Рынок финансов

Пряме інвестиційне підприємство – це акціонерне чи неакціонерне підприємство, у якому іноземний  інвестор є власником не менше 10% звичайних акцій або їхнього еквівалента в неакціонерному підприємстві, або ж має право голосу в акціонерному підприємстві. 

Іноземна пряма  інвестиція – вкладення капіталу, яке передбачає контроль інвестора  над закордонними підприємствами чи компаніями. 

Економісти розділяють також інвестиції з огляду на спрямованість дій, виділяючи чотири їхні види: нетто-інвестицій, екстенсивні інвестиції, реінвестиції, брутто-інвестиції. 

Нетто-інвестиції – це інвестиції на заснування проекту (початкові інвестиції). 

Екстенсивні інвестиції – це інвестиції на розширення (збільшення) виробничого потенціалу. 

Реінвестиції  – повторні інвестиції за рахунок  використання прибутку, отриманого від  первинного вкладення капіталу. 

Брутто-інвестиції – це нетто-інвестиції плюс реінвестиції. 
 
 
 

Основними завданнями інвестиційної стратегії з точку зору максимальної ефективності тепер та в близькому майбутньому є:  

- покрашення  відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат  на технологічне переозброєння  та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері; 

- удосконалення  технологічної структури капітальних  вкладень, збільшення в їх складі  питомої ваги устаткування та  скорочення, відповідно, будівельно-монтажних  робіт;  

- зміна галузевої структури капітальних вкладень з точки зору значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, які виробляють продукти харчування та предмети особового споживання (сільське господарство, переробні галузі, легка та харчова промисловість), послуги;  

- пріоритетне  забезпечення капітальними вкладами  прогресивних напрямків науково-технічного  прогресу, що сприяють зниженню  ресурсомісткості виробництва і  підвищення якості продукції;  

- збільшення  обсягів капітальних вкладів  на будівництво житла та інших об’єктів громадського користування і медичного забезпечення; 

Важливе місце  серед складових ефективного  інвестування займає формування тенденцій  протизатратного розвитку виробництва  будівельних конструкцій, матеріалів та виробів в напрямку зниженню матеріалоємності та підвищення індустріалізації будівництва. 
 
 
 

Стан інвестиційної  діяльності в Україні. 

Досвід розвинутих країн засвідчує, що держава фінансує більшу частину фундаментальних (безприбуткових) наукових досліджень і науково-технічних розробок. Вона також вкладає значні кошти у фінансування венчурних (ризикових) підприємств. Особливе місце в системі державного інвестування посідають об’єкти виробничої інфраструктури (транспорт і транспортне господарство, лінії електропередач, засоби передавання та опрацювання інформації тощо). Крім цього значні державні вкладення роблять у соціальну сферу (будівництво об’єктів охорони здоров’я, освіти, культури та інше). Після визначення джерел фінансування вибирають інструменти залучення капіталу і визначають тип фінансування. На мал.1 (додаток 1) показана класифікаційна схема способів залучення капіталу до інвестиційного процесу. 

У західних країнах, крім традиційних способів залучення  капіталу (акціонування, боргове фінансування, кредитування, оренда тощо), з’явились нові, так як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, венчурне фінансування, селенг та інше. Вибір найсприятливішого способу забезпечує інвестору економію інвестиційних ресурсів та запобігає втратам на усіх стадіях життєвого циклу інвестицій. 

У перехідний період в основі інвестиційної політики держави повинне бути гнучке поєднання адміністративних та економічних методів регулювання. 

Зниження податкового  тиску на підприємства може створити умови для формування у них  власних фінансових джерел інвестицій – амортизаційних фондів і реінвестованої частини прибутку. Крім того, використання доходів від продажу акцій підприємств дасть змогу припинити спад виробництва і перейти від стагнації до економічного зростання. Однак таких ресурсів недостатньо для того, щоб зробити глибоку структурну перебудову економіки і забезпечити стабільне економічне зростання .Тому Україні потрібно залучати іноземні інвестиції, зокрема таких інвесторів, як ООН, Європейський Союз, 

група Всесвітнього банку, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЕБРР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та ін. Кожна з цих організацій ставить перед потенційними інвесторами певні вимоги до оформлення передінвестиційної документації з зазначенням пріоритетних напрямів.  

Приоритетними напрямами інвестиційної активності Всесвітнього банку є проекти в галузі сільського господарства, енергетики, промисловості, охорони здоров’я, розвитку міського господарства, водопостачання, зв’язку. 

Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає  позики тільки на виробничі цілі після ретельного аналізу можливостей їх погашення боржником та, як звичайно, під державні гарантії. 

На особливу увагу заслуговує Європейський банк реконструкції та розвитку, що є  міжнародним інститутом з капіталом 10 млрд. у.о. Членами Банку є 40 країн. У його роботі беруть участь Європейський інвестиційний банк, представники яких входять до Ради Директорів. 

