Аналіз та планування трудових показників

 

В залежності від способу визначення обсягу виготовленої продукції, розрізняють такі методи вимірювання продуктивності праці:

• натуральний;
• умовно-натуральний;
• вартісний;
• трудовий.

 

Вартісний метод визначення продуктивності праці. Обсяг виробленої продукції обчислюється в вартісному вимірюванні, як добуток обсягу продукції на ціну одиниці продукції. Метод ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції: валова, товарна продукція, валовий оборот, реалізована, чиста, умовно-чиста, нормативно-чиста продукція, нормативна вартість обробки, валовий дохід.

 

Валова продукція (ВП) = 1450

 

Величина чистої продукції (ЧП) розраховується як різниця  між обсягом валової продукції і матеріальними витратами:

 

ЧП = ВП – Вмат

або

        ЧП = Взп + Вс.з + ПР,

 

де ВП – обсяг валової продукції, грн; Вмат – матеріальні витрати, грн.; Взп – витрати на оплату праці персоналу, грн.; Вс.з – відрахування на соціальні заходи, грн.; ПР – прибуток підприємства, грн.

 

ЧП = 1450 - 980 = 470

У галузях з високим рівнем технічного забезпечення для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який на відміну від чистої продукції містить також амортизаційні відрахування.

 

Умовно-чиста продукція (УЧП) визначається:

 

УЧП = Взп + Вс.з  + Ам + ПР   ,

де Ам - амортизаційні відрахування, грн.

 

УЧП = ЧП + Ам

 

УЧП = 490 + 140 = 630

Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається як добуток обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику на норматив і підсумовування отриманих результатів:

 

,

 

де Qі – плановий обсяг і-того виду продукції, од; і – вид продукції, n – кількість видів продукції; Нчп – норматив чистої продукції на і-ий вид, грн/од.

                     

або 

  (1 + Ксп) + ПРн

 

180(1+1,09) +350 = 726,2

 

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці є найпоширенішим і застосовується на підприємствах з різноманітною продукцією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розрахувати приріст продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці.

 

 

Підвищення технічного рівня виробництва:

 

• підвищення продуктивності польотів експлуатованих повітряних суден (ПС):

 

де Епп- відносна економія чисельності льотного складу, чол.; W екс– обсяг робіт, який необхідно виконати на ПС даного типу, ткм; Ппс1, Ппс2 –продуктивність польотів ПС відповідно у базисному і плановому періоді, ткм/год; Чек1 – середньооблікова чисельність екіпажу у базисному періоді чол; tек1 – середньорічний наліт годин на екіпаж у базисному періоді, год; Тто1 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.; tеф– річний ефективний (реальний) фонд часу одного працівника; зайнятого на технічному обслуговуванні ПС, год. прийняти рівним 1700 год:

 

 

 

• впровадження більш продуктивних ПС:

 

де Ппс1, Ппс2 – продуктивність польотів відповідно експлуатованого і нового ПС, ткм/год; tек1, tек2 – середньо-річний наліт годин на екіпаж відповідно експлуатованого і нового ПС, год; Чек1, Чек2 – середньо-облікова чисельність екіпажу відповідно експлуатованого і нового ПС, чол; Тто1, Тто2 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.;

 

 

 

• впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання:

 

 

де Енов.тех – відносна економія чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання, чол.; t1 і t2 – трудомісткість виготовлення одиниці продукції на діючому та модернізованому обладнанню (або за старою та новою технологіями), год/од; Ур.н – питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні (користуються технологією) від загальної чисельності працівників у базовому періоді, %; Чвих – вихідна (умовна) чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

 

• підвищення кваліфікації робітників (при незмінних нормах виробітку і інших незмінних умовах):

 

де Екв – відносна економія чисельності працівників за рахунок підвищення кваліфікації, чол.; Ун.в – частка робітників, які підвищили рівень виконання норм виробітку (часу), у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %; Рн.в – планове підвищення рівня виконання норм виробітку, %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

 

 

• поліпшення використання робочого часу за рахунок скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат:

 

 

де Евт – відносна економія чисельності працівників за рахунок поліпшення використання робочого часу, чол; Вб, Впл – відповідно втрати робочого часу в базисному , плановому періоді, %; Уч.р – частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

 

• зміна фонду робочого часу в результаті скорочення непродуктивних витрат:

 

де Енепр.вт – відносна економія чисельності працівників за рахунок скорочення непродуктивних витрат, чол; Фпл, Фбаз – фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника) відповідно у плановому і базисному періоді, год; Прийняти рівним у плановому році 1700 год, у базисному 1650 год;

 

• спеціалізація виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок:

 

 

 

 

 

 

де Екооп – відносна економія чисельності працівників завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню обсягу кооперованих поставок, чол.; Ппл, Пбаз – частка кооперованих поставок відповідно у плановому і базисному періоді, %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміна обсягу і структури робіт

 

• зміна обсягу перевезень:

 

 

де Еw – відносна економія чисельності за рахунок росту і обсягу перевезень, чол.; Чбаз – чисельність працюючих у базисному періоді, чол.; Кw – коефіцієнт зростання обсягу перевезень у плановому періоді; Чзав.баз, Чнез.баз – відповідно чисельність працівників у базисному періоді, яка залежить і не залежить від обсягу перевезень, чол.; Кнез – коефіцієнт зміни чисельності працівників, яка не залежить від обсягу робіт, прийняти рівним 1,012.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Розрахувати частку приросту обсягу робіт за рахунок

 зростання продуктивності  праці.

 

Методика планування підвищення продуктив-ності праці за факторами її зростання:

 

а) розраховується вихідна (умовна) чисельність працюючих на основі показників базового виробітку і запланованого обсягу виробництва:

 

,

 

де Чвих – вихідна (умовна) чисельність працівників, чол.; Qпл – обсяг продукції у плановому періоді; Вбаз – виробіток продукції у базисному періоді;

                                         

б) розраховується відносна економія чисельності працівників за окремими факторами (Еі) і загальна економія чисельності працівників (Езаг) за рахунок усіх факторів:

 

 

 

в) визначається планова (розрахункова) чисельність працівників:

 

Чпл = Чвих-Езаг;

Чпл  = 2300-389 = 1911

г) розраховується величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок впливу усіх факторів (ΔПП):

 

  ;

д) розраховується величина зростання продуктивності праці за рахунок впливу окремого фактору (ΔППі):

 

;

   

   

    

  

 

е) розраховується приріст обсягів продукції в результаті зростання продуктивності праці:

 

 

де ΔQпп – частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %; ΔЧ, ΔQ – відповідно приріст чисельності працюючих і обсягу продукції, %.

 

5. Розрахувати фонд оплати праці з застосуванням

 нормативного методу.

 

Планування фонду заробітної плати.

 

Методи планування фонду заробітної плати:

 

• використовується планова чисельність працівників і їх середня заробітна плата;
• нормативний;
• на основі моделі формування витрат з заробітної плати;
• прямий розрахунок, використовує чисельність працівників за категоріями, діючу систему оплати їх праці і відповідні виробничі показники.

На основі планової чисельності працівників і їх середньої заробітної плати плановий фонд заробітної плати (ФЗПпл) визначається:

 

ФЗПпл=ЧплЗПпл

де Чпл – планова середньооблікова чисельність працівників чол.; ЗПпл- середня заробітна плата одного працівника за планом, грн.

 

Планова величина середньої заробітної плати, чисельності робітників визначається на основі аналізу даних у попередніх періодах з застосуванням методів експертних оцінок, математичної статистики. Приріст середньої заробітної плати до рівня базисного періоду визначається з урахуванням випереджаючого росту продуктивності праці.

Для забезпечення цього встановлюється плановий відсоток зростання середньої заробітної плати на один відсоток зростання продуктивності праці, який повинен бути меншим одиниці.

Суть нормативного методу зводиться до того, що при визначені планового фонду оплати праці застосовується фонд оплати базового періоду з урахуванням фактичних фінансових можливостей підприємства та нормативу його приросту.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві здійснюється шляхом встановлення:

• нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати  та продуктивності праці;
• нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативами на одиницю продукції в натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно зв’язувати з показниками, які характеризують обсяги виробництва, якість продукції, зростання продуктивності праці, зниження витрат на одну гривну продукції.

Плановий фонд заробітної плати на основі нормативів його приросту обчислюється:

 ,

де ФЗПбаз – фонд заробітної плати у базисному періоді, грн.; Н1, Н2, Н3 - нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції; Е1, Е2, Е3- відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивність праці, зниження витрат на одну гривню продукції.

При плануванні фонду заробітної плати використовують також рівневий норматив у тих випадках, коли структура продукції однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки зарплатоємних видів продукції у загальному обсязі.

Плановий фонд заробітної плати на основі рівневого нормативу обчислюється:

де – плановий норматив фонду оплати праці на одиницю продукції (робіт) у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці; Wпл - обсяг виробництва.

Плановий норматив фонду оплати праці визначається:

  ,

де – витрати заробітної плати на одиницю продукції у базисному періоді, коп/од; ΔЗП - плановий приріст середньої заробітної плати, %; ΔПП- приріст продуктивності праці у плановому періоді, %.

 

Плановий приріст середньої заробітної плати визначається: