Логічні докази софістів і їх значення у становленні філософського значення

Ідеалом державного правління  для Макіавеллі була змішана республіканська форма Стародавнього Риму. Проте їй повинна передувати одноособова диктатура для приборкання свавілля аристократів і наведення твердого порядку.

Основні принципи політики, обґрунтовані Н. Макіавеллі, можна узагальнити  таким чином:

- для того, щоб управляти, треба знати істинні причини вчинків людей, їх бажання й інтереси;

- в політиці треба  завжди сподіватись гіршого, а  не ідеально кращого;

- влада не повинна  зазіхати на майно підданих, оскільки  це породжує ненависть;

- правитель повинен  поєднувати в собі якості лева, щоб силою зламати ворогів, і лисиці, щоб уникнути хитро розставлених противниками пасток;

- правитель повинен  уміти тримати народ у страху, щоб забезпечити лад у державі;

- народ, обираючи посадових  осіб, здатний зробити кращий, ніж  правитель, вибір;

- тиранія правителя  значно страшніша, ніж тиранія  народу. [ 1]

За своїм характером епоха Відродження є перехідною. З нею пов'язаний важливий перелом  в культурному розвитку: кінець панування  середньовічної культури і початок  формування культури Нового часу.

Складалася нова соціальна  структура суспільства, ламався  середньовічний соціальний розподіл. Важливу роль відіграло звільнення селян від кріпосної залежності. Швидко йшло розкладання цехового ладу.

Бертран Рассел, видатний учений сучасності, слушно вважав, що методи, про які пише Макіавеллі, наче взяті з політичного життя ХХ століття. Дуже ймовірно, що з політичного життя України.

Макіавеллі не ставив моральні стандарти в залежність від політичних, визнаючи, що державцю годиться дотримувати свого слова, жити чесно, а не обманом.

Макіавеллі вважав, що заради досягнення могутності і благополуччя держави придатні будь-які засоби - підкуп, лицемірство (формула “мета  виправдовує засоби”). Звідси виникло  поняття “макіавеллізм” як позначення вседозволеності в політиці.

Ідеалом державного правління  для Макіавеллі була змішана республіканська  форма Стародавнього Риму. Проте  їй повинна передувати одноособова  диктатура для приборкання свавілля аристократів і наведення твердого порядку.

 Філософія Т.Гоббса  і Д.Локка.

- Одним з видатних  представників англійської філософії,  який сприйняв нове природознавче  мислення, був Томас Гоббс (1588-1679 рр.). Його філософська думка формувалася під впливом політичних подій, зокрема Англійської революції, очевидцем якої він був. Знайомство та дружба з Ф. Беконом, а також з Г. Галілеєм, Р. Декартом, вивчення їхніх поглядів сприяли запереченню ним схоластичних доктрин.

- Об'єктом філософії  Гоббс вважає будь-яке тіло, яке  можна уявити і порівняти з  іншим Філософія не займається  теологією, яка є вченням про те, що належить не до тіла. Звідси математичний (геометричний) метод пізнання.

- В онтології мислитель  акцентував увагу на матерії  як єдиній субстанції, а всі  явища, предмети, речі, процеси вважав  формами вияву цієї субстанції. Матерія — вічна, а тіла та явища — тимчасові, вони виникають і зникають. Матерія є суб'єктом усіх змін, хоча виступає як щось якісно однорідне, безколірне, як система якісних величин. Рух розуміється тільки механічно.

Все, що ми знаємо, виходить з наших чуттєвих уявлень, образів. Наше знання і розум - рух духу, зумовлений тиском зовнішніх об'єктів на наші органи чуття. Філософія — це досягнуте правильним мисленням пізнання дій чи явищ, їх причин і можливих наслідків. її мета - приносити користь і давати перевагу людині. Вона поділяється на дві головні частини: філософію природи і філософію держави. Найбільшу увагу Гоббс приділяє другій частині філософії - суспільно-політичній теорії.

Передусім Гоббс проголошує, що від природи всі люди рівні  і мають право на все. Але в природному стані, без держави панує «війна всіх проти всіх», усе дозволено, немає ні правого, ні винного. Звідси - необхідність влади, підкорення окремих воль одній, зведення всіх воль до єдиної, до володаря, завдяки чому натовп перетворюється на одну особистість і виникає держава, той великий Левіафан чи мертвий Бог, якому ми зобов'язані миром і всіляким захистом.

Щоб визначити поняття  про державу, слід розрізняти народ  і натовп. Народ керує кожною державою, навіть монархією, як сам цього хоче. Натовп складається з громадян, підданих. При демократії курія є народ, а натовп - громадяни. При монархії всі піддані - натовп, а король - народ Виділяючи три форми держави — демократію, аристократію, монархію, найкращою Гоббс вважає монархію. Він прихильник сильної абсолютистської державної влади, оскільки тільки вона здатна усунути всі суперечки і безладдя. Це відповідало інтересам буржуазії, яка тільки почала формуватися. За своїми поглядами на державу і суспільство Гоббс належить до представників теорії договору. Від його теорії договору і виникнення держави — один крок до «нового суспільного договору» Ж.-Ж. Руссо.

Згідно з настановами  Гоббса, в основі людської моралі лежить воля. Як наполегливе прагнення, воля випереджає розум. У суспільстві  немає свободи, вільної від необхідності, адже все, чого ми бажаємо, є добром, чого уникаємо - злом. Але абстрактного добра немає, воно відносне, оскільки добре лише для декого, залежно від особистості, часу, місця, обставин, умоа Найвище благо (блаженство), як і кінцева мета, - недосяжні в цьому житті, бо з досягненням кінцевої мети будь-яке прагнення закінчується; втрачається здатність відчувати, отже, добро як таке пропадає, адже не відчувати - означає не жити. Найвище добро полягає в тому, щоб без перешкод переходити від однієї мети до іншої. «Поки люди живуть без загальної влади, яка тримає всіх їх у страху, вони перебувають у тому стані, який називається війною, а саме у стані війни всіх проти всіх».Т. Гоббс

Мотиви свободи, волі, мети життя, добра тощо, зароджуючись, розвиваються майбутніми філософськими теоріями, зокрема екзистенціалізмом, «філософією життя». Отже, у філософії Нового часу намічається розрив не тільки зі схоластичною, а й з натурфілософською традицією.

- Традиції емпіричної  філософії продовжив Джон Локк (1632-1704 рр.), який навчався в Оксфорді, де зацікавився філософією Бекона і Декарта. Незважаючи на участь у політичному житті (був секретарем англійського посла при Бранденбурзькому дворі, секретарем лорда-канцлера Ешлі), він виявляв постійний інтерес до філософії і природознавства. Головна його праця - «Дослідження про людський розум».

Джон Локк на перший план виносить проблематику пізнання, вважаючи, що все багатство знань людина отримує через почуття, завдяки  досвіду, в яких подано об'єктивну  природу. Відчуття - єдиний пов'язаний зі світом канал одержання знань, інших шляхів немає. Така позиція отримала назву сенсуалізму (від лат. sensus - відчуття).

Сенсуалізм у галузі теорії пізнання у Локка тісно  стикається з методологічним емпіризмом. Критикуючи Декарта, Локк вказує, що немає вроджених ідей і принципів - ні теоретичних, ні практичних (моральних), у тому числі ідеї Бога, а все людське знання виходить з досвіду - зовнішнього (відчуття) і внутрішнього (рефлексії). Людська думка (душа) - це чистий аркуш паперу ( «табула раса»). Лише досвід (завдяки чуттєвому пізнанню) заповнює цей чистий аркуш літерами.

В основі знання лежать прості ідеї, осягнуті розумом завдяки різним якостям тіл: первинним, з якими  ці ідеї схожі (протяжність, фігура, рух); або вторинним, з якими ці ідеї несхожі (колір, звук, запах, смак). Завдяки поєднанню, зіставленню і абстрагуванню розум з простих ідей створює складні та загальні ідеї (модуси, субстанції, відношення тощо).

«Якості, що породжують у  нас прості ідеї, тобто цільність, протяжність, форму, рух або спокій, число, я називаю початковими або первинними. Вторинні ж якості несуть не що інше, як тільки сили. Бо колір і смак опіуму, як і його снодійна, болезаспокійлива властивість, -це тільки сили, що залежать від його первинних якостей, якими він здатний виробляти різні впливи на різні частини нашого тіла... Вторинні якості тіл зникли б, якби ми могли виявити первинні якості їх найдрібніших частинок».Дж. Локк

Дж. Локк - представник  матеріалістичного сенсуалізму, тому для нього пізнання істинне лише настільки, наскільки ідеї відповідають дійсності. Воно буває трьох видів: інтуїтивне - розуміння самоочевидних істин, нашого власного існування; демонстративне - розуміння положень математики, етики, буття Бога; сенситивне - розуміння існування речей, воно найменш ясне і достовірне.

У сфері суспільно-політичних уявлень Локк захищає конституційну  монархію. Його вихідними положеннями  є природний стан суспільства, але  це не «війна всіх проти всіх», як у  Гоббса, а рівність, свобода, проте  не сваволя. Свобода не абсолютна, а обмежена природним законом, так само, як і влада правителя, одержана ним на основі «договору». Цими поглядами Локк виражає інтереси буржуа, які проголошують особисту свободу, свободу підприємництва. Частину роздумів Локка про впорядкування суспільства становлять ідеї про розподіл влади на законодавчу, виконавчу і федеративну.

- Сенсуалізм і емпіризм  Локка вплинули на розвиток  французького механістичного матеріалізму XVIII ст., а його соціально-політичні  ідеї стали провідними в часи французького Просвітництва.

                                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Література.

1. Бондаренко Е.Л. Экономическое учение марксизма 1991
2. Кравченко Л.В. Справедливість і вибір.1998
3. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844
4. Енгельс Філософія і світогляд. М. 1990р.
5. Лоський Н. О. Історія російської філософії

     6.  Мир философии: Книга для чтения: В 2-х ч. Ч. І, разд. 1., 1991.