Цивільний позов у кримінальному поцесі

Цивільний позов у кримінальному процесі — це форма захисту від посягань на державне, суспільне або особисте майно громадян. Кримінально-процесуальний закон передбачає правила його розгляду судом разом з кримінальною справою. Тому не можна вважати повністю виконаними завдання, що постають перед органами розслідування і судом, якщо по кримінальній справі не вирішене питання про відшкодування майнового збитку, який був спричинений злочином.

Вимоги про  відшкодування матеріального збитку, який був спричинений злочином, можуть бути розглянуті і в порядку цивільного судочинства. Однак, спільний його розгляд з кримінальною справою складає ряд переваг:

• прискорює процес відновлення порушених прав;
• сприяє більш повному та швидкому здійсненню доказування позову і встановленню осіб, зобов'язаних нести цивільно-правову відповідальність за їх заподіяння;
• створює оптимальний процесуальний режим для судів і сторін;
• економить процесуальні сили та засоби (не потрібно повторного судового засідання з викликом сторін, свідків і т.д.);
• в значному ступені забезпечує виховне і попереджувальне значення кримінального судочинства; звільняє громадських позивачів від сплати державного мита.

Нарешті, слід мати на увазі, що точне встановлення розміру  матеріального збитку нерідко має  не тільки цивільно-правове, але кримінально-правове значення.

Особа, яка зазнала  матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Закриття справи з підстав, зазначених у ст. ст.7, 7-1 КПК України, не звільняє особу від обов’язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.

Цивільний позов  може бути пред’явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред’являти той же позов у кримінальній справі. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Якщо в справі заявлено цивільний позов, слідчий зобов’язаний скласти мотивовану постанову про визнання потерпілого цивільним позивачем або про відмові в цьому. Якщо в судове засідання не з’явився цивільний позивач або представник його інтересів, суд не розглядає цивільного позову, проте за потерпілим зберігається право заявити позов у порядку цивільного судочинства. Суд може за клопотанням цивільного позивача розглянути цивільний позов у його відсутності. У випадках, коли позов підтримує прокурор або коли позов заявлений підприємством, установою чи організацією, суд розглядає цивільний позов незалежно від явки цивільного позивача або його представника.

Постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно  від доведеності підстав і  розміру цивільного позову, задовольняє  цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При виправдання підсудного через не доведення його участі у вчиненні злочину або при відсутності події злочину суд відмовляє в цивільному позові. При виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.

При задоволенні  цивільного позову суд до набрання вироком законної сили може постановити  про вжиття заходів до забезпечення цивільного позову, якщо таких заходів  не було вжито раніше.

Цивільний позивач  та його представник мають право бути присутніми при розгляді справи в суді, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників судового розгляду, давати пояснення, брати участь у дослідженні доказів і в судових дебатах щодо доведеності вчинення злочину і його цивільно-правових наслідків.

Предметом цивільного позову в кримінальній справі може бути вимога з відшкодування збитку, завданого майну, і матеріального  збитку, що виник через завдання шкоди особі. Відшкодування матеріальної шкоди за цивільним позовом у кримінальній справі повинно полягати у відновленні колишнього стану або відшкодуванні збитків, тобто реального збитку.

У цивільному позові, що пред'являється і розглядається  спільно з кримінальною справою, так само як і в будь-якому позові, розрізняють складові частини, або елементи: предмет і підставу. Будь-який цивільний позов відрізняється від іншого передусім своїм предметом, тобто конкретною матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача за цивільним позовом, що пред'являється в кримінальному процесі на розгляд та вирішення суду. У свою чергу, ця вимога випливає з певних обумовлених законом юридичних фактів, що складають у сукупності Другий елемент позову — його підставу. Ці два елементи і зумовлюють обсяг (межі) та напрями провадження за цивільним позовом у кримінальному процесі.

Аналіз кримінально-процесуальних  норм, що регулюють провадження за цивільним позовом, не залишає сумніву  в тому, що предметом останнього може бути тільки вимога про відшкодування  матеріальної шкоди, яку спричинено злочином. Це дає підставу кваліфікувати цивільний позов у кримінальному процесі виключно як позов про присудження.

Фактично позови про присудження діють і в  цивільному законодавстві України. Згідно зі ст. 1166 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, що заподіяла шкоду. Стаття 1167 ЦК зобов'язує відшкодовувати моральну шкоду в грошовій або іншій матеріальній формі. Стаття 1192 ЦК зобов'язує відповідальну за шкоду особу відшкодувати заподіяні збитки в натурі або у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. 

Таким чином, цивільний  позов у кримінальному процесі  – це вимога потерпілої особи, яка  зазнала матеріальної (моральної) шкоди  від злочину, її повноважного представника або в її інтересах прокурора  до підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, про відшкодування цієї шкоди, яка заявлена органу дізнання, слідчому, прокурору, суду по кримінальній справі до початку судового слідства. Незважаючи на значення цивільного позову в кримінальній справі, на практиці дуже часто можна спостерігати його недооцінку, що шкодить роботі та виконанню одного з основних принципів кримінального процесу з охорони прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть у ньому участь. Вивчення й аналіз розглянутих судами справ свідчить про те, що в багатьох випадках цивільний позов у кримінальній справі не заявляється, тому шкода, завдана потерпілому, не відшкодовується. Так найчастіше відбувається тому, що слідчі й орган дізнання не завжди роз'ясняють потерпілим або їхнім представникам право на відшкодування шкоди, завданої злочином. Аналіз кримінально-процесуальних норм, що регулюють провадження за цивільним позовом, не залишає сумніву в тому, що предметом останнього може бути тільки вимога про відшкодування матеріальної шкоди, яку спричинено злочином. Це дає підставу кваліфікувати цивільний позов у кримінальному процесі виключно як позов про присудження. Отже, цивільний позов у кримінальному процесі — це вимога потерпілої особи, яка зазнала матеріальної чи моральної шкоди від злочину, її повноважного представника або в її інтересах прокурора до підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного або осіб, які несуть майнову відповідальність за його дії, про відшкодування цієї шкоди, яка заявлена органу дізнання, слідчому, прокурору, суду по кримінальній справі до початку судового слідства. Суб'єктами провадження за цивільним позовом у кримінальній справі є ті його учасники, процесуальний інтерес яких має майновий характер. До них відносяться цивільний позивач і відповідач за цивільним позовом. Предметом цивільного позову в кримінальній справі може бути вимога з відшкодування збитку, завданого майну, і матеріального збитку, що виник через завдання шкоди особі. Підстава цивільного позову являє собою сукупність фактичних юридично значущих обставин (юридичних фактів), з якими матеріальний закон пов'язує виникнення правовідносин між посадовими особами та особами, зобов'язаними його відшкодувати (обвинуваченим, цивільним відповідачем), і з яких позивач виводить свою матеріально-правову вимогу. На сучасному етапі нашого життя проблема відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі злочинними діями, набуває особливої актуальності, оскільки збільшується кількість кримінальних справ, в яких пред'являються цивільні позови з відшкодування тієї чи іншої шкоди. Право на компенсацію шкоди є невід'ємним правом громадян, елементом правового статусу особи. Тим часом законні інтереси потерпілих часто залишаються незахищеними (наприклад, якщо злочин не розкрито, злочинець перебуває в розшуку тощо). Навіть якщо злочинця знайдено, відшкодування часто розтягується на багато років. Наявність численних прогалин у законодавстві про забезпечення прав потерпілих і захист їхніх інтересів ставить на порядок денний питання про необхідність розроблення і прийняття спеціального нормативного акта про посилення захисту прав і законних інтересів громадян, щодо яких вчинено злочин.

Отже, завершуючи нашу роботу та виходячи з завдань, які були поставлені у вступі, можна  зробити такі висновки:

По-перше, з'ясували, які фізичні та юридичні особи можуть виступати цивільними позивачами по кримінальній справі. Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно КПК України. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в цьому - особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд — ухвалу.

Право на пред'явлення  вимоги про відшкодування збитку в розглянутому випадку має перш за все власник майна й у випадку пред'явлення ним такої вимоги він повинен бути визнаний цивільним позивачем.

По-друге, вивчили  поняття цивільного позивача в  кримінальному  процесі. Для визнання цивільним  позивачем, як громадянин, так і юридична особа, повинні висунути вимогу (подати позовну заяву) про відшкодування заподіяних їм збитків. Цивільний позов можна пред'явити як у період розслідування кримінальної справи, так і під час розгляду справи в суді, але до початку судового слідства, тобто  зачитування обвинувального висновку.

Разом з тим, варто мати на увазі, що якщо в позові в порядку цивільного судочинства  було відмовлено, тоді це позбавляє  цивільного позивача права заявити  той же позов у кримінальній справі.

Про визнання особи  цивільним позивачем або про відмовлення в цьому слідчим, органом дізнання, прокурором повинна бути винесена постанова, судом - ухвала, з якою особа повинна бути ознайомлена з роз'ясненням прав під підпис.

По-третє, дослідили  та проаналізувати поняття представника цивільного позивача в кримінальному процесі. Цивільний позивач вправі мати свого представника. Такою особою, що представляє ваші інтереси в ході розслідування кримінальної справи й у суді можуть бути адвокати, близькі родичі: батьки, чоловік (дружина), діти, рідні брати і сестри, дід, бабка, онуки, законні представники (батьки, опікуни, попечителі), а також інші особи. Представником цивільного позивача вони стають з моменту винесення про це постанови (визначення) і користуються в наступними процесуальними правами цивільного позивача, про що їм також повинно бути роз'яснено.

Представниками  можуть бути: опікуни; піклувальники; представники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ  і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами.

Представники  користуються процесуальними правами  осіб, інтереси яких вони представляють.

Список  використаної літератури

1. Конституція України. –К.: «Право» - 2001. – 56 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: А.С.К.- 2006. – 780с.
3. Основні чинні кодекси і закони України. / Уклад. Ю.П.Юлісовенко. -2-ге вид. – К.: Махаон. - 2007. – 860с.
4. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 01.12.1994р.//Відомості ВРУ. – 1995. - №1.
5. Закон України  “Про виконавче провадження” від 21.04.99// Відомості ВРУ. – 1999. - №24.
6. Закон України вiд 23 лютого 2006 р. № 3480-IV “Про цінні папери та фондовий ринок” // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – №31. – С. 268.
7. Постанова Пленуму  Верховного Суду України №3 від 31.03.1989р. зі змінами від 3.12.97 “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна”.
8. На<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__