Гнучкість та організаційні засади методики її виховання

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Августа 2015 в 22:17, реферат

Краткое описание

Гнучкість — це здатність виконувати руху від великий амплітудою. Термін «гнучкість» прийнятніший, якщо мають на увазі сумарну рухливість в суглобах всього тіла. За аналогією до окремим суглобам правильніше говорити «рухливість», а чи не «гнучкість», наприклад «рухливість в плечових, тазостегнових чиголеностопних суглобах». Хороша гнучкість забезпечує свободу, швидкість і економічність рухів, збільшує шлях ефективного докладання зусиль і під час фізичних вправ. Недостатньо розвинена гнучкість утрудняє координацію рухів людини, оскільки обмежує переміщення окремих ланок тіла. За формою прояви розрізняють гнучкість активну і в пасивну.

Содержание

1. Основне поняття, види, завдання
>2.Средства й ефективні методи виховання гнучкості
3. Методика розвитку гнучкості
4. Контрольні вправи (тести) визначення рівня розвитку гнучкості

Вложенные файлы: 1 файл

Гнучкість та організаційні засади методики її виховання.doc

— 204.00 Кб (Скачать файл)

2.4 Правила ростяжки  в парах

Всі активні учасники розтяжки повинні тягти з однаковим зусиллям, м'яко, в одній площині, не допускаючи перекосу, щоб руки не згиналися в ліктях.  
Розтяжка може проводитися як на вдиху, так і на ви досі.  
Якщо розтяжка виконується правильно, то очі в розтягуваного мимовільно закриваються через релаксацію м'язів особи. Це своєрідний індикатор. Але можна проводити вправи й при відкритих очах.  
При розтяжці бажано мати зворотний зв'язок, тобто активний учасник задає питання, Пасивний відповідає. Типові питання: " чи тягнеться рука? Як себе почуваєте? Чи не турбує що-небудь? Є чи ілюзія польоту? Чи відчувається легкість? Тепло? Комфорт? Де почувається напруженість? " Це допоможе зорієнтуватися в ситуації, вжити потрібних заходів і правильно вибрати наступні вправи.  
Варто чітко виконувати інструкції провідного (а їм побуває кожний у групі).  
Рухи повинні бути м'які і повільними, щоб їх можна було контролювати.  
Не можна виконувати розтяжки у швидкому темпі.  
При виконанні розтяжки у горизонтальній площині голова, продовжуючи положення тулуба, злегка відхилена назад.  
При бічний розтяжці рухи повинні бути акуратними й строго спрямованими.  
При виконанні діагональних і поздовжніх розтяжок з вихідного положення лежачи на спині, без підйому спина у всіх крапках повинна стикатися з підлогою (при виконанні діагональної розтяжки в "розірваному ланцюзі"). А при виконанні їх лежачи на животі не слід відривати від підлоги груди й таз. При виконанні цих розтяжок потрібно стежити за тим, щоб зусилля натягу переміщалося строго уздовж осі, утвореної хребтом. Варто пам'ятати, що фізіологічний центр ваги перебуває в другому крижовому зчленуванні.  
Кожна розтяжка повинна здійснюватися з ясною й конкретною метою. Для цього необхідно спочатку проаналізувати розтяжку, відчути її й лише потім виконувати спочатку з дозованої й нарешті з повним навантаженням.  
При розтяжках, спрямованих на збільшення рухливості в тазостегнових і плечових суглобах, вихідна позиція повинна бути обрана таким чином, щоб точки опори тіла (ноги або руки, ноги й руки) були вилучені друг від друга на як можна більша відстань, що сприяє кращому розтягуванню м'язів і зв'язок у цих суглобах. При розтягуванні рук розвивається гнучкість у плечових суглобах, ніг - у тазостегнових, одночасно рук і ніг - і в плечових, і в тазостегнових суглобах.  
Перш ніж виконувати розтяжку, треба знати, яку групу м'язів вона розтягує.  
Не слід виконувати трохи розтяжок підряд на подібні групи м'язів. Розтяжки в тренувальній програмі потрібно максимально різноманітити.  
Безболісне розтягання м'язів і зв'язок досягається повільним темпом і поступовим збільшенням зусиль.  
Доцільно чергувати вплив розтяжок на м'язи антагоністи й синергісти.  
Варто звертати увагу на величину зусилля, прикладеного до різних м'язових груп.  
При виконанні розтяжок необхідно враховувати амплітуду й напрямок рухів і погодженість партнерів.  
Не допускати побічних рухів і метушливості.  
 

