Оцінка екологічної безпеки путивльського району

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 05 Декабря 2013 в 17:28, курсовая работа

Краткое описание

Екологічна безпека — складова національної безпеки, процес управління системою національної безпеки, за якого державними і недержавними інституціями забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист середовища проживання населення країни і біосфери в цілому, атмосфери, гідросфери, літосфери і космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, природних ресурсів, збереження здоров'я і життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього і прийдешніх поколінь.

Содержание

Вступ……………………………………………..………………………
Розділ 1. Характеристика природних умов Путивльського району
Сумської області…………………………………………………………….
1.1.Відомості про Путивльський район та фізико-географічні умови розташування………………………………………………………………...
1.2 Кліматичні умови………………………………………………………..
1.3 Характеристика ґрунтового покриву Путивльського району, Сумської області………………………………………………………………………….
1.4 Гідрологічні та гідрографічні характеристики водних об’єктів Путивльського району.
Розділ 2. Характеристика господарсько-виробничого комплексу
території ……………………………………………………………..…….…….
Розділ 3. Характеристика потенційних екологічних небезпек Путивльського району на визначення факторів екологічного ризику………………………….
3.1 Ідентифікація факторів екологічного ризику природного характеру…….
3.2. Ідентифікація факторів екологічного ризику техногенного характеру…
Розділ 4.Оцінка екологічної безпеки промислового виробництва на локальному рівні……………………………………..…………………………………………
Розділ 5. Оцінка екологічної безпеки Путивльського району на основі аналізу балансу кисню……………………………………………………………………
Розділ 6. Оцінка канцерогенного і не канцерогенного ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря……………………………
6.1. Оцінка не канцерогенного ризику для здоров'я населення від забруднення атмосферного повітря…………………………………………………………….
6.2. Оцінка канцерогенного ризику для здоров'я населення від забруднення атмосферного повітря……………………………………………………………..
Висновки ………………………………………………………………………….
Список використаної літератури…………………………………………………

Вложенные файлы: 1 файл

h.docx

— 400.83 Кб (Скачать файл)

Підтримання у постійній готовності системи оповіщення населення, в  тому числі з використанням плавальних засобів, при порушеннях ліній зв'язку.

Підготовка населення до дій  в умовах повеней проводиться  відповідно до загальних положень навчання і специфікою даної НС.

Внаслідок повені, паводку починається  просідання будинків і землі, виникають  зсуви та обвали.

Зсуви найчастіше виникають на берегах  річок і водойм. Зсуви мають місце на схилах із крутизною 20° і більше в будь-яку пору року. Основна причина зсувів - надлишкове насичення глиняних порід підземними водами. До інших причин виникнення зсувів належать: ослаблення порід унаслідок вивітрювання, перезволоження ґрунту опадами, нерозумна господарська діяльність людини.

Зсуви можуть руйнувати населені пункти, знищувати сільськогосподарські угіддя, створювати небезпеку для трубопроводів, ліній зв'язку, електропередач тощо. Крім того, вони можуть перегородити долину, створити завальне озеро і сприяти  утворенню паводків.

Для боротьби зі зсувами створюються  берегоукріплювальні і дренажні споруди, схили гір закріплюються  забитими палями, насадженням рослинності.

При загрозі зсуву населення  евакуюється з небезпечних районів. У випадку оповіщення про початок  зсуву або при перших ознаках  його появи потрібно негайно залишити житло і швидко вийти в безпечне місце.

Обвал - раптове обрушення гірських порід і переміщення їх униз по схилу від дії сил тяжіння.

Відбуваються обвали внаслідок  ослаблення цільності (зв'язності) порід  у результаті вивітрювання, діяльності поверхневих і підземних вод, землетрусів, неправильного проведення земляних робіт при будівництві  споруд тощо.

Процеси водної ерозії – це результат недбалого господарювання, інтенсивного розорювання земель, вирубування лісів, порушення трав’янистого покриву.

Для послаблення впливу водних ерозійних процесів на території району слід здійснювати такі заходи: проводити контурну оранку схилів, закріплювати схили дерново-чагарниковими насадженнями,влаштовувати відповідні канали.

Ризиком виникнення НС можуть бути також снігові замети та снігопади.

Снігопад — випадіння снігу  з хмар.

Снігопад характеризується інтенсивністю, тобто кількістю опадів у мм шару води за годину або добу. Інтенсивність  слабкого снігопаду менше 0,1 мм/год, середнього 0,1—1 мм/год, сильного (густого) — більше 1 мм/год.

