Менеджмент власного капіталу комерційного банку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра «Фінанси і кредит»

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

На тему «Менеджмент власного капіталу комерційного банку»

 

 

 

 

Виконала

Студентка групи 5зФм

Валєєва Д. С.

 

 

Перевірила

Ас. Громико М. П.

 

 

 

 

 

 

Херсон 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1. Сутність, склад та структура власного капіталу банку
2. Активні операції банку

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

2.1 Оцінка вартості власного  капіталу банку

2.2 Методи аналізу власного капіталу  банку

2.3 Аналіз достатності власного капіталу банку

 

РОЗДІЛ 3. ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ БАНКУ ЯК КАПІТАЛ

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Ресурси комерційних банків (банківські ресурси) звичайно визначають як сукупність власних, запозичених і залучених коштів, які є в розпорядженні банку і визначають як сукупність власних і залучених банками в результаті проведення пасивних, а також активно-пасивних операцій (в частині перевищення пасиву над активом), і ті, які використовуються для активних операцій банків.

Разом з тим розгляд ресурсної бази комерційних банків необхідно пов'язати з межами використання мобілізованих в банку джерел грошових засобів для надання кредиту і здійснення інших операцій. Проблема полягає в тому, що не вся сукупність мобілізованих в банку засобів вільна для здійснення активних операцій банку.

Роль акціонерного капіталу полягає в тому, що він є основним джерелом коштів для забезпечення витрат в процесі створення банку, а також виступає гарантією платежів банку за своїми зобов'язаннями.

Резервний капітал (фонд) комерційного банку утворюється за рахунок щорічних відрахувань.

Власні ресурси (капітал) комерційного банку є основою для залучення інших ресурсів суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку банку. До складу власних ресурсів комерційного банку входять:

• акціонерний капітал(статутний фонд);
• резервний капітал;
• нерозподілений прибуток;
• довгострокові боргові зобов'язання.

Акціонерний капітал (статутний фонд) формується за рахунок мобілізації комерційним банком коштів від випуску і розміщення власних акцій. Величина статутного фонду дорівнює сумі прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціонерів банку. Основним призначенням резервного фонду є покриття втрат, які виникають у процесі діяльності банку.

Резервний капітал банку - це гро шові ресурст, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат спеціальних потреб та покриття збитків.

Нерозподілений прибуток комерційного банку - це частина прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків, дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду.

Пасивні операції комерційних банків - це операції, пов'язані з формуванням банками своїх ресурсів.

Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання банкісь-ких ресурсів.

У своїй курсовій роботі ми намагаємося показати деякі аспекти цієї широкої теми, що стосується оцінки капіталу банку.

Оцінка методів управління капіталом із точки зору ефективності діяльності є встановленням порядку роботи, методів контролю, дотримання існуючих нормативних актів та чинного законодавства. Отже оцінка банківського капіталу є потрібною як для керівництва банку, щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера.

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СТРУКТУРА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

 

1. Сутність, склад та структура власного капіталу банку

 

До власних ресурсів, або до банківського капіталу, належать статутний, резервний та інші фонди, які створюються для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності банку, а також нерозподілений прибуток поточного і минулого років.

Власний капітал банку займає незначну частку у загальному обсязі капіталу банку (до 10%), що обумовлено специфікою діяльності комерційного банку як установи, що здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Проте власний капітал має важливе значення для ефективного здійснення банківської діяльності. Він виконує три важливі функції:

1)      захисна - страхування вкладів і депозитів, що гарантує певний захист інтересів   кредиторів   комерційного   банку   у   випадку   його   ліквідації   або банкрутства,

2)      оперативна -   особливо важлива у період початку функціонування 
банку, що надає можливість за рахунок власного капіталу профінансувати 
придбання   основних   засобів,   оренду   приміщення  та  початок   фінансової діяльності,

3)      регулююча - при встановленні економічних нормативів регулювання комерційних банків важливе місце відводиться нормативам капіталу банку.

Власний капітал комерційного банку виконує в основному захисну функцію - страхування інтересів вкладників і кредиторів, а також покриття поточних збитків від банківської діяльності. Функція ж забезпечення оперативної діяльності для власного капіталу є другорядною, її забезпечують головним чином залучені і позичені кошти.

Залежно від джерел і порядку формування власний капітал комерційного банку має такий поділ (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

 

Поділ власного капіталу банку залежно від порядку утворення

 

 

Порядок формування статутного фонду залежить від організації банку. З розвитком операцій комерційних банків, а також необхідністю задоволення вимог НБУ щодо мінімального розміру статутного фонду у комерційного банку виникає проблема в збільшенні розміру цього фонду. Це відбувається шляхом проведення додаткової емісії акцій. Як правило, банк прагне при додаткових емісіях випускати в першу чергу привілейовані акції, з тим щоб запобігти розширенню кола власників звичайних акцій та ускладненню процесу управління банком.

Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися із звичайних акцій. Реєстрація та продаж банком-емітентом першого випуску акцій звільняється від оподаткування податком на операції з цінними паперами.

Усі випуски цінних паперів банками типу відкритого AT незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів підлягають державній реєстрації у Міністерстві фінансів України. Мета цієї процедури - підвищити відповідальність банків-емітентів перед покупцями цінних паперів та знизити ризики, пов'язані з фінансовими зловживаннями та махінаціями. Щоб отримати право додаткової емісії акцій, банк не повинен бути збитковим і не мати прострочені борги перед бюджетом та кредиторами.

Виділяється декілька видів акціонерного капіталу:

номінальний (мінімальний) - це мінімальна сума засновницького капіталу, яка необхідна для створення банку та отримання банківської ліцензії;

зареєстрований - це сума статутного капіталу, зареєстрованого в територіальному управлінні НБУ ( вона має дорівнювати або може бути більшою за номінальний статутний капітал); сплачений   -   сума   статутного   капіталу.   За   якою   надійшла фактична оплата від акціонерів;

оголошений - це запланований та заявлений керівництвом банку розмір статутного капіталу, який може перевищувати номінальний капітал на будь яку суму.

Резервний фонд комерційного банку призначений для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також для сплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку. Наявність коштів у резервному фонді забезпечує стійкість комерційного банку, зменшує вірогідність його банкрутства.

Резервний фонд комерційного банку створюється у порядку, визначеному зборами акціонерів, а його розмір встановлюється, як правило, на рівні 50 % від розміру статутного фонду. Він формується за рахунок відрахувань з прибутку, які щорічно повинні дорівнювати не менше 5 % від суми отриманого прибутку. Крім резервного фонду в комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для покриття збитків від активних операцій та для виробничого і соціального розвитку банку, їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Він існує у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, встановленою зборами акціонерів, виникне залишок прибутку, то ця сума може бути спрямована на поповнення статутного фонду банку. Така операція (поповнення статутного фонду) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але також за рішенням, що приймається загальними зборами акціонерів.

Банки можуть формувати й інші спеціальні фонди, передбачені статутом, до яких відносяться:

фонд матеріального заохочення та стимулювання; кошти отримані від переоцінки основних засобів, що проводяться за рішенням уряду країни; емісійні різниці.

З метою регулювання діяльності комерційних банків, та у відповідності до Базельських домовленостей щодо визначення адекватності капіталу, НБУ визначив порядок розрахунку регулятивного капіталу комерційного банку.

Регулятивний   капітал   банку   складається   з   основного   (1-го   рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний   капітал   уважається   незмінним   і   таким,   що   не   піддягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки.

Додатковий   капітал   має   менш   постійний   характер   та   його   розмір піддається змінам. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого 
прибутку (резерви, що оприлюднені   банком   у фінансовій звітності):

-         дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

-         емісійні різниці.  Емісійні  різниці (емісійний дохід) - сума перевищення 
доходів,      отриманих   підприємством   від   первинної   емісії   (випуску) 
власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій 
(інших корпоративних прав);

-         резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

-   загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при 
проведенні банківських операцій.

в) загальний розмір основного капіталу визначається з урахуванням розміру очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентівта зменшується на суму:

-   недосформованих резервів під можливі збитки за:

■     кредитними операціями; операціями з цінними паперами;

■     дебіторською заборгованістю; простроченими понад З днів та 
сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями;

■     коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках 
(резидентах   і   нерезидентах),   які   визнані    банкрутами   або 
ліквідовуються   за рішенням уповноважених органів,    або які 
зареєстровані в офшорних зонах;

-         нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

-         капітальних вкладень у нематеріальні активи;

-         збитків   минулих   років   і   збитків   минулих      років,      що      очікують затвердження;

-         збитків поточного року.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

а) резерви під стандартну заборгованість інших банків;

б) резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

в) сума збільшення (за результатами переоцінки) вартості основних засобів, які є власністю банку і належать до нерухомого майна (нежитлові будівлі, приміщення), що забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;