Фіскальна політика

Найефективнішими, з регулятивної точки зору, є ті закупівлі товарів і послуг, які стосуються купівлі матеріалів для будівництва об'єктів загальносуспільного значення тошо. У цьому руслі своєчасною є ініціатива уряду з будівництва доріг, а також реалізація плану підготовки до Євро-2012. Утім, перелік заходів може бути значно розширений за рахунок інфраструктури житлово-комунального господарства, мережі трубопроводів, залізниць (зважаючи на транзитне положення держави), мережі інформаційного забезпечення та ін. Спорудження об'єктів ринкової й соціальної інфраструктури є роботою на перспективний розвиток та сприятиме примноженню капіталу нації як тепер, так і в майбутньому. У зв'язку з цим постає питання щодо джерел фінансування таких закупівель і замовлень. Передусім слід наголосити, що реалізацію потужних проектів не повинна повністю проводити держава за рахунок бюджету, а має на умовах співучасті залучати приватний сектор [25, С. 64].

Важливо також звернути увагу на взаємозв'язок фіскальної політики із грошово-кредитною. Річ у тім, що запропоновані заходи можуть дати очікувані результати лише за умов стабільності валютного курсу. Неузгодженість фіскальної і грошово-кредитної політик — проблема сучасної України. Складається враження, ніби просто немає розуміння важливості й безальтернативиості цих двох важелів у руках держави. Адже все інше, що можна застосувати, – приватизація, антимонопольне законодавство, структурна політика, промислова політика, політика в галузі зайнятості, – це лише сукупність заходів, які забезпечують підлаштування системи.

Таким чином, із метою  подолання проявів фінансової кризи  уряд повинен прийняти програму антикризових заходів, яка повинна передбачати  затвердження основних напрямів фіскальної політики на найближчу перспективу, їх обгрунтування має враховувати найімовірніші методи запозичення коштів для покриття дефіциту державного бюджету. Також необхідним є проведення попередньої експертної оцінки варіантів модернізації податкової системи, що закладаються до програми. Така експертиза повинна здійснюватися з урахуванням того, що дослідження функціонування податків не можуть ґрунтуватися на дискретному вивченні їх впливу на соціально-економічні процеси в окремі проміжки часу, оскільки останнє можливе тільки в умовах абсолютно стабільного суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Висновки

Фіскальна політика –  вид економічної політики. Фіскальна  політика містить досить простий  інструмент впливу на економіку, а саме видатки і податки. Змінюючи податки і видатки можна досягти важливих змін у макроекономічних процесах. Фіскальна політика - це заходи уряду спрямовані на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного виробництва. Виділяють два види фіскальної політики: дискреційну і недискреційну. В межах дискреційної виділяють ще два підвиди фіскальної політики: стимулювальну та стримувальну. Стимулювальну фіскальну політику проводить уряд з метою зниження рівня безробіття і зростання ВВП. Стримувальна фіскальна політика передбачена для зниження рівня інфляції. Основним завданням для України повинно стати формування такої фіскальної політики, що дасть поштовх до зростання національної економіки, та можливість вирішення соціальних проблем.

1. В даний час висвічується необхідність вдосконалення і оптимізації інструментів державного регулювання економіки. В умовах, коли державні фінанси знаходяться в кризовому стані, а рівновага між доходами і витратами держбюджету украй нестабільно, слід активно шукати шляхи скорочення бюджетного дефіциту, і, перш за все, за рахунок витратної його частини. Виділення фінансових ресурсів під національні загальнодержавні програми повинне визначатися принципом раціональності.

2. Основне завдання політиків і економістів у сфері фіскальної політики полягає в тому, щоб так відрегулювати систему оподаткування, щоб вона не стримувала економічного зростання і не спотворювала пропорцій, встановлених між окремими секторами або галузями економіки в результаті дії ринкових сил. Завдання полягає не просто в тому, щоб зібрати якомога більше податків, а в тому, щоб при цьому розширювалася база податків.

3. Реформування діючої податкової системи повинне здійснюватися у напрямі створення сприятливих умов для товаровиробників, стимулювання вкладення зароблених засобів в інвестиційні програми, забезпечення пільгового податкового режиму для іноземних капіталів, що привертаються з метою рішення пріоритетних задач розвитку української економіки. Головний упор слід робити на непрямі, а не прямі податки. При цьому важливим може опинитися світовий досвід у області фіскальної політики, який необхідно ретельно вивчити і застосувати з урахуванням сучасних реалій України.

4. Фіскальну політику проводить уряд, як механізм суспільства в цілому. Тому у певних межах урядові рішення щодо видатків та оподаткування можуть змінюватися, щоб впливати на рівноважний реальний ВВП в інтересах загального добробуту.

