Менеджмент власного капіталу комерційного банку

8. З погляду фінансового обліку субординований капітал є зобов’язаннями банку, однак йому властиві окремі ознаки власного капіталу: виплата відсотків інвесторам може призупинятись у разі погіршення фінансового стану банку-боржника; у разі ліквідації банку власники субординованого капіталу отримують свої кошти лише після погашення претензій вкладників та кредиторів, але перед розрахунками з акціонерами; дозволяється переведення субординованого капіталу до розряду статутного капіталу у встановленому чинним законодавством порядку.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу має для банків деякі переваги порівняно з іншими способами збільшення їх власного капіталу. По-перше, сплата процентів за субординованим боргом здійснюється за рахунок збільшення валових витрат. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права на управління банком. По-третє, механізм залучення коштів на умовах субординованого боргу простіший, ніж той, що застосовується, зокрема, під час емісії акцій. По-четверте, придбання акцій можливе лише за рахунок власних коштів акціонерів (засновників). В умовах економічної нестабільності, значної інфляції, спаду виробництва, збитковості значної кількості підприємницьких структур доволі важко банкам розмістити акції на прийнятних умовах. Більш прийнятним є залучення коштів на у мовах субординованого боргу.

9. При розрахунку загальної суми регулятивного власного капіталу додатковий капітал не повинен перевищувати розмір основного капіталу. Включення ж субординованого боргу в розрахунок власного капіталу фактично обмежується 50 % розміру основного капіталу.

Таблиця 2.1

Оцінка власного капіталу підприємства

 

 

Приріст обсягу (+3425,7 тис. грн) і частки (+0,59 %) власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою поліпшення фінансового стану, добрих перспектив економічного зростання.

У банківській практиці існує кілька методів обчислення розміру капіталу.

1) Балансова вартість капіталу  банку. Визначається за формулою:

БК = АБ – ЗБ (5.4)

де АБ – балансова вартість активів;

ЗБ – балансова вартість зобов’язань банку.

Недоліком цього методу є те, що реальна вартість активів і зобов'язань банку може відхилятися від початкової балансової вартості (зміна курсів цінних паперів, валют, процентних ставок). Тому балансова вартість капіталу є недостатнім індикатором достатності капіталу для захисту банку від поточного ризику.

2) Ринкова вартість капіталу  банку. Визначається за формулою:

РК = АР – ЗР (5.5)

де АР – ринкова вартість активів;

ЗР – ринкова вартість зобов’язань банку.

Банки можуть щодня приблизно оцінювати ринкову вартість свого капіталу за наступною формулою:

РК = ПВА – КАОБ (5.6)

де ПВА – поточна курсова вартість звичайних акцій;

КАОБ – кількість звичайних акцій в обігу.

Переваги даного методу:

− дає змогу здійснювати динамічну оцінку розміру капіталу банку;

− характеризує реальну захищеність кожного банку від ризику банкрутства.

3) Визначення розміру капіталу  банку за «регульованими принципами бухгалтерії» (регулятивний капітал банку).

Для розрахунку розміру капіталу визначаються його компоненти, що потім підсумовуються.

Наприклад, у США під час розрахунку капіталу за даним методом враховуються капітал акціонерів (звичайні акції, нерозподілений прибуток, резерви), безстрокові привілейовані акції, резерви на компенсацію втрат від кредитів і оренди, субординовані зобов'язання, конвертовані потім у звичайні акції та інші складові.

 

2.2 Методи аналізу власного капіталу  банку

 

Аналіз власного капіталу банку являє собою складне, комплексне завдання, тому, щоб дати більш-менш реалістичну оцінку стану власного капіталу конкретного банку, у процесі його аналізу слід дотримуватись, зокрема, таких основних положень.

1. На стан та перспективи формування власного капіталу банку суттєво впливає зовнішнє середовище, в якому він функціонує, зокрема стан, в якому перебуває економіка країни. Збиткова діяльність більшості суб’єктів господарювання, наприклад, зменшує можливості банків збільшувати розміри статутного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій, змушує шукати інші джерела ресурсів, зокрема залучати кошти на умовах субординованого боргу.

2. Доцільно враховувати стратегію і тактику конкретного банку, яких він дотримується, здійснюючи банківські операції і надаючи послуги. Зокрема, великим банкам, за інших рівних умов, легше у разі необхідності залучити додаткові ресурси, ніж середнім та малим банкам, що вимагає від останніх більш зваженого підходу до формування власного капіталу.

3. Необхідно враховувати вид банку, класифікованого, зокрема, за такими ознаками: форма власності; коло виконуваних операцій; організаційно-правова форма діяльності; сектор ринку, де функціонує банк.

4. В аналізі слід керуватися вимогами чинного законодавства, зокрема нормами, що регулюють формування статутного капіталу, резервного капіталу та інших фондів і резервів, а також враховувати порядок оподаткування прибутку юридичних осіб та доходів фізичних осіб.

5. Необхідно використовувати економічні нормативи, які застосовують при регулюванні діяльності банків органи банківського регулювання та нагляду. НБУ встановлює спеціальні значення економічних нормативів для певного виду діяльності банків.

6. Слід враховувати функціональне призначення власного капіталу. Незначна питома вага власного капіталу у сукупному капіталі пов’язана насамперед із тим, що банки у ринковій економіці є фінансовими посередниками. Це дає змогу їм залучати значні грошові кошти та вкладати їх в активи з метою одержання прибутку.

7. Важливо під час аналізу власного капіталу визначити вартість окремих його складових елементів, а потім порівняти із вартістю залученого та позиченого капіталу.

8. У процесі аналізу власного капіталу банку виходячи з його цілей, слід використовувати методи всіх видів фінансового аналізу. Зокрема, вивчення власного капіталу слід починати з аналізу складових його елементів, порівняти їх із показником сукупного власного капіталу за їх питомою вагою.

9. Аналізуючи власний капітал, потрібно враховувати існуючі обмеження щодо діяльності банків. Так, банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних та інвестиційних монет) і страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 % регулятивного капіталу банку.

Для аналізу змін, які відбулися у власному капіталі банку протягом звітного періоду, слід використовувати таку методику (табл. 2.1).

Дані табл. 2.2 свідчать, що власний капітал умовно взятого банку за звітний період збільшився на 671 тис. грн, або на 2,6 %. Зміни відбулися за рахунок продажу раніше викуплених власних акцій, а також отриманого за звітний період прибутку. Відсутність дивідендних виплат може негативно вплинути на курс акцій банку, як уже емітованих, так і нових емісій.

 

Таблиця 2.2

 

Аналіз змін у власному капіталі БАНКУ тис. грн

 

Рядок	Найменування статті	Статутний капітал, зареєстрований, сплачений	Емісійні різ-ниці	Викуплені власні акції	Резерви	Резуль- тат пере-оціню-вання	Нероз-поділе- ний прибу- ток	Капі- талі- зовані Диві- денди	Усього влас-ний капі-тал	Попередній звітний період
1	Залишок на 1 січня звітного року	16 000	9540	(132)	37	94	4	—	25 543	24 346
2	Коригування:
2.1	Зміна облікової політики
2.2	Виправлення помилок				(1)				(1)
3	Скоригований залишок на початок року	16 000	9540	(132)	36	94	4		25 542
4	Чистий прибуток						540		540	1102
5	Розподіл у:
5.1	загальні резерви
5.2	резервні фонди				4		(4)
6	Продаж раніше викуплених власних акцій			132					132	95
7	Залишок за станом на кінець дня 31 грудня звітного року	16 000	9540		40	94	540		26 214	25 543

 

На основі аналізу, виконаного в табл. 2.3, визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. За цією таблицею обчислюють коефіцієнт нагромадження власного капіталу:  
К= резервний капітал + нерозподілений прибуток − непокритий збиток/ 
реальний власний капітал.

Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) - про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.

Таблиця 2.3.

 

Аналіз структури власного капіталу (у тис. грн.)

 

 

 

 

 

2.3 Аналіз достатності власного  капіталу банку

 

У процесі аналізу недостатньо виявити за балансом комерційного банку суму його власного капіталу та визначити розмір регулятивного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів.

Капітал банку допомагає:

забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної банківської установи та до системи комерційних банків;

підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться; 
забезпечувати можливість покриття збитків;

давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського суспільства.

Достатність капіталу — це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку. 
Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) для діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:  

на 17 січня 2003 р. — не менше ніж 1 000 000 євро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 1 150 000 євро; 

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 1 300 000 євро; 

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 1 400 000 євро; 

на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: 

до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 3 000 000 євро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 3 500 000 євро;

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 4 000 000 євро;

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 4 500 000 євро;

на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: 

до 17 січня 2003 р. — не менше ніж 5 000 000 євро;

на 1 січня 2004 р. — не менше ніж 5 500 000 євро;

на 1 січня 2005 р. — не менше ніж 6 000 000 євро;

на 1 січня 2006 р. — не менше ніж 7 000 000 євро;

на 1 січня 2007 р. — не менше ніж 8 000 000 євро.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) новостворених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності — 1 000 000 євро; 

до двох років діяльності — 1 100 000 євро; 

до трьох років діяльності — 1 200 000 євро; 

до чотирьох років діяльності — 1 350 000 євро; 

починаючи з п’ятого року діяльності — 1 500 000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних: 

до одного року діяльності — 3 000 000 євро; 

до двох років діяльності — 3 500 000 євро; 

до трьох років діяльності — 4 000 000 євро; 

до чотирьох років діяльності — 4 500 000 євро; 

починаючи з п’ятого року діяльності — 5 000 000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:  
до одного року діяльності — 5 000 000 євро; 

до двох років діяльності — 5 500 000 євро; 

до трьох років діяльності — 6 000 000 євро; 

до чотирьох років діяльності — 7 000 000 євро; 

починаючи з п’ятого року діяльності — 8 000 000 євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.