Структурно-семантические особенности фразеологизмов английского языка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

ФРАЗЕОЛОГІЧНА ГІПЕРБОЛА ТА ЇЇ СТРУКТУРНО – СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

 

1.1.         Поняття   фразеологізму

 

1.2.         Принципи  класифікаціі фразеологічних одиниць.

 

1.3. Поняття гіперболи

 

ВИСНОВКИ

 

РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ  ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ ГІПЕРБОЛИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

2.1. Особливості фразеологічної  гіперболи. 

 

2.2. Граматичні особливості фразеологічних  гіпербол.

 

2.3. Синтаксичні властивості фразеологічних  гіпербологічних одиниць.

 

2.4. Семантичні особливості фразеологізмів.

 

ВИСНОВКИ

 

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Незважаючи на те, що фразеологічна  гіпербола широко застосовуються в  усному і писемному мовленні (художній літературі, публіцистиці, тощо), її структурно-семантичні особливості є недостатньо вивченими. Багато невирішених питань залишається  і в теорії та практиці перекладу  цих одиниць з англійської на українську мову. У вітчизняній фразеології ще не існує комплексного дослідження і остаточного вирішення багатьох проблем, що й зумовило вибір даної теми та пояснює актуальність дослідження.

 

Об'єктом дослідження є фразеологічні гіпербологічні одиниці  в англійській мові.

 

Предмет дослідження -  фразеологізми з гіперболою в системі образних засобів англійської та української мов.

 

Мета роботи - проаналізувати структурно-семантичні особливості та стилістичну функцію в художньому тексті, звертаючи увагу на національну своєрідність вивчаємих фразеологізмів у англійській та засоби їх передачі українською мовою. У завдання дослідження входить укладання класифікації фразеологічних одиниць з гіперболою, а також дослідження  фразеологізмів, які належать до різних функціональних стилів, їхніх морфологічних, синтаксичних, семантичних, стилістичних властивостей.

 

Матеріалом дослідження стали художні твори англомовних письменників 19-20 ст. та лексикографічні джерела.

 

Теоретична цінність дослідження зумовлена необхідністю подальшого вивчення усіх типів фразеологічних одиниць в світі розвитку фразеологічної теорії. Результати, отримані в ході даного дослідження, можуть бути використані в теоретичному курсі лексикології, стилістики, теорії і практики перекладу, на практичних заняттях з англійської мови на різних рівнях навчання. В цьому і полягає практичне значення роботи.

 

В ході проведення даного дослідження були використані наступні методи: дескриптивний, дистрибутивний, контекстно-семантичний метод, методи компаративного та кроскультурного аналізу. Приклади з художньої літератури відомих британських та американських авторів XVIII-XX ст. добиралися методом суцільної вибірки.

 

Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, у якому окреслюються межі дослідження, трьох розділів, кожен з яких завершується висновками, загальних висновків та бібліографії, що містить 37 джерел теоретичної літератури з мовознавства та теорії перекладу та 7 джерел ілюстративного матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.

 

ПОНЯТТЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ ГІПЕРБОЛИ.

 

1.1. Поняття про фразеологізм

 

Термін «фразеологізм» походить від  давньогрецьких слів «phrasis» - вислів та «logos» - слово. За визначенням «Сучасної термінологічної енциклопедії», фразеологізмами слід вважати «стійкі, зв'язані єдністю змісту, постійно відтворювані в мовленні словосполуки або висловлення, які ґрунтуються на стереотипах етносвідомості, є репрезентантами культури народу й характеризуються образністю й експресивністю» [24, c.641].

 

Фразеологічний склад мови вивчається спеціальним розділом мовознавства, який носить назву «фразеологія». Фразеологія вивчає семантичні, структурні, функціональні, комунікативні особливості фразеологічних одиниць, а також закономірності виникнення і творення фразеологізмів. Фразеологія виокремилась як лінгвістична дисципліна на початку ХХ ст. У книзі відомого швейцарського вченого Шарля Баллі «Французька стилістика» (1909) вперше представлено спробу обґрунтувати фразеологію як самостійну лінгвістичну дисципліну, здійснити класифікацію фразеологізмів і розробити методику ідентифікації фразеологізмів з їхніми аналогами - вільними синтаксичними словосполученнями. У вітчизняній мовознавчій науці фразеологічна проблематика почала розроблятися такими вченими, як О. Потебня, О. Шахматов, Л.Булаховський та інші [24, c.643]. Багато питань в галузі фразеології залишаються дискусійними і сьогодні.

 

Так, наприклад, вчені й досі не дійшли згоди в тому, що ж, все-таки, слід вважати фразеологізмом. Одна група вчених відносить до фразеологізмів лише словосполучення з узагальнено-переносним значенням, яке не можна розкласти на частини («ловити ґав» - бути неуважним, «дати гарбуза» - відмовити). [1, 3]. Друга група вчених вважає фразеологічними одиницями будь-які словосполучення, відтворювані в готовому вигляді - навіть такі словесні штампи, як «добро пожаловать» ( у російській мові), «Never mind» (в англійській) або «Вельмишановне товариство» (в українській). Прихильниками такої «широкої» точки зору на фразеологічні одиниці є, наприклад, такі вітчизняні дослідники, як В.М. Мокієнко, О.С. Юрченко [20, 31]. Нарешті, третя група вчених відносить до фразеологічних одиниць також приказки, прислів'я, скоромовки, загадки, замовляння, крилаті вислови, афоризми та літературні цитати [5, 17, 24]. Усі перелічені вище стійкі мікротексти зараз прийнято називати пареміями, вони є об'єктом вивчення спеціальної наукової галузі під назвою «пареміологія». Усі ці мовні феномени об'єднують з фразеологічними одиницями властиві ним ознаки відтворюваності, стійкості, культурної маркованості. Крім терміна «паремія», деякі дослідники пропонують для цього явища також інші терміни - «ептоніми» (Н.Оніщенко) [22, с. 85] або «логоепістеми» (Н.Бурвікова, В.Костомаров) [7, с.47]. Які з запропонованих термінів виявляться життєздатними, залишаться надовго в науці та освіті, покаже час.

 

Актуальним залишається й питання  походження фразеологізмів. Одні дослідники розглядають фразеологізми як «уламки» текстів - казок, байок, пісень - які згодом були скорочені до прислів'їв, приповідок чи до слів. Ця точка зору склалася під впливом мовознавчих творів О.О. Потебні і має досі своїх прихильників. Б. Ларін обстоював протилежну точку зору: на його думку, давні стиснені формули ідіоматичного плану розгортаються, розкриваються у більш повний та зрозумілий образ.

 

Найбільш часто вживані фразеологічні  одиниці фіксуються у фразеологічних словниках. Укладанням тлумачних, етимологічних фразеологічних словників, словників фразеологічних синонімів, регіональних фразеологізмів займається окрема галузь лексикографії - фразеографія. Фразеологічні словники різних типів мають велике значення для вивчення рідної та засвоєння іноземної мови.

 

Розглянемо існуючі типології  фразеологічних одиниць в сучасному  мовознавстві.

 

1.2 Принципи класифікації фразеологічних  одиниць

 

В вітчизняному мовознавстві найбільш традиційним є поділ фразеологічних одиниць на фразеологічні зрощення (або ідіоми в вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. Автором цієї класифікації є відомий радянський мовознавець акад. В.В. Виноградов. На його думку, фразеологічні зрощення характеризуються немотивованістю складу зворотів (тобто з суми складових таких ФО неможливо дізнатися про загальний зміст одиниці) та абсолютною семантичною єдністю компонентів. Серед фразеологічних зрощень виділяють такі підтипи:

 

а) фразеологічні зрощення, у складі яких є так звані «слова-некротизми» (лексичні архаїзми, історизми та інші лексеми, що вийшли з ужитку мовлення);

 

б) фразеологічні зрощення, що містять  граматичні архаїзми, які є синтаксично  неділимим цілим;

 

в) фразеологічні зрощення, що стали  нерозкладними як лексично, так і  семантично;

 

г) фразеологічні зрощення, що являють  собою таку семантичну єдність, що лексичні значення компонентів зовсім неважливі  для розуміння цілого. [24, с.47].

 

Фразеологічні єдності характеризуються образною мотивованістю значень  складників. Проте, як і зрощення, вони являють собою неділиме ціле. На відміну від перших двох типів, третій тип класифікації В.В.Виноградова - фразеологічні сполучення - обов'язково мають у своєму складі вільні та фразеологічно зв'язані значення. Пізніше М.Шанський доповнив цю класифікацію четвертим типом - фразеологічні вирази - це речення з переосмисленим складом компонентів.

 

Н.Н. Амосова, використовуючи контекстологічний  аналіз, виділяє два типи фразеологічних одиниць - фраземи і ідіоми. Фразема - це одиниця постійного контексту, в якій вказівний мінімум, потрібний для актуалізації даного значення слова, є єдино можливим, тобто постійним. Другий компонент є вказівним мінімумом для першого. Ідіоми, на відміну від фразем,- це одиниці постійного контексту, в яких вказівний мінімум і семантика одиниці нормально складають тотожність, представлену лексичним складом словосполучення. Ідіоми характеризуються цілісністю значення.[6; 110-115]

 

Також Амосова виділила частковопредикативні фразеологізми - це звороти, в яких наявний  граматично провідний (головний) член - антецедент - та предикативна одиниця, що залежить від нього.

 

На початку 60-х років ХХ ст. на зміну структурно-семантичній класифікації прийшла функціональна класифікація фразеологізмів. На основі функції  фразеологічних одиниць вони були поділені на дві великі групи:

 

1) номінативні фразеологізми (виконують  чисто номінативну функцію);

 

2) номінативно-експресивні фразеологізми  (крім номінативної, виконують ще й експресивну функцію, допомагаючи мовцеві висловити певні емоції, своє ставлення до ситуації тощо).

 

Перша група охоплює, по-перше, стійкі словосполучення, які мають семантичну цілісність номінації на основі власних лексичних значень компонентів. Також до неї належать словосполучення, створені на основі переносного значення одного з компонентів, та стійкі дієслівні сполучення.

