Державне регулювання економіки України

3. Сприяння розвитку  інформаційного суспільства, розповсюдження  ІКТ шляхом стимулювання розвитку послуг і продуктів, створених завдяки ІКТ, особливо в секторі суспільних послуг; налагодження суспільної та приватної взаємодії, а також співробітництва для нарощення інновацій та інвестицій в ІКТ.

4. Розвиток транспортної  інфраструктури, становлення України  як транзитної держави.

5. Демонополізація  житлово-комунального господарства  та створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг.

Розвиток підприємництва

1. Проведення  регуляторної та дозвільної реформи:  спрощення системи входження та виходу з ринку, скорочення видів економічної діяльності, що підлягають ліцензуванню, ліквідація платежів і внесків, які не передбачені чинним законодавством, чітке законодавче визначення меж втручання органів влади та контролюючих органів у діяльність господарюючих суб’єктів. 15

2. Вдосконалення  конкурентної політики: скасування  привілеїв для окремих видів економічної діяльності та підприємств, запровадження мотиваційних механізмів при наданні державних субсидій; поетапне, але системне зменшення протекціонізму.

3. Сприяння створенню  центрів з навчання правилам  ведення бізнесу. 

4. Державна допомога  створенню кластерів та інших форм співробітництва

Створення сучаснихфінансових ринків

1.Підвищення  капіталізації економіки, забезпечення  прозорих правил і процедур  дій учасників фондового ринку.

2.Створення  ефективної системи захисту прав  власників (у тому числі міноритарних акціонерів), вирішення спірних питань, пов’язаних із приватизацією, винятково в правовому полі.

3.Розвиток і  стандартизація фінансових послуг  відповідно до міжнародних норм.

4.Підвищення  ефективності грошово-кредитної  політики в напрямку впливу  на позитивні структурні процеси в економіці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, на основі проведених досліджень, ми зробили  наступні висновки. Державне втручання в ринкову економіку необхідно в тих сферах , у яких механізм ринку не в змозі усунути різні наслідки зовнішніх ефектів або несправедливостей самої ринкової системи . Цих сфер з розвитком економіки ставало усе більше , і тим складніше ставали форми державного втручання в економічні процеси . На нинішньому рівні розвитку ринкового способу виробництва форми втручання держави придбали настільки складний характер, що розглянути всі наслідки економічної діяльності держави неможливо. Проте існує ряд сфер, втручання держави в які, життєво необхідн . Це : перерозподіл доходів і ресурсів , регулювання зайнятості, антиінфляційна й антимонопольна політика, виправлення наслідків зовнішніх ефектів і багато чого іншого. Втручання держави в економіку носить прямій і непрямих характер. До прямих мір державного регулювання потрібно в першу чергу віднести державний сектор економіки (також і пайова участь держави в АТ), кредитування або пільгове оподатковування окремих суб'єктів, прийняття регулюючих законодавчих актів. До непрямих мір відносяться стимулювання інвестицій, забезпечення зайнятості, оподатковування, стимулювання експорту/імпорту і т.д. Засоби державного втручання підрозділяються на економічні й адміністративні. Економічні здійснюються за допомогою економічних важелів, що знаходяться в розпорядженні держави, а адміністративні використовують законодавчу владу і здійснюються в наказовому порядку. Генеральною метою державного регулювання економіки є стабільність національної економіки, пристосування її до зовнішніх умов, що змінюються. Крім того, на сучасному етапі саме від державної економічної політики залежить здоров'я приватного сектора економіки - основи ринкового господарства, а значить і всієї країни.

На початкових етапах реформування національної політики у багатьох учених і практиків  було спрощене і хибне уявлення про  сучасну ринкову економіку як про систему, що регулюється виключно ринковими механізмами, в якій роль держави зведена до мінімуму.

Однак сучасна ринкова  система господарювання побудована на поєднанні державного і ринкового  регулювання. У сучасних умовах держава  виконує ряд дуже важливих функцій, ефективна реалізація яких є запорукою життєздатності національних економік і забезпечується здебільшого лише засобами державного впливу.

Посилення державного регулювання  не означає прямого втручання  в економіку. Держава як регуляторна  інституція покликана забезпечувати оптимальне поєднання інтересів суспільства, колективів та окремої особи. Вона повинна здійснювати координацію при збереженні саморегулювання та саморозвитку суспільства.

Сучасний стан державного регулювання економіки в Україні  характеризується повільними темпами реформування, недосконалими методами і механізмами впливу держави на суб´єкти господарювання, відсутністю чітко сформульованої концепції розвитку економіки, недостатністю захисту внутрішнього ринку і вітчизняного виробника, слабкою соціальною політикою.

Наближення економіки  України до світових та європейських господарських процесів вимагає  поглиблення ринкових реформ, здійснення масштабних структурних перетворень, прискорення інституційних змін, легалізації тіньового сектора  економіки, проведення економічної політики, спрямованої на модернізацію та раціоналізацію господарських процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Башнянин Г.І., Л.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. Політична економія. — К., Видавицтво «Ніка-Центр Ельга», 2000.
2. Дідківська Л. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник/ Любов Дідківська, Людмила Головко,. -К.: Знання-Прес, 2000. -316 с.
3. Державне управління: теорія і практика /За ред. проф. В. Б. Авер'янова. - К., 2005.
4. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник/ Сергій Чистов, Анатолій Никифоров, Тамара Куценко та ін.; М-во освіти України; КНЕУ. -2-ге вид., доопрац. і доп.. -К.: КНЕУ, 2005. -316 с.
5. Державне регулювання економіки : Підручник для студ. вуз./ Іван Михасюк, Алла Мельник, Михайло Крупка, Зіновій Залога; За ред. І.Ммхасюка. -Львів: Українські технології, 1999. -639 с.
6. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник/ Сергій Чистов, Анатолій Никифоров, Тамара Куценко, та ін.; М-во освіти України; КНЕУ. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -316 с.
7. Державне регулювання економіки: Огляд Законів України / Зарембо Ю.Г.– Рівне, 2001.– 163 с.
8. Михасюк І. Р., Мельник А. Ф., Крупка А. Державне регулювання економіки. - Львів, 2006.
9. Михасюк І. Р., Залога С. М., Сажинець С. И. Основи та важелі державного регулювання економіки. - Львів, 2007.
10. Науменко В. І., Панасюк Б. Я. Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. -К., 2009.
11. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. - К., 1998.
12. Ревенков А. Планирование в системе государственного регулирования экономики. // Экономист. – 2001. -№8.
13. Стеченко Д. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник/ Дмитро Стеченко,. -К.: Вікар, 2003. -262 с
14. Трансформація споживчого ринку та його регулювання в перехідній економіці: Автореф. дис. канд. екон. наук / Гродецька Т.М.– Х., 2002.– 16 с.
15. Ходов Л.Г. Основы государственной экономической политики. М.: БЕК, 1997.
16. Чепурин М.Н. Роль государства в рыночной экономике. Киров, 1999.
17. Шамхалов Ф.И. Государство и экономика (власть и бизнес). М., 2001.
18. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень — К., 2000.
19. Черевко Г. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Георгій Черевко,. -К.: Знання , 2006. -339 с.
20. Швайка Л. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник/ Любов Швайка,. -К.: Знання , 2010. -435 с.

 

 

 

 

² За розрахунками Мінекономіки.