Готування до злочину

Закінчені злочини сформульовані в диспозиціях Особливої частини КК. Момент закінчення злочину є різним, залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі. За моментом закінчення злочини поділяються на три види: злочини з матеріальним складом; злочини з формальним складом; злочини з усіченим складом.

Вимоги до кваліфікації попередньої злочинної діяльності фахівці визначають так:

1) Для кваліфікації скоєного  як готування до злочину чи  замаху на злочин слід установити наявність усіх ознак складу відповідного закінченого злочину, беручи до уваги незавершеність об'єктивної сторони;

2) попередня злочинна діяльність  кваліфікується за тією ж статтею  їх\Особливої частини, що й відповідний  закінчений злочин;

3) формула кваліфікації попередньої злочинної діяльності має містити посилання на ч. 1 ст. 14 або ч. 2 (3) ст. 15 КК та норму Особливої частини КК;

4) якщо особа вчиняє замах на злочин шляхом бездіяльності; то при кваліфікації необхідно посилатися на ч.1 ст. 15 КК і статтю Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, на який особа вчиняє замах. Це пов'язано з тим, що частини 2 і 3 ст. 15 КК передбачає лише замах у вигляді дії і тому неможлива кваліфікація з посиланням на ці частини при злочинній бездіяльності [15, с. 71].

У нормах як Загальної, так і Особливої частин КК всі кримінально-правові поняття (вина, співучасть, ознаки конкретних злочинів) сконструйовані для закінченого злочину. Тож закінчений злочин кваліфікується лише за статтею Особливої частини КК.

Таким чином, стадії вчинення злочину - це поступові етапи завершення навмисного злочину, які різняться між собою ступенем його реалізації, закінчення. В українському кримінальному законодавстві відрізняються такі стадії вчинення навмисного злочину:

1. готування до злочину;
2. замах на злочин;
3. закінчений злочин.

У кримінально-правовій літературі деякі автори в самостійну, окрему стадію виділяють створення та виявлення наміру [14, с.61]. Ця діяльність мас такі важливі ознаки:

Об’єктивні, які характеризуються:

1)  неповним здійсненням (виконанням) дій, що створюють об’єктивну сторону складу злочину;

2)  не настанням злочинних наслідків.

Суб’єктивні:

Дії, що створюють попередню злочинну діяльність, виконуються тільки з прямим умислом, бо підготовка та спроба домогтися небажаних наслідків неможливі. Пленум Верховного Суду України в постанові від 7 лютого 2003 року зазначив, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, але злочин не було доведено до кінця незалежно від волі винного [12,с.113]. Попередня злочинна діяльність можлива лише при вчиненні навмисних злочинів, які мають «матеріальні», а також і «формальні» склади злочинів (вбивство, рівно як і хабарництво), що можуть бути вчинені дією, чи бездіяльно (наприклад, спроба матері позбавити життя своєї дитини, не годуючи її). Попередня злочинна діяльність неможлива:

1. в необережних злочинах (в усіх);
2. при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 і 124 КК);
3. при вчиненні злочину в стані фізіологічного афекту (ст. 16 і 123 КК).

Таким чином, стадії вчинення злочину мають певну послідовність:

1. Готування (перша підготовча стадія);
2. Замах (безпосередній початок злочину);
3. Закінчений злочин.

При цьому кожна наступна стадія повністю поглинає (фактично і юридично) попередню. Конструктивні особливості деяких складів злочинів такі, що вони або зовсім не мають попередньої злочинної діяльності (стадій), або вона можлива, але зустрічається дуже рідко. Наприклад, неможливий замах на погрозу вчинити вбивство (ст. 129 КК), розбій (ст. 187 КК), окрім випадків помилки в потерпілому, коли продовження злочину неможливе. Попередня злочинна діяльність має загальні підстави кримінальної відповідальності - склад злочину в діях особи [8, с.49]. Цей склад утворюють ознаки того злочину, до якого готуються чи на який робиться замах, а також додатково ознаки, що встановлені ст. 14 і 15 КК. Тому попередня злочинна діяльність кваліфікується з застосуванням ст. 14 і 15 КК. Наприклад, ст. 14 і 115 КК, або ст. 15 і 185 КК [13,с.99].

Покарання за готування до злочину і за замах на злочин призначається за статтями Особливої частини, які передбачають покарання заданий злочин (ст. 16 КК). Попередня злочинна діяльність утворювана і залежна від закінченого злочину, тому спочатку розглянемо особливості та ознаки закінченого злочину. Для характеристики замаху на злочин важливим є визначення моменту закінчення деяких видів злочинів.

Моменти закінчення злочину диференційовані залежно від того, як описано об’єктивну сторону посягання в диспозиції кримінально-правової норми кримінального закону:

1:якщо в диспозиції вказані суспільно небезпечні наслідки посягання (наявний так званий злочин з матеріальним складом), то злочин визнається закінченим з моменту настання таких наслідків. Наприклад, крадіжки є закінченими з моменту отримання винними можливості вільно розпоряджатися чи користуватися майном, тобто з моменту завдання майнової (матеріальної) шкоди відносинам власності (ст. 185).

2: У злочинах із матеріальним складом, якщо не настали вказані в диспозиції відповідної статті чинного КК суспільно небезпечні наслідки, говорять про незакінчений злочин (готування до злочину чи замах на злочин) або взагалі про відсутність злочину,

3: якщо в диспозиції вказано лише суспільно небезпечне діяння, а наслідки посягання не названо (винесені за межі цього складу злочину –наявний так званий злочин з формальним складом), то злочин визнається закінченим з моменту виконання діяння. Настання чи ненастання злочинних наслідків при вчиненні злочинів із формальним складом не впливає на факт наявності закінченого складу злочину, але це не означає, що така обставина не повинна братися до уваги при призначенні покарання винному.

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ ГОТУВАННЯ ДО ЗЛОЧИНУ

2.1. Поняття та ознаки  готування до злочину

 

 

Термін "готування" виник у науці вітчизняного кримінального права ще в першій половині XIX ст. Зміст його автори визначали як поставлення себе у можливість вчинення злочину. Згодом готування набуло дещо іншого значення - у радянські часи в літературі його визначали як створення умов для вчинення злочину. Основними ознаками його вважали те, що при готуванні відбувається створення саме сприятливих умов для вчинення злочину, умов, за наявності яких особа може безпосередньо приступити до виконання об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК [16, с. 63]. Готування до злочину вперше визнається у ч.2 ст. 13 КК України 2001 р. видом незакінченого злочину. Разом з тим у науковій літературі для визначення готування до злочину використовували різні поняття: стадія злочину, стадія попередньої злочинної діяльності, незакінчений злочин, розпочатий злочин тощо [17, с.124].

Згідно із ч. 1 ст. 14 КК України «готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину» [2, с.14]. Готування до злочину - перша стадія розвитку умисної злочинної діяльності. Практично всі - і дореволюційні, і радянські вчені-теоретики кримінального права виділяли її в генезисі розвитку злочину. Знало його, як вже згадувалось, і кримінальне законодавство.

Готування, з точки зору аналізу свідомої людської поведінки, є первинною стадією її розвитку.

Н.В. Маслак вважає, що готування є самостійним видом злочину, своєрідним "попереднім" злочином [18, с. 4]. Але при цьому готування може залишатись і стадією вчинення прямо умисного злочину, Видається, що готування слід вважати стадією злочину тоді, коли особа вчинила після нього замах на злочин або закінчений злочин. У такому випадку воно поглинається наступною стадією злочину і не тягне за собою самостійної кримінально-правової оцінки. У випадку ж, коли реалізація злочинного наміру особи припинилася на стадії створення умов для вчинення злочину, готування являє собою самостійний вид злочину і є самостійною підставою кримінальної відповідальності. Дії, які характеризуються як готування до злочину, не утворюють об’єктивної сторони складу злочину, на вчинення якого націлений злочинець.

У кримінально-правовій науці пропонуються різні ознаки готування до злочину. Та, виділяють наступні ознаки, які прямо передбачені в законі:

1. Вчинення підготовчих  дій (рідше бездіяльності);

2.Прямий умисел на вчинення злочину;

3.Перерваність до початку виконання складу злочину;

4. Перерваність з причин, які не залежали від волі винного» [19, с. 104].

Н.Ф. Кузнєцова до ознак готування відносить:

- Реальну можливість будь-якого явища є реальністю об’єктивного світу. Тому в кожному конкретному випадку караності підготовчих дій перш за все повинно бути встановлено наявність в цих діях реальної можливості настання злочинного результату.

Якщо дії настільки віддалені від вчинення злочину, що із них не випливає їх закономірна направленість на вчинення певного злочину, то говорити про наявність в цих діях реальної можливості вчинення злочину неможливо. Їх навіть не можна назвати підготовчими.

- Готування, як будь-яка можливість, має значення не само по собі, а лише щодо того злочину, умови для вчинення якого воно створює (можливість – це нереалізована дійсність).

- Готування до злочину, як всяка можливість, за своєю природою двояке. В підготовчих діях міститься не одна тенденція настання необхідного результату, а дві - настання і ненастання результату.

- Підготовчі дії до злочину можуть створювати більшу чи меншу можливість для вчинення злочину.

- Можливість ще не є дійсністю. Підготовчі дії не є рівнозначними закінченому злочину, коли злочинний результат вже став дійсністю.

- Реальна можливість ніколи не може сама по собі, автоматично перетворитись у дійсність. Дії при готуванні, які створюють реальну можливість для настання злочинного наслідку, самі по собі, без дій виконання не можуть потягнути злочинний результат. Прицілюванням не можна вбити, пропонуванням хабара не можливо вчинити давання хабара і т.д. Для того, щоб можливість настання результату, перетворити в дійсне його настання, потрібна діяльність суб’єкта [20, с.83].

Підсумовуючи визначені в науці кримінального права ознаки готування до злочину можна сформулювати їх характерні, головні ознаки:

1) підготовчі діяння передують  безпосередньому вчиненню злочинного  діяння, передбаченого диспозицією норми Особливої частини КК України;

2) підготовчі діяння є  суспільно небезпечними, тому що  створюють умови для заподіяння  шкоди суспільним відносинам;

3) підготовчі діяння віддалені  в часі від безпосереднього  вчинення злочину;

4) підготовчі діяння віддалені, зазвичай, і в просторі від безпосереднього вчинення злочину;

5) підготовчі діяння не  охоплюються об’єктивною стороною задуманого злочину, відповідальність за який передбачено нормою Особливої частини КК України;

6) підготовчі діяння утворюють лише умови для настання суспільно небезпечних наслідків;

7) предмети, засоби, знаряддя, що підшуковувались або були  виготовлені чи видозмінені, повинні  мати визначене призначення, тобто, за їх допомогою особа планує  вчинити конкретний злочин;

8) підготовчі діяння не  ставлять під реальну загрозу  об’єкт злочину. Виникає тільки ймовірність завдання шкоди об’єктові. Підготовчі діяння віддалені від об’єкта злочину проміжками часу;

9) особливістю готування  до злочину є те, що воно  вчиняється, як правило, шляхом дії, хоча можлива й бездіяльність (не включення сигналізації охоронцем банку для полегшення доступу до сховища інших співучасників);

10) при готуванні до  злочину злочинна діяльність  не доводиться до кінця з  причин, які не залежать від  волі винного. Якщо умисел на  злочин винний повністю реалізував, то скоєне слід кваліфікувати  як закінчений склад злочину, стадія готування взагалі не  виділяється.

 

2.2. Об’єктивні ознаки  та суб’єктивні готування до  злочину

 

Готування до злочину має такі основні об’єктивні ознаки:

1) при готуванні відбувається  створення саме сприятливих умов  для вчинення злочину, умов, за  наявності яких особа може  безпосередньо приступити до виконання об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого Особливою частиною КК. Готування - це не будь-яка дія, а лише та, що є етапом на шляху подальшого вчинення злочину. У юридичній літературі здавна зазначається, що приготувальні до злочину дії можуть бути зведені до трьох категорій:

- підготовка до виконання злочинного діяння (добування засобів, які полегшують виконання або роблять можливим діяння; приведення цих засобів у стан, коли вони придатні для використання із злочинною метою; добування необхідних відомостей; усунення дійсних або уявних перешкод; приведення об’єкта посягання до такого стану, за якого можливо приступити до виконання задуманого; поставлення винного у таке становище, коли він може приступити до дії, тощо);

- готування до користування плодами злочинного посягання;

- готування безкарності вчиненого посягання [21, с. 293].

Зрозуміло, що відповідні дії (насамперед, вказані у пп. 2, 3) можуть бути віднесені до готування, якщо вони вчинені до виконання злочинного діяння, яке входить у об’єктивну сторону злочину, причому скоєні зі злочинною метою. Формулювання, яке міститься у ч. 1 ст. 14 КК, дозволяє твердити, що скоєне може бути кваліфіковане як готування до злочину лише за умови, що приготувальні дії були успішними, закінченими. Тобто, особа дійсно придбала знаряддя чи засоби вчинення злочину, пристосувала - видозмінила їх так, що вони стали придатні не для побутового, господарського чи іншого використання, а для вчинення злочину, створила умови для цього.