Основні тенденції розвитку Канади в міжнародному інтеграційному просторі

Транснаціональні  фінансові групи США активно  укладають угоди з фінансовими  групами інших країн з метою  зміцнення конкурентних позицій. Все  це змінює співвідношення сил між  основними угрупованнями світового  фінансового капіталу. І зараз  серед 90 найбільших груп світової фінансової сфери 25 є американськими, хоча у  першій десятці найбільших банків світу  немає жодного американського, а  «Сітікорпорейшн» за розмірами активів (216,9 млрд дол.) займає лише 20-те місце  у зазначеному списку після 11 японських  банків, 4 французьких, 2 британських, 1 ні­мецького та 1 нідерландського.

Якщо американським  символом могутності фінансового капіталу є знаменита Уоллстрит у Нью-Йорку, то канадським — не менш відома Бейстрит у Торонто; сімейні клани фінансово-корпоративних  груп — Брофмани, Райхмани, Уестони, Ітони — намагаються не відставати від своїх американських конкурентів, обираючи для цього не шлях нарощування  сукупних капіталів та активів, а  подальший розвиток організаційних основ капіталу груп, перехід до більш зрілих форм опрацювання стратегій  виробничо-ринкової діяльності. Цей  розвиток підпорядковується забезпе­ченню  рівня конкурентоспроможності національних компаній, вмінню зберігати і посилювати конкурентні переваги у певних секторах і галузях господарства.

Активізація канадських фінансово-корпоративних груп в  останні роки певним чином сприяє розв'язанню проблеми, що постала перед  країною: чи розвивати високо-технологічні галузі, чи, навпаки, продовжувати експортувати найбільш конкурентоспроможну продукцію, імпортуючи технологію і наукомістку  продукцію? Адже з першої десятки  промислових корпорацій Канади 6 зайняті  у сировинних галузях, 2 — у виробництві  пива, 1 — у видавничій справі. За структурою ж експорт країни не більше ніж 2/3 складається з сировини, напівфабрикатів, продовольства, а у структурі  імпорту 3/4 — це готові промислові вироби, в тому числі технологія й наукомістка  продукція. Країні, яка вивозить приблизно 1/3 ВНП, подібна структура зовнішньої торгівлі загрожує небезпекою зниження рівня життя народу.

У цьому контексті  ділові кола Канади дедалі більше схиляються до реалізації так званої континенталістської  платформи; на противагу їм малий  і, частково, середній бізнес, профспілки, а серед провінцій—Онтаріо і  Квебек орієнтуються на націоналістську  платформу, хоча й не ви­ступають  проти ліквідації торговельних бар'єрів зі США.

Ще у 1965 р. США  і Канада уклали угоду про безмитну торгівлю автомобілями й запчастинами. Одним із результатів цієї угоди  була раціоналізація виробництва в  автомобільній промисловості Канади.

Після Угоди про  вільну торгівлю 1989 р. економічні й  культурні зв'язки між двома країнами, як очікують, ще більше зміцняться. Протягом десятирічного періоду мають  скоротитись або ліквідуватися  усі митні і безмитні бар'єри  у взаємній торгівлі. Обидві країни сподіваються здобути з цього  максимальну вигоду.

Новий договір 1992 р., в якому бере участь і Мексика,—  Північноамериканська угода про  вільну торгівлю буде, в разі позитивного  розгляду законодавчими органами трьох  країн, спільним ринком з чисельністю  населення понад 360 млн чоловік  і сумарним ВНП 6 трлн дол. США, що перевищує  ВНП країн-членів ЄС.

Згідно з прогнозами фахівців, у найближчі 10 років треба  чекати посилення притягальної функції  США щодо країн обох Америк. Передбачають, що на початку наступного століття Північноамериканська угода про  вільну торгівлю перетвориться на Американську зону, в яку поряд зі США, Канадою  і Мексикою увійдуть Аргентина, Бразилія, Панама й Чилі.

Внаслідок змін у всесвітньому господарстві торговельні  об'єднання групуються зараз з  претензією на світове лідерство. Безсумнівно, країнам Американської зони протистоятимуть  не тільки країни-члени ЄС, а й  Азіатсько-тихоокеанська зона економічного співробітництва на чолі з Японією.

Характеризуя  внешнюю торговлю Канады, можно отметить чрезвычайную важность внешнеэкономических  связей для развития страны. По уровню вовлеченности в международную  торговлю Канада стоит в Большой  семерке на первой позиции. 
 
Зовнішньоторговельна стратегія Канади побудована на участі країни як в процесі глобалізації світової економіки (участь у Великій сімці, СОТ), так і на регіональній орієнтації розвитку (велика частина зовнішньої торгівлі доводиться на США).  17 грудня 1992 р. було підписано Угоду між США, Канадою і Мексикою про Північноамериканську асоціацію вільної торгівлі (НАФТА), що набрало чинності 1 січня 1994 р.  Цілями в чисто економічній сфері з'явилися наступні завдання:  1.повишеніє національною конкурентоспроможності, використання переваг «економіки масштабу»,  2.сніженіє трансакционних витрат,  3.стімулірованіє припливу прямих іноземних інвестицій, здобуття для національних виробників ширшого доступу до фінансових, трудових, матеріальних ресурсів, діставання доступу на більш ємкий ринок за рахунок сусідніх країн,  4. посилення позицій на світовому ринку,  5.формірованіє сприятливого зовнішньополітичного середовища,  6. спільне протистояння викликам глобалізації і так далі.

На сьогоднішній день США є найбільшим зовнішньоторговельним  партнером Канади. За період дії  НАФТА зростання взаємної торгівлі наголошувалося практично постійно. Виключення складає лише період 2001–2002 рр. із-за економічних потрясінь, що виникли в США після 11 вересня. Таким чином, для Канади зовнішньоекономічні  зв'язки з США є надзвичайно  важливими, оскільки основним споживачем канадських товарів і послуг виступає саме ринок США. У зв'язку з цим  поважно відзначити, що НАФТА стимулювало значний прогрес в продуктивності і спеціалізації в канадській економіці і сприяли підвищенню масштабу економіки, якості продуктів, конкурентоспроможності ціни. Результатом стало підвищення загальної конкурентоспроможності канадського експорту як товарів, так і послуг.  Головним результатом цього став бум в зовнішній торгівлі Канади. Об'єм канадського експорту за період, прошедший з 1989 р., подвоївся. При цьому темпи його зростання в рік складали 10% – в середньому вчетверо більше чим темп зростання ВВП країни. (Для порівняння – загальний об'єм експортної торгівлі в світі в порівнюваний період зростав приблизно удвічі швидше за сумарний об'єм вироблюваного в країнах світу ВВП.)  Більш того, поважно відмітити, що в середині 1990-х рр. зростання експорту було основним двигуном ділової активності, а при підйомі внутрішнього попиту в 1997–2000 рр. він дозволив Канаді зайняти разом з США лідируючі позиції по темпах економічного розвитку в «Групі семи».  Так, в 2001 р. доля готової продукції в експорті Канади склала 71%, а в імпорті – 85,7%. В цілому ж за минулий період доля машин і устаткування підвищилася з 28% до 45%. В той же час доля сировинних товарів впала з 60 до 35%.  Канада експортує в США:  близько  80% вироблюваних автомобілів.  65% продукції легкої промисловості,  55% гум;  50% електроустаткувань;  50% стали і промислового устаткування:  близько половини продукції целюлозно-паперової промисловості.  Канада – також найбільший постачальник сирій нафті в США, біля половини всієї канадської нафти і газу поступає в Сполучені Штати  Як наслідок даних обставин, багато хто відзначає, що після підписання НАФТА Канада стала більш уразливою, а не стійкою. Крім того, прискорення і поглиблення економічної інтеграції Канади і США все наполегливіше ставить питання і про перспективу їх політичної інтеграції, інакше кажучи – про можливість поглинання Канади Сполученими Штатами. Проте в осяжному майбутньому такий розвиток подій представляється маловірогідним.  Так само експорт распредяєтся на наступні країни Великобританія – 2,6%, Китай – 2,2%, Японія – 2,1%, Мексика – 1,2% і на останні країни – 13,6%  З даної діаграми також видно, що США – основний торгівельний парнер.  За оцінними даними Статистичного агентства Канади, російсько-канадський товарообіг в 2008 р. склав 3665,9 млн. дол. Тут і далі долари США., у тому числі експорт – 2160,0 млн. дол., імпорт – 1505,9 млн. дол. Позитивне сальдо – 654,1 млн. дол.  В порівнянні з 2007 р. товарообіг між двома країнами підвищився на 49,0%, при цьому експорт збільшився на 54,8%, а імпорт – на 41,5%.

Пункт 2. Виробнича та торговельна товарна  структура Канади.

Канада дає 16% світової продукції пшениці, яка  є основною сільськогосподарською  культурою (збір 49,6 млн т в 1997). Інші експортні культури — ячмінь, овес; з технічних — льон, тютюн, рапс. Тваринництво (молочне, м'ясо-шерстне; птахівництво) дає бл. 60% вартості сільськогосподарської  продукції. Більшу частину зерна  поставляють провінції Саскачеван і Манітоба.

Канада є експортером  зерна (це відноситься до всіх основних культур, включаючи пшеницю, жито, овес, ячмінь, кукурудзу, гречку) і одним  з головних гравців на світовому  зерновому ринку. У зв'язку з цим  імпорт зернових складає незначну кількість.

В середньому посівна  площа по пшениці становить 8,6 – 11,0 млн га. Врожайність різна по роках і коливається від 1,8 до 2,9 тонн/га. В середньому валовий  збір по пшениці варіює від 16,2 до 28,6 млн тонн, причому 9,4 - 19,4 млн тонн йде на експорт. Імпорт становить  від 0,2 до 0,4 млн тонн. На внутрішнє  споживання витрачається 6,3 - 9,0 млн  тонн. Перехідні запаси по пшениці  в країні становлять 4,8 - 9,7 млн тонн.

Ячмінь також  є важливою експортною культурою. Посівна  площа по ячменю становить 3,2 - 4,6 млн  га. Врожайність варіює від 2,2 до 3,4 тонн/га, що забезпечує виробництво 7,5 - 13,2 млн  тонн ячменю. Експортується країною 0,4 - 3,0 млн тонн. Імпорт незначний. Внутрішнє  споживання країни цієї зернової культури становить 7,9 - 11,6 млн тонн. Перехідні  запаси — 1,5 - 3,4 млн. тонн.

Виробництво кукурудзи  в країні в середньому становить 8,8 - 11,6 млн тонн, що не завжди покриває внутрішнє споживання цієї культури в країні, яке варіює від 10,3 до 13,8 млн тонн, тому бракуюча кількість  кукурудзи імпортується.

Основний район  скотарства — Альберта; у Британській  Колумбії розвинуте вирощування  овочів і фруктів, а також молочне  тваринництво; Онтаріо і Квебек мають  комплексне сільське господарство, що включає птахівництво, молочне і  м'ясне тваринництво і товарне овочівництво; картоплярство розвинуте в провінціях Острів Принца Едварда і Нью-Брансвік; остання відома також розведенням  худоби, як і Нова Шотландія. У цілому доходи фермерських господарств  складаються з продажу зерна (27%), продуктів м'ясного скотарства (37%), молочних продуктів (16%), фруктів та овочів (3%), а також птахівництва (5%).

Лісозаготівлі. Хутровий промисел. Рибальство (провідне місце у світі по експорту мороженої  риби).

Добувна промисловість.  Серед галузей промисловості  Канади виділяється гірничодобувна промисловість, яка відрізняється  винятковою різноманітністю виробництв. Тут в значних розмірах добувають  практично всі основні види корисних копалини, необхідні сучасній індустрії (за винятком бокситів, хрому алмазів  і деяких рідких металів). На початок 80-х років в Канаді добувалося 26 видів металів, 24 види неметалічної мінеральної сировини, всі основні  види мінерального палива. У південній  частині локалізований видобуток  нафти, природного газу, сірки і калійних солей. Широко експортується природний  газ, нафта і вугілля.

Канада є одним  з найбільших виробників алюмінію, міді, заліза, нікелю, золота, урану  і цинку. Запаси саськачеванського  урану є найбільшими в світі. Різноманітність і незанятість  корисних копалини Канади роблять її одним з найбільших світових експортерів  продукції гірничодобувної промисловості.

Проте двома найважливішими мінеральними ресурсами залишаються  нафта і природний газ. Провінція  Альберта володіє значними запасами цих природних ресурсів і є  національним лідером по їх видобутку. У Альберте також знаходяться  величезні запаси бітуму у вигляді  бітумних пісків. Бітум може бути використаний для переробки в нафту в  умовах зростаючих цін на нафту. Стрибок  цін з 2006 породив значне зростання  інвестицій і виробництва «бітумної  нафти». В майбутньому, якщо ціни збережуться  на колишньому рівні або продовжать зростати, Канада легко могла б  стати одним з найбільших постачальників нафті в світі.

Східні провінції  імпортують нафту. Значителен експорт  нафти і газу в США.

Оброблювальна промисловість  Оброблювальна промисловість відрізняється  високою концентрацією виробництва  і капіталу, проте по продуктивності праці поступається іншим розвиненим країнам, зокрема США. У структурі  оброблювальної промисловості головну  роль грають галузі, безпосередньо  пов'язані з сильно розвиненими  добувними галузями, а також сільським  і лісовим господарством.

На машинобудування  доводиться менше 30% продукції і  число, зайнятих в оброблювальній промисловості, що нижче, ніж в інших розвинених країнах. Бурхливий розвиток канадської оброблювальної промисловості стимулює зростання внутрішнього попиту, що почалося з 1996 р., причиною якого було у тому числі і здешевлення  кредиту. У 1997 р. був зареєстрований рекордний за передуючих 14 років  зростання приватних капіталовкладень (на 14%). Зростання інвестицій в машини і устаткування склало 20%. До 40% всіх інвестицій прямувало в комп'ютерну галузь. Декілька скромніше – всього порядка 5% – було зростання споживчого попиту. Канада має в своєму розпорядженні  високорозвинену оброблювальну  промисловість, займаючи одночасно  провідні позиції в світі по видобутку  і виробництву багатьох видів  сировинних матеріалів – нікелю, урану, азбесту, алюмінію.

Будівництво.  Будівельна промисловість Канади в першу чергу сконцентрована в головних містах країни, де щодня поселяються багаточисельні іммігранти. Це міста Калгарі, Едмонтон, Монреаль і особливе Торонто. Ця промисловість дуже розвинена в Торонто, де багато будівель і хмарочосів знаходяться в процесі будівництва або проектування. Торонто – друге в світі місто по активності будівництва хмарочосів, трохи поступливий в цьому Шанхаю.

Третинний сектор займає більше 67% ВВП Канади. Суспільні, торгівельні і особисті послуги, що включають освіту, охорону здоров'я, готельну справу і дозвілля, складають 22% ВВП Канади і є найбільшим джерелом доходів країни. Друге за величиною  джерело державних доходів –  фінансові операції. Торонто і  Монреаль – це головні фінансові  центри Канади. У Торонто знаходиться  головна фондова біржа країни, Toronto Stock Exchange, друга по активності в  Америці і шоста, – в світі. Монреаль і Ванкувер також мають  фондові біржі, але меншого значення. (Монреаль і торонтськая біржі  були об'єднані на початку 2008).

Транспорт.  Ефективна транспортна система – вирішальний чинник добробуту Канади. Вся її південна частина об'єднана системою залізниць, шосе і авіалінії, в північній частині Канади автомобільних доріг дуже мало, оскільки більшість населення проживають в її південній частині. Щонайдовшою магістраллю зв'язуючою степовою райони із західнішими і східнішими провінціями, служить транс канадська магістраль довгою в 8 тис. км., яку з повною підставою зазвичай називають «головною вулицею Канади». Досить розвинений морський транспорт, є декілька крупних морських портів з великим вантажообігом, наприклад порт Ванкувера (вантажообіг 40 млн. т в рік).

Авіаційний транспорт.  Система авіаційного транспорту Канади також піддалася значним змінам, особливо після того, як в 1984 почалося поступове скорочення втручання держави в економіку. В процесі гострої конкуренції різних авіакомпаній в середині 1980-х років на перше місце вийшли дві крупні авіакомпанії.  Одна з них, «Пасифік вестерн ейрлайнс», в 1987 поглинула «Канадіан пасифік ейрлайнс» і змінила свою назву на «Канадіан ейрлайнс інтернешнл». Авіационн Колишня державна корпорація «Ер Канада» в 1988 була приватизована.

Туризм.  Туризм – одне з основних джерел доходу Канади. Вона знаходиться на п'ятому місці по відвідинах іноземними туристами, поступаючись в цьому Франції, Іспанії, США і Італії. Там знаходяться самі різні пам'ятки. Торонто, Монреаль і Ванкувер є самими відвідуваними містами країни.

Енергія.  Канада – один з найбільших в світі споживачів енергії на душу населення, в першу чергу, із-за своєї індустріалізірованной економіки і свого суворого клімату взимку. У Канаді володіє крупними джерелами поновлюваної енергії, такими як багаточисельні річки і озера, сильні постійні вітру в центральній і східній областях, найвищі морські приливи в затоці Фанді в Новій Шотландії. Країна виділяється також і по непоновлюваних енергетичних запасах. Вона володіє найбільшими в світі запасами урану в Саськачеване і крупними запасами нафти і природного газу в Альберте.