Рынок финансов

Розмір початкового  статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду не може, бути менше розміру, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств.

Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або б'тьше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери.

Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними. Після прийняття  рішення про скликання загальних  зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду викуп та розміщення акцій фонду припиняються за 30 днів до проголошеної дати проведення загальних зборів акціонерів з поновленням розміщення та викупу на наступний день після закінчення загальних зборів акціонерів. Органами корпоративного інвестиційного фонду є загальні збори акціонерів та спостережна (наглядова) рада.

Пайовий інвестиційний  фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг  активів пайового інвестиційного фонду  не може бути меншим розміру початкового  статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою. Створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), збррігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєстрували пайовий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення.

Облік результатів  діяльності з управління активами пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремр.від обліку результатівїїдюсподарськрї діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ -активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обов'язково повідомляє третіх осіб.

Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визначаються: його регламентом.

Учасником пайового інвестиційного фонду є інвестор, який придбав інвестиційний сертифікат цього фонду. Учасниками пайовогр недиверсифікованого  інвестиційного фонду не можуть бути фізичні особи.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів — це прилюдна або приватна пропозиція (оферта) з умовами договору про приєднання до пайовогр інвестиційного фонду. Прийняття (акцепт) пропозиції (укладення з  компанією з управління активами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за грошові кошти. Частка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом.

Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

Управління aктивами  ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами може бути юридична особа, що створюється відповідно до законодавства  України. Частка держави в статутному фонді (капіталі) компанії з управління активами не може перевищувати 10 відсотків.

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості розміщеної емісії інвестиційних сертифікатів за їх номінальною вартістю та різниці між витратами на придбання активів фонду та доходами від їх реалізації. Винагорода компанії з управління активами сплачується грошовими коштами.

Положення про  склад та розмір витрат, що пов'язані  з виконанням кампанією з управління активами своїх функцій та відшкодовуються  за рахунок активів ІСІ, затверджується Комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У разі визнання компанії з управління активами банкрутом  активи ІСІ не включаються до ліквідаційної  маси компанії з управління активами.

Ломбарди. Швидше всього і самий маленький кредит (20-30 грн. і більше) можна взяти  у ломбарді. Ломбарди - це кредитні установи, які у нашій країні виникли на початку 20-х років. Ломбард створюється для надання населенню послуг по схову предметів домашнього вжитку і особистого користування, а також видачі позичок під заставу цих предметів.

Ломбард створюється за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів, а також у складі підприємства служби побуту. Ломбард провадить такі операції:

а) приймає на схов від громадян предмети домашнього вжитку і особистого користування;

б) видає громадянам позички під заставу предметів  домашнього вжитку і особистого користування.

Ломбард здійснює свою діяльність на основі господарського розрахунку, має статутний фонд, у встановленому порядку користується позичками комерційних банків і є юридичною особою. Ломбард, створюється в складі підприємства служби побуту, проводить свою роботу на підставі Типового статуту. Ломбард має право з дозволу вищестоящої організації відкривати філіали (відділення), приймальні пункти і бюро обслуговування по прийманню від громадян вдома майна на схов і в заставу, за винятком виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, які можуть бути прийняті тільки в приміщеннях ломбарду.

.Як стверджує  Велика радянська енциклопедія (М., 1974, т. 15, с.5), ломбард - це кредитна установа, яка видає позики під заставу рухомого майна. Відповідно, в якості застави ломбард приймає все цінне (і ліквідне), що можна "пересунути" із вашого будинку у ломбард; вироби із коштовного каміння, побутову техніку (телевізори, холодильники і т.п.). Крім того, можна запропонувати у заставу цінні папери, промислову і сільськогосподарську продукцію і т.д. Як правило, розмір позички не перевищує 80-90% оціночної вартості застави.

Для отримання  позички необхідно оформити договір позики, згідно якого позичальник зобов'язується повернути позику разом з процентами в обумовлений термін - від 1 дня до 2-3 місяців. Процент за користування позикою кожен ломбард встановлює самостійно. Як правило, позичальнику доводиться сплачувати 0,5-1 % суми позики за один день. Це звичайно дорого: 180-360% річних - набагато більше, ніж в банках і кредитних спілках.

3 метою задоволення  потреб населення у ломбардному  кредитуванні Кабінетом Міністрів  України у 1998 році23 державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України, разом з Повним товариством "Ломбард-Скарбниця" розроблено та затверджено положення про спільну діяльність щодо ломбардного кредитування населення під заставу виробів із дорогоцінних металів та з дорогоцінним камінням, на підставі якого в порядку експерименту було створено мережу відповідних пунктів в установах банку в м. Києві. 
 
 

                  2.Ринок інвестиційних послуг. 
 
 

В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.  

Саме поняття  інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить  вкладення капіталу в галузі економіки  як в самій країні так і за її межами. 

Інвестиції –  це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької  та інших видів діяльності з метою  отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо). 

Інвестиції –  це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі). 

Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які  направлені на збільшення реального  капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав. 

Класифікація  інвестицій 

Інвестицій відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняють валові та чисті інвестиції. 

Валові інвестиції (ВІ) – це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих на будівництво, придбання засобів праці і приріст товарно – матеріальних цінностей. 

Чисті інвестиції (ЧІ) – це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу. 

Динаміка показника чистих інвестицій відображає економічне становище підприємства. Наприклад, якщо сума ЧІ<0, тобто ВІ0, тобто ВІ>А, то випуск продукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємства розширюється. 

За об’єктами  вкладання засобів інвестиції поділяються на реальні та фінансові. 

Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні  і нематеріальні). Вкладання засобів  у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними  інвестиціями..  

Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.  

За характером участі в інвестуванні бувають прямі  та не прямі інвестиції. 

Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора у виборі об’єкта інвестування і вкладанні коштів. 

Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і вкладання  коштів іншими способами (фінансовими  посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників, 

наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній. 

Крім того, є  також коротко термінові і  довготермінові інвестиції. 

Короткотермінові  інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року. 

Довготермінові інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так: 

а) до двох років; 

б) від двох до трьох років; 

в) від трьох  до п’яти років; 

г) понад п’ять  років. 

За формою власності  інвестиції поділяються на приватні, державні, іноземні та спільні. 

Приватні інвестиції – це вкладання коштів які роблять  громадяни та приватні підприємства. 

Державні інвестиції – це вкладання капіталу яке провадять  центральні та місцеві органи влади й управління бюджетних, позабюджетних фондів і позичених коштів. 

Іноземні інвестиції – це вкладання капіталу іноземних  громадян, юридичних осіб і держав. 

Спільні інвестиції – це вкладання юридичних осіб та громадян країни та іноземних держав. 

Розрізняють також  поняття “пряме інвестиційне підприємство”  та “іноземна пряма інвестиція”.