Число сніжинок в 1 м³ повітря при  слабкому снігопаді становить менше 10, при середньому 10—100, при густому  більше 100 і може досягати багатьох тисяч.

Тривалість снігопаду звичайно обернено пропорційна його інтенсивності.

При слабкому снігопаді горизонтальна  видимість (якщо немає інших явищ — серпанку, туману й т.п.) становить 4—10 км, при помірному 1—3 км, при густому — менш 1000 м.

Снігопад без вітру називають  спокійним снігопадом, при вітрі  — верхівковою заметіллю. По швидкості  падіння сніжинок говорять про: ширянні  в повітрі (менше 0,1 м/с), повільному осіданні (0,1—0,3 м/с), помірній швидкості  падіння (0,4—0,8 м/с) і швидкому падінні (понад 0,8 м/с).

Сильні снігопади найчастіше приводить  до заметів на дорогах, можуть приводити до обриву ліній електропередачі, ушкодженню будов і т.д.

Cнігові замети —  наметені вітром кучугури снігу.

Захист від заметів (снігозахист) доріг та об'єктів виконують у  такий спосіб:

  • встановленням снігових загород, які можуть бути суцільними, снігопроникними, одно- чи багаторядними; висаджуванням снігозатримних насаджень тощо.
  • спеціальні конструкції та розташування споруд, які унеможливлюють чи утруднюють снігозанесення - на високому насипі, опорах, особливої форми тощо.
  • закріплення снігу в полі, звідки він може наноситися. Снігозатримка в полі може здійснюватися висаджуванням рослин з високим стеблом, яке затримує сніг, висаджуванням снігозатримних смуг зелених насаджень (посадок), снігоущільненням, встановленням різних перешкод тощо.

Отже, ризиком виявлення надзвичайних ситуацій природного характеру Путивльського району є паводки, повені, затоплення території, водна ерозія і як наслідок зсуви і обвали. Адже, на території району знаходиться багато озер і ставків, а також через район протікають річки Сейм, Клевень, Любка.

Ризиком виникнення НС можуть бути також снігові замети та снігопади.

 

3.2. Ідентифікація факторів екологічного ризику  техногенного характеру.

Фактори екологічного ризику техногенного характеру формуються за рахунок  техногенного навантаження на територію. Техногенне навантаження – ступінь впливу техногенних факторів на довкілля. З антропогенних впливів найбільшої шкоди завдають скидання стічних вод, викиди твердих і газоподібних забруднювальних речовин в атмосферу, складування твердих відходів , хімізація аграрного виробництва, розробка родовищ корисних копалин, звалища побутового сміття, відстійники, поля фільтрації, поля зрошення тощо.

 Існує перелік видів діяльності, які становлять підвищену екологічну  небезпеку виникнення надзвичайної  ситуації.

Основна галузь економіки , яка переважає у Путивльському районі, є сільське господарство. Промисловість представлена в основному невеликими підприємствами з переробки сільськогосподарської сировини. На території району розташовано 5 промислових підприємства: ПВП "Сейм", ПП "Приладмашсервіс", ТОВ "Колос", ТОВ "Путивль-хліб". Призупинило свою діяльність ТОВ «Путивльський хлібозавод». Але і ці підприємства можуть становити ризик виникнення надзвичайної екологічної ситуації техногенного характеру. На кожному з підприємств є ризик виникнення пожежі.

Пожежа - неконтрольоване горіння  поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди.

Причинами пожеж на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.

Небезпечними факторами пожежі, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд.

За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

На підприємствах існує два  види пожежної охорони: професійна і  воєнізована. При Міністерстві внутрішніх справ існує управління пожежної охорони (УПО) і його органи на місцях. До складу УПО входить Державний пожежний нагляд який здійснює:

- Контроль за станом пожежної безпеки;

- Розробляє і погоджує протипожежні норми і правила та контролює їх виконання в проектах і безпосередньо на об’єктах народного господарства;

- Проводить розслідування і облік пожеж;

- Організовує протипожежну профілактику.

Відповідальним керівником робіт  по ліквідації пожеж і аварій на підприємстві є головний інженер. Начальник  структурного підрозділу, в якому  виникла пожежа, є відповідальним виконавцем робіт по її ліквідації.

У разі виявлення пожежі (ознак  горіння) кожний громадянин зобов’язаний:

• негайно повідомити про це телефоном  пожежну охорону, назвавши при цьому  адресу об'єкта та вказавши кількість  поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей та повідомивши своє прізвище;

• вжити (у разі можливості) заходів  щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

• якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника  або відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту;

• у разі необхідності викликати  інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).

