Обгрунтування товарно-ринкової стратегії підприємства

На підприємстві використовують такі стратегії ціноутворення:

• політика традиційного ціноутворення, що зумовлює орієнтацію на традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію;
• стратегія високих цін;
• стратегія диференційованих цін;
• стратегія пільгових цін;
• стратегія дискримінаційних цін;
• стратегія співвідношення рівня цін з якістю товарів.

 

3.2. Вдосконалення  товарноринкової стратегії

 

Стратегія ціноутворення, орієнтована на витрати заводу: стратегія високих цін – товари спочатку продаються за високими цінами, що значно перевищують ціни на виробництво, а потім завод поступово знижує їх, пропонуючи товар новим сегментам ринку[38].

Стратегія характерна для ринкової ситуації, при якій:

• продаються товари-новинки, захищені патентами;
• попит перевищує пропозицію;
• фірма є монополістом на ринку;
• низька еластичність попиту – група споживачів, що першою купує товар, менш чутлива до ціни, ніж інші групи;
• покупці сприймають високу ціну як свідоцтво високої якості товару;
• обмежена конкуренція.

Слід відмітити також стратегію ВАТ "ЛПЗ", орієнтовану на попит: стратегія диференційованих цін передбачає встановлення знижок або надбавок до середнього рівня цін для різних ринків, їх сегментів та споживачів: з урахуванням місцезнаходження ринку, його характеристик, часу здійснення покупок, варіантів товарів та їх модифікацій.

Стратегія диференційованих цін бажана ,адже:

• ринок легко сегментується;
• конкуренти не можуть продавати товари за низькими цінами в тих сегментах, в яких фірма продає товари за високими цінами;
• витрати на впровадження політики диференційованих цін перекриваються додатковими надходженнями від їх встановлення;
• введення диференційованих цін не суперечить діючому законодавству, а також не викликає у покупців почуття неприязні та образи.

У ВАТ "ЛПЗ" нараховуються різноманітні знижки.

Звичайна, або проста знижка – знижка з прейскурантної ціни.

Бонусна знижка надається постійним покупцям залежно від річного обсягу продажу.

Прогресивна знижка надається покупцеві за кількість, обсяг або серійність покупки.

Експортна знижка надається під час продажу товару на експорт, а також при подальшому вивезенні його із країни.

Функціональна знижка – знижка, яку виробники товарів надають у сфері торгівлі за виконання певних функцій стосовно продажу товарів, їх збереження, ведення обліку.

Спеціальні знижки надаються постійним покупцям, а також тим, в яких продавець найбільше зацікавлений.

Приховані знижки – знижки покупцеві у вигляді надання безплатних послуг або безкоштовних зразків.

Складні знижки передбачають одночасне надання кількох видів знижок.

Своєрідними варіантами стратегії диференційованих цін є стратегія дискримінаційних та пільгових цін.

Стратегія пільгових цін передбачає встановлення пільгових цін для споживачів, в яких фірма дуже зацікавлена[29].

Застосовується для:

• стимулювання продажу постійним покупцям;
• підриву становища слабких конкурентів;
• звільнення складських приміщень від товару.

Стратегія дискримінаційних цін – встановлення найвищих цін для певного сегмента ринку.

Ця стратегія інколи застосовується урядом по відношенню до країни, де функціонує фірма, і виражається у встановленні високого експортного або імпортного мита.

Така ж стратегія застосовується ВАТ "ЛПЗ" по відношенню до покупців надто зацікавлених у придбанні товарів.

Необхідно також відмітити стратегію ВАТ "ЛПЗ", орієнтовану на конкурентів, це – стратегія співвідношення рівня цін з якістю товарів передбачає встановлення цін на високому рівні, який відповідає високому рівню якості продукції та іміджу, що формується підприємством.

 

 

 

Висновки

Одним із напрямів створення нового економічного середовища в Україні є формування нових підприємницьких структур. Базуючись на цьому у даній курсовій роботі описано розробку продуктової стратегії підприємства ВАТ "ЛПЗ", яке орієнтується на задоволення споживчої потреби у підшипниках.

У курсовій роботі на основі проведених досліджень були досліджені такі завдання:

-поняття товарно-ринкової стратегії;

-узагальнення розробки товарної стратегії підприємства;

-аналіз розробки ринкової стратегії Луцького підшипникового заводу;

-розроблені шляхи удоскналення товарно-ринкової стратегії.

В даній роботі було досліджено теоретичну базу про товарно-ринкову стратегію підприємства и узагальнені знання з цієї теми.

В даний період розвитку перед підприємством стоять такі труднощі:

• труднощі, пов'язані із постійними змінами політичного та економічного законодавства;
• існування кризи платежів, що затримує рух грошових засобів;
• ризик неплатоспроможності при підвищенні рівня оподаткування та рівня інфляції;
• ризик неконкурентноздатності продукції, який можливий при запровадженні конкурентами більш передових технологій виробництва.

Глобальна мета, збільшення прибутку, може бути досягнута за допомогою стратегій, реалізація яких знаходиться в компетенції різних служб підприємства:

• маркетингової – вибір ринків та продуктів;
• кадрової – визначення потреб у персоналі;
• фінансової – визначення потреб у фінансових ресурсах.

Маркетингові цілі безпосередньо мають відношення лише до двох аспектів діяльності підприємства – товарів та ринків: які товари хочуть продати і на яких ринках. І, незважаючи на те, що цими аспектами не вичерпується весь арсенал засобів підприємства по досягненню бажаного рівня прибутковості, безперечно, вони є найбільш значними. Отже, як бачимо, розробка товарно-ринкової стратегії займає підпорядковане становище по відношенню до загальних глобальних цілей фірми.

Розроблені в курсовій роботі методи та алгоритми оцінки стратегічного потенціалу підприємства і отримані результати являють собою методичну основу аналізу стратегічного потенціалу підприємства та можуть бути використані у діяльності підприємств.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамов В.Е. Економіка і статистика фірм. – М.: Фінанси і статистика, 2002. - 415 c.

2. Балабанов   И. Т. Основи   фінансового   менеджменту.   Як   управляти  капіталом? - М.: Фінанси і статистика, 1995.- 384 с.

3. Балабанов  І.П. Сутність оборотних коштів  підприємства. – М.: Фінанси і  статистика, 1999. – 421 с.

4. . Білик М.Д. Управління фінансами підприємств. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999. -312 с.

5. Бородін  О.І. Кошти підприємства. – К.: Знання, 2004. – 254 с.

6. Бригхем  Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2000.-323с.

7. Верига Ю.А., Волошин А.М. Фінансова звітність підприємства: Навч. посібник. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2002.-320 с.

8. Волков А.І. Економіка підприємства. – М.: ІНФРА, 2001. - 312 с.

9. Грабовой Б.Б. Оцінка ризику діяльності підприємств. – К.: Знання, 2008. – 302 с.

10. Грибов В. Д. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Фінанси і статистика, 1998. - 208с.

11. Грибов В.Д. Оборотність капіталу. – К.: МАУП, 2003. – 336 с.

12. Гридчина М.В. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2004. – 160 с.

13. Грузинов  В.П. Економіка підприємства. – К.: ЮНІТІ, 2002.- 310с.

14. Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч.-методичний посібник для самост. вивч. – К.: КНЕУ, 2001. – 195 с.

15. Золоторев  А.І. Ефективне використання оборотних  коштів. – К.: Економіка України, 2004. – 325 с.

16. Зубець А.Н. Оборотніий капітал. – К.: Знання, 2001. – 234 с.

17. Ізмаїлова  К. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. —К.: МАУП, 2001. — 152 с.

18. Кірейцева Л.П. Фінанси підприємств: Навч.посібник: курс лекцій. –К.: ЦУЛ, 2002. – 268 с.

19. Ковалев  В. В. Фінансовий аналіз підприємств. — М.: Фінанси і статистика, 2001. – 342 с.

20. Ковалева  В.Ю. Оборотний капітал підприємства. – К.: Знання, 2006. – 353 с.

21. Ковальчук  В.С. Фінансовий аналіз: управління  капіталом, вибір інвестицій, аналіз  звітності. - М.: Фінанси и статистика, 2000. – 463 с.

22. Кожух В.В. Фінансова звітність підприємства: Практичний посібник.- К.: Лібра, 1999. - 336 с.

23. Козуб О.Л. Роль аналізу оборотного капіталу в нових умовах господарювання./ О.Л. Козуб// Економіка та підприємництво: Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. К.: КНЕУ. Вип. 1.  - 2007.

24. Колчин Н.В. Кошти підприємства. – К.: МАУП, 1999. – 412 с.

25. Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. – К.: Фінанси України, 2003.-245 с.

26. Крамаренко  Г.О. Фінансовий аналіз і планування. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224с.

27. Криниця  Л.П. Методики розрахунку можливостей розвитку i можливостей занепаду в грошовому еквiвалентi та визначення стану ефективностi дiяльностi промислових підприємств/ Л.П. Криниця// Економіка. – 2010. - №44. – С. 22-24

28. Кругін Ф.П. Фінанси підприємств:Підручник. – К.: КНЕУ, 1999. -384 с.

29. Кубай Н.Є. Теорія життєвого циклу фірми: стиль і стратегія управління. // Анатомія малого бізнесу / Під ред. С.К. Реверчука. - Львів: "Діалог", 1999. - С. 300.

30. Кужельний М.В. Контроль за оборотними коштами підприємства: Навчально-методичний посібник / за заг. Ред. Д.е.н., проф. Кужельного М.В. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2001. – 240 с. 

31. Купріянов  В.Я. Економіка підприємства. – К.:Банки і біржі, 2001- 278 c.

32. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 256 с.

33. Лисенко  В.І. Основні напрямки управлінського  аналізу оборотного капіталу. –  Донецьк: ІЕП НАН України, 2006. – 355 с.

34. Мирний П.С. Аналіз і управління виробничими  запасами в умовах ринкової  економіки/ П.С. Мирний// Придніпровський  науковий вісник. - 1999. - № 10. – С. 23-28

35. Мирний П.С. Аналіз і управління дебіторською  заборгованістю/ П.С.Мирний// Придніпровський  науковий вісник. - 2003. - № 40.- С.34-37

36. Мочерний  С,В, Економічний словник-довідник. - К.: Феміна, 2003. - 368 с.

37. Осадець К.О. Оборотні кошти підприємств. - К.: Знання, 2003. – 279 с.

38. Поддерьогін  А.М. Фінанси підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002. - 460 с., іл.