Економічний аналіз

Міністерство освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з курсу “Економічний аналіз”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спеціальність «Економіка підприємства»

 

 

 

 

                                                  Харків 2011

 

 

 

Основні принципи економічного аналізу

 

Для будь-якої науки характерне визначення базових принципів дослідження, які виражають стан і етику  дослідника, регулюють процедурну сторону  методології і методики.

Аналітик повинен дотримуватися  таких основних принципів.

Принцип науковості передбачає глибоке пізнання об'єктивної реальності функціонування економічної системи, впливу об'єктивних факторів її зміни та розвитку, застосування наукової методики та організації аналітичних досліджень. Рівень науковості методики досягається розвитком методології аналізу та застосуванням його сучасних організаційних систем, новітніх досягнень в теорії та методиці економічних досліджень. Значний прогрес забезпечив широке застосування в економічному аналізі економіко-математичних методів і моделей та комп'ютерної технології обробки економічної інформації.

Принцип системності передбачає дослідження  економічних явищ і процесів як складних систем з функціонально-структурною  будовою елементів взаємозв'язку і взаємообумовленості їх складових. Тобто під системним економічним аналізом розуміють сукупність наукових методів і практичних прийомів розв'язання складних економічних проблем. Він базується на використанні категорій системи як єдності взаємопов'язаних елементів, які спільно діють для досягнення єдиної мети. Системність, як поняття кібернетичного порядку, потребує дослідження об'єкта як єдиного цілого, єдиної системи, що включає інші складові елементи, які знаходяться у визначеній взаємодії; об'єкта, що є частиною іншої, більш високого рівня системи, у якій він взаємодіє з іншими підсистемами.

Принцип комплексності тісно пов'язаний з принципом системного підходу, хоча має більш вузьке значення. Він передбачає всебічне дослідження  причинних взаємозалежностей, комплексну оцінку вхідних параметрів функціонально-структурної  будови, їх зміну та розвиток на досліджуваному об'єкті у просторі і часі, за кількісними й якісними ознаками та вихідні параметри цього процесу. У полі зору аналітика повинні бути не лише основні результати, а й побічні. Цілісність системи, яка відрізняється визначеною завершеністю, припускає й відокремлений аналіз її складових елементів.

Системність — поняття більш  змістовніше, ніж комплексність, а  тому останнє можна розглядати як важливу складову системного підходу. Методологічна єдність системності  та комплексності економічного аналізу знаходить своє вираження в єдності політичного й економічного, економічного, соціального та економіко-соціально-екологічного; у єдності цілого та його частин; у розробці єдиної, універсальної системи показників; у використанні всіх видів економічної інформації.

Комплексний аналіз — це всебічний  аналіз діяльності підприємства та його підрозділів, який упорядковує аналітичну роботу, підвищує її ефективність, допомагає  приймати обґрунтовані управлінські рішення. Таким чином, комплексний економічний аналіз означає:

— дослідження економіки об'єднань і підприємств як відносно відособленої системи в межах економічної  системи;

— встановлення цілей функціонування підприємства та його підрозділів як критеріїв ефективності їх роботи;

— використання конкретної системи економічних показників, що характеризують виробничо-господарську діяльність у цілому й окремі її сторони;

— дослідження причинних залежностей  між економічними показниками роботи підприємства;

— побудову кількісних залежностей (рівнянь взаємозв'язку) між економічними показниками;

 

— вивчення змін економічних показників у динаміці, а також протирічь  господарської діяльності та шляхів їх подолання як причини розвитку економічної системи.

Принцип періодичності (або регулярності) передбачає необхідність систематичного проведення аналітичних досліджень на базі високої їх організації та планування аналітичної роботи.

Принцип достовірності, об'єктивності, конкретності, точності. Аналіз повинен  базуватися на достовірній, перевіреній  інформації, що реально відображає об'єктивну дійсність, а його висновки повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками. Достовірність та об'єктивність аналітичних досліджень передбачають відсутність арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показників, впливу окремих факторів тощо.

Зрозумілість та адекватність тлумачення досягається через обов'язкове пояснення  отриманих результатів дослідження  у вигляді відповідних висновків, коментарів, складання пояснювальних записок. Наявність аналітичних висновків є обов'язковим елементом методики економічного аналізу.

Принцип оперативності полягає  у тому, що економічний аналіз повинен  здійснюватися лише тоді, коли виникає  потреба виявити причини недоліків  у роботі підприємства та розробити шляхи підвищення ефективності господарської діяльності. Оперативність означає вміння чітко та швидко проводити аналіз, приймати відповідні управлінські рішення.

Принцип дієвості полягає в тому, що аналіз повинен активно впливати на хід виробництва та його результати, своєчасно виявляти недоліки та упущення в роботі, інформувати про це керівництво підприємства. Тобто необхідним є практичне використання результатів економічного аналізу для управління. Крім того, своєчасна та доречна аналітична інформація дає можливість оперативно оцінити минулі, теперішні чи майбутні події, вжити необхідних заходів для виправлення ситуації або її поліпшення. Дані аналізу мають не просто констатувати факти минулих подій та давати їм оцінку. Насамперед, вони повинні бути інформацією, яка використовується для прогнозування господарських подій, майбутнього фінансового стану підприємства, його фінансових результатів. Принцип дієвості передбачає також обмеження зайвої інформації, яка непотрібна для прийняття управлінських рішень.

Принцип ефективності аналітичного дослідження  означає, що витрати на його проведення повинні бути найменшими при оптимальній  глибині аналізу та його комплексності. З цією метою, крім доцільності організації, при його проведенні повинні широко використовуватися провідні методики, засоби, які полегшують роботу аналітика. У першу чергу, застосовують більш раціональні методи збирання та зберігання даних, впроваджують у практику економічного аналізу використання комп'ютерної техніки та інших технічних засобів.

Дотримання названих принципів  є необхідною умовою проведення аналітичних  досліджень, запорукою вирішення  завдань та досягнення поставлених  цілей.

 

Показники відтворювання  та ефективності використання основних виробничих фондів

 

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів і виробничих потужностей підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого, — дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва і його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Показники ефективності. Система показників, яка всебічно може характеризувати  ефективність основних фондів, охоплює  два їх блоки: перший — показники

ефективності відтворення окремих  видів і всієї сукупності засобів праці; другий — показники рівня використання в цілому і окремих видів основних фондів (рис. 1).

Необхідність виокремлення у самостійну групу показників відтворення засобів  праці, які характеризують процес їх руху, технічний стан та структуру, обумовлена тим, що відтворювальні процеси істотно і безпосередньо впливають на ступінь ефективності використання застосовуваних у виробництві машин, устаткування та інших знарядь праці.

 

Рис. 1. Система показників ефективності основних фондів.

 

Напрямки інтенсифікації відтворення.

 

Напрямки інтенсифікації відтворення. Протягом останніх років на більшості  підприємств різних галузей народного  господарства України спостерігається  низький рівень ефективності відтворювальних  процесів.

Коефіцієнти оновлення і вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах коливаються в межах відповідно 5-6 та 2-3% загального їх обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50-55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих та технічно застарілих його одиниць. Саме цим в першу чергу спричинюється нагальне завдання прискорення та підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. В сучасних умовах слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

 

• всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення власного народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин і устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки та закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка і організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;

• зосередження зусиль різних галузей  науки на пріоритетних напрямках  науково-технічного прогресу, форсованому  розвитку перш за все наукомістких виробництв, істотному підвищенню техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на іприємствах різних галузей народного господарства;

• докорінне поліпшення всієї організації  робіт і ^ономічного їх обгрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування — виробництво — розподіл — впровадження — експлуатація нової техніки);

• дотримання кожним підприємством  власної стратегії технічного, організаційного  і економічного розвитку;

переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;

• створення  ринкового економічного механізму  країни, спроможного викликати постійну зацікавленість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів та сприймати науково-технічні і організаційні новини (нововведення).

Практична реалізація перелічених головних напрямків  інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, концентрованої мобілізації великих власних фінансових коштів. В повному обсязі вона можлива за умови перш за все постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Шляхи кращого  використання.

Шляхи кращого  використання. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей  того чи іншого підприємства є зростання  обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша — збільшення екстенсивного завантаження; друга ~ підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис. 5.6).

При цьому  треба відзначити дві важливі  обставини. По-перпіе, якщо екстенсивне  завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного  рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.

 

 

Рис. 2. Шляхи  кращого розкриття основних фондів і виробничих потужностей підприємства.

 

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого  устаткування є максимально можливе  скорочення його простоїв. На підприємствах  з дискретним виробництвом кількість  не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрізмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств  ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутрізмінних простоїв ще менше — всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному  поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри  якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових  підприємствах України, а також виведення З експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування і організація ,яки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість знищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей можливості та народного господарства на 10-15 і більше л-ків.

Вирішальне  значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне  здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого  і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.