 

Друга група включає семантично преобразовані фразеологізми зі структурою словосполучень та речень.

 

Існують також інші класифікації фразеологізмів. Так, за синтаксичною функцією фразеологізми  поділяють на організовані за моделями сполучення, простого і складного речення. Фразеологічні одиниці розрізняються також за співвіднесенням опорного слова фразеологічних зворотів із певним граматичним класом слів (іменникові, ад'єктивні, дієслівні тощо), за способом створення конотації, за способом семантичних перенесень при формуванні значення фразеологічних одиниць (метонімічні, метафоричні, гіперболічні, компаративні і т.ін.). На сьогодні фразеологія є таким перспективним і розвинутим напрямом мовознавства, що можна сказати, що майже кожен дослідник пропонує свою власну типологію або удосконалює класифікацію, розроблену іншими вченими до нього, з огляду на потреби свого власного дослідження.[15; 25-29]

 

1.3 Поняття гіперболи 

 

Гіпербола (від. гр. hyperbole— жену через  щось) — образне перебільшення, яке  виявляється в тому, що якась ознака приписується предмету такою мірою, якою вона реально йому не властива і не може бути властивою. Основне призначення гіперболи — звернути увагу на цей предмет, підкреслити позитивнічи негативні якості. Гіперболізуються такі ознаки, як розмір, колір, сила, кількість тощо.[28]

 

Гіпербола як засіб експресивності поширена в художньому та уснорозмовному стилях: умру зі сміху, збожеволію від  роботи.

 

Про гіперболу О. Потебня писав так: «Гіпербола є результат нібито оп'яніння почуттям, яке заважає бачити речі в їхніх справжніх розмірах. Тому вона рідко, лише у виняткових випадках, зустрічається у людей тверезої й спокійної спостережливості. Якщо згадане почуття не може захопити слухача, то гіпербола стає звичайною брехнею». Фразеологічні одиниці, побудовані на гіперболі, є одиниці-вторинної номінації і володіють багатющими можливостями у виразі емоційно-оцінного ставлення людини до навколишньої дійсності.

 

Гіпербола є оціночною категорією і представляє собою свідчення певного типу світовідчуття і світосприйняття людини.

 

Фразеологічна семантика гіперболізованих ФЕ відзначається великим прагматичним потенціалом-і, отже, дозволяє передавати великий обсяг суб'єктивно-забарвленої інформації про предмети і явища навколишньої дійсності. [31;78-82]

 

Відмінною рисою фразеологічних одиниць, побудованих на гіперболі, є їх компонентний склад, до якого входять: ознака, інтенсивність  якого - є денотатом плану вираження, реальна і гіперболічна міри ознаки.

 

Контрастне зіставлення двох далеко віддалених один від одного заходів  ознаки призводить до порушення реальних взаємовідносин явищ дійсності. Зіткнення гіперболічної міри ознаки з реальною призводить до переосмислення зв'язків та оцінок явищ реальної дійсності, так чи інакше зафіксованих у свідомості носіїв мови.

 

Як план вираження, так і план змісту ФЕ, заснованих на гіперболі, характеризується комплексністю свого значення, що представляє собою складну єдність  сигнификативной-денотативного і  коннотативного макрокомпонентів.

 

Відмітною ознакою сигнификативной-денотативного  макрокомпоненти значення гіперболізованих фразеологізмів є порушення сполучуваності смислового зв'язку об'єкта і вказується гіперболічної міри ознаки.

 

В основі ФЕ, побудованих на гіперболі, лежить механізм контрастного зіставлення  реальних ознак вихідного денотата і ознак денотата, які є їх гіперболічної  абстракцією.Зіткнення і зіставлення двох заходів ознаки, - реальної і гіперболічної призводить до певного переосмислення реальної міри.    Денотат як реальна екстралінгвістичні сутність об'єктивний і володіє нескінченним числом ознак, але відбір та перерозподіл цих ознак суб'єктивні.Тим не менш, у формуванні фразеологічного значення беруть участь не тільки об'єктивні чи уявні якості позначуваного денотата, а й суб'єктивне ставлення до нього людини. [32]

 

Визнаючи важливість сигнификативной-денотативного  компонента значення як провідного у  складі значення слова і вторинного в семантичному змісті фразеологізму, коннотацію1 розглядається як комплекс сигналів, спрямованих на емоційний вплив на'реціпіента.     

 

У процесі формування плану змісту ФЕ, побудованих на гіперболі, діють  як понятійний (абстрактно-логічний), так і емоційний центри. Позначаючи високу інтенсивність міри ознаки, гіперболічна мовна форма викликає асоціації причинно-наслідкового характеру.

 

Цікавий той факт, що акцент ставиться  не на об'єктивному визначенні виділяється  ознаки, а на інтенції іменує суб'єкта передати весь спектр зазнає переживань, іншими словами, супрасуб'ектівних почуттів з метою емоційного впливу на слухача.Емоційно збуджений стан мовця в момент вживання ФЕ, заснованих на гіперболі, вказує на його нездатність сприймати, оцінювати і відображати навколишню дійсність інакше, як гіперболічно.