Управління формуванням прибутку та шляхи підвищення прибутків

Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес  та його ресурсозберігаючий характер забеспечують різкий поворот до інтенсифікації.

Резервом росту прибутку ПП «Врожай Агро 1» є підвищення якості товарної  продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов’язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.

Резервом росту прибутку ПП «Врожай Агро 1» є підвищення цін.

Ціни відображають кон’юнктуру ринку, протиставляючи виробника споживачу товару, і навпаки.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку ПП «Врожай Агро 1» необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.

У цінах повинні відображатись  суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит.

Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність  підприємства, його фінансовий стан.

ПП «Врожай Агро 1» може підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.

Правильний розрахунок резервів росту  прибутку є необхідним для його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а також витрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.

Досвід роботи ПП «Врожай Агро 1» в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці.

Для того, щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, слід шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють  три етапи:

1) аналітичний - на цьому етапі  виявляють і кількісно оцінюють  резерви;

2) організаційний - тут розробляють  комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично  реалізують заходи і контролюють  їх виконання.

Резерви збільшення прибутку можливі:

=> за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

=> за рахунок зниження витрат  на виробництво і реалізацію  продукції;

=> за рахунок економії і  раціонального використання коштів  на оплату праці робітників  та службовців;

=> за рахунок запровадження  досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Розгляньмо деякі з цих напрямків  детальніше. 

Резерв зростання прибутку (РЗо) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:

РЗо  = Z Пі  х ДР,          (3.1)

де  Пі — планова сума прибутку на одиницю i-ї продукції;

ДР — додатково реалізована продукція (тис. грн).

Застосування даної формули  досить просте, оскільки усі показники  доступні. Спостерігається прямий зв’язок  між розміром прибутку та обсягом  продукції, що реалізується.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат, нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

Кількісна величина резервів визначається порівнянням досягнутого рівня  з нормативною величиною:

Z Срз   = Сф  - Сн         (3.2)

де Z Срз    — резерв зниження собівартості продукції за рахунок і-го виду ресурсів;

Сф — фактична величина використаного і-го виду ресурсу;

Сн — нормативна величина використаного і-го виду ресурсу.

Тоді загальна величина виявлених  резервів зниження собівартості продукції  визначатиметься за такою формулою:

Z Cзаг = ZРЗо,         (3.3)

Резерви зниження собівартості продукції  будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву  зростання прибутку проводять за формулою:

Z РЗп = См (Рз + Рм),       (3.4)

де  Z РЗп — резерв зростання прибутку;

См — можливе зниження витрат на 1 грн продукції;

Рз— реалізована продукція за звітом;

Рм— можливе зростання обсягу реалізації.

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції  за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви  збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками (підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо).

Підрахунок зростання прибутку за рахунок виявлених резервів зниження собівартості можна проводити за такими напрямами:

1. Здійснення організаційно-технічних  заходів. За рахунок цього можна  одержати економію протягом 12 місяців  з моменту повного впровадження  цих заходів.

2. Доведення чисельності робітників до оптимальної. Цей захід може забезпечити економію за багатьма напрямками (збільшення продуктивності праці, зміну трудомісткості продукції)

4. Зменшення прямих матеріальних  витрат.

5. Зниження умовно-постійних витрат також може бути резервом збільшення прибутку. Таке зниження може статися у зв'язку зі зростанням обсягу випуску продукції.

6. Підвищення якості продукції.  Це значний резерв збільшення прибутку.

Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються.

Що стосовно інноваційної діяльності, то вона відіграє вирішальну роль у максимізації прибутку підприємства.

 

 

Рис. 3.1 Резерви зниження прибутку

 

Позитивний вплив інноваційної діяльності на збільшення резервів зростання  прибутку досягається за рахунок:

1.     Розширення номенклатури реалізованої продукції (послуг)

2.     Максимізації ціни через монопольне положення на ринку й в результаті чого необґрунтоване завищення ціни її реалізації, що спрямовано на збільшення прибутку.

3.     Мінімізації витрат на виготовлення й реалізацію одиниці продукції.

4.     Максимізації обсягів реалізації продукції або послуги.

У сучасній економіці відбувається посилення ролі інновацій як чинника стратегічного розвитку господарюючих суб'єктів. Це обумовлено значним перевищенням приросту фінансового результату над величиною витрат на інвестиційну діяльність, спрямовану на досягнення високої прибутковості і стійкості розвитку підприємства.   у їхню діяльність.

Таким чином, збільшення обсягів реалізації продукції або послуги також  багато в чому досягається за рахунок  відповідних інноваційних перетворень. Узагальнюючи вищесказане, буде доречним зазначити, що розглянуті підходи дозволяють не тільки вести аналіз прибутковості підприємства, але й сприяють підвищенню ефективності та доцільності прийнятих управлінських рішень.

ПП «Врожай Агро 1» також може використовувати засоби автоматизації, які здатні значно полегшити процес праці на виробництві та зменшити собівартість виробництва і підприємницькі ризики.

Засоби автоматизації класифікують відповідно до методик економічного аналізу.

До методики економічного аналізу  за умов автоматизації висуваються  такі вимоги: системність, комплексність, оперативність, точність, прогресивність, динамічність. Аналітичний процес з використанням ПЕОМ можна зобразити в такій послідовності: постановка задачі та її формалізований опис; накопичення інформації; обробка інформації; аналіз; використання результатної інформації.

Постановка задачі — це етап, на якому визначають сутність аналітичної  задачі, вимоги до регламенту розв’язування, до вихідних даних і конкретних результатів. В описі алгоритму розв’язування  задачі вирізняють такі підрозділи: інформація, яка використовується; результатна інформація; математичний опис; власне алгоритм розв’язування.

Формалізований опис задач аналізу  базується на єдиних принципах побудови умовних позначень показників. Він  полегшує наступну алгоритмізацію і програмування для ПЕОМ; чітко визначає дійсну потребу у вихідних даних для аналізу; усуває дублювання аналітичних задач, полегшує групування їх у блоки для одночасної обробки. Аналітична задача у формалізованому вигляді є об’єктом економіко-математичного моделювання. Постановка задачі та її формалізований опис дають змогу визначитися з вибором інформаційної бази, вихідних даних для аналізу.

Технологічні засоби автоматизації  аналітичних робіт поділяються  на інструментальні та комунікаційні. Багатоаспектність аналізу визначає різнорідність інструментальних засобів, які можна поділити на функціональні, забезпечувальні та допоміжні.

До функціональних відносять аналітичні задачі. Інструментальні засоби розв’язання  цих задач поділяються на: засоби введення аналітичної інформації; засоби забезпечення інформаційно-пошукових робіт; засоби підтримки прийняття рішень. Для введення аналітичної інформації користуються інструментальними засобами, які передбачають контроль і коригування первинної та вторинної інформації.

Інформаційно-пошукові засоби забезпечують аналітичні задачі документами, які  містять потрібну інформацію та сприяють формуванню запитів до баз даних  і відображенню результатів їх виконання. Кожна подія (явище) спочатку фіксується у відповідних документах, а потім стає об’єктом зберігання чи пошуку в інформаційно-пошукових системах (ІПС).

Засоби підтримки прийняття  рішень уможливлюють встановлення залежності між різними факторами та отримання  нових знань, забезпечують гнучкий  доступ до бази моделей, їх поновлення та модифікацію. Основною метою запровадження систем підтримки прийняття рішень (СППР) є надання допомоги у з’ясуванні проблеми, яку слід розв’язати, та під час аналізу розв’язків. Для таких систем необхідний значно ширший діапазон джерел інформації, яку беруть із зовнішнього і внутрішнього середовищ. Звичайні, орієнтовані на бухгалтерський облік, дані доповнюються текстовою інформацією, матеріалами систем автоматизованого проектування виробів і технологій, автоматизованого виробництва. Користувач може налагоджувати БД згідно зі своїми особистими вимогами.

У бухгалтерському обліку СППР пов’язані  з виробництвом та обліком товарно-матеріальних запасів, їх фізичним розподілом.

Використовуються спеціальні системи  планування ресурсів підприємства (наприклад, ERP — Enterprise Resource Planning — системи планування ресурсів підприємства) або окремі спеціалізовані системи для ведення бухгалтерського обліку, роботи з договорами, систем управління базами даних про клієнтів, а також про стан платежів, здійснення статистики та обліку.

Найбільш типовими СППР є «Симплан»  — для корпоративного планування; «Прожектор» — фінансового планування; «Експрес» — маркетингу, фінансів; «BIS» — керування бюджетом.

Сучасні підприємства використовують технології управління знаннями (КМ — knowledge management), які являють собою сукупність інструментальних засобів, призначених для зберігання і добування знань. Ці інструменти забезпечують аналіз ринку й оцінку можливостей у різних сферах, для прийняття оптимальних рішень, орієнтації опису продукту, організації виробництва, підвищення ефективності діяльності з продажу.

Експертні системи (ЕС) базуються на узагальненні знань експертів стосовно певної (вузької) предметної області  за допомогою ЕОМ та наступному їх використанні для розв’язання проблем у даній галузі. ЕС базуються на обробці знань, а не даних, як у системах обробки даних. Відтак і вихідна інформація є текстовою, поданою у вигляді інтелектуальної поради, а не у вигляді таблиць на машино- і відеограмі.