Висновки

Основним організаційно-методичним принципом здійснення розвитку гнучкості школярів є диференційоване застосування засобів фізичної культури з урахуванням статі, віку, стану здоров'я, ступеня фізичного розвитку і рівня фізичної підготовленості. В процесі навчання цей принцип здійснюється залежно від:  
рівня фізичного розвитку;  
ступеню фізичної підготовленості школярів;  
характеру рухів, що виконуються учнями і їхньою руховою координацією;  
відмінностей в схильностях і інтересах хлопчиків і дівчаток.  
Однією із закономірностей вікового розвитку гнучкості є нерівномірний його характер, з чітко вираженими так званими "сенситивними" періодами - періодами формування та найефективнішого вдосконалення систем організму, які впливають на кількісний бік рухового апарату.  
Знання цих періодів дає можливість на практиці розв’язати важливе питання виховання гнучкості - визначити обсяг навантаження для різних вікових груп.  
В процесі дослідження:  
визначено гнучкість і фактори, що впливають на її розвиток;  
визначено методи виміру гнучкості;  
розглянута методика розвитку гнучкості;  
визначений вплив йоги на гнучкість.  
 

Література

1.     Волков Л.В. Розвиток фізичних здібностей. - К.: Знання, 1976 
2.     Гуревич И. А.1500 упражнений для круговой тренировки / Под ред.А. А. Гужаловского. - Минск: Высшаяшкола, 1976 
3.     Демерков С.В., Полтавский А.Ф. Воспитание двигательных качеств школьников, не занимающихся спортом. - Луганск, 2002 
4.     Зациорский В. М Физические качества спортсмена. - М., Физкультура и спорт, 1966 
5.     Зимкин Н.В. Физиологическая характеристика силы, быстроты и выносливости. - М.: Физкультура и спорт, 1956 
6.     Кузнєцова З.И. О перспективах исследования вопросов развития основных двгательных качеств у детей школьного возраста в процессе физического воспитания. - В сб.: Развитие двигательных качеств школьников /Под ред.З.И. Кузнецовой. М.: Просвещение, 1967 
7.     Кузнецова З.И. Развитие двигательных качеств школьников. - М.: Просвещение. 1967 
8.     Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культуры в 1-10 классах. - МН.: Нар. асвета, 1980 
9.     Матвеев Л.П. Проблема периодизации спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 1965 
10.           Определение физической подготовленности школьников /Под ред. Б.В. Сермеева. - М., Педагогика, 1973 
11.           Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - Киев: Вища школа, 1984 
12.           Сермеев Б.В. Развитие подвижности в суставах у школьников Горький, 1968 
13.           Теория и методика физического воспитания /Под ред. Л.П. Матвеева, Н.Д. Новикова. - М.: Физкультура и спорт, 1976 
14.           Филин В.П. Бег на короткие дистанции. - М., Физкультура и спорт, 1964. 
15.           Филин В.П. Воспитание физических качеств у юных спортсменов. - М., Физкультура и спорт, 1978 
16.           Филин В.П. Проблема совершенствования двигательных качеств детей школьного возраста в процессе спортивной тренировки. Докт.д.исс., М., 1970 
17.           Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. - М., Физкультура и спорт, 1972 
18.           Цвек С.Ф. Физическое воспитание детей младшего школьного возраста. - Киев: Здоровье, 1975 
19.           Циганков М.Я. Застосування методу колового тренування на уроках фізичної культури в ІV класах загальноосвітньої школи. - К., 1975 
20.           Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. - Тернопіль: Навчальнакнига - Богдан, 2001

 


Информация о работе Гнучкість та організаційні засади методики її виховання