Поняття, класифікація і структура підприємства

 До позитивних моментів  слід насамперед віднести:

*усе більше підприємств адаптуються до ринку і починають випускати ту продукцію, що дійсно влаштовує покупця. Адаптація господарської діяльності підприємств до ринкових умов стає ключовою проблемою української економіки, від її вирішення залежать як найближчі, так і віддалені перспективи соціально-економічного розвитку країни;

* багато підприємств зрозуміли, що зниження витрат виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості в умовах спасу інфляції - єдиний шлях для забезпечення фінансового добробуту;

* ринки насичуються товарами, з'являється в деяких сферах економіки здорова конкуренція;

* збільшення числа спеціалістів самого різноманітного напряму, які спроможні ефективно управляти підприємством в умовах ринку, і ін.

1.1.1 Види підприємств

Для забезпечення ефективного  господарювання за ринкових умов, кваліфікованого  управління підприємствами винятково  важливою є їхня чітка й повна  класифікація за певними ознаками. Достатньо повну класифікацію підприємств  можна скласти, користуючись такими ознаками:

1) мета та характер  діяльності;

2) форма власності;

3) національна належність  капіталу;

4) правовий статус і  форма господарювання;

5) галузево-функціональний  вид діяльності;

6) технологічна й територіальна  цілісність;

7) розмір за кількістю  працівників Діяльність переважної  більшості підприємств має комерційний  характер з одержанням прибутку. До некомерційних належать здебільшого  доброчинні, освітянські, медичні,  наукові та інші організації  невиробничої сфери народного  господарства. Приватними є підприємства, що належать окремим громадянам  на правах приватної власності  та з правом найму робочої  сили.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1- Класифікація підприємств(фірм) за певними ознаками [3]

 

Класифікаційні ознаки	Види підприємств (фірм)
1	2
Мета й характер діяльності	Комерційні  Некомерційні
Форма власності майна	Приватні  Колективні  Комунальні Державні (в т. ч. казенні)
Національна належність капіталу	Національні  Закордонні Змішані (спільні)
Правовий статус і форма господарювання	Одноосібні  Кооперативні  Орендні Господарські товариства
Галузево-функціональний вид діяльності	Промислові  Сільськогосподарські  Будівельні  Транспортні  Торгові  Виробничо-торгові  Торгово-посередницькі  Інноваційно-впроваджувальні  Лізингові  Банківські  Страхові  Туристичні тощо

 

 

Продовження таблиці 1.1

	Асоційовані                 Філії
Розмір за кількістю працівників	Великі (надвеликі) Середні Малі (дрібні) Мікропідприємства

 

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування:

а)Головні (материнські);

б)Дочірні;

в)Асоційовані;

г)Філії.

Розмір за кількістю працівників:

а)Великі (надвеликі);

б)Середні;

в)Малі (дрібні);

г)Мікропідприємства.

До цього виду відносять  також ті індивідуальні та сімейні  підприємства, які базуються на приватній  власності, але тільки на особистій  праці (праці членів сім'ї). Колективне - це таке підприємство, що ґрунтується  на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. Комунальне - підприємство, яке засноване  на засадах власності відповідної  територіальної громади. Державними є  підприємства, засновані на державній  власності. До державних належать також  так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації. Рішення про перетворення державного підприємства на казенне  приймає Кабінет Міністрів України  за однією з таких умов:

а) підприємство провадить  виробничу або іншу діяльність, яка  відповідно до чинного законодавства  може здійснюватись тільки державним  підприємством;

б) головним споживачем продукції  підприємства (понад 50 відсотків) є  держава;

в) підприємство є суб'єктом  природних монополій.

За національною належністю капіталу заведено розрізняти підприємства (фірми): національні - капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні - капітал є власністю іноземних  підприємців повністю або в тій  частині, що забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства створюються  у формі філій або дочірніх фірм і реєструються в країні місцезнаходження; змішані - капітал належить підприємцям  двох або кількох країн; їхня реєстрація здійснюється в країні одного із засновників  такого підприємства; якщо метою створення  змішаного підприємства є спільна  підприємницька діяльність, то його називають  спільним. Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов'язання всім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване  як самостійне або як філія іншого підприємства (фірми). Форму одноосібних  підприємств мають переважно  малі за кількістю працівників фірми. Кооперативні підприємства (кооперативи) - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення  господарської або іншої діяльності.

Характерною їхньою ознакою  є особиста участь кожного у спільній діяльності, використання власного або  орендованого майна. В економіці  України функціонують два основні  типи кооперативів: виробничі й споживчі. У перспективі можна очікувати  великого поширення кооперативів також  і в інших сферах діяльності - науковій, фінансовій, страховій тощо. У державному секторі економіки  однією з форм підприємництва є орендні  підприємства. Оренда полягає в тимчасовому (на договірних засадах) володінні й  користуванні майном, необхідним орендатору для здійснення підприємницької  діяльності. Об'єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних  підприємств або їхніх структурних  підрозділів (філій, цехів, дільниць), а  також окремі одиниці майна. Виокремлювані  за цією ознакою господарські товариства є об'єднаннями підприємців. У  більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за зобов'язаннями (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні. Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) - товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм майном. Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами; учасники цього товариства несуть відповідальність у межах їхнього внеску. Командитним є товариство, яке, поряд із членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим внеском у майно такого товариства. Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства служить акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна за ліквідації товариства. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу, акції якого розповсюджуються через відкриту передплату та купівлю-продаж на фондових біржах; закритого типу, акції котрого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками. Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові - створює механізм оперативної мобілізації великих за розміром інвестицій і регулярного одержання доходу в формі дивідендів на акції; економічні - акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи виробничо-господарських зв'язків, опосередкованих перехресним або ланцюговим володінням акціями; соціальні - акціонування є важливою формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів, перетворення найманих працівників на власників певної частки майна підприємства.

 

 

1.2 Класифікація та структуризація підприємств

 

1.2.1Класифікація підприємств

Хоча кожне підприємство відрізняється від інших особливостями  продукції, характером виробництва, місцем розміщення тощо, все ж є можливість розробити типові рішення для  окремих груп підприємств, чим доводиться доцільність їх класифікації. Основними ознаками, за якими класифікуються підприємства, є:

1. Чисельність працівників  і обсяг господарського обороту:

• малі;
• середні;
• великі.

Так, згідно із Законом України "Про підприємства в Україні", до малих підприємств у сфері  промисловості і будівництва  віднесено підприємства з чисельністю  працівників до 200 чоловік, у науці  та науковому обслуговуванні - до 100, в інших галузях виробничої сфери - до 50, невиробничої сфери-до 25, у роздрібній торгівлі-до 15 чоловік.

2. Галузева належність:

• промислові;
• сільськогосподарські;
• будівельні;
• транспортні;
• торговельні;
• зв'язку;
• побутового обслуговування та інші.

Можливе створення комбінованих підприємств.

3. Форма власності:

• індивідуальні підприємства - засновані на особистій власності фізичної особи і тільки її праці;
• сімейні підприємства - засновані на власності та праці членів однієї сім'ї, які проживають разом;
• приватні підприємства - засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили;
• колективні підприємства - засновані на власності трудового колективу підприємства, а також кооперативу, іншого статутного товариства чи громадської організації;
• державні та державні комунальні підприємства - засновані на власності загальнодержавних (республіканських) чи адміністративно-територіальних одиниць;
• спільні підприємства - засновані на базі об'єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян інших держав) зі змішаною формою власності.

4. Правовий статус і  форма господарювання:

• одноосібні (приватні) підприємства - є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов'язання усім майном;
• кооперативні підприємства - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності;
• орендні підприємства - засновані на договірних взаєминах на тимчасове володіння і користування майном;
• господарські товариства (партнерства) - певні об'єднання підприємств, які передбачають з'єднання капіталів двох або більше господарюючих суб'єктів.

Господарські товариства за ступенем відповідальності та за своїми зобов'язаннями поділяються на товариства:

а) з повною відповідальністю;

б) з обмеженою відповідальністю;

в) командитні;

г) акціонерні (відкритого і  закритого типу).

5. Технологічна і територіальна  цілісність:

• материнські (головні) підприємства - вони контролюють інші фірми залежно від розміру капіталу, правового статусу і ступеня підпорядкованості;
• дочірні підприємства (дублери);
• асоційовані.

6. Належність капіталу:

• національні - капітал належить підприємцям своєї країни;
• закордонні - капітал є власністю іноземних підприємців повністю;
• змішані (спільні) - капітал належить підприємцям своєї та інших країн.

7. Мета і характер діяльності:

• комерційні підприємства - мають на меті отримання прибутку;
• некомерційні - підприємства невиробничої сфери (освіта, наука, медицина). [5]

Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємства мають  право на добровільних засадах об'єднувати свою.

Структуризація підприємства

Структура підприємства - це склад і співвідношення його внутрішніх ланок (цехів, ділянок, відділів, лабораторій та інших підрозділів), що становлять єдиний господарський об'єкт. Розрізняють загальну, виробничу й організаційну структури підприємства.

1.2.2 Загальна структура підприємства