Аналіз складу і динаміки витрат підприємства

ВСТУП

 

 

 

Перехід до ринкової економіки  в Україні передбачає розв’язання  багатьох виробничих, науково–технічних, організаційних проблем. Найскладнішими є організаційно–економічні проблеми, пов’язані з переходом до розмаїття форм власності, радикальної структурної перебудови економіки, орієнтацією на економічні важелі та стимули управління й менеджменту, поєднання різноманітних організаційних форм господарювання тощо.

Собівартість продукції  як показник використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно–технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Метою діяльності будь–якого підприємства є забезпечення потреб населення, а також отримати економічні вигоди в майбутньому. На превеликий жаль для всіх, хто займається підприємницькою діяльністю, неможливо отримати прибуток, не витрачаючи ні копійки. Але проблема полягає в тому, що ресурси підприємства обмежені, тому постає питання, як, понісши найменші витрати, отримати найбільший прибуток. Таким чином, проблема аналізу витрат і шляхів їх зменшення є надзвичайно актуальною на даний час.

У сучасних умовах господарювання вітчизняні товаровиробники зможуть забезпечити конкурентоспроможність продукції  тільки на основі зниження витрат. Реалізація цієї мети вимагає посиленої уваги керівництва до питань, пов’язаних із визначенням раціональної структури витрат та пошуком шляхів їх зниження.

Підприємство – це система, в якій всі процеси взаємозв’язані. Якщо, наприклад, питома вага заробітньої плати у виробничих витратах зменшиться, то збільшиться  доля покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів.

На основі аналізу  витрат роблять обґрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначають ціну продукції, рентабельність, будують внутрішньо–господарські відносини, обґрунтовують доцільність організаційно–технічних заходів тощо.

Використані в процесі  виробництва різні речовини на виготовлення нового продукту праці формують поняття витрат. Грошовий вираз суми витрат на виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість. Зміст термінів витрати і собівартість поєднуються в понятті витрати виробництва.

У типовому положенні  з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції у промисловості витрати також ототожнюються з собівартістю “Собівартість промислової продукції” – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво, утворюють виробничу собівартість, а витрати на виробництво і збут – повну собівартість промислової продукції.

Отже, актуальність дослідження даної курсової роботи полягає у необхідності вивчення проблеми удосконалення складу калькуляційних статей витрат при обчисленні собівартості продукції в промисловості.

Метою написання курсової роботи є дослідження таких питань як: розкриття сутності витрат на виробництво  і калькулювання собівартості продукції, методики проведення аналізу витрат підприємства на виробництво, аналізу  динаміки, структури витрат, а також визначення резервів і заходів щодо зниження собівартості продукції.

Об’єктом дослідження  є фінансовий стан ПАТ "Чернівецький цегельний завод №3".

Предметом виступають економічні відносини щодо фінансування поточних витрат підприємства, пошук джерел мінімізації та визначення шляхів удосконалення фінансування витрат підприємства.

В даній курсові роботі я поставила перед собою такі завдання як:

1. Розкрити теоретико-методологічні основи аналізу витрат підприєм-ства;
2. Проаналізувати витрати на прикладі Чернівецького цегельного заводу №3 за 2010–2011 роки;
3. Зазначити актуальні проблеми та пропозиції щодо зниження витрат підприємства на 2012 рік.

В першому розділі  даної курсової роботи я розкрила значення і завдання аналізу витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, джерела інформації, а також методику проведення аналізу витрат на виробництво продукції. В другому розділі розглянула коротку економічну характеристику підприємства, аналіз собівартості за економічними та калькуляційними статтями витрат, аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції. В третьому розділі висвітлено проблеми та пропозиції щодо зниження витрат підприємства.

Витрати розглядалися і  розглядаються   різними економістами з різних сторін з різною метою. К. Маркс пов’язував дослідження витрат з намаганням дослідити особливості експлуатації найманої праці, які відображаються у вартості і, зрозуміло, у витратах. Витрати праці він тлумачить як витрати суспільства. Витрати виробництва, за Марксом, менше за суспільні витрати на неоплачену додаткову працю, яка є джерелом прибутку, тобто прибуток знаходиться за межами витрат.

На відміну від К. Маркса, західні економісти включають  прибуток підприємця у витрати, розцінюючи його як плату за ризик. В їх теорії витрати виробництва, які включають в себе нормальний середній прибуток, називаються економічними витратами.

Дану тему досліджували і досліджують і інші вчені, зокрема  С. Котлярів, В. Лебедєв,  Г.Фандень,  Ю.Цал–Цалко, Ф.Бутинець, С.Голова, Я. Соколова, К.Друрі, Т.Скон, О.Орлова, С.Ніколаєва, Д.Уракова, С.Стукова та інші.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

 

1.1. Суть, значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу витрат підприємства

 

 

Собівартість продукції  є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва. У ній відбиваються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Від її рівня залежать фінансові результати діяльності підприємства, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб’єктів господарювання, конкурентоспроможність продукції.

 Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг є важливим інструментом у системі управління витратами. Він дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи їх освоєння [16, 268].

  Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від організації їхнього аналізу, яка, у свою чергу, визначається такими факторами:

–  формою і методами обліку витрат, які застосовують на підприємстві;

– ступенем автоматизації обліково–аналітичного процесу на підпри–ємстві;

–  станом планування і нормування рівня операційних  витрат;

– наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої звітності про операційні витрати, що дають змогу вия-

вити відхилення, їхні причини і вчасно вживати коригувальних заходів для їх

усунення;

– наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати й управляти процесом формування витрат [7, 48].

Управління витратами  – важливий елемент управління господарством. Аналіз витрат підприємства має виключно важливе значення. Він дозволяє з’ясувати тенденції змін витрат, рівень виконання плану, виявити вплив факторів на зменшення та збільшення витрат, і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зменшення собівартості продукції [13, 304].

Завданнями аналізу  витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції є:

–  вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у  розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;

– об’єктивна оцінка виконання плану собівартості продукції і цілому по підприємству і окремих видах продукції;

– пошук резервів зниження собівартості продукції, розробка відповідних заходів щодо їх використання;

– забезпечення центрів відповідальності необхідною аналітичною інформацією щодо оперативного управління формуванням собівартості продукції;

– розробка оптимальної величини планових витрат, планових та нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції.

Мета аналізу собівартості продукції полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці досягнутих результатів оптимізації витрат, обґрунтуванні управлінських рішень. Для досягнення цієї мети здійснюється аналіз на основі принципів системного, комплексного і кібернетичного підходів.

В основі системного підходу лежить дослідження об’єктів  як системи

розкриття їхньої цінності, виявлення різних типів зв’язків, зведення їх в єдину 

теоретичну систему [6, 3].

Комплексний підхід означає  вивчення об’єктів як системи з  точки зору формування інформації з  метою прийняття управлінських  рішень. Комплексний підхід збігається з системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників. Їхня динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли йдеться про аналізований об’єкт загалом. Тоді комплексний підхід виступає як принцип системного підходу. Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв’язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників з метою отримання кінцевих результатів, визначення і вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень [6, 3].

Комплексність економічного аналізу виявляється в трьох  напрямах:

1. В процесі аналізу враховуються не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори.

2. В більш тісному зв’язку його цілей і завдань з цілями управління.

3. В його багаторівневому аспекті [6, 4].

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об’єктів як системи, що складається з елементарних перетворювачів інформації. При кібернетичному підході аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи і її вдосконаленню, економіко–математичні методи аналізу збігаються із системним дослідженням економіки та управління об’єктом [6, 5].

Джерелами інформації є:

• статистична звітність форма №  5– С “Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг);
• форма № 1– ПВ “Звіт про працю”;
• форма № 2 “Звіт про фінансові результати”;
• дані бізнес–плану;
• планові і звітні калькуляції собівартості продукції;
• дані синтетичного й аналітичного обліку витрат на основних і допо–

міжних виробництвах та ін.

• результати  аналізу собівартості за попередні роки;
• матеріали ревізій та обстежень;
• кошторис витрат.

  Таким чином,  аналіз витрат підприємства та собівартості продукції відіграє дуже важливе значення в ефективності його  діяльності, та є важливим інструментом у системі управління витратами, що спрямований на вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у цілому по підприємству, за окремими групами і видами продукції, а також за статтями витрат, та на виявлення резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання [3, 3–7].

 

 

1.2.  Методика проведення аналізу витрат підприємства

 

 

  Сукупні витрати підприємства залежно від їхнього призначення виражаються кількома показниками. Серед них – кошторис виробництва та собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.

  Кошторис виробництва — це витрати підприємства, пов'язані з основною його діяльністю за певний календарний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Тому, як правило, кошторис ви–робництва і собівартість загального обсягу продукції, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами:

1. Матеріальні витрати.

2. Заробітна плата.

3. Відрахування на соціальні потреби.

4. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів.

5. Інші витрати [5, 267].

Групування витрат за елементами необхідне для того, щоб вивчити матеріаломісткість, яка показує величину матеріальних ресурсів на виробниц-

тво одиниці продукції:

                                                         M =

,                                                   (1.1)

де  M  – матеріаломісткість;

     – витрати матеріальних ресурсів;

     – обсяг випущеної продукції.

Енергомісткість, яка  показує величину витрат енергії  на виробництво одиниці продукції:

                                               Е =

,                                                         (1.2)

де  Е – енергомісткість;

    – витрати енергії;

    – обсяг випущеної продукції.