Теорії еліт. Г. Моска,Р.Міхельс, В. Парето

- панівне становище еліти відповідає інтересам усього населення; 

- формування еліти є  наслідком природного добору суспільством найцінніших своїх представників; 

- елітарність — закономірний  наслідок рівності можливостей, вона не суперечить сучасній представницькій демократії.

Згідно із теоріями демократичного елітизму керівна група не лише наділена певними якостями, а також здатна виконувати функцію захисту демократичних цінностей (свободи особистості, слова, друку, політичної конкуренції).

Концепції плюралізму еліт: 

- передбачають визнання  наявності багатьох еліт одночасно, вплив яких обмежений певними сферами діяльності; 

- перебування еліт под  постійним впливом мас; 

- наявність демократичної  конкуренції еліт; мінливість й  нестійкість відносин влади й  як наслідок — відсутність  стійких позицій панівного класу; 

- умовність відмінностей  між елітою та масою із огляду  на широкі можливості доступу до лідерства. 
Теорії плюралізму еліт (політична, економічна, адміністративна, військова, релігійна, наукова) врівноважують одна одну й таким чином нібито запобігають встановленню тоталітаризму. 
Ліволіберальні концепції еліт базуються на критиці елітарності суспільства із демократичних позицій, структурно-функціональному підході до еліти; визнанні глибоких відмінностей між елітою та масою, складності структури панівної еліти. 
Сучасна еліта у сфері суспільно-політичного життя частіше не має якихось особливих біопсихологічних якостей чи, простіше кажучи, яскраво виражених талантів, здібностей, надбань. Натомість складається вражання, що в еліту суспільства потрапляють дедалі понад людей із ординарними якостями та без особливих заслуг перед своєю державою. 
Нинішнє суспільство має явно елітний характер, а будь-які спроби усунути еліти із політичного життя в ХХ ст. призводили до появи тоталітарних режимів та деградації еліти. Ось чому в демократичних країнах запитання стоїть не про усунення еліти із політичної арени, а про формування висококваліфікованої, ефективно правлячої групи, підконтрольної суспільству. З огляду на це виняткового значення набуває й проблема політичного лідерства як така, що безпосередньо пов’язана із проблематикою еліти.

Список використаної літератури

1. Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 1999. - 108 с.

2. Білоус А.О. Політико-правові системи: світ і Україна: Навч. посібник. - К.: АМУПП, 1997. - 200 с.

3. Політологія. Підручник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. - К.: Академія, 1998. - 368 с.

4. Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М.Левківського. - К.: Вища школа, 1998. -415 с.

5. Українська політологія: витоки та еволюція / За ред. Ф.М.Кирилюка. - К.: Ватра, 1995. - 328 с