Оцінка екологічної безпеки путивльського району

Підставляємо значення у формулу (4.13)

R_інт= 1*2*4*1,5*0,9*1*1*1*400= 4320

Визначивши інтегральний показник екологічної небезпеки підприємства та порівнявши його з коефіцієнтом нормативної екологічної небезпеки можна зробити висновок,що R_інт>400  - підприємство екологічно небезпечне.

З метою покращення екологічної  ситуації в зоні дії підприємства, необхідно зменшити викиди шкідливих речовин таких, як оксид вуглецю, пил нетоксичний,сірчана кислота. Адже, саме ці речовини негативно впливають не тільки на навколишнє середовище, а й на здоров’я населення.

На підприємстві потрібно здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, забезпечувати безперебійну та ефективну роботу очисного обладнання, провести модернізацію виробництва, збільшити вивіз відходів для уникнення їх накопичення, збільшити площу зелених насаджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5.  Оцінка  екологічної  безпеки  Путивльського району на основі аналізу балансу кисню.

 

Проблема дослідження балансу  відновлення та споживання атмосферного кисню тісно пов’язана з екологічною  ознакою територій локального та територіального рівнів. Її важливість та складність  обумовлена як зміною структури промисловості , так і  підвищенням ролі екологічного фактора  у господарюванні.

Загальна методика розрахунку відновлення-споживання  атмосферного кисню запропонована  В. Владіміровим. Згідно цієї методики для розрахунку балансу відновлення-споживання атмосферного кисню необхідно визначити:

1. Загальний об’єм відновлення кисню на території виходячи з  характеристики природних і штучних біогеоценозів ( екосистема).
2. Загальний об’єм споживання атмосферного кисню при викиді забруднюючих речовин  стаціонарними і пересувними джерелами.
3. Об’єм оптимального споживання кисню.

Об’єм відновлення атмосферного кисню  на території  визначають виходячи з об’єму щорічного відтворення  -тим рослинним угрупуванням. Загальний об’єм відтвореного кисню визначається як сума відтвореного кисню в ценозах за формулою:

                            П_в= S_{бгц і} Y     (5.1)

де,  П_в- регіональне відтворення кисню (т/ рік);

S_{бгц і}  - площа -того біогеоценозу (км²);

Y – щорічне виробництво кисню -тим  рослинним угрупуванням  (т/ км²).

                                                                                                           Таблиця 5.1

                 Виробництво кисню рослинним угрупуванням

 

Вид біогеоценозу	Щорічне виробництво кисню -тим  рослинним угрупуванням  (т/ км2)
Змішаний  ліс	1000 – 1500
Рілля	500 – 600
Пасовища	400 - 5000
Водна  поверхня	100
Місто	80 - 100

 

Підставивши відповідні значення у  формулу (5.1) отримаємо:

П_в=7,2*1500+0,09*500+8,1*600+0,02*100+21*100=17807 т/рік

Загальний об’єм відтвореного кисню  коригується на коефіцієнт, який визначає ту частину  відтвореного кисню  яку можна забрати на  потреби  промисловості.

Відомо, що 60% всього відтвореного кисню рослинні угрупування використовують на забезпечення  своїх біологічних потреб. Цей коректуючий коефіцієнт дорівнює 0,04, що характеризує 4% використання промисловістю відтвореного кисню. 

Фактичне  споживання кисню розраховується виходячи з об’ємів викидів забруднюючих речовин  стаціонарними  та пересувними  джерелами забруднювання, при чому визначають об’єми тих забруднювачів, які  зв’язують атмосферний кисень. Основними з них є оксид  вуглецю, оксид азоту, сірчаний ангідрид.

Перехід від об’ємів забруднювачів  до об’ємів спожитого кисню здійснюється за формулами, які враховують молярні  маси забруднюючих речовин. Для оксидів  вуглецю (СО) – похідний коефіцієнт – 0,571, оксиду азоту (NО₂)– 0,696, для сірчаного ангідриду (SО₂) – 0,5.

Отже, об’єм спожитого кисню  визначають за формулою:

П_с =   0,571V(СО) + 0,696V(NO₂)  +0,5 V(SO₂), т/рік (5.2)

де,V(СО),V(NO₂), V(SO₂) - сумарні об’єми викидів оксиду вуглецю, оксиду азоту, сірчаного ангідриду від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, т/рік. 

П_с - об’єм спожитого кисню, т/рік.

Для того , щоб підставити вихідні  дані у формулу (5.2) необхідно спочатку перевести дані. Знайшовши об’єми викидів підставляємо у цю формулу:

П_с=  0,571* 840+0,696*380+0,5*4050=2769 т/рік

 Баланс відтвореного кисню  П визначають  за формулою:

                                          П = 0,04 П_в -  П_с       (5.3)

де, 0,04 – коефіцієнт, який визначає ту  частину відтвореного кисню, яку можна використати для  потреб промисловості без нанесення  певної шкоди екосистемам регіону  або області

Якщо П≤0 – екологічна рівновага  не збережена, якщо П> 0- екологічна безпека  збережена.

Підставивши дані отримаємо:

  П = 0,04 *17807 -  2769 = - 2056,7  т/рік - від`ємний баланс кисню.

 

Виконавши всі розрахунки, ми бачимо,що в Путивльському районі баланс відтворення кисню є негативний - П≤ -2056,87 т/рік – екологічна рівновага не збережена. Ця територія характеризується,як екологічно небезпечна. Для покращення екологічної ситуації необхідно провести ряд заходів.

На скільки відомо,транспорт найбільше забруднює повітряне середовище

при частих зупинках та русі з малою швидкістю. Тому необхідно зменшити число зупинок автомобілів на перехрестях, що призведе до зменшення маси викидів. Це можна досягти ввівши для пішоходів підземні переходи. Окрім цього є ще ряд заходів для значного скорочення шкідливого впливу на довкілля:

- переведення транспортних засобiв на менш токсичнi види енергiї i палива;

- вдосконалення конструкцій існуючих двигунів;

- рацiональне планування i забудова населених пунктiв з дотриманням необхiдної вiдстанi до автомобiльних шляхів;

- обмеження в'їзду автомобiльного транспорту та iнших пересувних засобiв i установок у зони вiдпочинку i туризму;

- полiпшення утримання в належному станi автомобiльних шляхiв та вуличних покриттів;

- впровадження в мiстах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;

- вдосконалення дiяльностi контрольно-регулювальних та дiагностичних пунктiв по перевiрцi вмiсту забруднюючих речовин у вiдпрацьованих газах автотранспортних та iнших пересувних засобiв i установок, а також їх шкiдливого фiзичного впливу на атмосферне повiтря. 
За рахунок промислових підприємств відтворення кисню характеризується низькими об’ємами. В такому випадку необхідно застосовувати оснащення джерел викидів шкідливих речовин пилогазоочисними установками , які вловлювали б забруднені речовини, здійснювати заміну або реконструкцію застарілих пилогазоочисних установок, впровадження мало та безвідходних технологічних процесів, дотримуватись стандартів при встановленні санітарно-захисних зон для підприємств, збільшувати площі зелених насаджень, що сприятиме збільшенні відтвореності кисню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 6. Оцінка канцерогенного і не канцерогенного ризику для здоров’я населення від забруднення атмосферного повітря.

 

6.1. Оцінка не канцерогенного ризику для здоров'я населення від забруднення атмосферного повітря.

Сьогодні відповідно до статті 40 Закону України "Про забезпечення санітарного  та епідеміологічного благополуччя населення", з метою науково-методичного  забезпечення функціонування системи  державного соціально-гігієнічного моніторингу  в нашій державі затверджені  методичні рекомендації "Оцінка ризику для здоров'я населення  від забруднення атмосферного повітря", які вміщують оцінку рівня канцерогенного та не канцерогенного ризиків для здоров'я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на території населеного пункту, яке сформоване за рахунок промислових викидів, життєдіяльності населення та процесів трансформації.

Визначення ризику від забруднення  атмосферного повітря дозволяє прогнозувати імовірність і медико-соціальну  значимість можливих порушень здоров'я  при різних сценаріях його впливу, а ще й встановлювати першочерговість  і пріоритетність заходів з управління факторами ризику на індивідуальному  та популяційному рівнях.

