Поняття та види господарсько-правових санкцій

 

 вилучення прибутку (доходу);

 

 адміністративно-господарський штраф;

 

 стягнення зборів (обов’язкових  платежів);

 

 застосування антидемпінгових  заходів;

 

 припинення експортно-імпортних операцій;

 

 застосування індивідуального режиму ліцензування;

 

 зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів діяльності;

 

 анулювання ліцензії (патенту)  на здійснення суб’єктом господарювання  певних видів діяльності;

 

 обмеження або зупинення  діяльності суб’єкта господарювання;

 

 скасування державної реєстрації  та ліквідація суб’єкта господарювання;

 

 інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом та іншими законами.

 

 Прибуток (доход), одержаний суб’єктом  господарювання внаслідок порушення  встановлених законодавством правил  здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку,  несплаченого за прихований об’єкт  оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

 Адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб’єктом господарювання – правопорушником у передбачених законом випадках.

 Господарсько-адміністративний  штраф може застосовуватися:

 

 а) у процентному або кратному відношенні до суми порушення;

 

 б) в певній кількості неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян.

 

 Господарсько-адміністративний  штраф застосовується:

 

 а) лише у вертикальних  відносинах;

 

 б) за постановою компетентних  органів (антимонопольних – за  порушення законодавства про  захист економічної конкуренції,  санітарно-епідеміологічної служби  – за порушення санітарно-епідеміологічних  вимог, державних органів контролю  за цінами – за порушення  державної дисципліни цін і  т. ін., як правило, в судовому порядку);

 

 в) без додержання претензійного  порядку;

 

 г) за наявності лише протиправної  поведінки (фактична підстава).

 

 У разі порушення суб’єктом  господарювання встановлених правил  обліку або звітності щодо сплати зборів (обов’язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб’єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф.

 У випадках недобросовісної  конкуренції, розміщення валютних  цінностей з порушенням встановленого  законодавством порядку на рахунках  та вкладах за межами України,  а також в інших випадках, якщо  дії учасників зовнішньоекономічної  діяльності завдають шкоди економіці  України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом. За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, якими встановлюються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

 Планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції – це передбачені чинним  законодавством заходи економічного  впливу на господарюючого суб’єкта  у зв’язку з порушенням ним  планових нормативів і планових  завдань:

 

 підвищення тарифу (розміру плати) за понадлімітне використання природних ресурсів, електроенергії;

 

 позбавлення пільг (наприклад, податкових) у зв’язку з порушенням умов їх надання;

 

 виключення зі звітності  даних про продукцію, виготовлену  з порушенням ДСТ (державних  стандартів), ДБНП (державних будівельних  норм та правил);

 

 віднесення на прибуток, що  залишається у розпорядженні  суб’єкта господарювання, не донарахованої  амортизації у випадках дострокового  списання основних фондів (за винятком передбачених законом випадків вимушеного списання).

 

 Планово-госпрозрахункові санкції  застосовує сам суб’єкт господарювання  – правопорушник, а у разі якщо він цього не зробить – компетентні органи, які виявили факт правопорушення.

 

 Розрізняють юридичні (закон)  та фактичні (протиправна поведінка)  підстави застосування планово-госпрозрахункових санкцій.

 

 Господарсько-організаційні санкції  – це передбачені законом заходи  організаційного впливу (обмеження)  суб’єкта господарювання, що їх  застосовують компетентні державні  органи у разі порушення ним приписаних законом умов здійснення господарської діяльності.

 

 До них належать:

 

 обмеження або призупинення  діяльності суб’єкта господарювання  до усунення виявлених у його  діяльності недоліків (у разі недодержання вимог екологічного законодавства, санітарно-епідеміологічних правил тощо);

 

 призупинення дії ліцензій;

 

 скасування державної реєстрації;

 

 примусова реорганізація (у  зв’язку з допущеним суб’єктом  підприємницької діяльності – монополістом на ринку певного товару монополістичного правопорушення);

 

 примусова ліквідація (у разі  скасування державної реєстрації; скасування ліцензій, якщо вся  діяльність господарської організації  ліцензується; визнання суб’єкта  підприємницької діяльності банкрутом, якщо після погашення його боргів у нього не залишилося майна, необхідного для продовження своєї попередньої діяльності).

 

 Господарсько-організаційні санкції  застосовують компетентні органи (тимчасове призупинення діяльності  суб’єкта господарювання до усунення  виявлених порушень, призупинення дії та скасування ліцензій, примусова реорганізація) або в судовому порядку (примусова ліквідація).

 

 Господарсько-правова відповідальність  наступає лише за наявності  відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

 

 Юридичні підстави – той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб’єкта господарювання як протиправну і передбачає за неї форму і розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

 

 Фактичні підстави – це ті життєві ситуації, що характеризуються законом або договором як неправомірні (тобто протиправна поведінка). Такі ситуації називають складом господарського правопорушення. Склад господарського правопорушення залежить від виду господарсько-правової відповідальності.

