Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Марта 2013 в 23:30, практическая работа
Фінансова безпека – це такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митно-тарифної і фондової систем, які характеризуються збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи і економічне зростання;
- Міжнародний валютний фонд;
- Міжнародний банк реконструкції та розвитку;
- Міжнародна асоціація розвитку;
- Міжнародна фінансова корпорація - Світовий банк.
Крім цього, зовнішній борг може утворюватися при одержанні позик від іноземних держав та їх угруповань. Сюди належать кредити держав Європейського співтовариства, кредити держав постачальників енергоносіїв.
Відносини України з міжнародними фінансовими організаціями юридичне опосередковуються Законом України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від 3 червня 1992 року N 2402-XII і угодами між Україною та вказаними організаціями.
Програми кредитування Світового банку передбачають ряд операцій, кожна з яких стосується конкретних вимог, пов'язаних з перебудовою і капіталовкладеннями. З Європейським банком реконструкції і розвитку Україна співробітничає по таких напрямках, як енергетика і телекомунікації.
Співробітництво з Міжнародним валютним фондом пов'язане з регулюванням валютно-кредитних відносин і наданням Україні допомоги при валютних ускладненнях шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів. Головним призначенням кредитів "стенд-бай" є кредитування макроекономічних програм країнам-членам МВФ. Кошти надаються певними порціями (траншами) через встановлені проміжки часу. Хід виконання кредитної угоди контролюється з допомогою цільових критеріїв. З їх досягненням позичальник отримує наступну порцію кредиту.
Стабілізаційні програми розробляє МВФ спільно з країною-позичальником. Програми направлені на використання переважно ринкового регулювання економіки, носять дефляційний характер. Вони включають: скорочення державних витрат, особливо на соціальні потреби; збільшення податків на особисті доходи; відміну або зменшення державних субсидій на продовольство і товари широкого вжитку; підвищення облікових ставок, обмеження обсягу кредиту; девальвацію національної валюти, запровадження єдиного валютного курсу, регулювання зовнішньої заборгованості. [8]
Україна приєдналася до МВФ в якості члена 3 вересня 1992 року. Її квота SDR 1372 мільйонів (доларів США 2,078.4 млн.).
28. 08. 2010р. виконавча рада Міжнародного валютного фонду затвердила 29-місячний кредит Stand-By у розмірі SDR 10 млрд. (доларів США 15150000000) для України на підтримку економічної перебудови і програм реформування. Початкова виплата еквівалентна 1250 млн СДР (США $ 1,89 млрд.), наступні виплати проводитимуться після щоквартальних оглядів. Цей кредит тягне за собою винятковий доступ до ресурсів МВФ у розмірі 728,9 відсотка квоти Україна у Фонді.[12]
Усі проекти, на які можуть бути надані позички цими організаціями, поділяються на чотири групи: проекти макроекономічної стабілізації економіки країни позичальника, проекти структурних перетворень у певних секторах економіки, інвестиційні проекти та проекти технічної допомоги.
На залучення іноземних коштів впливає рейтинг країни-позичальника, що визначає рівень її платоспроможності. На боргове навантаження та стан платоспроможності країни впливає обсяг державного боргу та його структура. З метою недопущення зростання боргового навантаження уряди країн передусім контролюють рівень прямого державного боргу, оскільки операції саме за ним безпосередньо впливають на показники державного бюджету.
Отже, на сьогодні Україна не належить до категорії країн з надмірним рівнем заборгованості перед міжнародними організаціями. Проте наведені показники не вичерпують усіх ефективних індикаторів рівня зовнішньої заборгованості країни.
Підсумовуючи викладене, можна сказати, що недосконалість боргової політики України є її слабким місцем. Зосередження великої частини боргу в руках окремого кредитора є дуже небезпечним кроком, але, з іншої сторони, перенесення більшої суми боргу на організації міжнародного розвитку дає змогу зменшити вплив інших держав на економіку України. Хоча все ще велика частина боргу існує перед Росію, через що ще по сьогодні ведуться переговори і відчувається тиск на нашу економіку. Також необхідно зазначити про небезпеку подальшого зростання зовнішнього богу. Зараз відносно ВВП він становить 82,4 %, тоді як критичним рівнем за версією Світового банку є 60 % ВВП. Тобто зараз Україна знаходиться в небезпечному стані і в подальшому обов’язково потрібно знижувати розміри боргу.
Незважаючи на те, що зовнішні державні запозичення є потужними інструментами економічної політики держави і часто дешевшими способами залучення фінансових ресурсів, вони одночасно виступають індикаторами боргової безпеки держави, оскільки їхня надмірна частка у загальній державній заборгованості перешкоджає функціонуванню внутрішнього ринку облігацій і спричиняє можливість виникнення значних фінансових та макроекономічних ризиків. Під час формування боргового портфеля зовнішніх запозичень варто пам'ятати, що залучені кошти повинні спрямовуватися першочергово на інвестиційні проекти, а саме на виробництво тих товарів, які згодом будуть експортовані, щоб отримати іноземну валюту для обслуговування та погашення зовнішнього боргу. Прибутковість за такими проектами має перевищувати вартість залученого капіталу.
Список використаних джерел