Ефективність діяльності комерційних банків на валютному ринку

      Продовження табл. 1.1

      Продовження табл. 1.1 

     Провідне  місце банків на фінансовому ринку проявляється і в розмірі контрольованих ними активів, у кількості продуктів та послуг для клієнтів та у впливі на процеси виробництва й перерозподілу. Фінансові посередники в процесі діяльності створюють нові вимоги і зобов'язання, які стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а видаючи позику — нову вимогу до позичальника. Цей процес створення нових зобов'язань та обміну їх на зобов'язання інших контрагентів складає основу, суть фінансового посередництва. Подібна трансформація винятково важлива в ринковій економіці. Вона дозволяє долати труднощі прямого контакту тих, хто заощаджує, зберігає кошти з тими, хто їх позичає. Ці труднощі виникають через неспівпадіння сум, які пропонуються і запитуються, їхніх строків, доходності і т.д. Акумулюючи грошові капітали з різних джерел, банки, як фінансові посередники, створюють загальний безликий "пул" грошових коштів і можуть задовольняти вимоги на кредит на різноманітних умовах [20].

     Масштаби  фінансового посередництва в  сучасній ринковій економіці насправді  величезні. В системі обліку і  статистики грошових потоків господарство поділене на ряд секторів: домашні  господарства, ділові фірми, державні установи, фінансові інститути, закордонний сектор [23, с.12].

     За  своїм функціональним призначенням комерційні банки відіграють ключову  роль у формуванні пропозиції грошових ресурсів. Особливо важлива їх роль у переміщенні грошових заощаджень домашніх господарств у оборот підприємств. Це зумовлено тим, що ці заощадження у ринковій економіці, як правило, є найбільшим джерелом кредитів та інвестицій в економіку [1, с.20].

     На  жаль, в Україні говорити про заощадження  як джерело інвестицій для розвитку реального сектору не доводиться. Недовіра до банківської системи змушує населення тримати значну частину заощаджень у формі, принципово відмінній від банківських депозитів

     Комерційні  банки можна класифікувати за різними критеріями, основними з  яких є функціональна і клієнтські ознаки. Акціонерні банки в Україні створюються закритого або відкритого типу.

     Акціонерний банк — це такий вид комерційного банку, що створюється у формі  акціонерного товариства. Порядок створення  і діяльності акціонерних банків визначається Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову бір­жу» та ін. Акціонерний банк — це кредитна установа, що являє собою об’єднання на підставі угоди коштів фізичних і юридичних осіб (у тому числі іноземних) з метою спільної господарської діяльності та одержання прибутку. Статутний капітал акціонерного банку формується лише за рахунок власних коштів акціонерів. Частка кожного акціонера не повинна перевищувати 35 відсотків статутного фонду банку[31, с.20].

     Основний  капітал акціонерного банку формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та юридичним особам, а потім збільшується за рахунок капіталізації прибутку й випуску нових акцій. Статутний фонд акціонерного банку утворюється з основним капіталом, поділеним на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Розмір статутного фонду визначається акціонерами банку, але не може бути меншим за розмір, встановлений НБУ. Акціонерний банк реєструється НБУ у місячний термін з дня подачі передбачених законодавством документів.

     Акціонерний банк є юридичною особою, виступає власником свого майна, має повну господарську самостійність у питаннях вибору форм управління, використання прибутку, несе відповідальність за зобов’язаннями тільки своїм майном, а акціонери відповідають за зобов’язання банку лише в межах належних їм акцій. Акціонерний банк може мати філії і представництва на території України та за кордоном, але за письмовою згодою НБУ [21, с.20].

     Відповідно  до Законів України «Про банки  і банківську діяльність», «Про іноземні інвестиції» [26, с.20] на території України можуть діяти банки, статутний фонд який сформований за рахунок українських юридичних і фізичних осіб; банки за участю іноземного капіталу (спільні банки); іноземні банки, статутний фонд яких формується за рахунок коштів нерезидентів — іноземних юридичних і фізичних осіб.

     Отже, для ефективного функціонування і розвитку банківської системи  необхідна подальша структуризація і спеціалізація комерційних  банків, розвиток різних видів банківських  установ, що сприятиме розширенню діапазону банківських операцій і фінансових послуг і забезпечить вдосконалення кредитно-фінансового механізму в країні.

     1.2 Правове регулювання операцій  комерційних банків на валютному  ринку 

     Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їх види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що перебувають за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства України [3].

     Валюта  України є єдиним законним засобом  платежу на території України, який приймається без обмежень для  оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визна чає Національний банк України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

     Уповноважені  банки зобов’язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності [11, с.120-125].

     Національний  банк України зобов’язаний здійснювати  політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб’єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” [4].

     Генеральні  ліцензії видаються комерційним  банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

     Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і  нерезидентам на здійснення разової  валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

     1. вивезення, переказу і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

     —вивезення, переказ і пересилання за межі України фізичними особами —  резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

     — вивезення, переказу і пересилання за межі України фізичними особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

     — платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України  на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страхування життя;

     — платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

     — вивезення за межі України іноземної  інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в  разі Припинення інвестиційної діяльності;

     2. ввезення, переказ, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

     3. надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

     4. використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

     5. розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття:

     — фізичними особами — резидентами  рахунків в іноземній валюті на час  їх перебування за кордоном;

     — кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

     — рахунків в іноземній валюті резидентами — диплома¬тичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;