Організація моніторінгу соціально-трудової сфери в Україні

Таблиця 1

Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами  та місцем проживання у 2012 році (в середньому за період, у % до загальної кількості  населення відповідної вікової  групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
		15-24	25-29	30-39	40-49	50-59	60-70
Все населення	59,7	33,7	73,8	78,8	80,0	62,2	24,0	61,7
Жінки	54,8	29,3	65,3	73,6	79,0	56,5	21,7	63,8
Чоловіки	65,2	37,9	82,0	84,0	81,1	69,3	27,4	70,3
Міське населення	58,5	30,5	74,3	79,5	80,3	60,5	17,0	66,9
Сільське населення	62,7	40,3	72,5	76,9	79,5	66,4	39,8	67,4

¹Жінки віком 15-55 років, чоловіки - 15-59 років

Проте, загальна кількість робочих місць в Україні почала швидко скорочуватися. Станом на кінець січня 2013 року було 10,2 млн робочих місць, що на 1,6% менше, ніж у грудні минулого року. При цьому січневе зниження кількості штатних працівників не можна пояснити сезонним чинником, оскільки в січні минулого року кількість робочих місць зросла на 1,9%. Чисельність штатних одиниць скорочується вже шість місяців поспіль - з серпня. Однак якщо восени ці темпи були невисокими, то з листопада вони стали прискорюватися. В цілому за 12 місяців кількість робочих місць вже знизилася на 3,8%.

Найбільш  істотний вплив на загальну ситуацію на ринку праці здійснив сектор операцій з нерухомістю. Кількість повних робочих місць у ньому в  січні скоротилася більш ніж  у п'ять разів - з 691,7 тис. до 134,4 тис.

Крім того, в січні істотно знизилася  кількість повних робочих місць  у сфері транспорту і зв'язку (-16,1%). Це пов'язано з різким зменшенням повних робочих місць у поштовій діяльності - з 175,2 тис. до 79,4 тис. Значне скорочення повних робочих місць спостерігається в медицині (-7,7%). Більш низькими виявилися темпи і в інших бюджетних секторах: держуправлінні   (-0,7%) і освіті (-0,3%) [10].

Таблиця 2

Попит та пропозиція робочої сили у 2013 році

	Кількість зареєстрованих безробітних, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках  на заміщення вільних робочих  місць (вакантних посад), тис. осіб	Навантаження зареєстрованих безробітних  на 10 вільних робочих місць (вакантних  посадах), осіб
Січень	564,5	54,1	104
Лютий	589,1	59,0	100
Березень	571,6	67,8	84
Квітень	534,7	69,5	77

 

Діаграмма 1

Моніторинг  зайнятості та ринку праці найбільш чітко показує, в якому напрямку необхідно коригувати економічну політику в державі, щоб становлення ринку  пройшло з мінімальними соціально-економічними втратами.

Блок 3. Соціально-трудові процеси на підприємствах, установах, організаціях.

Реформування  форм власності підприємств, установ, організацій викликає нові явища  у сфері трудових відносин. Основні  проблеми, пов'язані з соціально-трудовою сферою підприємств, проявляються, перш за все, у характері трудових відносин і особливостях соціального клімату  в трудових колективах. Найбільша  напруга спостерігається в колективах у той час, коли відбувається найбільше  падіння реальної заробітної плати [7].

Моніторинг  соціально-трудових відносин на підприємствах, установах в організаціях дає  змогу вивчити на рівні окремих  підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності  підприємств, зміни обсягів виробництва  і кількості робочих місць  та їх спільного впливу на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію  й умови праці, трудові відносини.

Моніторинг  соціально-трудової сфери на підприємствах, установах, організаціях слід досліджувати через вирішення проблем соціального  захисту і підвищення рівня життя  працівників. Необхідно вивчати  співвідношення динаміки чисельності  зайнятих на підприємствах із динамікою  обсягів виробництва, особливості  змін у масштабах, характері й  напрямках прихованого безробіття; динаміку заробітної плати, її зв'язок із результатами праці; причини масових  невиплат заробітної плати, аналізувати  диференціацію у заробітній платі  між окремими підприємствами, галузями, категоріями працівників; здійснювати  аналіз трудових відносин, виконання  трудових договорів, ролі профспілок у  діяльності трудових колективів.

Блок 4. Умови та охорона праці.

Основним  напрямком моніторингу соціально-трудової сфери є відслідковування змін умов та охорони праці на підприємствах, установах, організація [7].

Сьогодні  досить велика кількість працівників, зайнята в умовах праці, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, зокрема  в таких галузях як вугільна, кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, металообробка. Працівники потерпають від нещасних випадків на виробництві, продовжує залишатись високою частка працівників, що мають професійні захворювання. Головною причиною такого становища є незадовільний стан умов і охорони праці на підприємствах, установах, організаціях.

Більшість підприємств  під час трансформаційних процесів ліквідували служби охорони праці, а у зв'язку з відсутністю державного замовлення на перегляд норм та правил з охорони праці значна їх кількість  морально застаріла, в той час  як науково-дослідні організації відповідного профілю втратили кадри.

Здійснення  моніторингу умов та охорони праці  виявляє тенденції стану умов і безпеки праці на підприємствах, визначає динаміку масштабів професійних  захворювань і травматизму, виявляє  підходи до вирішення цих проблем  не за рахунок покращення умов і  організації праці, а за рахунок  збільшення різного роду компенсаційних виплат.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична  звітність з питань охорони праці  за погодженням її форми зі спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування  від нещасних випадків.

Блок 5. Доходи та рівень життя населення.

Одним з важливих у моніторингу соціально-трудової сфери є також спостереження  за доходами і рівнем цін на споживчі товари та послуги, що відображається на рівні життя населення, обґрунтування  визначення рівня доходів населення, частки в них заробітної плати як головного джерела підвищення добробуту громадян і стимулу до ефективної праці [7].

За даними Держстату, в липні 2012 р. середня  нарахована заробітна плата в  Україні складала 3151 грн, в т.ч. в  промисловості – 3600 грн, державному управлінні – 3836 грн, наземному транспорті 3060 грн, освіті – 2730 грн, будівництві – 2601 грн, охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги – 2343 грн, сільському господарстві 2222 грн [1].

Діаграмма 2

 

Таблиця 3

Середня заробітна  плата за регіонами за місяць у 2013 році (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

 

Назва регіонів	Січень	Лютий	Березень
Україна	3000	3044	3212
Автономна Республіка Крим	2787	2583	2732
Вінницька обл.	2369	23885	2538
Волинська обл.	2341	2319	2457
Дніпропетровська обл.	3072	3248	3295
Донецька обл.	3485	3450	3706
Житомирська обл.	2314	2329	2440
Закарпатська обл.	2260	2298	2469

 

Продовження таблиці 3

Запорізька обл.	2874	3035	3068
Івано-Франківська обл.	2452	2432	2626
Київська обл.	3180	3299	3490
Кіровоградська обл.	2349	2354	2494
Луганська обл.	3121	3096	3291
Львівська обл.	2490	2520	2747
Миколаївська обл.	2869	3036	2943
Одеська обл.	2746	2687	2909
Полтавська обл.	2820	2784	2920
Рівненська обл.	2513	2801	2694
Сумська обл.	2470	2447	2599
Тернопільська обл.	2091	2125	2242
Харківська обл.	2717	2738	2963
Херсонська обл.	2248	2250	2393
Хмельницька обл.	2335	2463	2463
Черкаська обл.	2426	2438	2559
Чернігвецька обл.	2221	2263	2341
Чернігівська обл.	2268	2259	2485
м. Київ	4561	4688	4998
м. Севастополь	2766	2815	3000

 

Дані щодо розподілу кількості працівників  за розмірами заробітної плати, нарахованої  за червень 2012 р., вказують на те, що зарплата 5,4 % найманих працівників не перевищувала рівня мінімальної заробітної плати (1094 грн на місяць), 27,3 % – 1500 грн, 42,3 % – 2000 грн, 54,5 % – 2500 грн, 64,3 % – 3000 грн. Таким чином, лише трохи більше третини найманих працівників – 35,7 % – мали зарплату вищу за 3000 грн, з них мали зарплату в діапазоні:

• від 3000 до 4000 тис. грн – 15,3 %;
• від 4000 до 5000 грн – 8,6 %;
• понад 5000 грн – 11,8 %.

Серед причин, що продукують низький рівень заробітної плати найманих працівників і  знаходяться в зоні впливу та відповідальності держави, слід назвати:

• занижені державні стандарти оплати праці, зокрема, низький рівень мінімальної заробітної плати (МЗП), який станом на 1 липня 2012 р. складав 1102 грн;
• неефективність механізму колективно-договірного регулювання оплати праці.

У моніторингу  доходів та рівня життя населення  особливо важливого значення набувають  соціальні обстеження. Наприклад, незважаючи на описані вище прогресивні тенденції, за даними соціологічних опитувань, що проводяться Інститутом соціології ЇІАН України та фірмою "Соціс", у 2012 р. 72 % громадян України відчували  себе "найнижчим прошарком" суспільства (6% — злиденними, 40 % — бідними  і 27 % — біднішими за середніх), 22 % — середніми і лише 5 % зараховували себе до трохи заможніших середніх (4 %), заможніх (1 %) і багатих (0,1 %). При  цьому 3 % опитаних часто не мали грошей на їжу, іноді жебракували, ще 10 % —  не вистачало продуктів харчування, вони іноді голодували, ще 49 % вистачало  коштів лише на продукти харчування.

Отже, моніторинг доходів і рівня життя населення  має включати систематичне вивчення рівня життя, його динаміки і диференціації  за основними соціально-професійними і соціально-демографічними групами  населення та за окремими регіонами  України. Основні висновки і пропозиції цього напряму здійснення моніторингу  мають сприяти більш об'єктивному  сприйняттю органами влади реальних результатів внутрішньої соціально-економічної політики.

Блок 6. Соціально-психологічний клімат у  трудових колективах.

Трудовий  колектив є сукупністю об'єднаних  для спільних дій з досягнення суспільно корисних цілей людей, пов'язаних спільністю інтересів, оформлених структурно та таких, що мають органи управління, забезпечення дисципліни та відповідальності. Трудовий колектив — це соціальна спільнота, яка становить сукупність малих груп, що є безпосереднім соціальним оточенням співробітника. Соціальні функції цих груп мають подвійний характер: включення працівників у соціально-трудові відносини основного колективу та створення на основі особистих контактів працівників мережі емоційних, психологічних стосунків. Поєднання цих двох груп відносин — соціальних та психологічних — утворює міжособистісні групові відносини, характерні для трудового колективу [7].