективність заходів державного стимулювання туризму свідчить той факт, що в останні чотири роки збільшувалась кількість наших співвітчизників, які відпочивали і оздоровлювались за туристичними путівками.

Нині рекреаційно-туристичний  комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено рядом причин, серед яких: невирішеність питань з приватизації землі та захисту  приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму тощо.

Поки що в українському туризмі переважають чисто комерційні започаткування, що не відповідають економічним  можливостям держави: виїзний туризм супроводжується вивозом із України  мільйонів доларів щорічно, що не компенсується в'їзним туризмом.

На міжнародному ринку  країнами активного туризму прийнято вважати такі, де кількість іноземних туристів перевищує кількість виїздів власних громадян за кордон. Перевищення доходів від іноземних туристів над видатками власних громадян за кордоном визначається як активний платіжний баланс з позитивним сальдо. Отже, очевидно, що розвиток українського туризму має передбачати доступність туристських послуг широким верствам населення, а також захист національних інтересів України.

Причина несприятливої ситуації на сьогоднішньому внутрішньому ринку  туристичних послуг в Україні  зумовлена їх дефіцитом і низькою  якістю. В умовах сьогодення не більше 8% працюючого населення можуть претендувати на послуги високої якості, в тому числі і в туризмі .

Нині мають місце ознаки пожвавлення формування внутрішнього туристичного ринку та розвитку туристичної  діяльності в Україні. Однак, сучасний туристичний ринок потребує нового підходу до організації будь-якого виду туристичної діяльності, в тому числі екскурсійної.

Без сумніву, рекреаційно-туристичні ресурси України досить значні –  різноманітні та унікальні природні ландшафти, велика культурна і духовна спадщина, традиційна гостинність. Однак, рекреаційно-туристичні ресурси країни не на належному рівні облаштовані та в неповній мірі затребувані. Тому доцільно звернути увагу на розробку і використання механізму туристичної ренти. Важливо знайти необхідні важелі впливу на туристичний ринок як з боку держави, так і з боку підприємців. Можна до певної міри стверджувати, що для стратегічного формування ринку туристичних послуг в Україні є необхідні соціальні, економічні та історичні передумови.