Методика розвитку гнучкості у школярів середніх класів

46

Міністерство освіти і науки України

Харківський Національний Педагогічний Університет

імені Г.С. Сковороди

Кафедра теорії та методики фізичного виховання

Ушкова Катерина Віталіївна

студент 3 курсу, 34 групи

факультету Фізичної культури

“ Методика розвитку гнучкості у школярів середніх класів ”

Курсова робота

зі спеціальності 7.010.103 «Педагогіка і методика середньої освіти.

Фізична культура»

Науковий керівник:

                      Марченко С.І

Харків - 2011

Зміст

Вступ…......…………………………………………………………....3

Аналітичний огляд літератури…………………………………......5

РОЗДІЛ 1 « Основні відомості про гнучкість»……………….....6

1.1.Визначення поняття.....................................................6

1.2.Види гнучкості……………………………………………....9

1.3. Особливості дітей середнього шкільного віку…….....10

1.4. Засоби розвитку гнучкості……………………………....13

1.5. Методи розвитку гнучкості……………………………...16

1.6. Контроль за розвитком гнучкості………………….......16

РОЗДІЛ 2 « Методи досліджень»……………………………......…23

2.1.           Методи дослідження………………………………….....23

1.       Характеристика методів дослідження………………...23

РОЗДІЛ 3 «Результати досліджень»………………......25

3.1. Засоби, методи і методичні прийоми, методи контролю над ефективністю використання засобів…………………....25

3.2. Тематичний план-графік проходження навчального матеріалу з гімнастики для учнів 6-х класів…………........27

3.3. Конспекти уроків по фізичній культурі для учнів 6-х класів ……………………………………………………………..29

Висновок………………………………………………………………...44

Список літератури……………………………………………………...45

Актуальність дослідження: Гнучкість – є одним із найважливіших показників здоров'я. Вона служить базою для розвитку iнших фiзичних якостей, i є основою успiшного оволодiння будь-якою фiзичною вправою.

Гнучкість – це здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість разом із іншими фізичними якостями має надзвичайно велике значення для повноцінного життя людського організму, але з питань її розвитку мають значні розбіжності в думках як серед учених, так і серед викладачів фізичної культури, фізичного виховання і тренерів.

Пубертаційний період характеризується найбільш активним формуванням гнучкості. Існує думка, що у дітей гнучкісті більш розвинута, ніж у дорослих. Це не завжди так. Але розвинути гнучкість, безпосередньо, у дітей легше, ніж у дорослих.

Виконання вправ на гнучкість сприяє зміцненню суглобів, підвищенню міцності та еластичності м’язів, зв’язок та сухожиль, удосконаленню рухової координації, ефективному оволодінню фізичними вправами.

Об’єкт дослідження: Розвиток гнучкості у школярів середніх класів

Предмет дослідження: Розвиток гнучкості та методика розвитку гнучкості у школярів середніх класів

Мета дослідження: З’ясувати вікові особливості розвитку гнучкості школярів середніх класів

Структура роботи: Робота викладена на 44 сторінках, складається зі змісту, вступу, 3-х розділів, тематичного плану-графіку і 7-и конспектів уроку, висновків і використаної літератури. Перелік джерел складає 18 найменувань. Включає 4 таблиці

Методи дослідження: для вирішення поставлених завдань були застосовані такі теоретичні методи дослідження: аналіз, індукція, дедукція, узагальнення.

Завдання дослідження:

1. Визначення поняття гнучкості;

2. Виділити вікові та статеві особливості школярів середніх класів;

3. Визначити засоби і методи контролю за гнучкістю;

4. Розробити тематичний план і план-конспект уроку

для 6-х класів.

Аналітичний огляд літератури:

Опрацювавши ряд літератури я хочу зупинитися на таких джерелах: Худолій О.М «Загальні основи теорії та методики фізичного виховання»; Зациорский В.М. «Физфческие качества спортсмена»; Волков Л.В. «Метод виховання фізичних здібностей учнів»; Дубовис М.С. «Физическая культура школьников»; Матвеева Л.П., Новикова А.Д. «Общие основы теории и методики физического воспитания».

1.                    Худолій О.М «Загальні основи теорії та методики фізичного виховання» у своєму посібнику розкрив поняття гнучкості, її види, відзначив вікові і статеві особливості розвитку гнучкості, засоби, методи і контроль над розвитком гнучкості

2.                    Зациорский В.М. «Физфческие качества спортсмена» обґрунтував гнучкість як фізичну якість, описав основні методики виховання гнучкості.

3.                    Волков Л.В. «Метод виховання фізичних здібностей учнів» біш докладно відзначив вікові і статеві особливості розвитку гнучкості.

4.                    Дубовис М.С. «Физическая культура школьников» розкрив більш докладно поняття гнучкості

5.                    Матвеева Л.П., Новикова А.Д. «Общие основы теории и методики физического воспитания». Відзначили зміни гнучкості в різний період

              Розділ 1 «Основні відомості про гнучкість»

1.1 . Визначення поняття

Під гнучкістю розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, визначаючі ступінь рухливості його кожного звена . Вимірювателем гнучкості – максимальна амплітуда рухів. Її виражають або в кутових, або в лінійних мірах. Еластичні властивості м'язів можуть у значній мірі змінюватися під впливом центрально-нервових факторів. Зі збільшенням гнучкості м'язи, що розтягуються пізніше переходять в стан підвищеного збудження – в кінці більшої амплітуди рухів. При цьому їх активність знижується.

Ступінь розвитку гнучкості залежить від навколишнього середовища і температури : при підвищенні температури гнучкість збільшується. На гнучкість більше, чим на інших фізичних якостях  відображається добова періодизація. Так, в ранкові часи гнучкість значно знижена. Зміна її під впливом різних умов(температури, часу дня) треба враховувати при проведенні занять. Погані умови, які ведуть до погіршення гнучкості, можна компенсувати розігріванням за допомогою розминки. [7]

Ступінь розвитку гнучкості залежить від еластичних властивостей м'язів, зв'язок і сухожилок. Для гнучкості має значення і тонус м'язів – їх напруження в спокійному стані. При підвищеному тонусі зв'язки і м'язи завжди декілько укорочені, тобто погано розслаблені , і при спробі до руху  розтягуються недостатньо. Чим більше розтягнутий м'яз, тим він сильніше і швидше виконає рух. Гнучкість тісно пов'язана зі швидкісними і силовими якостями[4]
Суттєву роль в грані рухливості в суглобах грає збудження розтягуючих м'язів, маючих, охороняючу природу. З ростом гнучкості розтягуючи м'язи починають збуджуватися при великих амплітудах руху; їх активність при цьому знижується. Гнучкість не залежить від особливостей тіла (структури), також від довжини сегментів тіла.

Таблиця 1. Зміни гнучкості в різних умовах ( по Н.Г.Озолину )

Гнучкість негативно зв'язана з силою: заняття силовими вправами можуть ввести тіло до слабої рухливості в суглобах.

Гнучкість треба розвивати лише до того ступеня, яке забезпечує виконання необхідних рухів. При цьому величина гнучкості повинна декілька перевищувати ту максимальну амплітуду, з якою виконується рух. Найбільше значення має рухливість хребта, в особливості його грудного відділу, тазостегнових і плечових суглобів.[5]

Гнучкість визначають, як здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою або під нею розуміють морфофункціональні властивості опорно-рухового апарату, обумовлюючу ступінь рухливості його частин відносно один до одного.

Гнучкість важлива при виконанні багатьох рухливих дій в трудових і воєнних діях, а також в побуті.  Важко переоцінити значення рухливості в суглобах у випадках порушення осанки.

Вправи на гнучкість можно легко і самостійно, регулярно виконувати вдома [8]

Добре розвинена гнучкість сприяє швидкому опануванню новим рухам та є однією з умов успіху в таких видах спорту, як гімнастика, акробатика, плавання тощо. Гнучкі діти здатні виконувати рухи точніше, краще засвоюють координаційні складні вправи.

Властивості м'язової тканини, що обмежують рухливість суглобів, залежить від:

-               рівня збудження ЦНС: під час емоційного збудження рухливість в суглобах зростає;

-               зовнішньої температури: чим холодніше, тим більша в'язкість , твердість м'язів, сильніше їх схильність до травм;

-               добової періодичності у показниках рухливості в суглобах: ранком рухливість звичайно нижча, ніж у день;

-               віку: найбільшу природну рухливість в суглобах мають діти;

-               статі: звичайно жінки більш гнучкі, оскільки їхній м'язово-зв'язковий апарат більш еластичний, чим у чоловіків того ж віку.[17]

1.2 Види гнучкості

Л.К.Семенова, Б.В.Сермеев, відзначають, що людині властиві дві основні форми рухливості у суглобах: рухливість у активних рухах; рухливість у пасивних рухах.

Між активною і пасивною рухливістю прямого кореляційного зв'язку не виявляється: можна володіти високими показниками пасивної рухливості; невисокої активності і навпаки. Активна рухливість у суглобах має найбільш практичне значення, бо вона в значній мірі реалізується у виконанні фізичних вправ. При пасивній рухливості виявляються резервні можливості збільшення активної рухливості у суглобах.

Пасивна рухливість відповідає анатомічній будові суглоба, індивідуальним особливостям його будові. Вона залежить від еластичності і довжині навколишніх м'язів , зв'язок і суглобних сумок: проявляється за рахунок впливу сил , що знаходяться поза тіла. Пасивна гнучкість генетично зумовлена.

Активна рухливість залежить від тих самих факторів, що і пасивна, а також від сили м'язів навколо суглоба, що здійснюють рухи. Активна гнучкість набувається в процесі занять фізичною культурою і спортом. Як відзначає Б.В.Сермеев, у спортивній діяльності анатомічно можлива рухливість використовується  лише на 80 – 95 % [17]

Активна гнучкість – це здатність самостійно виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок сили м'язових груп, що оточують відповідний суглоб.

Пасивна – це здатність досягати найвищої рухомості у суглобах під впливом зовнішніх сил. Показники пасивної гнучкості завжди вищі за показники активної. Їх можна досягти при використанні снарядів, обтяжень, маси тіла партнера тощо. Активна гнучкість реалізується при виконанні різних фізичних вправ і тому вона важливіша, ніж пасивна, яка є відбитком величини резерву для розвитку активної гнучкості.

Розрізняють також анатомічну, гранично можливу рухомість, обмежувачем якої є будова відповідних суглобів. При виконанні звичних рухів людина використовує лише невелику частину гранично можливої рухомості.9

По способу проявлення гнучкість розділяється на динамічну і статичну. Перша проявляється в рухах, друга-в позах. Така класифікація дозволяє визначити, як гнучкість здобута за допомогою статичних вправ, буде проявлятися в динамічних. [8]

Гнучкість суттєво змінюється під впливом втоми, при чому показники активної гнучкості – зменшуються, а пасивної – збільшуються.

Існують думки, що у дітей гнучкість більше ніж у дорослих. Але це не завжди так. Розвинути гнучкість у дітей легше, ніж дорослому віці. Активна гнучкість безпосередньо зв'язана з силою м'язів. Але заняття силовими вправами можуть вести до обмеження рухливості у суглобах. Але цей негативний вплив можна здолати: шляхом раціонального поєднання вправ на гнучкість і на силу можна добитися високого ступеня розвитку обох якостей. [7]

1.3. Особливості дітей середнього шкільного віку

У різні вікові періоди діти розвиваються нерівномірно, при цьому співвідношення зросту, маси тіла, окружності грудей та інших показників фізичного розвитку весь час змінюється. До 12 років у хлопчиків і до 11 років у дівчаток маса тіла відстає від зросту, а після цього тіло інтенсивніше росте у довжину, ніж прибавляється маса. У хлопчиків 12-14 років і дівчаток 11-13 років темпи приросту окружності грудей починають переважати над збільшенням маси тіла. До 14 років хлопчиків і до 13 років у дівчаток тіло росте переважно у довжину, по досягненні цього віку – інтенсивніше збільшується окружність грудей. Проте школярі однієї вікової групи можуть мати істотні індивідуальні відмінності в фізичному розвитку. Так, за даними П.Н.Гойхмана і О.М.Трофімова, різниця в зрості може досягати 30 см, а у масі до 15 кг.