Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2013 в 19:40, курсовая работа
На сучасному етапі розвитку світового господарства необхідність запровадження систем недержавного пенсійного забезпечення визнана у більшості розвинених країн світу. Зростання пенсійних виплат, старіння населення вимусили уряди все більше відходити від солідарних систем забезпечення населення пенсією за віком та задуматися про недержавні накопичувальні системи для пенсійного забезпечення громадян.
Впровадження недержавних пенсійних фондів є надзвичайно актуальним і для нашої країни, адже як і в усьому світі, це може може підвищити добробут літнього населення, якісних характеристик життя, які, на жаль, зараз залишають бажати кращого. Тому дослідження недержавних пенсійних фондів, цього нового інституту нашої держави, його сутності, розвитку, функціонування та проблем має велике значення.
Проведений аналіз методів управління пенсійними портфелями у приватних пенсійних фондах у різних країнах дозволяє дійти висновку, що жорсткість чи ліберальність інвестиційних обмежень залежить від різних внутрішніх економічних чинників, а саме: розвитку фондового ринку, безпеки збереження пенсійних заощаджень, ролі НПФ у системі інвестиційного забезпечення країни.
Узагальнення досвіду
Їх частки в сукупній структурі
активів мають найбільші
Країни, що мають “зростаючі ринки” (Бразилія, Колумбія, Португалія, Мексика, Польща, Угорщина, Швеція, Іспанія та Норвегія), концентрують велику частину активів НПФ в однотипні інструменти, зокрема в державні облігації. Таку стратегію можна пояснити недостатністю надійних інвестиційних інструментів у цих країнах, тому гарантовані державні облігації є найбільш зручними.
Країни з “новими ринками” (Чехія, Естонія, Болгарія, Словенія, Словакія, Польща, Російська Федерація та Туреччина) також переважну частину своїх інвестицій спрямовують на придбання гарантованих державних облігацій. Проте значна частина активів у вигляді грошових коштів зберігається на депозитних рахунках у банківських структурах. Остання особливість обумовлена малим обсягом накопичених активів пенсійними фондами. З урахуванням існуючих кількісних інвестиційних обмежень цих коштів недостатньо для того, щоб мати змогу виходити на фондовий ринок, сподіваючись на отримання вищих прибутків. Перед НПФ у цих країнах стоїть завдання залучити якомога більшу частину населення до участі в пенсійних програмах з метою формування ефективної структури активів за рахунок внесків учасників. Наступною особливістю є те, що серед країн з перехідною економікою, що мають слабкий розвиток фондового ринку, розміщення активів в акції не таке поширене, як в економічно розвинутих. Такі проблеми властиві й Україні, бо вона входить до країн з перехідною економікою.
Для вирішення усіх цих проблем, спираючись на праці українських та зарубіжних науковців, а також зарубіжний досвід, можна запропонувати такі методи:
1. В організаційно-правовий
- реформувати депозитарну систему шляхом надання зберігачам функцій депозитаріїв для проведення оцінки активів вартості НПФ;
- концентрація торгів цінними
паперами та іншими
- стимулювання обігу на ринку цінних паперів принципово нових емітентів, інноваційних проектів, стартапів. Сьогодні значна кількість інноваційних підприємств, яка найбільше зацікавлена у залученні інвестицій, не в змозі дозволити собі існувати у витратній формі акціонерного товариства. Натомість інституціональні інвестори, серед яких і НПФ, можуть консолідувати серію таких привабливих інвестиційних проектів і сек'юритизувати цей портфель для подальшого виходу на ринок. Саме такий підхід до інвестування дасть змогу поступово змінити існуючу сировинну, застарілу структуру національної економіки на диверсифікованішу та конкурентоспроможну на глобальному рівні.
- зважаючи на соціальну та
макроекономічну значущість
- доцільно законодавчо
2. В організаційно-правовий
- запровадити технічні
- забезпечити щоденний розрахуно
- ввести міжнародні стандарти фінансової звітності НПФ;
- покращити корпоративне
3. Необхідне проведення широкої інформаційної та роз’яснювальної роботи, спрямованої на підвищення прозорості функціонування та вироблення довіри до НПФ, необхідне фінансування цих робіт з боку держави.
Отже, говорячи про перспективи НПФ, потрібно мати на увазі, що сучасний стан системи недержавного пенсійного забезпечення залишає бажати кращого, навiть зважаючи на зростання активів недержавних пенсійних фондів. Проблеми, вказані у роботі, потребують розв’язання. У розвинутих країнах система недержавного пенсiйного забезпечення безпосередньо корелює із ринком капіталу, в українських реаліях цей ринок є досить нестабільним i несе у собі високу частку ризиків, тим самим прямо порушуючи головну мету діяльності недержавних пенсійних фондів – безризикову діяльність на користь своїх вкладників.
Зважаючи на розвиток і діяльність НПФ в Україні, насамперед слід вважати, що одним із головних складників їхньої діяльності є довіра та поінформованість населення про їхню діяльність. Зважаючи на тяжкі періоди в епоху становлення української економіки в цілому, можна припустити, що з часом недовіра до діяльності НПФ спаде і суспільство зрозуміє, що окрім держави подбати про гідну старість повинні також і самі люди. Також слід сподіватися на організаційно-правові зміни у внутрішній діяльності НПФ та зміни у тісно з нею пов’язаних ринках, правовій системі, політиці державної підтримки.
Отримані результати дослідження дають можливість зробити певні висновки як теоретичного, так і практичного характеру.
Виходячи з викладеного у першому розділі можна дійти таких висновків та узагальнень: по-перше, недержавна пенсійна система відіграє надзвичайно важливу роль у пенсійному забезпеченні населення, вона є засобом гарантування гідного рівня життя після виходу на пенсію; по-друге, кошти НПФ є джерелом довготермінових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Окрім цього НПФ виконують ще такі функції - посередницьку, ощадну, захисту накопичень. Також було зроблено вивід, що НПФ має певні особливості – він є юридичною особою, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), яка формує довгострокові фінансові ресурси за рахунок пенсійних внесків суб’єктів господарювання і домогосподарств шляхом трансформації їх в інвестиційний капітал. Також було розглянуто види НПФ у світі і Україні і було зроблено висновок, що класифікація, яка подана у законодавстві України розглядає НПФ лише із однієї сторони – за типами учасників, вкладників та засновників. Окрім цього увагу було приділено надзвичайно важливому аспектові діяльності НПФ – його інвестиційній діяльності. Так як інвестиційна діяльність є формує частину майбутніх виплат учасникам та захищає їх вклади від знецінення, а тому не повинна бути ризиковою, НПФ в Україні підлягають суворому контролю з боку держави та дотриманню встановлених на законодавчому рівні обмежень інвестиційної діяльності. у НПФ
У другому розділі було проведено оцінку сучасного становища НПФ в Україні. Аналіз статистичних даних показав, що на даний момент НПФ є занадто слабкими – в після кризовий період кількість НПФ зменшується, кількість контрактів із учасниками падає, а активи формуються на 95% за рахунок вкладів юридичних осіб, які таким чином мотивують своїх працівників до роботи та користуються законодавчими пільгами, що передбачені за вкладання коштів у НПФ. Серед широких мас населення, тим часом, має поширення негативні уявлення про НПФ, небажання самим дбати про вклади на старість, а інколи і неможливість цього через низький рівень доходів та заощаджень або фінансову безграмотність, недоданій рівень знань про НПФ бо повне незнання їх діяльності. Що стосується вікової структури вкладників у НПФ, то вони є більш популярними серед населення середнього віку, яке замислюється про свою старість, а кількість молодих вкладників (до 25 років) є дуже малою.
Що стосується такого показника, як пенсійні внески, то його динаміка є позитивною – протягом 2009-2012 років він продовжує зростати, що говорить про те, що незважаючи на кризу, вкладники продовжують здійснювати пенсійні внески. Із пенсійних внесків вкладників НПФ формують свої активи, саме за допомогою яких він може здійснювати інвестування. Найпопулярнішими активами для інвестування на 2012 рік були грошові банківські депозити, облігації українських підприємств, акції українських емітентів та цінні папери, дохід за якими гарантовано КМУ. Такий розподіл активів НПФ є доволі закономірним, адже банківські депозити та облігації мають доволі низькі ризики, що є надзвичайно важливим для НПФ, які проводять свою діяльність в умовах фінансової кризи, нестабільності на фінансових ринках та в економіці в цілому. Акції, натомість, є в сучасних умовах дуже ризиковим інструментом та з високою волатильністю, що не відповідає цілям НПФ та до того ж через фінансову кризу багато українських акціонерних товариств переживають не найкращі часи. Але тим не менш, через високі доходи акції користуються популярністю у НПФ, через їх високу дохідність на ринку. А динаміка цінних паперів, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України є спадною через їх достатньо низку дохідність та певну непередбачуваність через практику держави реструктуризувати свої борги.
Далі у роботі було зазначено, що
інвестиційний дохід НПФ
У третьому розділі було викладено перелік проблем НПФ та запропоновано шляхи їх вирішення. Серед проблем можна виділити ті, що пов’язані з ринком, економічним становищем держави загалом, ті, що пов’язані із поганою організацією НПФ, відсутністю спеціалістів, та ті, що пов’язані з населенням країни, яке не може і не хоче вкладати свої кошти в НПФ через низький рівень довіри до них, низькі доходи, низький рівень економічного мислення. Для подолання цих проблем було запропоновано такі заходи: в організаційно-правовий спосіб удосконалити зовнішні процедури, у яких задіяні НПФ, в організаційно-правовий спосіб вдосконалити внутрішні процедури НПФ, проведення широкої інформаційної та роз’яснювальної роботи, спрямованої на підвищення прозорості функціонування та вироблення довіри до НПФ, необхідне фінансування цих робіт з боку держави.
Информация о работе Роль недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку