Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана»

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з «ФІНАНСІВ»

 

ТЕМА: Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку

 

 

ВИКОНАВ: Студентка Курс , спеціальність Група форма навчання   особистий підпис студента_____________ НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

 

РЕЄСТРАЦІЯ  РОБОТИ номер__________,       дата___________   ДОПУСК  ДО ЗАХИСТУ: c  ТАК, c  НІ

 

 

 

 

 

Київ – КНЕУ – 2013

 

 

Зміст

 

 

Вступ

На сучасному етапі розвитку світового господарства необхідність запровадження систем недержавного пенсійного забезпечення визнана у більшості розвинених країн світу. Зростання пенсійних виплат, старіння населення вимусили уряди все більше відходити від солідарних систем забезпечення населення пенсією за віком та задуматися про недержавні накопичувальні системи для пенсійного забезпечення громадян.

Впровадження недержавних пенсійних  фондів є надзвичайно актуальним і для нашої країни, адже як і  в усьому світі, це може може підвищити добробут літнього населення, якісних характеристик життя, які, на жаль, зараз залишають бажати кращого. Тому дослідження недержавних пенсійних фондів, цього нового інституту нашої держави, його сутності, розвитку, функціонування та проблем має велике значення.

Об’єктом мого дослідження є недержавні пенсійні фонди.

Метою написання моєї роботи є вивчення економічної сутності недержавних  пенсійних фондів, розгляд його функціонування в Україні, аналіз його соціально-економічного значення, дослідження проблем його функціонування та формулювання шляхів вирішення проблем. Завданням моєї роботи є вивчення поглядів на недержавні пенсійні фонди, їх класифікацій, функцій недержавних пенсійних фондів, аналіз основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів, встановлення та аналіз їх основних тенденцій розвитку, знаходження проблем у функціонуванні недержавних пенсійних фондів та пропонування шляхів вирішення цих проблем.

Серед методів дослідження  було застосовано такі: аналіз (під час вивчення сутності недержавних пенсійних фондів, під час розгляду основних показників діяльності цього інституту), синтез (при дослідженні ознак недержавних пенсійних фондів), порівняння (під час порівняння показників діяльності недержавних пенсійних фондів, їх впливу на соціально-економічний розвиток України), узагальнення (при вивченні класифікації та показників недержавних пенсійних фондів), методи систематизації та класифікації (під час дослідження сутності недержавних пенсійних фондів).

В трьох частинах моєї роботи викладено такий матеріал: в першій частині – теоретичні аспекти сутності недержавних пенсійних фондів, їх класифікацію, аспекти діяльності в Україні, їх суспільне значення, в другій частині – наведена практична інформація щодо функціонування цих інституцій, особливу увагу приділено їх інвестиційній діяльності, в третьому розділі розташовано аналіз проблем, що спіткали недержавні пенсійні фонди та приведені можливі шляхи їх вирішення.

 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика недержавних пенсійних фондів

 

Реформування пенсійної системи України, а відповідно розвиток добровільного недержавного пенсійного забезпечення в Україні було розпочато з 2004 року, коли в Україні набули чинності Закони України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. і «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. Нормами першого із зазначених законів передбачено створення в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення. Зокрема, відповідно до ст. 2 цього Закону створювався третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Згідно ж Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», послуги недержавного пенсійного забезпечення можуть надавати:

недержавні пенсійні фонди  (далі НПФ) – через укладення пенсійних контрактів;

страхові організації – через укладання договорів страхування довічної пенсії, пенсії на певний термін, страхування пенсії за інвалідністю і виплати в разі смерті учасника фонду;

банківські установи – через укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків.

Слід зазначити, що поняття  НПФ не було тоді абсолютно новим для українських реалій, хоча до цих законів України діяльність НПФ в Україні не було належною мірою регламентовано законодавством. НПФ працювали в законодавчому та регулятивному вакуумі. Вони створювалися у формі господарських товариств на підставі Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 р. та Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1999 р.

До прийняття закону визначення НПФ можна було знайти в поодиноких працях. Зокрема, можна навести таке визначення: «недержавний пенсійний фонд — це юридична особа, що має статус організації соціального забезпечення, яка створюється і функціонує винятково з метою накопичення пенсійних внесків учасників фонду (з подальшим управлінням і розміщенням пенсійних активів через довірених осіб в інтересах одержання інвестиційного доходу), а також здійснює виплати учасникам фонду при виникненні у них пенсійних підстав, на умовах і в розмірах, визначених пенсійними контрактами» [14]

Інше достатньо вдале визначення пенсійного фонду пропонував Р.А. Майданник: це «фінансовий інститут, що займається різноплановою діяльністю, яка полягає в акумулюванні фінансових активів з метою їх використання для виплат пенсій його учасникам» [13]. Ще один український вчений наводить таке тлумачення НПФ – «це фінансова установа, яка формує довгострокові фінансові ресурси за рахунок пенсійних внесків суб’єктів господарювання і домогосподарств шляхом трансформації їх в інвестиційний капітал з метою забезпечення майбутніх пенсійних виплат, і яка самостійно несе відповідальність за результати своє діяльності».[22]

І. О. Ткаліч наводить цікавий погляд на сутність НПФ, розглядаючи їх з двох сторін:

«1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, які залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам;

2) юридична особа, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку. [19]

У Законі України «Про недержавне пенсійне забезпечення» визначено таке тлумачення поняття недержавний пенсійний фонд - юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку [1].

Декілька [див. 3] українських дослідників виділяють дві функції НПФ:

• соціальну, бо НПФ відіграють надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні – є засобом забезпечення гідного рівня життя після виходу на пенсію;
• Інвестиційну, яка полягає у тому, що НПФ являє собою джерело довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни.

На мою думку, більш повний перелік  функцій наводить Чурсіна К.М. [див. 20], яка визначає окрім соціальної та інвестиційної функцій ще три:

• посередницьку – НПФ виступають в ролі специфічних інститутів фінансового посередництва, що акумулюють заощадження населення для здійснення довгострокових інвестицій;
• ощадну – НПФ приймає пенсійні внески, інвестує їх, а дохід, отриманий з інвестицій, розподіляє серед своїх учасників Таким чином, на іменному пенсійному рахунку кожного учасника акумулюється внесок з доходом з інвестицій;
• захисту накопичень – НПФ захищають накопичення вкладників від інфляції.

Отож, спираючись на вищенаведені визначення можна вивести такі особливості  сутності НПФ:

1. За своїм правовим статусом НПФ є юридичною особою, яка  має  статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства);
2. За своєю інституційною сутністю НПФ є фінансовим посередником;
3. За сутністю механізму залучення і використання їх фінансових ресурсів НПФ є фінансово установо, яка формує довгострокові фінансові ресурси за рахунок пенсійних внесків суб’єктів господарювання і домогосподарств шляхом трансформації їх в інвестиційний капітал;
4. Як фонд НПФ є сукупністю активів, що являють собою грошові кошти учасників, які залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам;
5. НПФ виконує такі функції – соціальну, інвестиційну, посередницьку, ощадну, захисту накопичень.

Для кращого розуміння суті та функціонування НПФ треба розглянути типові моделі створення та функціонування НПФ в інших державах, які мають багаторічний досвід здійснення недержавного пенсійного забезпечення.

У світі НПФ поділяють на автономні  та неавтономні. Автономні НПФ визначаються як незалежні юридичні особи, відмінні від страхових компаній та інших фінансових установ, або відокремлена сукупність активів без статусу юридичної особи, які використовуються для пенсійного забезпечення і здійснення відповідних виплат. Усі автономні пенсійні фонди мають орган управління чи адміністратора, який є особою (особами), відповідальною за здійснення операцій фонду. Орган управління може бути внутрішнім чи зовнішнім залежно від юридичної форми організації фонду. Він може здійснювати оперативні завдання самостійно або делегувати їх здійснення іншим особам, у тому числі таким надавачам послуг, як консультанти, актуарії, управляючі активами.

Неавтономні пенсійні фонди складаються  з резервів чи інших активів, які юридично не відокремлені від вкладника чи адміністратора, та інших активів, власниками яких є вкладники.

У світовій практиці існує два типи автономних пенсійних фондів:

• інституційний тип, у якому фонд є незалежною юридичною особою з правоздатністю і дієздатністю;
• контрактний тип, у якому пенсійний фонд складається з юридично відокремленої сукупності активів без право- і дієздатності.

Інституційні фонди мають внутрішні  органи управління. Контрактні фонди управляються зовнішніми особами, якими можуть бути стандартна фінансова установа або спеціалізована компанія з управління пенсійним фондом, активи якої є юридично відокремленими від активів, що становлять пенсійний фонд.

За правовим титулом, на якому пенсійні активи належать чи не належать учасникам пенсійного фонду, інституційні фонди поділяють на створені у:

• корпоративній формі — якщо пенсійні активи належать учасникам на певному титулі. Орган управління є внутрішнім, як правило, це рада директорів.
• засновницькій формі — якщо учасники не мають правового титулу щодо активів пенсійного фонду, за винятком, можливо, випадків банкрутства вкладника. З іншого боку, учасники отримують прибуток від інвестування таких активів і можуть володіти правами стосовно прибутку, який отримує пенсійний фонд. Орган управління є також внутрішнім.
• трастовій формі — якщо права на пенсійні активи передаються на праві довірчої власності довіреним, які управляють фондом. Довірені повинні управляти трастовими активами лише в інтересах учасників фонду, які отримують прибутки від інвестування активів. Основним принципом при організації фондів таких видів є те, що активи, передані довіреному на праві довірчої власності одними довірителями, мають бути відокремлені від активів, переданих іншими довірителями, і від активів самого довіреного.

Пенсійні фонди контрактного типу можуть створюватися у двох правових формах:

• індивідуальній, відповідно до якої учасники володіють певним правовим титулом щодо пенсійних активів.
• колективній формі, відповідно до якої учасники є одержувачами прибутку від інвестування пенсійних активів.

Відповідно до зазначеної вище класифікації, НПФ України є автономними та інституційними, оскільки є юридичними особами.

Якщо ж брати за основу класифікації українських НПФ Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», то в ньому застосовується поділ НПФ лише на три види: відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Відкритим пенсійним фондом називається  недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні  особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Корпоративним пенсійним фондом є недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Професійний пенсійний фонд – пенсійний фонд, засновником (засновниками) якого можуть бути організації роботодавців, їх об'єднання,  об'єднання громадян, професійні спілки, їх об'єднання або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності, визначеної у статуті фонду. Учасниками  такого  фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду, а також фізичні особи, які є працівниками організацій роботодавців, їх об'єднань, членами або працівниками професійних спілок, їх об'єднань, які створили такий фонд.