Визначення факторів ризику, доведення  їх ролі у порушенні здоров'я людини, а також кількісна характеристика залежностей шкідливих ефектів  від рівнів впливу конкретних факторів дозволяє оцінити реальну загрозу  здоров'ю населення, що проживає на певних територіях, і дає об'єктивні  підстави для впровадження профілактичних заходів.

Оцінка ризику.  Повна, або базова, схема оцінки ризику передбачає проведення чотирьох взаємопов'язаних етапів, а саме: ідентифікацію небезпеки; оцінку експозиції; характеристику небезпеки (оцінку залежності "доза-відповідь"); характеристику ризику.

Ідентифікація небезпеки. Головним завданням цього етапу є відбір пріоритетних, індикаторних хімічних речовин, вивчення яких дозволить з достатньою точністю охарактеризувати рівні ризику порушення стану здоров'я населення та джерела його виникнення. Пріоритетність досліджуваних речовин визначають на основі даних щодо їх біологічної активності, у т.ч. канцерогенної, фізико-хімічних властивостей, які обумовлюють особливості поширеності і поведінки їх у навколишньому природному середовищі та впливу на організм людини, залежності розвитку негативних ефектів (специфічних і неспецифічних) від шляху надходження речовини в організм. При цьому, як правило, використовують вторинні джерела інформації (аналітичні огляди, звіти, довідники, бази даних), що вже містять висновки висококваліфікованих експертів про небезпечні властивості даної речовини.

Оцінка експозиції - етап оцінки ризику, у процесі якого встановлюється кількісний рівень надходження речовини до організму людини певним шляхом. Він передбачає визначення шляху розповсюдження у навколишньому середовищі і впливу на організм забруднюючої сполуки, вивчення її концентрацій, установлення терміну дії і загальної тривалості впливу, оцінки чисельності популяції, яка знаходиться або вірогідно може знаходитись під впливом шкідливого чинника.

Кількісна характеристика експозиції передбачає визначення концентрації хімічних сполук, що впливають на людину, орієнтуючись на дані:моніторингових досліджень; моделювання  поширеності та поведінки хімічних сполук у повітряному    (навколишньому  природному) середовищі;  комбінації результатів моніторингових спостережень із даними, отриманими на основі моделювання.

Концентрація речовини у зоні спостережень (місце перебування людини) визначається як середньоарифметична величина концентрацій, що мали місце протягом періоду експозиції, або як максимальна концентрація за обмежений час (у залежності від  постановки завдання).

Для оцінки ризиків, зумовлених хронічним  впливом хімічних речовин, мають  застосовуватись середньорічні  концентрації та їхні верхні 95%-ві довірчі межі. При визначенні ризиків гострих (екстремальних, аварійних) ситуацій терміном до 24 год. використовуються максимальні концентрації.

Визначаючи ризик впливу атмосферного повітря на здоров'я  людей, теоретично бажано враховувати весь спектр хімічних сполук, що можуть діяти у цьому місці. Однак, реально допускається обмеження їх числа пріоритетними (індикаторними) для даної території речовинами. Критеріями вибору пріоритетних речовин антропогенного походження є їх токсичні властивості, розповсюдження у навколишньому середовищі, стійкість, здатність до біокумуляції та міграції природними ланцюгами,  здатність викликати негативні ефекти (незворотні, віддалені) та чисельність населення, на яке потенційно вони можуть впливати.

Результатом даного етапу оцінки ризику є визначення середньої добової  дози (ADD/LADD), формула розрахунку якої за інгаляційного впливу речовини з  атмосферного повітря має вигляд

    (6.1.1)

де: ADD/LADD - середня добова доза речовини, мг/кг-доба;

Са - концентрація речовини в атмосферному повітрі, мг/м³;

Ch - концентрація речовини у повітрі приміщення, мг/м³;

Tout - час, що проводиться поза приміщенням, год/доба;

Tin - час, що проводиться у приміщенні, год/доба;

Vout - швидкість дихання поза приміщенням, м³/год.;