Діагностика фінансового потенціалу

                                                  Вступ

Неодмінною складовою  переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких  структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів  господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості  сусідніх з нею держав, мають певну  специфіку, що вносить корективи  у традиційну методологію аналізу. Особливістю формування цивілізованих  ринкових відносин в Україні є  посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими  авторами підручників та навчальних посібників з економічного аналізу, використаних при написанні даної роботи. У умовах здійснення реструктуризації економіки, її технологічної перебудови значно зростають роль і значення своєчасного і якісного аналізу фінансово-економічної діяльності господарюючих суб’єктів і вишукування шляхів його зміцнення, підвищення конкурентноздатності підприємства.

Фінансово-економічний  стан підприємства повинен систематично і всебічно оцінюватися з використанням  наявних видів і методів аналізу, комплексу різноманітних показників. Це дозволить:

- критично оценити  фінансові результати діяльності  підприємства і його фінансовий  стан як у статиці за аналізований  період, так і в динаміці за  ряд періодів;

- визначити "болючі" точки у фінансовій діяльності підприємства;

    - знайти шляхи  більш ефективного використання  фінансових ресурсів, раціонального  їх розміщення.

        Метою даної  курсової роботи є визначення  фінансово-економічного стану   підприємства і зробити економічну  діагностику.

        Для реалізації  поставленої мети необхідно вирішити  наступні завдання:

обґрунтувати систему показників аналізу фінансово-економічного стану;

провести аналіз використання матеріальних, фінансових та трудових ресурсів; розглянути систему показників, що характеризують результати діяльності підприємства; узагальнити вищенаведені показники для визначення подальших перспектив розвитку підприємства.

Сутність діагностики потенціалу підприємства складається у вивченні і встановленні факторів, які впливають на ефективність фінансової господарської діяльності і попередження порушень нормального режиму роботи підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи діагностики  потенціалу підприємства.

 

       1.1. Основні методи діагностики потенціалу підприємства

 

Діагностика потенціалу підприємства включає комплексну оцінку загальних  і основних показників діяльності і  при виявленні будь-яких порушень перехід до більш глибокого аналізу  конкретного показника, тобто діагностика  потенціалу підприємства являється  першим етапом проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства й не передбачає використання великої кількості показників, а також складних розрахунків.

Комплексна оцінка потенціалу підприємства дозволяє отримати уявлення о його загальному становищу на даний момент, виявити переваги і слабкі сторони у порівнянні з конкурентами.

Організація діагностики потенціалу підприємства здійснюється відповідними ланками його структури управління за наступною схемою:

1.Загальне управління підприємством здійснює генеральний директор, який координує роботу всього підприємства.

2.Технічне управління покладено на головного інженера у підпорядкуванні якого знаходяться відділи, що проводять технічну підготовку виробництва.

3.Конструкторський відділ на чолі з головним конструктором очолює розробку нових машин і обладнання.

4.Технологічна підготовка виробництва здійснюється відділом головного технолога і розроблює технологічні процеси виготовлення виробів.

5.За становищем енергетичного і механічного обладнання і організацією проведення капітального ремонту відповідальний головний механік і головний енергетик.

Функції планування і економіки  покладають на планово-економічний відділ, виробничий відділ і відділ праці і заробітної плати.

Зовнішні господарські зв’язки  підприємства знаходяться в баченні відділів постачання, збуту, транспортного відділу, бухгалтерії і фінансового відділу.

Основними методами діагностики потенціалу підприємства являються:

1. Експертний метод – застосовується для оцінки соціального потенціалу (витрати на соціальне обслуговування, культурні заходи, організацією відпочинку, матеріальна допомога, допомога).
2. Бальний метод – використовується при визначенні рівня кадрового і трудового потенціалу. Визначається в системі балів від 0 до 5 або від 0-10, оцінюється рівень необхідного споживання, матеріальних благ робітником і витрати на його освіту, на основі методу умовно визначається вартість персоналу і витрати на підвищення його кваліфікації.
3. Факторний метод – застосовують при вимірі виробничого потенціалу. Мета методу – виявлення основних факторів, що визначають основні результати діяльності аналізує мого підприємства і вплив цих факторів на величину результативних показників.
4. Економіко-математичне моделювання застосовується при оцінці науково-технічного потенціалу (сукупні можливості підприємства по випуску нової продукції, втілення досягнень науки і техніки).
5. Рейтинговий (порівняльний) метод – ефективен при комплексній оцінці фінансово-господарської діяльності підприємства і основується на порівнянні діяльності декількох підприємств.
6. Аналітичний метод – базується на основі офіціальної фінансової звітності підприємства і аналізі техніко-економічних показників.

Форма діагностики потенціалу підприємства залежить від його організаційної структури  і галузевої специфікації. Діагностика потенціалу підприємства проводиться в формі:

1. Комплексного дослідження, тобто аналізується сукупна здатність підприємства як майнового комплексу забезпечувати визначений рівень виробництво товарів і послуг.
2. Поетапне і по елементне дослідження діагностики потенціалу підприємства. Упор робиться на головні критерії, які в сукупності в основному визначають здатність підприємства вирішувати основні його задачі.