Приоритетними напрямками діяльності Банку є: Пайові капіталовкладення, надання консультацій, позик для реалізації проектів, пов’язаних з розвитком демократичних інститутів та ринково-орієнтованих економік, сприяння розвитку приватного підприємництва у країнах Центральної та Східної Європи. Більше половини коштів, які надає Банк цим країнам, адресовані підприємствам приватного сектора та на реалізацію програм приватизації державних підприємств. 

Надаючи позики комерційним підприємствам, Банк не вимагає урядових гарантій, однак  обов’язковим є повне повернення позичених коштів. Причому сума платежу  містить у собі виплати не пов’язані  з ризиком банку у разі надання позики. 

Пожвавлення процесу  залучення іноземних інвестицій доручено безпосередньо Кабінету Міністрів  України, Національному агентству 

реконструкції та економічної інтеграції. 

Ефективність  співробітництва з іноземними інвесторами значно залежить від вдалого вибору його форм. Проте для України важливішим є питання ефективності використання цих інвестицій. Адже, як засвідчив досвід останніх років, іноземні інвестиції скеровують, в першу чергу, на ліквідацію державної заборгованості минулих років, а не для безпосереднього інвестування в економіку країни. 

Більшість вітчизняних  підприємств функціонує завдяки  довготерміновим кредитам Державного інвестиційного банку. 
 

Украйні для  створення оточення, яке б сприяло  прямим іноземним інвестиціям, перш за все бракує зорієнтованої на ринок законодавчої бази. Ефективна юридична система, що грунтується на фундаментальних принципах приватної власності та ринкової економіки, надає могутнього стимулу для капіталовкладень і, навпаки, неефективне правове оточення відвертає інвесторів. Привабливе правове оточення повинно і відповідати трьом умовам. По-перше, приватні інвестори, як іноземні, так і внутрішні, мають бути впевнені, що їх інвестиції надійно захищені добре розвинутою системою законів. По-друге, інвестори повинні бути переконані, що закони впроваджуються в життя: найбільш досконале законодавство не має ніякої цінності, якщо не втілюється в практиці. З цього витікає, що іноземні інвестори зацікавлені також в реалізації законодавства – дієздатності судової системи та юридичних процедур. По- третє, інвестори потребують стабільності та передбаченості системи юриспруденції. Постійні зміни в законодавстві серйозно підривають довіру інвесторів. 

Залишається невирішеною  проблема забезпечення зарубіжних інвесторів інформацією про чинне законодавство, стосовно іноземних інвестицій. тексти законів та інструкцій недосяжні для ознайомлення. Практично нема єдиного підходу до статусу та відміни попередніх законів, тому важко визначити, які закони зберігають чинність, а які були анульовані. Щоб дати зарубіжним інвесторам уявлення про правовий режим в Україні стосовно іноземного капіталу, потрібно організувати регулярний випуск бюлетеня, що містить відповідну інформацію кількома мовами. 
 
 
 
 

                                     Задача№10. 

Розвязок: Згідно постанови  НБУ від 25.03.1996 №68 , крос-курс визначається долар/ євро, заумовою задачі :

1. 1,175/1,1176 = 0,9991 ( за 1 доллар).
2. 2 000 000 *0,9991=1 998 200 доларів США .- клієнт отримає

 
 
 

                                      Задача № 45. 

1)Чутливість  визначається із  врахуванням ризиків  рівень яких оцінюється  за ситуацією на  ринку.

  Дохідність активів  розраховується за  формолою :

   Д ЦП=Середня. Дох.  Ринку * B+L; 

1. 10=5B – КОЕФІЦІЄНТ ЗАВИШЕНИЙ ( ПОКАЗНИК ПОВИНЕН БУТИ  ~ 1.2)

B=2;

2.   3=5B   - КОЕФІЦІЄНТ ЗНИЖЕНИЙ

     B=0.6 

До  даної ситуації коефіцієнт B=2. є кращий , аніж занижений . 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література. 

1. Закон України  “ Про інвестиційну діяльність”  (1991р.) 

2. В. П. Савчук, С. И. Прилипко Е. Г. Величко  Анализ и разработка инвестиционных проектов – К., 1999 

3. І.М. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан Економіка  підприємств – Львів, 1998 

4. Б. В. Губський  Інвестиційні процеси в глобальному  середовищі – К., 1998, с. 116 

5. А. В. Омельченко  Правове регулювання іноземних  інвестицій в Україні – К., 1996  

6. Теорії мікро-макроекономіки  під редакцією Ю.В. Ніколенко,  М.М. Діденко, К., 1999 

7. Ольга Бондаренко  “Оптимізація інвестиційного забезпечення  інновацій” – Банківська справа, 1999 №4 

8. Голос України  від 15 червня 1999, №107, с. 8. 

9. М. Герасимчук  “ДЖЕРЕЛА І СТРУКТУРА КАПІТАЛЬНИХ  ВКЛАДЕНЬ.” – Економіка України, 1998 №12 

10. І.Лукінов  “ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА В СТАБІЛЬНОМУ  ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ.” – Економіка  України, 1999 №10 

11. І.Ландарь  “ОСОБЛИВОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ.” – Економіка України, 1998 №12 

12. П. Орлов  “Державна амортизаційна політика.”  – Економіка України, 1998 №8