Соціальний захист населення за рахунок коштів бюджету

 

Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні не відповідає європейським стандартам, про що свідчить аналіз таких соціальних стандартів та нормативів, як прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія (табл. 2.1.)

Таблиця 2.1.

Показники основних державних  соціальних стандартів та нормативів

                                                                                                                 грн.

Державні соціальні стандарти та нормативи	на 01.01.2010	на 1.01.2011	на 01.01.2012
Прожитковий мінімум  на одну працездатну особу в розрахунку на місяць	825	941	1004
Мінімальна заробітна  плата	869	941	1004
Мінімальна пенсія	695	750	800

 

У 2011–2012 роках в Україні мінімальна заробітна плата та прожитковий  мінімум для працездатних осіб зрівнялись. Іншим державним соціальним стандартом є мінімальна пенсія за віком, яка встановлюється у визначеному законом розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Проте, незважаючи на поступове збільшення рівня мінімальної пенсії, пенсіонери залишаються однією із найменш соціально захищених категорій населення. Найкраще співвідношення у відсотках мінімальної пенсії і прожиткового мінімуму спостерігалося у 2010 році: коефіцієнт складав 84,2%.

Серед основних проблем  у сфері соціального захисту  населення України, які вимагають   негайного  вирішення,  можна  виділити  наступні:

- надзвичайно високий рівень участі держави у сфері соціального захисту,  надзвичайно слабка участь  в  її  функціонуванні населення ;

- надзвичайно стрімке  зростання вартості послуг, які  надають заклади охорони  здоров'я,  освіти,  культури,  що  не  відповідає  їх  якості;

- неефективність бюджетного  управління наявними фінансовими  ресурсами як головними розпорядниками, так і окремими соціальними установами;

- недостатність коштів  для фінансування заходів у  сфері соціального захисту  населення.

З метою вирішення  розглянутих проблем, розроблена Загальнодержавна програма подолання та запобігання бідності на 2010-2015 роки, яка передбачає:

- запровадження системи  раннього виявлення осіб та  сімей, які перебувають  у  складних  життєвих  обставинах;

- модернізацію  системи соціального  обслуговування;

- надання пільги в  обсязі, достатньому для забезпечення нормальної життєдіяльності  особи  (сім’ї);

- сприяння розвитку молодіжних ініціатив у трудовій сфері, перепідготовки та підвищення кваліфікації молоді, її профорієнтації, запобігання  негативним  проявам  у  молодіжному  середовищі;

- створення правових, економічних та соціальних умов для функціонування і зміцнення сім’ї, покращення демографічної ситуації, забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок в українському суспільстві [16].

Отже, в умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах, враховуючи позитивні і негативні моменти впровадження тих чи інших елементів соціальної політики в розвинутих країнах загального добробуту.

 

2.2. Склад та структура  видатків на соціальний захист  в Україні

 

Соціальний захист та соціальне забезпечення – найбільша видаткова стаття Державного бюджету України, яка за обсягом випереджає охорону здоров’я, освіту та видатки на економічну діяльність. Впродовж 2010-2012 років обсяг річних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення становив у середньому 86052,8 млн. грн. або 27 % загальної суми видатків Державного бюджету України. Якщо аналізувати динаміку видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення державного бюджету в абсолютному виразі, то спостерігається їх зростання. Обсяг видатків Державного бюджету України на соціальний захист у 2012 році становив 125306,9 млн. грн., що більше на 61766,7 млн. грн. порівняно з 2011 роком і більше на 55995,6 млн. грн. ніж у 2010 році .

Рис. 2.1. Динаміка видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення з  Державного  бюджету  України за 2010-2012 р.р.

 

Однак, попри значний  обсяг соціальних видатків, якість соціальних послуг та інших заходів соціального захисту в Україні досі залишається відносно низькою у порівнянні з іншими країнами, а соціальні потреби найбільш вразливих категорій населення не задовольняються достатньою мірою.

Найбільша частка фінансування за видатковою статтею “Соціальний захист та соціальне забезпечення” впродовж 2010–2012 років припадала на категорії громадян, які мають право на різні види соціального захисту: пенсіонери, сім’ї, діти та молодь, інші категорії населення, що мають право на соціальний захист (табл. 2.2.).

 

 

Таблиця 2.2.

Аналіз структура видатків на соціальний захист окремих категорій  громадян з Державного бюджету у 2010-2012 рр.

Категорія видатків	2010		2011		2012
	Сума млн. грн.	Питома вага, %	Сума млн. грн.	Питома вага, %	Сума млн. грн.	Питома вага, %
Соціальний захист та соціальне забезпечення	69311,3	100	63540,2	100	125306,9	100
Соціальний захист на випадок непрацездатності	680,0	1,0	724,9	1,2	6 604,8	5,3
Соціальний захист пенсіонерів	64086,5	92,5	58317,2	91,8	68279,6	54,5
Соціальний захист ветеранів  війни та праці	590,8	0,9	560,3	0,9	5 273,3	4,2
Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді	336,3	0,5	322,8	0,5	29 877,9	23,8
Соціальний захист безробітних	8,7	0,0	23,7	0,0	397,1	0,3
Допомога на забезпечення житлом	826,8	1,2	728,3	1,1	3 601,4	2,9
Соціальний захист інших  категорій населення	2471,2	3,6	2557,5	4,0	10 324,2	8,2
Дослідження і розробки у сфері соціального захисту	23,8	0,0	18,3	0,0	21,5	0,0
Інша діяльність у  сфері соціального захисту	287,3	0,4	287,3	0,5	927,1	0,7

 

Найбільшою за обсягом  видатків є категорія пенсіонерів  – 2010 року обсяг фінансування за статтею  “Соціальний захист пенсіонерів” складав 92,5 % усіх видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (64086,5 млн. грн.), а у 2012 році зазначена категорія бюджетних видатків збільшилась і склала 68279,6 млн. грн., але за питомою вагою зменшилась і склала 54,5 % усіх видатків за цією статтею. Значна частка цієї категорії у структурі інших видатків на соціальний захист пояснюється зростанням частки людей пенсійного віку в загальній структурі населення України. Найменшу частку становлять витрати на соціальний захист безробітних, які у 2012 році становили 397,1 млн. грн., а також на дослідження  та розробки у сфері соціального захисту 21,5 млн. грн..

При цьому рівень виконання  видатків на соціальний захист та соціальне  забезпечення у 2010 році становив 97,6 %, 2011 р. – 98,7 %, 2012 р. – 97,4 %. Отже, як ми бачимо спостерігається певне недофінансування потреби в забезпеченні реалізації соціальних гарантій населенню.

Проте обсяг видатків на соціальний захист та соціальне  забезпечення, що відображається у  державному бюджеті, не розкриває реального  обсягу всього бюджетного фінансування, яке спрямовується в Україні  на сферу соціального захисту та соціального забезпечення. Це пояснюється тим, що відповідно до діючої системи бухгалтерського обліку, деякі складові видатків на фінансування соціальних послуг, соціальних виплат та інших заходів соціального захисту включаються до інших видаткових статей бюджету, а саме: видатків на житлово-комунальне господарство, освіту, духовний і фізичний розвиток, охорону здоров’я, громадський порядок та оборону тощо.

Провідне місце у  видатках бюджетів України усіх рівнів належить видаткам на соціально-культурні заходи. За 2010—2012 pp. на них припадає 46,0 —56,2% видатків зведеного бюджету (додаток Б). З усіх видатків на соціально-культурні заходи близько третини займають витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення населення (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Структура видатків зведеного  бюджету України на соціально-культурні заходи за 2010-2012 pp.

Показник	2010		2011		2012
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
Соціально-культурні  заходи всього	100	104827	100	87684	100	100
у т.ч. а) освіта	27,17	27233	25,98	21684	24,73	27,17
б) охорона здоров’я	8,26	10224	9,75	7142	8,15	8,26
в) соціальний захист і  соціальне забезпечення	59,70	63540	60,61	55448	63,24	59,70
г) фізична культура і  спорт	4,87	3830	3,65	3410	3,89	4,87

 

До витрат на соціальний захист і соціальне забезпечення населення належать видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, забезпечення прожиткового мінімуму різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися у скрутному становищі, пенсійне забезпечення. Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх і молоді, витрати на утримання будинків-інтернатів для старих та інвалідів, видатки, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, інші видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.

Важливою складовою  соціального забезпечення є фінансування закладів і програм соціального  забезпечення неповнолітніх і молоді, фінансування видатків на утримання  будинків-інтернатів для старих та інвалідів, видатків, зумовлених ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, та інших видатків.

Фінансування закладів і програм соціального забезпечення неповнолітніх включає соціальний захист дітей, позбавлених сімейного  виховання. Ці заходи здійснюють соціальні  установи «Притулки для неповнолітніх». Створення притулків для неповнолітніх в Україні розпочато у 1997 р., а у 2003 р. діяв 81 притулок на 3482 місця. Фінансування притулків для неповнолітніх відбувається за рахунок обласних бюджетів.

Фінансове забезпечення молодіжних програм і заходів здійснюється за рахунок Державного і місцевих бюджетів. Переважна більшість видатків спрямовується на реалізацію державної політики поліпшення соціального становища молоді, жінок і дітей. У місцевих бюджетах більше третини коштів спрямовується на забезпечення молодіжних програм і заходів, утримання установ галузі та на розвиток мережі центрів соціальних служб для молоді і клубів для підлітків.

Фінансування витрат на утримання будинків-інтернатів для  старих та інвалідів здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів. У цих установах старі люди та інваліди перебувають на повному державному забезпеченні — харчування, одяг, взуття та інші предмети першої необхідності, користуються медичними, культосвітніми та побутовими послугами. Вони також отримують частину призначеної їм пенсії. Так, одиноким пенсіонерам, що проживають у будинках-інтернатах для старих і інвалідів, виплачується 25 відсотків від призначеної пенсії, але не менше 20 відсотків від мінімальної пенсії за віком на місяць.

У будинках-інтернатах для старих і інвалідів можуть діяти підсобні господарства та майстерні. Отримані доходи використовуються на поліпшення культурно-побутових умов старих та інвалідів. Крім того, на фінансування цих установ можуть спрямовуватися позабюджетні кошти, добровільні пожертвування, кошти благодійних фондів тощо.