Основні тенденції розвитку Канади в міжнародному інтеграційному просторі

 
де Е — річний обсяг експорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

 
Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою: 
 
де Кі — квота імпортна; 
I — річний обсяг імпорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. 
У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн. 

 

Зовнішньоторговельна квота:

 
Ця квота розраховується за формулою: 

де Кзт — квота зовнішньоторговельна; 
Е, І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; 
ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

 
Розрахуємо дані показники для  Австралії станом на 2008 рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

Канадська економіка  належить до самих відкритих в  світі. За об'ємом торгівлі Канада (з  врахуванням її розміру) порівнянна з найбільш крупними індустріальними  країнами. У 1995 вона вивозила 37% всій виробленій продукції і ввозила більш  за третину споживаних продуктів. Основним торгівельним партнером Канади є  США, яких припадає на частку більше 80% обсягу зовнішньої торгівлі. Історично  склалося так, що розвиток економіки  Канади контролювався потребами  її експорту; вивозилося в основній сировині або продукти його переробки. У другій половині 20 ст основними  статтями експорту стали нафта, природний  газ, деревина, целюлозно-паперова продукція, метали і їх руди, пшениця і інші зернові, а також продукція харчової промисловості. На долю всіх цих товарів  доводиться приблизно половини експорту країни.

Оновлення основного  капіталу в традиційних галузях  економіки

супроводжується інтенсивним створенням нових галузей  промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що продуктивність праці в цілому складає 95% від рівня США, а в деревообробній та целюлозо-паперовій — перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канадського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій головних заводів у США, але в 10—15 разів менших за потужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на ЗО % менша, ніж на американських.

 

З точки зору співвідношення матеріального виробництва  і сфери послуг економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфері послуг, дорівнює 69 %, а в сільськомугосподарстві - всього 3,5 %). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів економічного зростання. Створення при активній участі іноземного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років — нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності наступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скромний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20 %) не може бути показником «пост індустріального» характеру господарської структури Канади, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».

 

У Канаді приблизно 80 % робочих місць забезпечує малий  бізнес, а серед правових форм його організації чільне місце мають акціонерні підприємства. Щодо малих підприємств, то вони є приватними компаніями з числом зайнятих менше 50 чоловік; 8—12 % з них щорічно банкрутують. На відміну від США, у Канаді яскраво виражені диспропорції національної економіки з точки зору вкладу окремих провінцій у її економічний потенціал. Наприклад, вклад провінції Онтаріо оцінюється в 40 %; до тогож, Онтаріо і Квебек дають 77 % обробної промисловості країни, а Манітоба, Альберта й Саскачеван — більше половини сільськогосподарської.

 

Банківська система  Канади характеризується насамперед досить високим ступенем концентрації. Лідером серед лише 11 комерційних банків країни (для порівняння: у США їх—близько 15 тис.) є «Ройал бенк оф Кенада», який за своїми активами наближається до провідних банків США. П'ять канадських банків перебувають у списку 300 найбільших банків світу.

Активізація канадських фінансово-корпоративних груп в  останні роки певним чином сприяє розв'язанню проблеми, що постала перед країною: чи розвивати високо-технологічні галузі, чи, навпаки, продовжувати експортувати найбільш конкурентоспроможну продукцію, імпортуючи технологію і наукомістку продукцію? Адже з першої десятки промислових корпорацій Канади 6 зайняті у сировинних галузях, 2 — у виробництві пива, 1 — у видавничій справі. За структурою ж експорт країни не більше ніж 2/3 складається з сировини, напівфабрикатів, продовольства, а у структурі імпорту 3/4 — це готові промислові вироби, в тому числі технологія й наукомістка продукція. Країні, яка вивозить приблизно 1/3 ВНП, подібна структура зовнішньої торгівлі загрожує небезпекою зниження рівня життя народу.

У цьому контексті  ділові кола Канади дедалі більше схиляються до реалізації так званої континенталістської платформи; на противагу їм малий і, частково, середній бізнес, профспілки, а серед провінцій—Онтаріо і Квебек орієнтуються на націоналістську платформу, хоча й не виступають проти  ліквідації  торговельних  бар'єрів зі США.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Дралин А.И., Михнева С.Г. Международные экономические отношения: учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. - Пенза: Информационно-издательский центр ПГУ, 2006. - 162 с.
2. Дралин А.И., Михнева С.Г. Внешнеэкономическая деятельность: учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. - Пенза: Информационно-издательский центр ПГУ, 2006. - 127 с.
3. Сахаровская Е.Ц., Желаева С.Э. Международные экономические отношения: Учебно-методический комплекс. - Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2007. - 64 с.
4. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения Учебное пособие – М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000.
5. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. – Ч. I и II. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, 2001.
6. Круглов В.В. Международные валютно-кредитные отношения и финансовые отношения. - М.: ФиС, 2001.
7. Кругман П.Р., Обстфельд М.Г. Международная экономика. - М.: ИВЦ «Маркетинг», 2000.
8. http://www.tmx.com/
9. http://www.worldbank.org/
10. Инвестиции. П.И. Вахрин
11. Сазонец И. "Міжнародна інвестиційна діяльність"
12. Киреев А.  Международная экономика.