Оподаткування підприємства

10. оплата  оренди окремих об'єктів основних  виробничих фондів у межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення, при цьому плата за оренду нежитлових приміщень для забезпечення основної виробничої діяльності у склад витрат включається за ставками, затвердженими місцевими органами державної виконавчої влади;

11. плата  за землі сільськогосподарського  призначення, а також зайняті під об'єкти й споруди виробничого призначення;

12. платежі за викиди й скиди  забруднюючих речовин у навколишнє  природне середовище, розміщення  відходів 'та інших видів шкідливого  впливу в межах лімітів;

13.  податок із власників транспортних  засобів;

14.  знос нематеріальних активів;

15. інші витрати, які включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), але не належать до раніше перелічених елементів витрат.

При визначенні валового доходу (прибутку) враховуються:

• виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фонди), нематеріальних активів і брокерських місць (крім реалізації біржами);
• доходи від позареалізаційних операцій, зменшені на суми витрат по цих операціях;
• кошти, одержані від підприємств-постачальників (підрядчиків) і не враховані підприємствами на рахунку реалізації.

Слід зазначити, що внески, паї, а  також кошти від добровільних пожертвувань не є доходами (прибутком) підприємства і не оподатковуються. Але доход (прибуток), одержаний від  використання вказаних коштів, підлягає оподаткуванню.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних  операцій включаються:

• доходи, одержувані від пайової участі в спільних підприємствах;
• доходи від здачі майна в оренду;
• дивіденди (проценти) з акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству;
• доходи (проценти), одержані від комерційного кредиту (виданої позички).

Суми, внесені до бюджету та іншим  організаціям у вигляді економічних  санкцій, які відповідно до чинного законодавства відносяться за рахунок, що залишається в розпорядженні підприємства, не включаються до складу витрат від позареалізаційних операцій. До таких санкцій, зокрема, належать витрати на сплату в бюджет штрафних санкцій (включаючи пеню) і відшкодування збитків, завданих унаслідок недотримання вимог з охорони навколишнього середовища, забруднення та інших шкідливих впливів, використання природних ресурсів понад установлені ліміти, недотримання санітарних норм і правил, одержання необгрунтованого прибутку шляхом завищення цін на продукцію (роботи, послуги), приховання (заниження) прибутку та інших об'єктів оподаткування, інших видів штрафних санкцій, суми яких підлягають внесенню в бюджет.

При встановленні об'єктом оподаткування  валового доходу його розмір визначається вирахуванням із загальної виручки спочатку встановлених платежів до бюджету, а потім суми матеріальних та прирівняних до них затрат.

Визначення сум доходу (прибутку) від деяких видів діяльності має  свої особливості.

Доходи підприємств одержані в  іноземній валюті, підлягають оподаткуванню за сукупністю з доходами, одержаними в національній валюті, на загальних підставах. При цьому доходи в іноземній валюті перераховуються в національну грошову одиницю України за курсом Національного банку України, що діяв на дату одержання доходу.

Обчислення оподатковуваного прибутку (доходу) іноземних юридичних осіб має деякі особливості. Так, при визначенні оподатковуваного прибутку необхідно враховувати лише валовий прибуток іноземної юридичної особи, який одержано у зв'язку з її діяльністю в Україні через постійне представництво, якщо таке постійне представництво веде окремий баланс та має рахунок у банку в Україні.

Методичні основи аналізу доходів, витрат і прибутковості  комерційного банку.

Аналіз доходів, витрат і прибутковості дає можливість вивчення результатів діяльності комерційного банку, а отже, і оцінки ефективності його як комерційного підприємства.

Метою аналізу банківської  діяльності з погляду її фінансових результатів є виявлення резервів росту прибутковості банку і  на цій основі формулювання рекомендацій керівництву банку по проведенню відповідної політики в області пасивних і активних операцій.

При аналізі доходів  банку, на початку необхідно розрахувати  загальну суму доходів банку, отриману їм за визначений період, із поділом  її на види прибутків, що надійшли від проведення різних видів банківських операцій. Це дозволяє визначити пріоритетні види діяльності банку виходячи з питомої ваги визначених статей доходів у їхній загальній сумі.

Валові доходи прийнято розділяти на процентні та непроцентні. До процентних доходів банку відносяться:

• відсотки отримані по позичках, виданим клієнтам (підприємствам);
• відсотки отримані по споживчих позичках;
• відсотки отримані по міжбанківських кредитах і депозитам;
• доходи по залишках на кореспондентських рахунках;
• доходи від цінних паперів (процентні).

До непроцентних доходів банку відносяться:

• доходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі в спільній діяльності підприємств і організацій і т.д.);
• доходи від валютних організацій;
• доходи від отриманих комісій і штрафів;
• інші доходи.

При аналізі банківських  доходів визначається питома вага кожного  виду доходу в їхній загальній  сумі або відповідній групі доходів. Динаміка дохідних статей може дорівнюватися  з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане керування активними операціями банку.

Після проведення аналізу  структурних доходів по укрупнених статтях варто більш детально вивчити структуру прибутків, що формують укрупнену статтю, що займає невелика питома вага в загальному об^’ємі доходів. При аналізі процентних прибутків банку використовуються також відносні показники, що дозволяють оцінити середній рівень прибутковості позичкових операцій у цілому і кожній групі позичок окремо. Такими показниками є:

• відношення валових процентних доходів до середніх залишків по всіх позичкових рахунках;
• відношення отриманих відсотків по короткострокових позичках до середніх залишків по короткострокових позичках;
• відношення отриманих відсотків по довгострокових позичках до середніх залишків по довгострокових позичках;
• відношення отриманих відсотків по окремих групах позичок до середніх залишків по досліджуваній групі і т.д.

Динаміка цих показників дає можливість оцінити за рахунок яких позичкових операцій виросли процентні доходи. Аналіз непроцентних доходів дозволяє визначити, на скільки ефективно банк використовує некредитні джерела одержання доходів. При цьому їх аналізують по видах операцій і в динаміці. Важливим за значенням джерелом доходів комерційного банку є доходи, отримані від операцій із цінними паперами. Розмір доходів даного виду залежить від розміру і структури портфеля інвестицій і прибутковості різних видів цінних паперів. Доходи від валютних операцій банку також у значній мірі впливають на його прибуток. Для аналізу прибутковості валютних операцій необхідно установити об^’єм угод кожного виду, суму доходів і витрат по ним. Дохід банку від валютних операцій визначається як співвідношення сумарного доходу по даному виду угод за даний період до загального об^’єму угод.

До інших доходів  відносяться комісійні. Щоб відшкодувати витрати, пов^’язані з обслуговуванням рахунків клієнтів, більшість банків стягує плату. Комісійні можуть нараховуватися у відсотках від суми кожної операції або у твердій сумі, що сплачується періодично. При аналізі доходної частини важливо виявити яку питому вагу в ній займають операційні доходи. Їхня частка повинна прагнути до 100%, темп приросту бути рівномірним. При зменшенні приросту цих доходів загальне збільшення останніх може бути забезпечене за рахунок інших видів доходів банку.

Аналіз витрат здійснюється по тієї ж схемі, що й аналіз його доходів. Валові витрати можна розділити  на  процентні та непроцентні.

Процентні витрати включають:

• відсотки сплачені по депозитах підприємств;
• відсотки сплачені по депозитах населення;
• відсотки сплачені по міжбанківських кредитах і депозитам;
• відсотки сплачені по залишках на розрахункових рахунках клієнтів.

Непроцентні витрати включають:

• комісійні (по послугах і кореспондентським відношенням);
• витрати по операціях із цінними паперами;
• витрати по операціях на валютному ринку;
• заробітна плата й інші витрати (нарахування на фонд оплати праці, премії і т.д.);
• інші операційні й адміністративні витрати (оренда й утримання помешкань, різні податки, витрати на рекламу, охорону і т.д.)

