Формування та використання прибутку комерційного банку

Банк може вийти за межі даної зони толерантності, прагнучи максимізувати один з показників, наприклад, прибутки, в збиток іншим показникам. Розширення діапазону інтересів, що враховуються, рівносильно визнанню того факту, що високої ефективності роботи навряд чи можна досягти по одному єдиному показнику. Про це свідчить досвід банків, що витримали випробування часом. Керівництво цих банків усвідомлює, що максимізація прибутку сьогодні означає жертву ринкової позиції завтра. Свою задачу вони швидше за все бачать в тому, щоб добиватися задовільного рівня по деякому переліку різнопланових, конкуруючих один з одним критеріїв.

1.2. Джерела формування банківського прибутку

Джерелами доходів комерційного банку є різні види бізнесу. До елементів банківського бізнесу  можна віднести: позичковий бізнес, дисконт-бізнес, охоронний бізнес, гарантійну діяльність банку, бізнес з цінними паперами, бізнес, заснований на прийомі внесків і здійсненні операцій з доручення вкладників, на кореспондентських відносинах з іншими банками, на наданні нетрадиційних банківських послуг [44,c.126].

Позичковий бізнес включає  два складених елементи - надання  позичок клієнтам (юридичним і  фізичним особам) і передача в тимчасове  користування вільних ресурсів іншим  комерційним банкам за процентну  винагороду. Друга частина позичкового бізнесу може мати форму міжбанківського кредиту або термінового депозиту в іншому банку. Умовою розвитку позичкового бізнесу у виді продажу вільних ресурсів є наявність ліній оперативного зв'язку між кредитними установами , поява надійних посередників, що спеціалізуються на перерозподілі ресурсів на банківському ринку, а також грамотне керування коррахунком. Доход від позичкового бізнесу виступає у формі відсотка.

Дисконт-бізнес заснований на операціях по покупці банком неоплачених векселів, чеків і вимог з визначеною знижкою - дисконтом.

Різновидом бізнесу є факторингові операції банку. Останні можуть бути двох видів: із правом регресу (з оборотом ) і без права регресу (без обороту ). У першому випадку банк має право стягнути непогашене платником зобов'язання з одержувача засобів (постачальника). В другому випадку такого права в банку немає і він тому ризикує більше , вимагаючи і більш солідну винагороду.

Винагорода банку за факторингову операцію зменшує доход  постачальника від проданої продукції, представляє знижку з її вартості. Його розмір складається з двох елементів:

1) відсотка за використання кредитних ресурсів банку за період від покупки їм неоплаченої вимоги до надходження платежу;

2) комісійні винагороди  за послугу, величина якого коливається в залежності від ризику, зв'язаного з видом факторингової операції. Оскільки комісія при факторингових операціях сполучена з процентними платежами за вартість ресурсів, і розмір дисконту встановлюється у відсотку від вартості вимоги, доход від факторингових операцій звичайно відносять до процентних доходів банку.

Охоронний бізнес заснований на трастових (довірчих) і агентських послугах, яким відповідають і банківські операції. Цей бізнес дає банкові доход у формі комісії за керування майном клієнта (нерухомістю, цінними паперами, засобами на рахунку) або за виконання окремих конкретних операцій з доручення, зв'язаних з цим майном. Наприклад, на основі трастового договору банк бере на себе зобов'язання по розміщенню коштів клієнта, зобов'язуючи забезпечити останньому визначений рівень доходу . При агентських послугах клієнт чітко обмовляє зміст операції по розміщенню його засобів [44,c.157].

При трастових операціях ризик більше в зв'язку з тим, що доход клієнта, обумовлений договором, може бути менше доходу банку. Відповідно і комісія за трастові послуги вище, ніж по агентських операціях. Ця особливість визначає і структуру комісійної винагороди за трастові послуги. Воно включає звичайно фіксовану винагороду за керування майном і винагорода за результатами роботи, якщо доход від трастової операції вище, ніж договірний доход клієнта і фіксована винагорода банку.

Бізнес з цінними  паперами складається з таких  складених елементів, як випуск самим  банком цінних паперів і реалізація їх на ринку, операції на вторинному ринку з цінними паперами інших емітентів, послуги, зв'язані з приватизацією підприємств. Доход банку від цього виду комерції складається з курсової різниці при продажі своїх цінних паперів і паперів інших емітентів, комісії за послуги по приватизації (доведення до необхідних стандартів звітності приватизованого підприємства, оцінка його вартості, випуск і розміщення акцій, ведення реєстру).

Гарантійна діяльність банку дає доход у прямій грошовій формі або зв'язана з опосередкованою вигодою. За видачу в різних формах гарантій і порук своїм клієнтам для здійснення ними розрахунків і одержання кредиту, банк може одержувати комісійну винагороду в грошовій формі. Можлива і безкоштовна гарантійна діяльність, коли клієнт вигідний для банку з погляду підтримки іміджу, одержання вигідних послуг і т.д [44,c.176].

Бізнес, зв'язаний із залученням внесків і здійсненням операцій з доручення вкладників, дає можливість одержувати доход у наступних  формах:

1. Комісійна винагорода за:

а) відкриття рахунка;

б) ведення рахунка.

2. Фіксована комісія за період (у грошових одиницях).

3. Комісія з обороту (% від обороту ):

а) надання виписок про операції по рахунку;

б) закриття рахунок;

в) здійснення операцій по видачі готівки або розрахункового характеру.

Доходи банку можуть складатися з усіх або частини  перерахованих форм винагород.

Джерелом доходу можуть бути кореспондентські відносини, коли банк одержує відсоток від кредитового  сальдо на коррахунку в іншому банку  або банківському об'єднанні . Доход  залежить від рівня процентної ставки, порядку нарахування проспівана, розміру і тривалості кредитового сальдо.

Доход від нетрадиційних  послуг банку складається з доходу від лізингових, інформаційних, консультаційних  послуг, послуг по обміну валюти, навчанню клієнтів та інших . Доход від лізингових операцій включають лізингові платежі, процентні платежі і комісію за послуги.

Доходи неординарного (непередбаченого ) характеру, зв'язані  з разовими угодами по реалізації майна банку. Доход утворюється  у випадку перевищення ринкової ціни над балансовою оцінкою. У противному випадку операції зв'язані з витратою, що утворить прямий збиток банку.

Таким чином, усі види доходів комерційного банку за формою можна розділити на три групи:

1) процентний доход;

2) доход у формі комісій від послуг банку;

3) інші види (доходи  від операцій на ринку у  виді курсових різниць, різниці  між балансовою і ринковою  ціною проданого майна, переоцінка  номіналу цінних паперів і  інших активів, отримані штрафи, пені, неустойки.

Процентний доход може сполучитися з комісією. Наприклад, при кредитних і факторингових операціях банк може одержувати одночасно процентні платежі і комісію. Комісії за різні послуги можуть поєднуватися [44,c.182].

Наприклад, комісійні за організацію позики або розміщення облігацій можуть включати плату за консультування. Остання буде отримана банком тільки в тому випадку, якщо угода відбудеться.

Доходи від послуг у всіх перерахованих формах повинні  відшкодовувати витрати банку, покривати  ризики і створювати прибуток. Іншою загальною рисою усіх форм доходу є їхній ціннісної характер. Ціна на банківському ринку, як і на будь-якому іншому , формується під впливом попиту та пропозиції. У той же час кожна з форм доходу має свою специфіку.

Позичковий відсоток є своєрідною ціною вартості, що позичається в тимчасове користування. Класифікація видів позичкового відсотка ґрунтується на формах кредиту (комерційний відсоток, банківський, споживчий і т.д.), видах кредитних установ (обліковий відсоток Центрального банку, банківський, ломбардний), термінах позичок (по позичках короткостроковим або ставки грошового ринку, по довгострокових позичках або ставки по облігаційних позиках), видах позичок (відсоток по позичках в оборотні кошти по овердрафті , по обліку векселів, по цільових позичках і т.д.). вилах операцій (відсоток по позичках, по міжбанківських кредитах, депозитний), по способі нарахування (прості і складні відсотки, звичайні і точні і т.д.).

Незалежно від виду договірний позичковий відсоток формується на основі ціни кредитних ресурсів і маржі, необхідної для даного комерційного банку. При цьому ціна кредитних ресурсів повинна враховуватися не ринкова (ціна залучення ресурсів), а реальна. Відхилення реальної ціни ресурсів від ринкової відбувається під впливом норми обов'язкових резервів, порядку віднесення процентної витрати банку на собівартість і діючу систему оподатковування. Достатня для банку процентна маржа повинна покривати загально банківські витрати і створювати прибуток. Крім того, договірний повинний враховувати темпи інфляції і банківські ризики [44,c.196].

Комісія назва винагороди за банківські операції (послуги), що походить від латинського слова «comіssіo» (доручення). В основі визначення її розміру лежить собівартість послуги і необхідний прибуток. Але в залежності від попиту та пропозиції на ринку даного виду банківських послуг комісія (тариф) може бути вище і нижче собівартості. Необхідний регулярний контроль за фактичною собівартістю послуг і відхиленням цієї собівартості від ринкової ціни. На цій основі вирішується питання про заходи, але зниженню собівартості послуг, по напрямку розвитку послуг і т.д.

По способі обліку всі доходи можна розділити на двох груп:

• доходи , що враховуються на дохідних рахунках;
• доходи , які відносяться на рахунок «Прибутки та збитки звітного року».

Джерела доходу поділяються  на стабільні і нестабільні. До відносно стабільних джерел доходу відносять  процентний доход і безпроцентний  доход від банківських послуг, нестабільним - доходи від операцій з цінними паперами на вторинному ринку, від непередбачених (неординарних) операцій. У наших умовах багато банків можуть включати в групу нестабільних джерел доходи від валютних операцій. Бажаним напрямком розвитку банку є зростання доходів за рахунок стабільних джерел, відсутності значного впливу нестабільних джерел доходу на зростання чистого прибутку.

Величина прибутку банку  залежить від його доходу, який в  свою чергу залежить насамперед від  обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку.

Доходи - це збільшення економічних  вигод протягом звітного періоду  у формі припливу, або зростання  активів або зменшення зобов'язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів. Усі  доходи діляться на:

• банківські;
• небанківські операційні;
• непередбачені.

До банківських доходів  належать ті, які безпосередньо пов'язані  з банківською діяльністю, визначеною Законом України «Про банки і банківську діяльність» [4].

Небанківські доходи можуть включати інші доходи, які не відносяться до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Банківські доходи поділяються  на:

• процентні;
• комісійні;
• торгівельні;
• інші банківські операційні доходи.

До процентних відносяться  доходи, які обчислюються пропорційно до часу і суми та є компенсацією банку за взятий на себе кредитний ризик.

До них належать:

• доходи за кредитами і депозитами та за іншими процентними фінансовими інструментами, в тому числі за цінними паперами з фіксованим прибутком, що так чи інакше підраховані;
• доходи у вигляді амортизації дисконту за цінними паперами;
• комісійні, подібні за природою до процентів. Наприклад, доходи від розміщення коштів у вигляді позики або за зобов'язання її надати, що визначаються пропорційно до часу і суми вимоги, встановлені пропорційно до суми вимоги.

Проценти та прирівняні до них комісійні складають основну  частину банківських доходів. Проценти за користування кредитами мають  найбільшу питому вагу у доходах  банку. Після доходів за кредитами  наступними за значенням виступають надходження за інвестиційними цінними паперами, процентний дохід за міжбанківськими позиками (без забезпечення та під забезпечення державних цінних паперів) [11,c.174].

Доходи банку:

1. Процентні доходи:

• за коштами, розміщеними в НБУ;
• за коштами, розміщеними в інших банках;
• за кредитами суб'єктам господарської діяльності;
• за кредитами органам загального державного управління;
• за кредитами фізичним особам;
• за цінними паперами;
• за операціями з філіями та іншими установами банку;
• інші процентні доходи.