 

2.5 Підстави застосування окремих видів господарсько-правових санкцій

 

 

 Як і будь-яка інша юридична  відповідальність, господарсько-правова  відповідальність ґрунтується на  певних правових підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб’єктів господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосуб’єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора). Сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути підприємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, які мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Третя підстава називається юридико-фактичною. Це протиправні дії або бездіяльність особи – господарського правопорушника, що порушують права і законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

 Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності:

 факт господарського правопорушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту  тощо, внаслідок чого задаються  збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

 протиправність по

 причинний зв’язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв’язок, коли протиправна дія чи бездіяльність є об’єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей зв’язок необхідно доводити відповідними доказами;

 

 вина господарського правопорушника. Це негативне суб’єктивне ставлення  правопорушника до прав і законних  інтересів потерпілого.

 

 Вина у господарській і  юрисдикційній практиці – це  існування двох обставин, які  дають підстави для застосування відповідальності: наявність у особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання; невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, запобігання збиткам (шкоді) потерпілого.

 Формою вини може бути  як умисел, так і необережність  правопорушника. Вина обох сторін  підлягає взаємному заліку. Якщо невиконання або неналежне виконання зобов’язання виникло з вини обох сторін, юрисдикційний орган (суд, господарський, третейський суд) відповідно зменшує розмір відповідальності боржника. Це має місце і тоді, коли кредитор навмисно або з необережності сприяв збільшенню розмірів збитків або не вжив заходів щодо їх зменшення.

 За наявності у невиконанні  чи неналежному виконанні зобов’язання  вини кредитора у формі умислу  або необережності боржник звільняється  від виконання зобов’язання. Інше може бути встановлено законом.

 Вина є однією з умов  відповідальності в деліктних зобов’язаннях між суб’єктами. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

 Вина підприємства (господарюючого суб’єкта) – це вина його працівників. Отже, принцип відповідальності за вину вимагає визначення конкретних працівників, дія або бездіяльність яких спричинили невиконання зобов’язань чи заподіяння шкоди.

 Сукупність (склад) чотирьох  названих умов утворює юридично-фактичні  підстави господарсько-правової відповідальності.

 Для застосування майнової  відповідальності у вигляді відшкодування  збитків потрібна наявність усіх  чотирьох умов, тоді як для  застосування неустойки (штрафу, пені) досить лише двох з них:  факту господарського правопорушення  та протиправності поведінки  порушника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

 

 Учасники господарських відносин  несуть господарсько-правову відповідальність  за правопорушення у сфері  господарювання шляхом застосування  до правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку, визначених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

 

 Застосування господарських  санкцій повинно гарантувати  захист прав і законних інтересів  громадян, організацій та держави,  в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих наслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

 

 Основні питання відповідальності  за правопорушення у сфері  господарювання регулюються розділом V Господарського кодексу України.

 

 Господарськими санкціями визнаються  заходи впливу на правопорушника  у сфері господарювання, в результаті  застосування яких для нього  настають несприятливі економічні  та/або правові наслідки.

 

 У сфері господарювання застосовуються  такі види господарських санкцій:  відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські  санкції.

 

 Штрафні санкції – господарські  санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), яку  учасник господарських відносин  зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

 

 Оперативно-господарські санкції  – заходи оперативного впливу  на правопорушника з метою  припинення або попередження  порушень зобов’язання, що використовуються  самими сторонами зобов’язання  в односторонньому порядку. До  суб’єкта, який порушив господарське  зобов’язання, можуть бути застосовані  лише ті оперативно-господарські  санкції, застосування яких передбачено  договором.

 

 Крім зазначених господарських санкцій, до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

 

 Господарські санкції застосовуються  у встановленому законом порядку  за ініціативою учасників господарських  відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

 

 Господарський кодекс України  від 16.01.2003 №436-ІV // ВВР. – 2003. - №  18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.

 

 Цивільний кодекс України  від 16.01.2003 № 435-ІV // ВВР. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 356.

 

 Вінник О.М. Господарське  право: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

 

 Господарське право: Навчальний  посібник / Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. – К.: Кондор, 2003. – 400 с.

 

 Господарське право: Практикум  / В.С. Щербина, Г.В. Пронська, О.М.  Вінник та інші; За заг. ред.  В.С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

 

 Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посіб. – К.: А.С.К., 205 – 912 с.

 

 Щербина В.С. Господарське  право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 392 с.

 

 Бабак О. Основні види відповідальності  суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній  діяльності // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. – С.144-148.

 

 Заярний О.А. Деякі особливості  господарсько-правової відповідальності  за порушення організаційно-господарських  зобов’язань, що виникають з  договорів // Вісник господарського судочинства. – 2009. - №7. – С.171-177.