Лекции по экономике

Якщо ж відповіді будуть негативними, вам слід терміново зайнятися постановкою управління витратами.

Правильно поставлений управлінський облік дасть вам інформацію, необхідну для розставлення пріоритетів у діяльності вашої компанії та планування подальшої діяльності, дасть базу для оцінки перспективних можливостей, що відкриваються, і забезпечить методами контролю за виконанням прийнятих рішень.

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які формують коригуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат в усіх підсистемах підприємства за виконання в них будь-яких робіт. Зрозуміло, що критерієм оптимізації у такому разі є мінімізація витрат.

Усі витрати підприємства можуть бути ідентифіковані за їх видом, місцем виникнення і носієм. Ці три параметри відображають об’єктивні властивості процесу витрачання господарських ресурсів, є вузловими елементами його структури. Відповідно до цього цілеспрямоване формування витрат на підприємстві, тобто управління витратами, відбувається за їх видами, місцями і носіями.

У системі управління витратами (СУВ) вирізняють аспекти: функціональний, організаційний та мотиваційний.

Функціональний аспект є первинним. У контурі загального циклу управління витратами його сутність характеризують функціональні підсистеми: планування витрат; регулювання; облік; аналіз.

Основною метою управління витратами є забезпечення керівництва інформацією, необхідною для прийняття рішень та ефективного управління. При цьому управлінський облік вирішує такі завдання:

• забезпечує керівництво і власників компанії інформацією про те, які консолідовані результати бізнесу, що складається з великої кількості юридичних осіб і структурних підрозділів;
• показує результати роботи окремих сегментів (ними можуть бути види діяльності, групи товарів або інші елементи залежно від специфіки бізнесу) незалежно від того, як ці сегменти розподілені між юридичними особами, що входять у компанію;
• здійснює контроль над витратами шляхом їх обліку за видами і центрами відповідальності;
• дозволяє формувати беззбитковий портфель товарної продукції та послуг;
• здійснює моніторинг доходів і витрат підприємства в певному розрізі та виявляє загальні тенденції;
• здійснює планування та контролювання виконання бюджету як окремими центрами відповідальності, так і компанією в цілому;
• залежно від системи збору даних дозволяє проводити оцінку діяльності компанії не тільки за фінансовими показниками, але й за якісними показниками, а також показниками оцінки привабливості компанії для покупців і показниками оцінки діяльності менеджерів.

Важливою умовою успішної діяльності підприємства є досягнення оптимального рівня витрат на виробництво, внаслідок чого зросте конкурентоздатність продукції та стане реальним досягнення довгострокового економічного зростання підприємства.

При управлінні підприємством найбільш важливе значення має управління витратами, яке включає контроль і регулювання витрат.

Основними передумовами управління витратами є наступні напрями:

• в управлінні витратами найбільш важливе значення має оперативно отримана інформація про витрати, що дозволяє втручатись у виробничий процес і оптимізувати його;
• основним принципом управління витратами є відповідність системи обліку цілям управління;
• критерієм точності при обчисленні собівартості продукції повинна бути не повнота включення витрат, а спосіб віднесення витрат на ту чи іншу продукцію;
• основна увага повинна приділятись розподілу непрямих витрат та визначенню точної фактичної собівартості та прогнозні розрахунки собівартості, складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та організація контролю за їх дотриманням в процесі виробництва;
• виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу дозволяє менеджерам ефективно втручатись у хід виробництва і попереджувати виробничі витрати, що має велике значення у мобілізації резервів виробництва і підвищенні його ефективності;
• управління витратами може бути досягнуто, якщо встановити чіткий взаємозв’язок між величиною витрат і особами, які за них відповідають та їх контролюють. Досягнення цього завдання можливе в умовах обліку витрат за центрами відповідальності.

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад, головне – попередження нераціонального використання ресурсів. Витрати  підприємства – це керований об”єкт, так як їх  рівень та склад планується, обліковується, аналізується та регулюється шляхом розробки відповідних заходів.

Особливості витрат як предмету управління:

1) динамізм – витрати знаходяться в постійному русі, змінах (наприклад, постійно змінюються ціни на матеріали, послуги транспорту тощо), оновлюється продукція, переглядаються норми;

2) багатоманітність , яка потребує  використання  великої кількості  прийомів і методів в управлінні витратами;

3)важкість їх виміру, обліку  і оцінки;

4) складність і протиріччя впливу  витрат на економічний результат .

Основні завдання управління витратами: виявлення ролі управління витратами як фактору збільшення економічних результатів діяльності; визначення витрат по підрозділах; розрахунок витрат на одиницю продукції; підготовка інформаційної бази для прийняття рішень; пошук резервів зниження витрат; вибір способів нормування витрат; вибір системи управління витратами.

Суб”єкти управління витратами – керівники і спеціалісти, об”єкти - витрати на розробку, виробництво, експлуатацію і утилізацію продукції (робіт, послуг).

Функції управління – планування, облік, аналіз та контроль.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства. Для вдосконалення системи треба наближати облік витрат виробництва до потреб управління. Джерело інформації системи управління витратами – управлінський облік.

 

1.2.2 Принципи управління витратами та шляхи їх зниження

 

Принципи управління витратами:

1) системний підхід до управління витратами;

2) єдність методів , які використовуються  на різних рівнях управління;

3) управління витратами на всіх  стадіях – від створення продукту  до реалізації;

4) поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);

5)  недопущення понаднормових  витрат;

6) впровадження методів зниження  витрат;

7)  удосконалення інформаційного  забезпечення;

8) підвищення зацікавленості підрозділів  до зниження витрат.

Для зниження витрат треба: застосовувати ресурсозберігаючі технології (економія ресурсів, вивільнення робітників, дотримуватися технологічної дисципліни (скорочення втрат від браку); використовувати обладнання в економічно ефективних режимах; збалансовувати експлуатацію виробничих потужностей; розробляти оптимальну стратегію технічного розвитку; підвищувати організаційний рівень виробництва з метою скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу; запроваджувати ефективні системи внутрішньовиробничих економічних відносин.

 

         1.2.3 Нормування, планування, облік та аналіз витрат

 

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат.

Установлені норми витрат – це граничні витрати окремих ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку.

Норми витрат розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрат матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм, які класифікують за певними ознаками. У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів:

1) аналітично-розрахунковий – базується на аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва;

2) дослідно-лабораторний – визначення норм витрат шляхом низки дослідів і досліджень;

3) звітно-статистичний – встановлення норм витрат виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів.

Метою планування витрат підприємства є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва кожного виду та всієї продукції підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси). Розрахунки планових витрат окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку,визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

У процесі планування витрат здійснюється:

• розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, за переліком об’єктів і підприємства в цілому;
• обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому;
• визначення загальної величини витрат на плановий обсяг господарської діяльності підприємства (кошторис).

Облік витрат відображає оцінку майбутнього стану витрат і фінансових результатів, дозволяє керівництву вносити коригування.

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинно знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва. Перевірка витрат за кожен тиждень або місяць надає керівництву інформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує, на якій ділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.

Основні переваги обліку витрат полягають у тому, що він точно відображає, де були здійснені витрати і створює передумови для їх скорочення. Облік витрат допомагає керівництву виявляти ті підрозділи, які відповідальні за здійснені витрати.

Завдання обліку витрат є:

1) скорочення витрат шляхом порівняння фактичних витрат з витратами, передбаченими в кошторисі;

2) збалансувати виробництва по підрозділах, щоб підтримувати рівномірний потік матеріалів;

3) забезпечення повних, точних даних про діяльність підприємства;

4) розподіл накладних витрат.

Якість облікових даних про витрати оцінюється адміністрацією підприємства з позиції її придатності для прийняття управлінських рішень.

Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з’ясовувати причини відхилень фактичних витрат від планових і, відповідно, стимулювати працівників підприємств до їхнього зниження.

Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від організації їхнього аналізу. Об’єктами аналізу собівартості продукції є показники: абсолютна сума операційних витрат в цілому і за елементами; витрати на гривню продукції; собівартість окремих виробів; окремі статті витрат; витрати в центрах відповідальності .

Головна мета аналізу за центрами відповідальності – виявлення резервів зростання прибутку за рахунок підвищення активності менеджерів на всіх рівнях.

 

1.2.4 Резерви зниження витрат та стимулювання зниження витрат

 

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергіі, вивільнення робітників;

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

- використання технологічного  обладнання, особливо такого, що  дорого коштує, в економічно ефективних  сферах та режимах;

- збалансування експлуатації  виробничих потужностей, що призводить  до скорочення вартості основних  засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції;

- розробки оптимальної  стратегії технічного розвитку  підприємства, що забезпечує раціональний  рівень витрат на створення  технічного потенціалу підприємства;

- підвищення організаційного  рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства;

- запровадження ефективних  систем внутрішньовиробничих економічних  відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції;

- скорочення організаційної  структури системи управління  виробництвом, а значить, скорочення  витрат на управління, підвищення  його ефективності.