Поняття, мета та завдання кримінально виконавчого права

 

ЗМІСТ:

1. Теоретичне питання: Поняття, мета та завдання кримінально-виконавчого права….…...………………………………………………………….3

ПЛАН:

Вступ……..……………………………………….….…………………..…....3

1. Поняття кримінально-виконавчого  права………………………………..4

2. Мета та завдання кримінально-виконавчого права……………………..5

3. Основні принципи  кримінально-виконавчого  права, їх співвідношення з  конституційними гарантіями  захисту  прав громадян України……………….8

4. Характеристика засобів виправлення та перевиховання засуджених…14

Висновок…….……………………………………………………............…16

2. Практична частина….…………………….…………….………….....17
3. Список використаної літератури ……………………….……..........22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичне питання: Поняття, мета та завдання кримінально виконавчого права

Вступ

Актуальність теми. Конституція України проголосила права людини найвищою соціальною цінностю, а їх гарантії – головним обов’язком держави. Ці конституційні положення повною мірою стосуються кримінально – виконавчої системи щодо забезпечення проголошених цінностей і гарантій у сфері виконання покарань. Приоритетним напрямком цієї діяльності має стати докорінна зміна існуючих соціально – правових відносин ориентированих на ре – соціалізацію, і виправлення засуджених, створення дефіренційованих умов їх тримання залежно від ступеня соціальної небезпеки надання приорітету заходам, стимулювання над заходами, що є заборонними.

Україна як суверенна правова держава, проголосивши свою незалежність, отримала можливість сформувати і реалізувати  самостійну політику в галузі боротьби зі злочинністю, законодавчо закріпити  форми і методи її подолання. Прийняття  нових Кримінального і Кримінально-виконавчого  кодексів суттєво вплинуло на процедуру  призначення, виконання і відбування кримінальних покарань, обумовило визначити  стратегію і тактику держави  щодо реформування органів та установ, наділених правами і обов'язками виконання покарань.

Важливо наголосити, що поняття кримінально-виконавчого  законодавства вченими у галузі кримінально-виконавчого права не визначено, тому нами воно розглядається  як система нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови  виконання та відбування покарань з  метою захисту інтересів особи, суспільства і держави.

Відповідно до ст. 2 Кримінально-виконавчого  кодексу України кримінально-виконавче  законодавство України складається  з КВК України, інших нормативно-правових актів, а також чинних міжнародних  договорів, згода на обов'язковість  яких надана Верховною Радою України.

 

1. Поняття кримінально-виконавчого права

Кримінально-виконавче право (його також називають виправно-трудовим правом, а ще раніше цю галузь права  іменували пенітенціарним правом) являє  собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі виконання  покарань, визначених у вироку суду. Тісний зв'язок кримінально-виконавчого  права з кримінальним правом визначається насамперед тим, що перше ґрунтується  на нормах другого.

Кримінальне право визначає підстави, межі, умови і порядок призначення  покарань. Сам же порядок і умови  виконання (відбування) таких покарань регулюються нормами кримінально-виконавчого  права, зосередженими у Виправно-трудовому  кодексі України. Мета покарання, визначена в ст. 50 КК України, а саме кара засудженого, його виправлення, а також попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так й іншими особами, знаходить свою подальшу реалізацію в кримінально-виконавчому праві.

Виправно-трудове законодавство  України має своїм завданням  забезпечення виконання кримінального  покарання з тим, щоб воно не тільки було карою за вчинений злочин, але  виправляло та перевиховувало засуджених у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, відвертало вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також  сприяло викорененню злочинності. Виконання покарання не має на меті заподіянням фізичних страждань  або приниження людської гідності.

Виправно-трудове законодавство  України встановлює порядок і  умови відбування покарання і  застосування заходів виправно-трудового  впливу до осіб, засуджених до позбавлення  волі і виправних робіт без  позбавлення волі, порядок відбування покарання особами, засудженими  до направлення в дисциплінарний батальйон, виконання та відбування інших видів кримінального покарання, а також порядок діяльності установ  і органів, які виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у виправленні  і перевихованні засуджених.

2. Мета та завдання кримінально-виконавчого права.

Мета і завдання кримінально-виконавчого  законодавства України сформульовані  у ст. 1 КВК України, згідно з якою порядок і умови виконання  та відбування кримінальних покарань спрямовані на захист інтересів особи, суспільства, держави, що реалізується через:

— створення умов для виправлення  і ресоціалізації засуджених;

— запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами;

— запобігання тортурам та нелюдському  або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Доцільно зауважити, що наведене вище формулювання мети кримінально-виконавчого  законодавства (ч. 1 ст. 1 КВК України) суттєво не відрізняється від  завдань покарання, що визначені  у ч. 2 ст. 50 КК України, але необхідно констатувати, що вони неоднозначно сприймаються науковцями і залишаються предметом дискусії.

Мета у загальному розумінні  — це усвідомлене передбачення бажаного результату діяльності, яке зумовлює пошук засобів і шляхів його досягнення. Виходячи з цього, мета кримінально-виконавчого  законодавства — це те, чого прагне досягти держава, встановлюючи певну  регламентацію порядку та умов відбування та виконання кримінальних покарань.Законодавець визнає за мету кримінально-виконавчого  законодавства захист інтересів-особи, суспільства та держави, тобто захист інтересів особи, суспільства та держави є кінцевою метою, можливість досягнення якої не обумовлена жодною іншою ціллю. Захист — це дія за значенням «захищати», це охорона, заступництво, підтримка, відстоювання, стеження за недоторканністю будь-чого, зокрема  інтересів особи, суспільства, держави. Законні інтереси — це закріплені в правових нормах конкретної дії прагнення особи, суспільства та держави до володіння тими чи іншимиблагами.Кримінально-виконавче законодавство повинно таким чином регулювати порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань, щоб через це у кінцевому результаті досягалось забезпечення захисту інтересів особи, суспільства і держави, або іншими словами, була забезпечена недоторканність та непорушність, а у потрібних випадках — відстоювання та поновлення закріплених в правових нормах конкретної дії (зокрема, Конституції України) прагнень особи, суспільства та держави до володіння тими чи іншими благами.

Поставлені цілі реалізуються через  вирішення конкретних задач, що стоять перед кримінально-виконавчим законодавством України, та перелічені у ч. 2 ст. 1 КВК  України, і до них належать:

— визначення принципів виконання  кримінальних покарань;

— визначення правового статусу  засуджених, гарантій захисту їх прав, законних інтересів та обов'язків;

— визначення порядку застосування до засуджених засобів впливу з метою  виправлення і ресоціалізації;

— визначення системи органів і  установ виконання покарань, їх функцій  та порядку діяльності;

визначення нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань;

— визначення участі громадськості  в цьому процесі;

— регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань;

— звільнення від відбування покарання;

— допомога особам, звільненим від  відбування покарання, контроль і нагляд за ними.

 Задачі — це визначений, запланований  для виконання обсяг роботи; це  також цілі, але не кінцеві,  а так звані «проміжні». Шляхом  реалізації поставлених задач  врешті-решт забезпечується досягнення  кінцевої мети. Задачі, що стоять перед кримінально-виконавчим законодавством, можна умовно поділити на загальні та індивідуальні. До загальних задач, визначених у ст. 1 КВК України, відносяться: визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними тощо.Більш індивідуальні задачі сформульовані у ряді норм КВК України, що регулюють конкретні правовідносини або окремі правові інститути, наприклад, режим в установах виконання покарань, виховна робота з засудженими, самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі та ін. Вирішення даних задач забезпечується соціально-економічною базою та всім правовим механізмом держави, конкретною діяльністю правоохоронних та інших державних органів, самих органів та установ виконання покарань, а також участю громадських формувань, трудових колективів та окремих громадян. Вирішити більшість вказаних задач лише зусиллями правоохоронних органів, установ та органів виконання покарань неможливо, оскільки вони потребують комплексного вирішення.

Наведене положення характеризується тим, що норми кримінально-виконавчого  законодавства є похідними від  норм кримінального законодавства  і відіграють допоміжну роль у  реалізації інституту покарання, визначаючи процедуру виконання і відбування покарання та цілі покарання, які  закріплені у Кримінальному кодексі  України (кара, виправлення засуджених, загальна і спеціальна превенція), але  вони повинні мати вирішальне значення для визначення предмету правового  регулювання кримінально-виконавчого  права, а мета кримінально-виконавчого  законодавства у жодному випадку  не повинна набувати більшої значущості, ніж завдання покарання. Кримінально-виконавче  законодавство визначає порядок  і умови виконання кримінальних покарань, систему, підстави і порядок  їх застосування, що встановлено Кримінальним кодексом України.

 

3. Основні принципи кримінально-виконавчого права, їх співвідношення з конституційними гарантіями  захисту прав громадян України

 Кримінально-виконавче право як галузь права характеризується тим, що його норми об’єднані у систему єдиними принципами. Слід звернути увагу на існуючі відмінності між принципами кримінально-виконавчого законодавства, сформульованими у ст. 5 КВК України, й принципами кримінально-виконавчого права як галузі права. Так, за ст. 5 КВК “кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань грунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання право-слухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань”. На відміну від цього переліку принципами кримінально-виконавчого права є: справедливість, поважання прав людини, гуманізм, законність, невідворотність виконання покарання.

Роль принципів у формуванні кримінально-виконавчого права й  законодавства зумовлена тим, що вони містять у собі ідеальні уявлення про реальну мету кримінально-виконавчої діяльності, про результат цілеспрямованих  зусиль адміністрації органів та установ виконання покарань. Принципи кримінально-виконавчого права є  виразом головного, основного в  даній галузі права, вони відображають стратегічну тенденцію його розвитку, показуючи, на що воно зорієнтовано. Сформульовані  спочатку наукою кримінально-виконавчого  права правові принципи, об’єктивуючись у кримінально-виконавчому законодавстві, виходять за межі сучасних наукових уявлень  і, набуваючи нормативно-правових характеристик, одержують широке соціально-правове  значення. Принципи кримінально-виконавчого  права покликані відігрівати значну роль у формоутворенні кримінально-виконавчого законодавства й відповідної галузі права як соціальної реальності.

Принципи кримінально-виконавчого  права відбиваються у структурних  елементах механізму правового  регулювання діяльності органів  та установ виконання покарань, а  саме:

- у нормах кримінально-виконавчого  права, які моделюють і регламентують  процес виконання-відбування покарання;

- у кримінально-виконавчому законодавстві,  що відбиває зміст правових  норм та оформляє їх у єдиний  Кримінально-виконавчий кодекс;