 

               1.2. Діагностика науково-технічного потенціалу

 

Під науково-технічним потенціалом розуміють його сукупну можливість по випуску нової продукції, впровадженню нових досягнень науки, техніки і прогресивних технологій. При оцінці науково-технічного потенціалу підприємства використовується метод економіко-математичного моделювання, який дозволяє розробляти реалізацію необхідної інноваційної стратегії з урахуванням ресурсів, що вже є.

Форми діагностики  науково-технічного потенціалу залежать від його організаційної структури  і галузевої специфікації і проводяться  в основному у формі комплексного дослідження чи поетапно.

При використанні комплексної форми діагностики  одночасно досліджуються всі  елементи економічного стану підприємства (аналізується сукупна здатність  підприємства як майнового комплексу  забезпечити визначений рівень виробництва товарів (робіт, послуг).

При другій формі  діагностики науково-технічного потенціалу робиться упор на окремі критерії, що визначають здатність розв’язувати його основні  задачі.

Діагностика ефективності техніки і використання технологій основана на оцінці зростання ефективності праці і зниженні витрат на випуск продукції.

Аналіз стану  техніки: складається перелік техніки, що вже є, характеризується техніка  по строкам експлуатації, оцінюється коефіцієнт корисної дії техніки, аналізується рівень робочого стану, даються рекомендації по її подальшому використанню.

Дослідження параметрів технічних процесів: описується технологія, що аналізується, дається її характеристика і технічні можливості, аналізується завантаження обладнання, витрати матеріалів і енергоресурсів, розробляються варіанти вдосконалення технології.

Аналізується  інноваційна діяльність підприємства: співвідносяться витрати по інновації  і результати втілення.

Основні показники  оцінки технічного рівня підприємства: фондоозброєність, енергоозброєність праці, коефіцієнт оновлення обладнання, коефіцієнт вибуття обладнання, коефіцієнт зносу основних виробничих фондів, рівень механізації і автоматизації технологічних процесів, коефіцієнт застосування прогресивних технологічних процесів.

 

            1.3. Діагностика фінансового потенціалу

 

Діагностика фінансового потенціалу базується на аналізі його фінансового  стану. В основу фінансового аналізу  покладені наступні основні напрямки (етапи):

1. визначення мети аналізу;
2. експрес-аналіз;
3. деталізований аналіз;
4. обґрунтування прийняття рішень.

Сутність експрес-аналізу полягає  у відборі мінімально допустимого  числа найбільш суттєвих і порівняно  нескладних розрахунків показників. В результаті його дається оцінка фінансового положення підприємства як абсолютно надійного або проблемного.

Для оцінки дієздатності підприємства протистояти окремим видам ризиків проводять деталізований аналіз фінансового стану. Мета деталізованого аналізу – більш детальна і різнобічна оцінка фінансового стану підприємства за розглядаємий період і на перспективу.

Для отримання загальної оцінки надійності підприємства застосовується порівняльний метод розрахунку окремих  коефіцієнтів і на основі його результатів  робиться попереднє заключення його надійності. Отримані результати розрахунків доповнюються інформацією про платіжну дисципліну підприємства, його роботу у кризовому становище, компетентності керівників, репутації на фінансовому ринку.

При діагностиці фінансового потенціалу підприємства розглядають його фінансову  стійкість і ліквідність, які в сукупності дають уявлення про фінансовий стан підприємства.

Аналіз фінансового потенціалу підприємства оснований на розрахунку наступних показників:

• показники платоспроможності (коефіцієнт абсолютної ліквідності, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт ліквідності товарно-матеріальних цінностей);
• показники фінансової стійкості (коефіцієнт незалежності, питома вага позикових коштів, відповідність власних і позикових коштів, питома вага дебіторської заборгованості, питома вага власних та довгострокових позикових коштів);
• показники ділової активності (загальний коефіцієнт оборотності, оборотність запасів, оборотність власних коштів, продуктивність).

На першому етапі проводять  загальний аналіз фінансового стану  на основі експрес-аналізу балансу підприємства. Перш за все порівнюють підсумок балансу на кінець періоду з підсумком на початок року. Це аналіз „по горизонталі”, який дозволяє визначити загальний напрямок змін фінансового стану підприємства. В результаті його дається оцінка фінансового положення підприємства як абсолютно надійного або проблемного.

Для оцінки дієздатності підприємства протистояти окремим видам ризиків  проводять деталізований аналіз фінансового стану. Мета деталізованого аналізу – більш детальна і  різнобічна оцінка фінансового стану підприємства за розглянутий період і на перспективу.

Для отримання загальної оцінки надійності підприємства застосовується порівняльний метод розрахунку окремих  коефіцієнтів і на основі його результатів  робиться попереднє заключення щодо надійності. Отримані результати розрахунків доповнюються інформацією про платіжну дисципліну підприємства, його роботу у кризовому становищі, про компетентність керівників, репутацію на фінансовому ринку.