Готування до злочину

Видами готування в залежності від ступеня реалізації злочинного наміру є закінчене та незакінчене готування, а в залежності від причин не доведення до кінця злочину, передбаченого Особливою частиною КК - припинене та добровільно залишене, від характеру дій - фізичне та інтелектуальне; нарешті від способу закріплення у законі - передбачене Особливою частиною КК у якості самостійного злочину, та не передбачене таким чином. Класифікація видів готування має велике значення, особливо враховуючи законодавчі новели КК України 2001 р.. і, зокрема, розширення переліку видів готування у ч. 1 ст. 14, правило ч. 2 ст. 14, а також ч. 1 ст.68 тощо.

 

3.2. Відмежування готування  до злочину від виявлення умислу

 

КК передбачає і притягнення до кримінальної відповідальності лише за вчинення готувань до злочинів середньої тяжкості, до тяжких та до особливо тяжких злочинів; дає перелік видів готувань, визначаючи готування до злочину. Класифікація видів готування впливає і на призначення покарання за вчинення таких дій, оскільки вона враховується при індивідуалізації покарання; і при вирішенні питання про можливість чи неможливість готування до певних злочинів Особливої частини КК, таких як створення злочинної організації (ч. 1 ст.255) тощо.

Готування до злочину необхідно відмежовувати від виявлення умислу.

Відмежування готування до злочину від виявлення умислу:

а) під виявленням умислу розуміють прояв у тій чи іншій формі (усно, письмово, якось інакше) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до ст.11 КК злочином є передбачене Кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину;

б)  при виявленні умислу ще немає власне дії чи бездіяльності, тому виявлення умислу не розглядається як стадія вчинення злочину й не тягне за собою кримінальної відповідальності;

в) від прояву умислу слід відрізняти такі самостійні злочини, як погроза вбивства, погроза знищення майна, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку тощо (наприклад, статті 129,195, 295 та ін.) [13,с.142].

У цих випадках карається не власне умисел, а суспільно небезпечне діяння (погроза чи заклики), навіть якщо особа й не мала наміру надалі реалізувати погрозу чи заклики, бо в такому разі спричиняється безпосередня шкода особистій або громадській безпеці, громадському порядку.

Наведене свідчить про те, що прояв умислу на вчинення злочину - з одного боку та погроза вчинити злочин або заклики до вчинення злочину - з другого - це різні поняття. У першому випадку кримінальної відповідальності немає, у другому вона наявна тоді, коли це передбачено певною кримінально-правовою нормою Особливої частини КК.

Наприкінці зазначимо, що вчення про незакінчений злочин, зокрема, про готування до злочину, має значення для застосування багатьох інститутів КК, а саме: для встановлення наявності чи відсутності злочину; часу вчинення злочину і дії кримінального закону в часі; щодо співучасті в злочині; повторності та сукупності злочинів; звільнення від кримінальної відповідальності тощо.

Зважаючи на це, визначення поняття готування до злочину, визнання його кримінально значущим та конструкція встановлення кримінальної відповідальності за вчинення підготовчих дій завжди були гостро дискусійними в науці кримінального права, по-різному визначались вітчизняним кримінальним законом і не втратили своєї актуальності та дискусійного характеру і дотепер.

 

ВИСНОВКИ

 

Метою роботи було вивчення однієї із стадій вчинення злочину - готування до злочину.

Завершуючи роботу, слід зробити наступні висновки:

Закінченим злочином відповідно до ст. 13 КК України визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин. Незакінчений злочин - це нездійснена можливість спричинення шкоди об'єкту посягання, умисел на злочин не доводиться до кінця з причин, не залежних від волі винного.

Кримінальний кодекс України визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину:

1) готування до злочину (ст. 14 КК);

2) замах на злочин (ст. 15 КК);

3) закінчений злочин (ч.1 ст. 13 КК).

Готування до злочину як підготовча його стадія полягає в умисному створенні умов для його вчинення.

Ними є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також обстеження місця злочину, вивчення об'єкта, розробка плану та ін.

Вчені також виділяють такі характерні ознаки готування до злочину:

- Вчинення підготовчих  дій (рідше бездіяльності);

- Прямий умисел на вчинення  злочину;

-  Перерваність до початку  виконання складу злочину;

-  Перерваність з причин, які не залежали від волі  винного».

З об'єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різноманітних діяннях, але спільним є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення закінченого злочину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, які не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали працівники органів внутрішніх справ чи інші обставини перешкодили завершити злочин.

Із суб'єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину та бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватися лише готуванням до злочину, а вчинити діяння, що призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. З точки зору характеристики суб'єктивної сторони - готування до злочину характеризується тільки прямим умислом. І це абсолютно зрозуміло - сам зміст діяння передбачає його вчинення умисно. Необережно готуватись до злочину неможливо.

Кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за статтею 14 або 15 і за тією статтею Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Однак готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч.2 ст.14 КК).

Закон виключає відповідальність і за дію або бездіяльність, яка, хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпечності, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Тим більше не є злочином готування та замах, які не становлять суспільної небезпечності.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Конституція України: прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30.- Ст. 141.
2. Кримінальний кодекс України: зі змінами та доповненнями на 01.01.2012 року // Режим доступу: rada.gov.ua
3. Хавронюк М. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи. - К.:Юристконсульт, 2006.-  1048 с.
4. Российское законодательство Х-ХХ векав: в 9- ти т. Т.6. – М.: Юрид. лит- ра, 1988.- 548 с.
5. Трайнин А.Н. Состав преступления по советскому уголовному праву. - М.: Политиздат, 1951. – 326 с.
6. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник Общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства: Часть Общая. - К.: Изд. Ф.А. Иогансона, 1891. - 850 с.
7. История уголовного права / Под ред. М. Шаргородский.- М.: Высшая школа, 1961.- 276 с.
8. Дурманов М.Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1965. - 212 с.
9. Савченко А.В., Кузнєцов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій - К.: Вид-во Паливода А.В., 2005.
10. Строган А. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності .- К.: Атіка, 2007.- 424 с.
11. Бажанов М.І. Кримінальне право України: Загальна частина. - Дніпропетровськ, 1992. - 166 с.
12. Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я: Постанова Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах від 7 лютого 2003 // Право України. – 2003. - №6.- С. 112- 117.
13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. С.Яценко. –К.: АСК, 2008.- 1123 с.
14. Фріс П. Кримінальне право України. - К.: Кондор, 2010.- 512 с.
15. Коржанський М. Кримінальне право і законодавство України. – К.: Атіка, 2001.- 456 с.
16. Матишевський П. Кримінальне право України. Загальна частина. - К. : Атіка, 2001. - 487 с.
17. Учебник уголовного права / Под ред. В.Кудрявцева, А.Наумова. – М.: Спарк, 1996. – 538 с.
18. Маслак Н.В. Підстава кримінальної відповідальності за готування до злочину // Кримінальне право України. – 2006. - №4. - С.3-9.
19. Тихий В. Закінчений та незакінчений злочин. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – №2. – С.104-109.
20. Кузнецова Н.Ф. Ответственность за приготовление к преступлению и за покушение на преступление по советскому уголовному праву. - М.: Изд-во Московского ун-та. 1978. – 215 с.
21. Актуальні проблеми кримінального права / За ред. В. Поповича, П. Трачука. - К.: Атіка, 2009.- 256 с.
22. Тихий В. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство України: науково-практичні коментарі. - 2002.- № 1.- С. 34 - 37.
23. Ткаченко В. Квалификация покушений на преступление // Сов. юстиция. – 1981. -№19.- С. 13- 15.
24. Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. - СПб.: Юридический центр Пресс. 2002. – 265 с.
25. Шевчук А.В. Стадії вчинення злочину // Автореферат дис... канд. юрид. наук. - К., 2002. – 24 с.
26. Вереша Р. Вина і склад злочину в кримінальному праві України: співвідношення понять // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 2. - С.91 - 93.
27. Маслак Н.В. Види готування до злочину // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. - №3. - С.142-148.