Витрати банку на утримання  і експлуатацію будинків і устаткування, оплату персоналу і соціальні  посібники носять відносно постійний  характер. Їхня питома вага в загальній сумі витрат банків, як правило, дуже значна. Зріст операційних витрат не тільки відбиває несприятливий стан кон^’єктури ринку, на якому банки залучають ресурси, але і може свідчити про погіршення керування активно-пасивними операціями.

У ході виконання аналізу  витрат банку необхідно не тільки проаналізувати в динаміці абсолютні  і відносні розміри витрат ( у  цілому і по групах витрат), але і  виділити основні причини, що вплинули на їхній рівень із тим, щоб прийняти необхідні управлінські рішення, які б дозволили знизити витрати банку, що, у свою чергу, буде сприяти поліпшенню структури ресурсної бази, тобто збільшенню частки розрахункових рахунків і інших депозитних рахунків клієнтів і скороченню частки дорогих депозитних інструментів (наприклад, міжбанківських кредитів), і оптимальному скороченню непроцентних витрат.

 

 

Прибуток – це головний показник результативності роботи банку. Кількісний і якісний аналіз прибутковості  робиться з метою з^’ясування фінансової стійкості банку й оцінки ефективності його роботи за визначений період часу.

Одним із підходів до оцінки рівня прибутковості банка є  виявлення сформованої тенденції  зростання прибутку банку. Така форма  аналізу прибутку можлива на основі даних за декілька років. Позитивна  оцінка рівня прибутковості дається в тому випадку, якщо склалася тенденція її росту в основному за рахунок процентної маржі і непроцентних прибутків. Негативний висновок про прибутковість банку може бути зроблений, якщо позитивні тенденції зростання прибутку пов^’язані в основному з прибутками від операцій на ринку цінних паперів, із непередбаченими прибутками, а також із відстрочками по сплаті податків.

Різниця між доходами і витратами комерційного банку  складає його валовий прибуток (валовий  дохід). Показник валового прибутку (без обліку сплати податків і розподілу залишкового прибутку, дає характеристику ефективності діяльності комерційного банку.

Оподаткування прибутку акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль"та його філій.

Згідно з статтею 2 Закону України від 3 квітня 1997 року "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку на прибуток є банки, а також їх філії, що складають окремий баланс та  мают розрахунковий (поточний) рахунок.

Філії головного банку, які не являються юридичними особами  і виконують банківські операції згідно довіреності від імені головного банку є платниками податку на прибуток за вищенаведених умов. Витрат виробництва філій відносяться на собівартість їх банківської діяльності.

Згідно з пунктом 3.1.1 статті 3 вищеназваного Закону при визначенні об'єкта оподаткування, балансовий прибуток платника податку збільшується на суму коштів, включаючи валютні цінності, вартість матеріальни цінностей і нематеріальних активів, включаючи корпоративні права і цінні папери, одержані платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безкоштовно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Отже, безповоротно перераховані філією головному банку чи головним банком філії фонди, утворені з рахунок  прибутку, що залишився в розпорядженні відповідно філії та головного банку, є  об'єкте оподаткування у одержувача цих фондів.

Перелік операцій з розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" і вартість яких, відповідно до п. 3.2.5 Закону України від 03.04.1997 року №168 "Про податок на додану вартість", не включається до об'єкту оподаткування податком на додану вартість:

1.1. Операції з розрахунково-касового  обслуговування:

- відкриття, ведення  та закриття рахунків клієнтів в національній та іноземній валюті;

- відкриття, ведення  та закриття кореспондентських  рахунків банків;

- розрахункові операції, пов'язані з безготівковими розрахунками  за рахунками клієнтів банків;

- розрахункове обслуговування  клієнтів через систему "банк-клієнт";

- виконання операцій  за приватизаційними рахунками;

- надання виписок з  особових рахунків та додатків  до них;

 

 

 

- надання дублікатів  виписок з особових рахунків  в разі їх втрати клієнтами;