5. Щоб створити обновлену фіскальну політику в Україні, потрібно для початку ввести в дію Податковий кодекс. Це зніме багато внутрішніх протиріч податкового законодавства. Наступним кроком повинна стати амністія капіталу. Без цього перехід до оподатковування пасивних доходів (капіталу) неможливий. Податкова амністія повинна бути обмежена в часі (півроку або рік), а процедура максимально спрощена. І, що саме головне, амніструватися повинні не тільки й не стільки доходи, хоча й вони теж, скільки активи у всіх формах - як в Україні, так і за кордоном. Тобто, підлягають легалізації й декларуванню кошти всіх видів, цінні папери всіх видів, зобов'язання платника й зобов'язання перед платником, земля й нерухомість.

І, звичайно, потрібно привести всі податки - особливо, на прибуток і додану вартість - у відповідність  із інтересами народного господарства України.

Проведення податкової реформи й прийняття Податкового  кодексу є необхідною умовою для  правильного функціонування фіскальної політики в Україні.

З викладеної інформації можна сказати, що фіскальна політика є ефективним інструментом в стабілізації економіки, усунення безробіття та стримання інфляції, а з іншого – вона може викликати бюджетний дефіцит і породжувати державну заборгованість та інфляцію. Тому для забезпечення сталого економічного зростання фіскальна політика повинна бути строго регульована і здійснювати своє функціонування в розрахунку пропорційного співвідношення до загального суспільного середньосоціального рівня життя населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                             Список використаних джерел

1.Бюджетний кодекс України // Голос України.- 2009. - №129.- С. 5-12  2.Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” // Урядовий кур’єр. - 14 березня 2008. - № 46.- С. 4-7.                                                        3.Закон України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” // Урядовий кур’єр. - 28 грудня 2010.- № 243.- С. 5-9.                4.Закон України “Про систему оподаткування” від 2008 р. // ВВР.- 2008.- №29.- С. 190                     

5.Антонов А., Каламбел  С. Удосконалення податкової системи // Фінанси України.- 2011.- №5.- С. 82-86          6.Буряковський В. Роль податків у наповненні бюджетів усіх рівнів // Фінанси України.- 2009.- №5.- С.78-81                   

7.Дунець О., Сахарська О., Буняк В. Інструментарій дослідження впливу стабілізаційної політики на макроекономічну рівновагу в економіці України // Формування нової парадигми економічної теорії в Україні. Науковий збірник / За ред. З. Г. Ватаманюка.- Львів: Інтереко, 2008.- 554 с.      

8.Дьомін О. Бюджет - 2000 // Фінанси України. - 1999. № 12.                                                  9. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. Навч. посібник / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина, Вид. Дім “Альтенативи, К.:2007.- С. 327-341 10.Іващук І. Сучасне європейське оподаткування // Фінанси України. - 2009.- №10.- С. 72-79               11.Макконнелл К. Р., Брю С. Л Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина 1. Макроекономіка: Пер. з англ. - Львів: Просвіта, 2008, - 672 с.                 

12.Макроекономіка: Навч. посібник / П. Ю. Буряк - О. В. Стефанишин, Л. Л. Цимбал, І. Д. Балагурак та ін. Львів: Інтереко, 2009.- 448 ст.            13.Максюта А. А., Чугунов І. Я. Показники виконання бюджету у 2010 р. // Фінанси України. - 2010. - №6. С. 44-54.         14.Манків, Ґреґорі Н. Макроекономіка /Пер. з анг.; Наук. ред. пер. С. Панчишина. - К.: Основи, 2008. - С. 310-311.       15.Мітюков А. Бюджет і бюджетна політика // Фінанси України. - 2009. - №13.

16.Мітюков І. Основні особливості бюджету України на 2008-2011 роки // Фінанси України.-2011.- №15.- С. 3-13             17.Основи економіки: Підручник / Радіонова І. Ф., Кравченко І. С., Петрова І. Л., Радченко В. В. / За ред. Радіонової І. Ф -К.: Задіак - ЕКО, 2008.- С.103-124.                  

18. Основи економічної теорії/за ред.. С.В.Мочерного. – К.:Академія,2008.

19.П’ятаченко Г. Удосконалення механізму наповнення доходної частини бюджету // Фінанси України.- 2008.- №5.- С. 75-76            20.Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник,- К.: Либідь, 2010.- 616 ст. 21.Поліпшення конкуренції позиції України засобами фіскальної політики/ Бадрак О.// Економіка України.- 2006.- №2.- С. 13-19

22.Пріоритети видаткової частини бюджету 2009 є соціальний захист // Час. - 12 січня 2009. - №1. -С. 9.                       23.Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка/ Пер. з англ. Панчишина С. та Ватаманюка З. - К.: Основи, 2009.- 544 с.                                    24.Симоненко В. Удосконалення фінансово-економічної бази бюджетів України // Економіка України. - 2008.- №3.- С. 30-36                                                                              25.Фіскальні засоби стимулювання економічного зростання/ В. М. Опарін, М.М. Фельдгольц// Фінанси України. – 2008. - №10. – С. 61-70.

26.Щербак В. Світові моделі оподаткування // Економіка України.- 2010.- №3.- С. 21-26

27.Фіскальна політика держави в умовах фінансової кризи/ Мельник В. М.// Фінанси України. – 2009. - №11. – С. 11-17