Поняття, класифікація і структура підприємства

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження  величезна, адже статтею 1 Закону України "Про підприємництво" підприємництво визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню  робіт, наданню послуг з метою  отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими  як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Створення (заснування) суб'єкта підприємницької  діяльності юридичної особи, а також  володіння корпоративними правами  не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.

Матеріальну основу підприємницької  діяльності становить власність. Власність  як економічна категорія - це відносини  між людьми з приводу речей, які  полягають у присвоєнні або в  належності матеріальних благ одним  особам і відповідно у відчуженні цих благ від усіх інших осіб. Власник має право використовувати  належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для підприємницької  діяльності. Власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх  прав. Власність не повинна використовуватися  на шкоду людині й суспільству. Згідно з ч.4 ст.13 Конституції України  держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість  економіки. Всі суб'єкти права власності  рівні перед законом.

Суб'єкти підприємництва. Відповідно до ст.2 Закону України "Про підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни  України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або  дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом  України "Про власність".

Не допускається заняття  підприємницькою діяльністю таких  категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Законом України "Про державну службу" та ст.5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" державним службовцям або іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Метою дослідження є теоретична класифікація і структура підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Теоретичні засади класифікації  та структури підприємств

 

1.1 Сутність та види  підприємств

Одним з основних елементів  ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється  економічний суб’єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об’єднує ресурси для виробництва економічних  благ із метою збільшення прибутку.

Підприємство - це юридична особа й одночасно господарська та фінансова одиниця.

 Закон України "Про  підприємства в Україні" дає  таке визначення

підприємства: "Підприємство - самостійний господарюючий статутний  суб'єкт, який має права юридичної  особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою  одержання відповідного прибутку (доходу) ".

 З економічної точки  зору, підприємство самостійно здійснює  індивідуальне відтворення, тобто  організовує виробництво, для  чого наймає робочу силу, купує  сировину і матеріали, напівфабрикати  в інших підприємств, платить  за це готівкою або бере  в кредит, користуючись безготівковим  обігом, свої товари продає чи  тимчасово складає. Шляхом інкасування  готівки або занесення на банківський  рахунок своїх претензій (заявок  на права володіння) підприємство  перетворює продукцію в ліквідні  засоби, якими сплачує борги чи  тримає її як ліквідний резерв  для покриття нових закупівель. Так здійснюється повторення  процесу виробництва, і кругообіг  починається знову.

 Одночасно поряд з  організаційною формою господарювання, підприємство є певним майновим  комплексом, що складається з  основного та оборотного капіталу.

 Економічна сутність  підприємства полягає в тому, що воно має на меті одержання  прибутку, його діяльність спрямована  на отримання прибутку після  реалізації товару, об'єктивними  умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес  виробництва, тобто відтворення.  Чинниками виробництва його є  робоча сила і виробничі фонди.

 Як економічне явище,  підприємство характеризується  певною сукупністю продуктивних  сил і виробничих відносин. По-перше,  воно має певну кількість засобів  виробництва і робітників, що  дає можливість виконувати закінчену  серію операцій і здійснювати  випуск продукції. Підприємство  також характеризується певною  організацією виробничого процесу,  спрямованого на досягнення економічної  ефективності.

 По-друге, підприємство - це певна підсистема виробничих  відносин. Засоби виробництва можуть  бути в різних формах власності:

• різних видів приватної та державній. Відносини власності на рівні підприємства реалізуються безпосередньо через працю та управління.

На рівні підприємства реалізуються суспільна форма праці  та різноманітні форми її організації: спеціалізація, кооперація, зміна праці, комбінування, усуспільнення тощо. Відносини розподілу конкретизуються  в розподілі за вартістю робочої  сили, за працею і за власністю. Подолання  викривлень командно-адміністративної системи і створення сприятливих  умов для ринкової діяльності підприємств-товаровиробників можливі тільки за наявності різних видів підприємств з різними  формами власності на засоби виробництва.

 Підприємство, як і  будь-яка складна система, складається  з комплексу більш простих  систем, що виконують визначені  функції.

У виробничо-технічному відношенні підприємство являє собою техніко-технологічний  комплекс, систему робочих машин  і механізмів, підібраних пропорційно  по кількості і потужності відповідно до видів продукції, що випускається ( виконуваних робіт, послуг), технологією  її виготовлення й обсягами випуску.

 Організаційно підприємство  являє собою первинною ланкою  економіки, виробничу одиницю  народного господарства з визначеною  внутрішньою структурою, зовнішнім  середовищем, закономірностями функціонування  і розвитку. Організаційна система  підприємства включає його виробничу  й організаційну структуру керування  підприємством, а також зв'язку  між виробництвом і керуванням, між підприємством і зовнішніми  організаціями.

 У соціальному відношенні  підприємство виступає в якості  соціальної підсистеми товариства, саме на ньому здійснюється  взаємодія суспільних, колективних  і особистих інтересів, укладаються  відношення приятельської взаємодопомоги.

 Економічно підприємство  є відособленою ланкою економіки,  що володіє визначеною оперативно-господарською  самостійністю і здійснює своєю  діяльністю на основі повного  господарського розрахунку. Економічна  система підприємства включає  економічні відношення підприємства  з державою, що вище стоячою  організацією, постачальниками і  споживачами, фінансовими організаціями.

 У інформаційному відношенні  підприємство - складна динамічна  система, що характеризується  великим обсягом, інтенсивністю  і різнонаправленістю інформаційних  зв'язків між підсистемами й  елементами, що постійно обмінюється з зовнішнім середовищем різноманітного роду інформацією. Інформаційна система підприємства включає звітну і нормативно-технічну документацію, а також різноманітну інформацію, що характеризує стан і напрямок компонентів підприємства.

 У адміністративно-правовому  відношенні, підприємство виступає  в якості юридичної особи з  установленими державою в законодавчому  порядку правами й обов'язками.

 Підприємництво - це певна  система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні  форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права  ініціативи у виборі сфер, форм  і методів господарювання, економічної,  організаційної та технічної  творчості і новаторства. У  центрі даної системи знаходиться  підприємець - компетентний господарник,  здатний забезпечити організацію  ведення господарства на базі  найновіших досягнень економічної  та технічної науки.

 Підприємцем може бути: дрібний власник, керівник акціонерного  товариства, кооператор, орендар і  т.д. Підприємницькою діяльністю  може займатися, як окрема особа,  так і група людей (колективне  підприємство). Законом України "Про  підприємництво" передбачено, що  суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути громадяни України та інших держав, не обмежені законом у працездатності або дієздатності, а також юридичні особи усіх форм власності, установлені Законом України "Про власність".

 Відомо, що серцевину  будь-якої економіки складає виробництво,  створення економічного продукту. Саме підприємства випускають  продукцію, виконують роботи і  послуги, тобто створюють основу  для споживання і збільшення  національного багатства.

 Економіку держави  спрощено можна розглядати як  сукупність усіляких підприємств,  що знаходяться в тісному виробничому,  кооперативному, комерційному й  іншому взаємозв'язку між собою  і державою.

 Від того, наскільки  ефективно працюють підприємства, який їхній фінансовий стан, залежить  здоров'я всієї економіки й  індивідуального здоров'я держави.  Якщо схематично уявити всю  систему господарського керування  в країні у виді піраміди, те  її підставною частиною є підприємства. Державне, регіональне, відомче керування  може розглядатися стосовно процесів, що відбувають на рівні підприємства, тільки як надбудовні, другорядні  явища.

 Будь-які зміни в  системі господарського керування  будуть безглуздими, якщо вони  благотворно не відображаються  на діяльності підприємства.

 Підприємство як юридична  особа - це підприємство, що відповідає  визначеним ознакам, установленим  законодавством країни.

До числа ознак юридичної  особи відносяться: наявність свого  майна; самостійна майнова відповідальність; право одержувати, користуватися  і розпоряджатися власністю, а також  здійснювати від свого імені  інші дозволені законом дії; право  від свого імені бути позивачем  і відповідачем у суді й арбітражі, мати самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий рахунок і інші рахунки в банку.

 При будь-якій формі  господарювання підприємства грають  найважливішу роль в економіці  держави. З мікроекономічних позицій  підприємства є основою для: 

*збільшення національного  прибутку, валового внутрішнього  продукту, валового національного  продукту;

* можливості існування  всієї держави і виконання  єю своїх функцій. Це пов'язано  з тим, що значна частина  державного бюджету формується  за рахунок податків і зборів  із підприємств; 

* забезпечення обороноздатності держави;

* простого і розширеного відтворення;

* розвитки національної науки і прискорення НТП;

* підвищення матеріального добробуту усіх верств громадян країни;

* розвитки медицини, культури, мистецтва та ін;

* вирішення проблеми зайнятості;

* вирішення багатьох інших соціальних проблем. Цю роль підприємства будуть виконувати тільки в тому випадку, якщо вони ефективно функціонують.

 Вся історія розвитку  суспільного виробництва свідчить  і доводити, що найбільше ефективно  підприємства функціонують в  умовах цивілізованого ринку,  для якого характерна наявність  різноманітних форм власності,  здорова конкуренція, демонополізація  економіки, вільне ціноутворення,  наявність розвиненої ринкової  інфраструктури, перевага споживача  в порівнянні з виробником  і інші необхідні атрибути.

 Перехідний період  в Україні від планової економіки  до ринкової затягнувся. Цей затяжний  перехідної період обумовлений  також політичною і соціальною напруженістю в країні. Багато громадян країни, особливо середнього і пристаркуватого віку, у психологічному плані не були готові до переходові на ринкові відносини, за цей період вони багато чого втратили як в матеріальному (знецінення внесків населення), так і в соціальному плані. Природно, багато хто з них проти переходові на ринкові відносини. Є і досить міцні політичні сили, що проти ринку і за повернення до соціалізму.

 Перехідний період  характеризувався не тільки негативними  наслідками, але і деякими позитивними  моментами: