Роль і місце фінансів в економічній системі

 

 

ВСТУП …………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ …6

1.1. Призначення та роль фінансів ………………………………………..6

1.2. Фінанси в економічній системі держави …………………………...12

1.3. Взаємозв’язок фінансів з  іншими розподільчими категоріями …..16

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ ……………………………...22

2.1. Побудова фінансової системи України …………………………….22

2.2.Вплив фінансової системи на економічних розвиток країни ……..27

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ………………………………………………………………………...35

           3.1. Вдосконалення фінансової системи  України в період переходу  до ринкових відносин………………………………………………………………35

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       ВСТУП

 

Система державних фінансів є одним із найважливіших інструментів економічної політики держави. Тому ефективність функціонування такої системи багато в чому визначає можливості та характер державного впливу на економіку в цілому та поведінку підприємств. При цьому не слід забувати, що така діяльність держави має бути спрямована в кінцевому результаті на забезпечення розвитку та підвищення добробуту суспільства.

Разом з тим створення ефективної системи фінансів може розглядатися як показник успішності реформування державної влади та, відповідно, завершення важливого етапу економічної реформи в цілому.

Головне призначення фінансів – через різноманітні фінансові інституції забезпечувати успішний економічний та соціальний розвиток держави. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Необхідність фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином.

Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення зростання матеріально виробництва і добробуту населення.

Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов'язань держави з соціального забезпечення своїх громадян. Від цих факторів залежить, яка частка валового національно продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

Актуальність цієї теми полягає в тому, аби можна було зрозуміти потужність та витривалість нашої фінансової системи в тих умовах, що зараз складаються. В даній роботі поставлено за мету дослідити фінансову систему України з точки зору її становлення, аналізу головних складових та існуючих проблем.

Метою роботи є аналіз досліджень літературних джерел, періодичної печаті й статтей з метою розкриття суті та ролі фінансів в фінансовій системі країни.

Об’єктом вивчення виступає фінансова система з усіма її складовими.

Вирішенню цієї проблеми сприяє розв'язання таких завдань як:

• розкриття суті та ролі фінансів;
• вивчення суб'єктів та видів фінансових відносин;
• розкриття цілісного поняття фінансової системи, її рис та елементів;
• показати взаємозв’язок фінансів з іншими розподільчими категоріями;
• показати перспективи розвитку фінансової системи через впровадження антикризових чинників.

Дослідженням питань формування, розвитку, вдосконалення та впливу фінансової системи на економічний розвиток країни вивчали зарубіжні й вітчизняні дослідники: М. В. Грідчіна (8) розглянула теоретичні аспекти фінансів, а Г.П. Ляшенко (13) в своєму підручнику розглянув роль фінансів у державному регулюванні економічного та соціального розвитку. І. Запатріна (9) проаналізувала фінансову політику країни та її вплив на економічне зростання. П.І. Юхименко (22) розкрив сучасні тенденції та стратегії фінансової політики України. О.Д. Василик (5) проаналізував взаємозв’язок фінансів з іншими розподільчими категоріями, визначив місце фінансів в економічній системі держави.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1. Призначення та роль державних фінансів

 

Фінанси (франц. Finance - платити) — сукупність відносин економічної власності між фізичними і юридичними особами з приводу формування фінансових ресурсів у сфері обміну та розподілу і їх використання у всіх сферах і галузях суспільного виробництва.

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, державні органи управління, держава в цілому й населення країни. Вони виконують важливу роль у забезпеченні руху відповідної грошової маси від низових ланок виробництва до центру й навпаки. Взаємодія суб'єктів фінансів здійснюється у процесі формування й використання амортизаційного фонду, фонду нагромадження, фондів для вирішення різноманітних соціальних проблем. [8]

 Фінанси обслуговують кругооборот та оборот виробничих фондів у грошовій, виробничій і товарній формах, а також охоплюють широкий спектр податкових платежів населення, позики, лотереї, вклади в Ощадбанки тимчасово вільних грошей. Через фінансові важелі держава, у свою чергу, надає населенню кредити, регулює індивідуальну трудову діяльність, здійснює управління соціально-економічними процесами, визначає темпи та пропорції суспільного відтворення.

 Фінансові відносини складаються  також між підприємствами й  банками, організаціями матеріально-технічного  постачання. Вони будуються за певними принципами, головними серед яких є повна економічна самостійність підприємств, право на ведення незалежної від держави власної фінансової політики.

 Фінансові відносини виникають  також у внутрігосподарських  зв'язках, особливо за умов розвинутого внутрігосподарського розрахунку, бригадних форм організації праці, оренди структурних підрозділів. Акціонування значної частини суспільного виробництва також породжує нові форми фінансових відносин, які сприяють залученню додаткових коштів трудящих у виробництво й заохоченню високоефективної праці.

Суть фінансів концентровано виражена у виконанні ними таких функцій: акумулюванні грошових коштів у конкретних видах цільових фондів (розподільча функція), здійсненні грошового контролю за використанням матеріальних ресурсів, стимулюванні прогресу. Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступає грошова форма вартості валового суспільного продукту і частини національного багатства. На основі даної функції:

 а) здійснюється заміщення вартості  спожитих засобів виробництва і утворення первинних доходів у вигляді прибутку, нарахувань на соціальне страхування, утворення резервних і страхових фондів;

 б) забезпечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси на утримання і розвиток невиробничої сфери, здійснюється внутрігалузевий, міжгалузевий і міжрегіональний розподіл національного доходу.

Призначення фінансів — забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу й використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення й використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина. [3]

 Фонди фінансових ресурсів, які обслуговують економічні  процеси, є досить різноманітні  як за методами створення, напрямками використання, рівнем відображення інтересів, так і за суб'єктами економічної діяльності, методами виробничої й суспільної інтеграції та кінцевою метою відповідного виду діяльності.

 Найважливіша роль належить фінансам на рівні господарських структур. Тут створення й використання фондів фінансових ресурсів спрямовані на підвищення ефективності господарської діяльності, тобто одержання високої норми прибутку на вкладений капітал. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко скуповуються.

 Резервом щодо підвищення  ефективності господарювання с  використання обігових коштів  за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв'язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах.

 Активне й дієве використання  фінансів для підвищення ефективності  економіки можливе лише тоді, коли фонди фінансових ресурсів на рівні підприємницьких структур доповнюються відповідними фондами на рівні держави. Йдеться про створення фондів фінансових ресурсів у складі державного бюджету або поза бюджетом.

 У складі державного чи місцевих бюджетів — це витрати на розвиток економіки в формі капітальних вкладень, дотацій, витрат на виконання окремих загальнодержавних комплексних програм. За умов перехідної економіки — це насамперед фонди, призначені для структурної перебудови економіки, проведення прикладних науково-дослідних робіт, створення нових видів машин і механізмів, розробки нових технологій.

 Треба завважити, що на практиці  задіяні різноманітні форми й  методи використання фінансів  для підвищення ефективності  виробництва. Так, в Україні, поряд  із асигнуваннями з бюджету на капітальні вкладення, виплату дотацій, субсидій, проведення деяких видів робіт у агрокомплексі, існують фонди конверсії та інноваційний фонд.

 Пошук кращої можливості  використання фондів фінансових  ресурсів на всіх рівнях для  підвищення ефективності виробництва шляхом фінансового забезпечення потреб розвитку економіки, стабілізації фінансового становища в державі — одне з основних завдань фінансової політики владних структур.

 Роль фінансів найвідчутніше  проявляється при розв'язанні  соціальних проблем. Тут створюються фонди фінансових ресурсів для здійснення соціальних заходів як на рівні кожного громадянина для покриття витрат на соціальні цілі, так і на рівні господарських структур для задоволення соціальних, позабюджетних і благодійних потреб, започаткування позабюджетних і благодійних фондів, а також фондів фінансових ресурсів на соціальні цілі в складі бюджетів. [8]

 Проте вирішальна роль у  задоволенні соціальних потреб  належить фондам, які створюються  державою. За нинішніх умов у  більшості країн світу державою все більше виділяється коштів на вирішення соціальних питань, які одержали назву суспільних благ і послуг. Ці блага й послуги є нетоварними, але вони істотно впливають на рівень добробуту та якість життя.

 Суспільні блага й послуги  включають асигнування на національну безпеку й правопорядок, оборону, захист довкілля, освіту, охорону здоров'я, науку, спорт тощо. У західній фінансовій літературі детально опрацьована класифікація подібних благ. Ринок неспроможний забезпечити задоволення цих потреб. Крім цього, ринкові механізми виявилися нездатними своєчасно й ефективно реагувати на вказані потреби суспільства, що впливало на загальну ефективність економічної системи.

 На сьогодні в світі існує  наукова теорія суспільних благ, біля витоків якої стояли відомі вчені, лауреати Нобелівської премії Джеймс Бюкенен і Поль Самуельсон. Це ще раз підтверджує думку про те, що роль фінансів у задоволенні соціальних потреб населення має виняткове значення. Через систему фінансів оформлюється індивідуальна мінова угода між приватними особами й державою. Ця угода ґрунтується на зіставленні благ і послуг, що надаються громадянам, і величиною сплачуваних податків. За теоретичними постулатами обмін за схемою "блага — податки" триває доти, доки корисність послуг перевищує податкову "ціну".

У перехідний період реформування економіки фінанси є важливою з'єднувальною ланкою між макроекономічними показниками й конкретними напрямками використання фондів фінансових ресурсів на розвиток економіки та підвищення суспільного добробуту. Проте форми й методи створення та використання фондів фінансових ресурсів потребують постійного удосконалення за такими напрямами: