Соціальний захист населення за рахунок коштів бюджету

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року №  384

 

Форма № Н-6.01

 

 

 

Національний університет  «Острозька академія»

(повне найменування  вищого навчального закладу)

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

(повна назва кафедри, циклової комісії)

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з «Фінансів»

(назва дисципліни)

на тему: «Соціальний захист населення за рахунок коштів бюджету»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

студента (ки) 3 курсу Е-32 групи

                                                 напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

 (прізвище та ініціали)

                                             Керівник:

 

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та  ініціали)  

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

1.1. Суть та значення соціального захисту населення……………………5

1.2. Форми та складові соціального захисту населення………………….7

1.3. Фінансове забезпечення  соціальної сфери……………………………19

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ  УКРАЇНИ ЗА РАХУНОК КОШТІВ БЮДЖЕТІВ

2.1. Динаміка та стан  соціальних гарантій в Україні…………………… .25

2.2. Склад та структура  видатків на соціальний захист  в Україні………27

2.3. Джерела фінансування  видатків на соціальний захист в Україні…...31

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

3.1. Перспективи розвитку  системи державного соціального  страхування в Україні……………………………………………………………………………….43

3.2. Використання зарубіжного  досвіду в здійсненні соціального  захисту населення в Україні…………………………………………………………………50

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Соціальний захист - невід'ємна складова політики держави, відповідальної за добробут, розвиток і безпеку  своїх громадян. Це той чинник, від  ефективності якого залежить цивілізаційний розвиток будь-якого суспільства.

З'ясування сутності соціального  захисту, його місця в політиці соціальної держави набуває особливої актуальності у складних умовах сьогодення, адже соціальний захист - це засіб збереження стабільності та злагоди в суспільстві, що трансформується, інструмент, за допомогою якого держава може впливати на життя людей, отримує підтримку урядового курсу.

Метою дослідження є  визначення шляхів вдосконалення фінансування соціального захисту населення України на основі теоретичних та практичних аспектів обраної проблематики.

Для успішного досягнення поставленої мети у роботі поставлені наступні завдання :

- дослідити необхідність, суть та значення соціального  захисту населення;

- визначити форми та  складові соціального захисту населення та джерела їх фінансування;

- проаналізувати стан  та динаміку соціальних гарантій та джерела фінансування видатків на соціальний захист в Україні;

- розглянути перспективи  розвитку системи державного  соціального страхування та використання зарубіжного досвіду в здійсненні соціального захисту.

Об’єктом дослідження  є соціальний захист, його форми  та політика держави в цьому напрямку. 

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

В першому розділі  роботи висвітлено суть та значення соціального захисту, розглянуто його форми та складові, а також питання фінансового забезпечення соціальної сфери.

Другий розділ присвячений  аналізу динаміка та стану соціальних гарантій в Україні.

В третьому розділі сформульовані  напрями удосконалення фінансування соціального захисту та використання зарубіжного досвіду в його здійсненні.

У висновках проведені  підсумки дослідження.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

 

1. . Суть та значення соціального захисту населення

 

Реалізація соціальної політики стосовно будь-якої категорії  громадян неможлива без здійснення їх соціального захисту. Тому соціальний захист - важлива складова соціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовах ринкової економіки.

У ст. 46 Конституції України  закріплене право громадян на соціальний захист. Воно забезпечується загальнообов'язковим  державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права; Конвенції про права дитини.

У світовій практиці визначилися  два підходи щодо вирішення проблем  соціального захисту. У розвинених країнах панує позитивний підхід, тобто підкреслюється необхідність соціального захисту і розробляються  відповідні механізми дії. Формування цього підходу стало результатом взаємодії багатьох чинників, таких, як ринковий механізм функціонування економіки; діяльність уряду, направлена на забезпечення дії законотворчого процесу та функціонування прийнятих законодавчих актів; взаємодія підприємців і профспілок у розв'язанні соціально-економічних проблем.

Соціальний захист —  це комплекс організаційно-правових та економічних заходів щодо забезпечення добробуту кожного члена суспільства  в конкретних економічних умовах. Кінцевою його метою є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної чи расової належності, можливостей вільно розвиватися, реалізувати свої здібності, а також запобігання соціальній напруженості, що виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю та виявляється у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між окремими групами населення.

В Україні категорія "соціальний захист" почала широко вживатися  тільки на стані переходу до ринку, хоча у тій чи іншій формі соціальний захист завжди був притаманний суспільству. Сьогодні терміни "соціальний захист", "право соціального захисту", "соціальне забезпечення", "соціальна допомога" міцно увійшли в законодавство, в науку, в лексикон політичних і державних діячів.

У чинному соціальному  законодавстві поняття "соціальний захист" означає політику держави, направлену на забезпечення прав і  гарантій людини у сфері рівня  життя.

Сучасна концепція соціального  захисту населення вкладає в  це поняття більш широкий зміст: соціальний захист населення - це система заходів правового, соціально-економічного й організаційного характеру, що гарантується та реалізується державою для досягнення гідного життя людини, тобто його матеріальної забезпеченості на рівні стандартів сучасного розвитку суспільства.

Головною метою соціального  захисту є надання кожному  членові суспільства, незалежно  від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Отже, державні механізми по забезпеченню соціального захисту спрямовані на кожну людину, стосуються не лише найменш забезпечених категорій, а й населення в цілому.

Соціальний захист в  Україні реалізується через матеріальне  забезпечення економічно активного  населення (шляхом соціального страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексації та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальний захист здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги.

Заходи соціального  захисту, з одного боку, мають забезпечувати  пасивну підтримку тих членів суспільства, котрі з якихось  причин опинилися у скрутному  становищі. Пасивна підтримка виражається у соціальній допомозі особі чи сім’ї, які не мають достатніх засобів для існування. З другого боку, соціальна допомога за своєю суттю має бути адресною, тобто надаватися тільки тим, хто її потребує. Соціальний захист виконує свою реабілітаційну функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, котрі потрапили у скрутну життєву ситуацію, та подолати зубожіння.

Отже, суть соціального захисту населення полягає в державній підтримці тих верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня.

 

2. Форми та складові соціального захисту населення

 

Нині здійснення права на соціальний захист в Україні організовано в  кількох формах, які розрізняються  за такими ознаками: 1) коло осіб, що підлягають забезпеченню; 2) джерела і способи фінансування; 3) види, умови та розміри забезпечення; 4) органи, що надають забезпечення.

Законодавством України  передбачається соціальний захист понад  двадцяти різних видів допомоги та пільг. До них належать такі групи населення:

- ветерани праці та  громадяни похилого віку;

- військовослужбовці;

- матері з дітьми;

- інваліди з дитинства  і діти-інваліди;

- діти, які перебувають  під опікою чи піклуванням;

- громадяни, що постраждали  від Чорнобильської катастрофи;

- учасники бойових  дій та ветерани Великої Вітчизняної  війни;

- сім’ї з незначними  доходами;

- молоді сім’ї;

- інші категорії населення.

Видатки на соціальний захист економісти класифікують за певними  ознаками. По-перше, за джерелами фінансування видатки на соціальний захист поділяються на ті, що забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету та за рахунок місцевих бюджетів. З Державного бюджету здійснюється фінансування заходів, пов’язаних з поверненням та облаштуванням депортованого кримськотатарського народу й осіб інших національностей, які повернулися в Україну, утримання пунктів тимчасового розміщення біженців, надання грошової допомоги біженцям та інші витрати. Переважна більшість видатків на соціальний захист населення адресного характеру, як державна допомога сім’ям з дітьми, державна допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, житлові субсидії та інші, фінансуються за рахунок виділення коштів з Державного бюджету у формі субвенцій місцевим бюджетам.

По-друге, забезпечення соціального  захисту певних груп населення за витратами на реалізацію загальнодержавних та місцевих програм. До загальнодержавних відносяться програми усіх видів допомога і компенсацій, утримання установ та закладів соціального захисту, функціонування яких передбачено чинним законодавством та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. До них належать витрати, фінансування яких передбачається Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про органи і служби у справах неповнолітніх» та інші.

Запровадження місцевих програм соціального захисту  населення відбувається на основі рішень органів місцевого самоврядування. їх фінансування проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів.

По-третє, за метою використання видатки на соціальний захист населення  економісти поділяють на такі групи:

а) видатки на соціальний захист у зв’язку з малозабезпеченістю.

До них належать допомоги малозабезпеченим сім’ям з дітьми, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям тощо;

б) видатки за метою  використання, до яких належать виплати  для компенсації втраченого доходу. Вони включають витрати на виплату  допомоги по вагітності і пологах, допомоги по догляду за дитиною-інвалідом та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років. Сюди можна віднести індексацію грошових доходів громадян;

в) виплати, зумовлені  компенсацією втрати здоров’я або  майна, до яких належать компенсаційні  виплати реабілітованим громадянам відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні»;

г) витрати на соціальний захист населення за визначеною метою  їх використання, зумовлені наданням допомоги в облаштуванні організацій  чи тимчасових пунктів та наданням пільг окремим категоріям населення. Це, наприклад, витрати на утримання притулків для неповнолітніх та пунктів тимчасового розміщення біженців, а також надання пільг та привілеїв окремим категоріям громадян;

По-четверте, виплати  на соціальний захист населення можуть здійснюватися у грошовій та натуральній формах. Причому грошові виплати на соціальний захист можуть відбуватися готівковими грошовими коштами та у безготівковій формі. Єдиною формою безготівкових виплат є житлові субсидії. Виплати у натуральній формі здебільшого застосовуються при реалізації місцевих програм соціального захисту населення.

Основною організаційно-правовою формою у системі соціального  захисту є загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, яке, у свою чергу, є підсистемою соціального захисту і передбачає кілька видів такого страхування з утворенням відокремлених фондів та умовами надання соціальних виплат і послуг.

Як відомо, й за радянських часів  існувало соціальне страхування. Разом  з тим сучасна система соціального страхування в Україні за суттю й інституційно суттєво відрізняється від соціального страхування радянських часів.

По-перше, вона охоплює значно ширше  коло соціальних ризиків, забезпечення котрих здійснюється саме через страхову форму. Законами України вже введено загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; з 1 січня 2004 р. упроваджується пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. Згодом, за умови прийняття відповідного закону, передбачається також введення медичного страхування.