Основні тенденції розвитку Канади в міжнародному інтеграційному просторі

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний  авіаційний університет

Інститут економіки  та менеджменту

Факультет економіки  та підприємництва

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: «Міжнародна  економіка»

На тему: «Основні тенденції розвитку Канади в міжнародному інтеграційному просторі»

 

 

 

 

Виконала: студентка 310 групи ФЕП

Нестерцова Д.О.

Перевірила: к.е.н., доцент Полторацька А.Т.

 

 

 

 

Київ 2012

Зміст:

Вступ ……………………………………………………………………….3

Пункт 1. Загальна характеристика економіки Канади………………5

Пункт 2. Виробнича та торговельна товарна структура Канади….11

Пункт 3. Міжнародна торговельна структура послугами країни………………………………………………………………………22

Пункт 4. Прямі іноземні інвестиції в країну в загальному та у розрізі країн та секторів економіки у динаміці……………………………………………………………………27

Пункт 5. Роль ТНК та ТНБ у становленні та функціонуванні економіки країни…………………………………………………………………..….30

Пункт 6. Фондові біржі країни…………………………………………37

Пункт 7. Центральний банк країни та його валютно-курсова політика……………………………………………………………………38

Пункт 8. Оцінка основних макроекономічних показників країни та основні тенденції розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі……………………………………………………………………46

Висновок…………………………………………………………………..59

Список літератури………………………………………………………….……..62

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Канада — високорозвинена  індустріально-аграрна країна. Основні  галузі промисловості: гірничодобувна та переробна, харчова, деревообробна, паперова, транспортного обладнання, хімічна, рибна, нафтова і газова. Транспорт — залізничний, автомобільний, річковий, озерний, морський, повітряний. Головні порти: Ванкувер, Сет-Іль, Порт-Карт, Тандер-Бей, Монреаль. У середині 1990-х  років транспортна система країни включала близько 90 000 км залізниці; 884 000 км автомагістралей і шосейних доріг; 24 000 км нафтопроводів і 75 000 км газопроводів; 25 великих портів, доступних  для океанських суден і 475 невеликих  портів; понад 1300 ліцензованих аеропортів.

За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001): ВВП — $ 620 млрд. За розмірами ВВП Канада незмінно посідає 7-е місце у світі (після США, Японії, Німеччини, Франції, Великобританії, Італії). Темп зростання ВВП — 3%. ВВП на душу населення — $ 20 458. Прямі закордонні інвестиції – $ 9,7 млрд. Імпорт – $ 237 млрд (головним чином США — 77%, країни ЄС — 6,5%). Експорт — $ 245 млрд (г.ч. США — 84%, країни ЄС — 4%).

У економіці Канади виділяються сектори добувної промисловості  й сільського господарства обробної промисловості, будівництва та сфера  обслуговування. Обробна промисловість  в кінці ХХ ст. дає 18,4% ВВП і  забезпечує 16% зайнятості; для будівництва  ці величини складають відповідно 5,2% і 5,4%. На частку сектора послуг припадає 66,2% ВВП і 73,6% зайнятих. Цей сектор включає транспорт, телекомунікації, оптову і роздрібну торгівлю, фінанси, страхування і нерухомість, готелі, ресторани, розваги, приватні медичні  послуги і інші види послуг; органи державного управління; освіту; державну систему охорони здоров'я і  т.і. Канада вступила в постіндустріальну  стадію розвитку.

Виробництво електроенергії — 537 млрд кВт·год (1995). Бл. 61% всієї енергії  давали ГЕС, 21% — ТЕС, 18% — АЕС. За споживанням енергії на душу населення  Канада займає 1-е місце у світі.

Найбільш індустріалізовані  регіони — Південне Онтаріо і  Квебек, де також розташовані найбільші  фінансові центри країни. Степові  провінції (Манітоба, Саскачеван, Альберта) виробляють основний обсяг зернових. Британська Колумбія надає основну  продукцію лісової промисловості. У Альберті добувають майже всю  нафту і природний газ Канади. У Північно-західних територіях ведеться розробка корисних копалин.

Біля половини підприємств обробної промисловості  розміщується в Онтаріо і одна чверть — у Квебеку. Інші великі підприємства знаходяться переважно  на території Британської Колумбії і Альберти. Найбільша за обсягом  виробництва галузь — виробництво  автомобілів, а також деталей  до них та іншого обладнання. У сумі ця галузь дає п'яту частину всієї  продукції обробної промисловості. Інші важливі галузі пов'язані з  ресурсною базою; це харчова промисловість, перегонка і очищення нафти, хімічна, деревообробна і паперова промисловість. Найрізноманітніша промисловість  в провінції Онтаріо, що володіє  багатими природними ресурсами і  вигідно розташована по відношенню до внутрішніх і зарубіжних (американських) ринків збуту. Найважливіші галузі —  автомобілебудування, виробництво  енергоустаткування, хімічних матеріалів, виплавка заліза і сталі, виробництво  харчових продуктів (особливо м'ясних  і молочних). Великим торговим і  промисловим центром (як легкої, так  і важкої промисловості) є Торонто. Гамільтон спеціалізується на виплавці заліза й сталі та металовиробів. Великими промисловими центрами провінції  Онтаріо є також Брантфорд, Кітченер-Вотерлу, Лондон, Оквілл, Ошава, Оттава, Пітерборо, Сарнія, Су-Сент-Марі і Віндзор. У  Квебеку розвинене виробництво  целюлози і паперу, а також алюмінію. Тут же знаходяться підприємства авіаційної і автомобільної промисловості, виробництво енергоустаткування і  підприємства харчової (м'ясомолочної) промисловості. Основні промислові центри провінції — Монреаль, Лашін, Ла-Салл, Квебек, Сен-Лоран, Шавініган-Фолс, Шербрук і Труа-Рів'єр. Британська Колумбія спеціалізується на виробництві  лісопиломатеріалів, целюлози і паперу, а також нафтопродуктів; у провінції  Альберта розташовані нафтохімічні підприємства і виробництво м'ясопродуктів.

Пункт 1. Загальна характеристика економіки  Канади.

Канада відноситься  до числа провідних торгових держав світу. По обороту зовнішньої торгівлі вона посідає 6 місце в світі, а, по обороту на душу населення випереджає всі інші великі капіталістичні країни. Це свідчить про високий ступінь  її інтеграції в системі світового  капіталістичного господарства, а також  про більш вузької спеціалізації  її економіки в порівнянні з провідними капіталістичними країнами. Досить сказати, що 1 / 4 товарної продукції Канади експортується, а в таких галузях, як целюлозно-паперова промисловість, лісопиляння і алюмінієвих  промисловість, обсяг вивезення  перевищує половину обсягу виробництва. Канада - найбільший торговий партнер  США. Щоденна торгівля між двома  країнами перевищує 1,4 мільярди канадських доларів. Для порівняння, цю величину американська торгівля з усіма країнами Латинської Америки, разом узятими, перевищила в 1999. Вартість американського експорту до Канади перевищує вартість американського експорту до Європейського  союзу. Лише торгівля, що проходить  на мосту Ембессадор між Віндзор (Онтаріо) і Детройтом (Мічіган) коштує всього американського експорту в Японію.

 Значення  Канади для США полягає не  тільки в близькості Канади  до американських кордонів, але  вона є і основним міжнародним  споживачем продукції 35 з 50 американських  штатів. Двостороння торгівля збільшилася  приблизно на 50% з 1989, коли вступила  в дію ФТА, по 1994, коли вступила  в дію НАФТА, що замінює договір  1989. З тих пір обсяг міжнародної  торгівлі збільшився приблизно  на 40%.  НАФТА поступово знизила  існуючі перешкоди між країнами-членами  (Канадою, США і Мексикою) і  зробила більш вільними правила  в різних галузях, таких як  сільське господарство, послуги,  електроенергетика, фінансові послуги  та інвестиції. НАФТА є найбільшим  у світі простором вільної  торгівлі, населеним 440 мільйонами  людей. Найважливішою складовою  американської торгівлі з Канадою  є автомобільний сектор. З 1965, за час дії автомобільного  договору (Canada-United States Automotive Agreement), прибрав  всі митні перешкоди в торгівлі  автомобілями, вантажівками та їх  комплектуючими між двома країнами, двостороння торгівля товарами  автомобільної промисловості зросла  з 715 мільйонів доларів у 1964 до 104,1 мільярда доларів у 1999. Положення  цього договору були включені  до договорів 1989 і 1994. Проте  з 2007 спад у виробництві автомобілів,  викликаний світовою конкуренцією  та зростанням цін на нафту,  веде до зменшення обсягів  цієї торгівлі.

 США - найбільший  ринок збуту сільськогосподарських  товарів Канади. Третина всіх  канадських продовольчих товарів  експортується в США. У свою  чергу, Канада є другим за  обсягом ринком збуту США. Перш  за все, Канада імпортує американські  фрукти та рослинні продукти. Приблизно дві третини всіх  товарів з дерева і його  похідних, наприклад, з целюлози, експортується в США. У 2000 сукупний  обсяг торгівлі енергоносіями  між Канадою і США склав  21 мільярд доларів. Основними  складовими цієї торгівлі стали  нафту, природний газ і електроенергія. Канада є найбільшим у світі  постачальником нафти для США.  Близько 16% нафти і 14% природного  газу, що використовуються в США,  відбуваються з Канади. У той  час як 95% двосторонньої торгівлі  між Канадою і США не представляють  ніякої значної проблеми, обидві  країни сперечаються на рахунок  залишилися 5%, особливо у сільськогосподарському  та культурному секторах. У цілому  ці проблеми вирішені або на  двосторонніх дорадчих форумах,  або за допомогою скарг до  СОТ чи в департамент НАФТА  з вирішення спорів. У травні 1999 американське і канадське уряду  уклали угоду про спектаклі,  яке буде гарантувати більш  широкий доступ канадському ринку  до частини постановок вистав  США. 

 За взаємною  згодою обидві країни подали  скаргу до міжнародного суду  з-за суперечки про затоку Мен  і обидві погодилися з судовим  рішенням від 12 жовтня 1984. Сьогодні  одна з проблем у торгових  відносинах між Канадою і США  стосується канадо-американського  лісу: американці вважають, що Канада  необгрунтовано субсидує свою  лісову промисловість. У 1990 США  і Канада підписали Fisheries Enforcement Agreement, договір, службовець для  перешкоджання або, принаймні,  мінімізації незаконного рибальства  в американських і канадських  водах. США - найбільший торговий  інвестор Канади. В кінці 1999 року  вартість акцій у прямих американських  інвестиціях у Канаду була  оцінена в 116 мільярдів доларів,  або 72% іноземних інвестицій до  Канади.  Американські інвестиції  спрямовані, в першу чергу, в  металургійну і видобувну, нафтохімічну  промисловість, у виробництво  машин і транспортного устаткування, а також у фінансові операції. У той же час, Канада займає  третє місце серед іноземних  інвесторів США. Вартість акцій  у прямих канадських інвестицій  в США в кінці 1999 була оцінена  в 90,4 мільярда доларів. Канадські  інвестиції в США спрямовані, в основному, в обробну промисловість,  оптову торгівлю, торгівлю нерухомістю,  нафта і фінансові та страхові  операції.

 Канада входить  до складу АТЕС, економічного  блоку, що має на меті перетворити  тихоокеанський регіон в зону  вільної торгівлі, що включає  азіатські, американські країни  і Океанію. Країна є членом  Великої Вісімки, політико-економічної  групи, що об'єднує сім найбільш  індустріально розвинених у світі  країн і Росії.

З іншого боку, об'єктивно  зберігають значення носії циклічних  імпульсів із Сполучених Штатів у  Канаду—взаємна торгівля, рух підприємницького й, особливо, позичкового капіталу, зміни в платіжному балансі. Зберігається визначальна роль США у процесі  формування єдиного північно­американського  циклу.

На прикладі розвитку економік США і Канади можна вистежити  дієві рушії ефективності ринкового  господарства, які забезпечують відносно високі і стабільні темпи економічного зростання, задоволення безперервно  зростаючих індивідуальних та суспільних потреб. Розвиток зовнішньо­економічних  зв'язків сприяє забезпеченню ритмічності  і збалансованості національного  відтворення в обох країнах, хоча ці процеси, особливо в контексті  ролі й значення зов­нішньоекономічних  зв'язків, не відбуваються безперешкодно, не реалізуються без суперечностей. Частка експорту у ВНП США—близько 11, Канади—28 % (у Голландії цей  показник становить 45, ФРН — 27, Великобританії — 23%).

Серед розмаїтих  форм зовнішньоекономічних зв'язків  обох країн треба назвати передусім  експорт та імпорт капіталу, що істотно  впливають на масштаби міжнародної  виробничої діяльності, зовнішню торгівлю товарами та послугами, фінансову допомогу іноземним країнам, участь у міжнародних  науково-технічних програмах, міжнародних  економічних організаціях тощо. Крім того, США активно використовують долар як головний міжнародний розрахунковий, платіжний і резервний засіб, що певним чином впливає на курс долара й, отже, на сальдо зовнішньої торгівлі США.

Впливова роль у розвитку всіх форм зовнішньоекономічних зв'язків належить ТИК і ТНБ, особливо американським. Так, на американські ТНК  припадає 2/3 зовнішньоторговельного обороту  країни, 4/5 патентно-ліцензійної торгівлі, переважна частина експорту капіталу; причому 3/4 прямих закордонних інвестицій ТНК США спрямовують у розвинуті  країни, а із вкладень в країни, що розвиваються,— 2/3 припадає на Латинську  Америку.

Банки США сконцентрували близько 80 % усіх міжнародних кредитних  операцій Канади. У США й сьогодні зосереджується наймогутніший за розмірами  активів фінансовий капітал у  вигляді могутніх фінансово-корпоративних  груп, серед яких відбуваються серйозні перегрупування. «Старі» групи (Морганів, Дюпонів, Рокфеллерів та ін.) відтісняються  з лідируючих позицій на другорядні ролі а фінансовий Олімп «освоюють» нові — Каліфорнійська, групи Уолтонів, Уонгів, Баффетів, Мурів та ін. Протягом останніх десятиліть мають місце  також відчутні зрушення у структурі  провідних фінансово-корпоративних  груп, характері та масштабах їхньої діяльності. Інтернаціоналізація виробництва  й капіталу зумовила, зокрема, виникнення транснаціональних фінансово-монополістичних  груп, у яких фінансовий капітал  США посідає чільне місце.