Оскільки, транспорт у Путивльському районі займає не останнє місце, то ризик виникнення надзвичайної ситуації пов’язаної з транспортними аваріями досить великий.

Загроза виникнення аварій на транспорті зростає у зв'язку зі скороченням  оновлення основних фондів усіх видів  транспорту, високого рівня (50 % і більше) зносу транспортних засобів, використання транспортних засобів, що підлягають списанню.

Особливо небезпечні аварії на залізничному транспорті, враховуючи густу сітку  залізниць і велику щільність населених пунктів . При перевезеннях залізницею радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин та виникненні аварійних ситуацій це може призвести до радіоактивного забруднення навколишнього середовища і небезпечного опромінення людей, сільськогосподарських тварин, а при проникненні небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище — до хімічного зараження повітря, ґрунту, води і гострого отруєння населення і сільськогосподарських тварин. Дуже небезпечна обстановка може скластися при аварії на території залізничної станції, тому що поблизу станції розташована забудова населеного пункту з високою щільністю населення, зосереджено велику кількість вагонів з різноманітними вантажами і людьми.

Причини аварій і катастроф на залізничному транспорті це: несправності засобів  сигналізації, централізації та блокування, несправності колій та рухомого складу, помилки диспетчерів, халатність і  неуважність машиністів; зіткнення, сходження рухомого складу з колії, наїзди на перегони на переїздах, пожежі й вибухи у вагонах, розмиви залізничних  колій, затоплення, осипи, зсуви та обвали.

Найбільш ефективний засіб зменшення  шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій на залізничному транспорті, — запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

На дорогах району щорічно відбуваються велика кількість автомобільних аварій і катастроф. Майже 60 % НС припадає на транспортні засоби приватної форми власності.

Причинами дорожньо-транспортних подій є такі: порушення правил дорожнього руху, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка водіїв, їх слабка реакція, технічні несправності транспортних засобів, недотримання правил перевезень небезпечних вантажів та недотримання вимог безпеки, керування автомобілем у нетверезому стані, незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність знаків про попередження небезпеки, несправність сигналізації на залізничних переїздах, порушення дорожнього руху пішоходами.

Дії населення при аваріях на залізничному і автомобільному транспорті при перевезенні небезпечних вантажів.

Загорання, витік небезпечного вантажу, пошкодження тари або рухомого складу (ємності, які встановлені на транспорті) з небезпечним вантажем можуть призвести  до вибуху, пожежі, опіків, отруєння, захворювання людей і тварин.

Інформацію про аварії і про  те, що необхідно робити в кожному  конкретному випадку, ви отримаєте  з повідомлення, яке передається  управлінням (відділом) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення  області (міст обласного підпорядкування або сільських районів) через радіотрансляційну мережу або через гучномовний зв'язок служби охорони громадського порядку (міліція).

Основний спосіб захисту - своєчасно  покинути небезпечну зону або осередок ураження.

Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь  у приміщенні, зробіть герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, вдягніть простіші засоби захисту (ватно-марлеву  пов'язку, рушник), змочені водою.

Про можливість повернення до місця  проживання (роботи) вас повідомлять  після ліквідації наслідків аварійної  ситуації з використанням електронних  засобів інформації.

Таким чином, розглянувши техногенне навантаження на Путивльський район, ми можемо сказати , що є ризик виникнення пожежі на підприємствах, які знаходяться у районі, а також можливе виникнення аварії на залізничному та автомобільному транспорті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Оцінка екологічної  безпеки промислового виробництва  на локальному рівні.

 

Целюлозно-паперова промисловість, галузь промисловості, що випускає різні види паперу, картону і виробів з них, целюлозу, ізоляційні волокнисті і тверді деревно-волокнисті плити. Побічними продуктами галузі є етиловий спирт, кормові дріжджі, каніфоль, скипидар і жирні кислоти.

Виробництво паперу і паперової  продукції – складний процес, що протікає в дві чітко розрізнені фази: перетворення деревини в пульпу і виробництво паперу. На відміну  від лісової і деревообробної промисловостей ця галузь є потужним джерелом забруднення водного і повітряного середовища.

Для виробництва паперу і картону  застосовують в основному волокнисті напівфабрикати різноманітних порід  деревини і не деревної рослинної  сировини. Разом з рослинними волокнами  для спеціальних технічних видів  паперу останнім часом все ширше  стали застосовувати штучні синтетичні, мінеральні та інші волокна. Однак основною вихідною сировиною як найбільш доступною, порівняно недорогою, екологічно безпечною  є рослинні волокна.

Информация о работе Оцінка екологічної безпеки путивльського району