Оцінка праці працівників ТОВ “Гермес” як фактору підвищення її продуктивності

- впровадження  передових прийомів і методів  праці полягає у детальному  вивченні способів виконання  окремих елементів роботи різними  робітниками, відбір кращих з  них і формування на цій  основі нових норм праці. 

- вдосконалення  нормування праці проводиться  на основі здійснених наукових  досліджень і досліджень виконання  окремих елементів операцій окремими  робітниками. 

- зміцнення  трудової дисципліни. В понятті  „дисципліна” розрізняють державну, виробничу, технологічну і трудову дисципліну.

Державна  дисципліна виконується через виконання  державних завдань. Виробнича дисципліна характеризує ступінь дотримання правил експлуатації основних фондів, норм витрат оборотних засобів, правил охорони  праці, ритмічності (через дотримання графіків виробництва) і обслуговування робочих місць. Технологічна дисципліна – це непорушення правил протікання технологічних процесів. Трудова дисципліна – це дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку праці і відпочинку. Сукупність державної, виробничої, технологічної і трудової дисциплін становить дисципліну праці [4, С. 155].

Нормування  праці – це процес встановлення витрат праці, необхідних для виконання  певних робіт або окремих функцій. Розрізняють такі норми праці:

- норма  часу 

- норма  виробітку 

- норма  чисельності 

- норма  обслуговування 

3) Для  формування належного ставлення  до праці необхідно створювати  такі умови, щоб персонал сприймав  свою працю як свідому діяльність. Система мотивації повинна розвивати  почуття належності до конкретної  організації. І основу будь-якої  моделі мотивації накладають  передусім психологічні аспекти [4, c.45].

Моделі  мотивації ґрунтуються на теорії: потреб, очікування і справедливості.

Потреби характеризуються певними видами: а) фізіологічні; б) безпеки та захищеності; в) соціальні; г) поваги; д) самовдоволення.

Очікування  характеризується наступними чинниками:

а) очікування щодо співвідношення витрат праці та результатів;

б) очікування щодо співвідношення результатів та винагороди;

в) передбачуваний ступінь відносного задоволення  отриманою винагородою.

Справедливість  характеризується такими складовими елементами:

а) суб’єктивне  визначення співвідношення винагороди та затрат праці;

б) порівняння особистої винагороди із заохоченням  інших людей, що виконують аналогічну роботу;

в) зняття соціального напруження через дотримання принципу справедливості.

Мотивація здійснюється через такі методи:

І економічні прямі через: а) відрядна зарплата; б) почасова оплата; в) премії за раціоналізацію; г) участь у прибутках; д) оплата навчання; ж) виплати за максимальне використання робочого часу.

ІІ економічні (непрямі): а) пільгове харчування; б) доплата  за стаж; в) пільгове користування житлом, транспортом;

ІІІ негрошові: а) збагачення праці; б) гнучкі робочі графіки; в) охорона праці; г) програма підвищення якості праці; д) просування по службі; ж) участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

Продуктивність, мотивація праці забезпечуються насамперед формуванням матеріальних стимулів, головною формою яких є оплата праці.

4) Кваліфікація  є значним сигналом на ринку  праці. Рівень освіти індивіда  можна визначити за кількома  параметрами — за кількістю  років навчання, отриманим ступенем, репутацією навчального закладу,  що присвоює ступень, середнім  балом.

Звичайно, освіта може прямо і непрямо покращити  здібності: людина отримує інформацію, навички і загальні знання, корисні  в роботі. Але навіть якщо освіта не сприяла цьому, вона, проте, залишається  важливим сигналом ефективності робітника, тому що більш здібній людині простіше досягти вищого рівня освіти (здібні люди, як правило, більш інтелігентні, цілеспрямовані, енергійні і працелюбні — характеристики, що корисні і  при навчанні). Більш продуктивні  люди, таким чином, швидше можуть отримати хорошу освіту, яка є сигналом для  фірм про можливості робітників, і, отже, можуть розраховувати на високооплачувану роботу. І фірми цілком справедливо  розглядають освіту як сигнал про  продуктивність праці [5, 36].

Освіта  насправді дає корисні знання і зрештою підвищує продуктивність праці. Але вона також виконує  і функцію сигналу. Наприклад, багато фірм вимагають, щоб їхні менеджери  мали ступінь магістра. Перша причина  полягає в тому, що магістри бізнесу  вивчають економіку, фінанси та інші предмети. Але існує ще інша причина: щоб отримати ступінь магістра, необхідні  інтелект, дисципліна, працездатність, а люди з такими якостями дуже продуктивні.

5) Серед  організаційно-економічних факторів  підвищення продуктивності праці  окреме місце посідають умови  праці – сукупність факторів  виробничого середовища, що впливають  на здоров'я людини, її працездатність, результати її праці. 

Умови праці  суттєво впливають на ставлення  людини до праці, морально-психологічний  клімат у колективі, його стабільність. З часом умови праці зазнають значних змін. З одного боку, це пов'язано  зі скороченням частки ручної і фізичної праці та робіт, що виконуються в  несприятливих умовах, з іншого — з появою нових виробництв, технологічних процесів, речовин, матеріалів, видів енергії і т. ін. [6, c.123].

Перехід до ринкових відносин вимагає збільшення засобів, спрямованих на створення  безпечних технологічних процесів, машин і обладнання, ефективних форм організації праці і виробництва  і на цій підставі скорочення затрат на компенсацію несприятливих умов праці. Головним при розв'язанні цих  завдань має бути не стільки економічний, скільки соціальний ефект.

Соціальне значення охорони праці полягає  в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного  удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань. Соціальне значення охорони праці  проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні сукупного  національного продукту.

Підвищення  продуктивності праці може досягти  за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці. Підвищення фонду робочого часу і  ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через  погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми. Великих  збитків підприємству наносять плинність  робочих кадрів/

 

ВИСНОВКИ

 

Продуктивність  праці є важливою економічною  категорією. Продуктивність праці показує  співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості  затраченої на це праці. Тобто зростання  продуктивності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення трудозатрат. Зростання продуктивності праці забезпечує збільшення реального продукту й доходу, а тому воно є важливим показником економічного зростання країни.

На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного  використання праці, інтенсивність  праці та техніко-технологічний  стан виробництва. Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик. Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу.

Товариство  з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Гермес” було створено п’ятьма  особами 15 січня 2001 року. Підприємство є самостійним господарюючим  суб’єктом, предметом діяльності якого  є оптова торгівля будівельними матеріалами, товарами виробничо-технічного призначення  та супутніми товарами.

Проаналізувавши показники господарської діяльності підприємства, його доходи та витратив розрізі елементів можна впевнено сказати, що підприємство є прибутковим. Щомісячний чистий прибуток ТОВ “Гермес” в 2011 році складає 10,6 тис.грн., а рентабельність становить 4,1%.

Продуктивність  праці персоналу на підприємстві становить 63,5 тис. грн., що на 7,5% більше ніж в минулому році. В поточному  році продуктивність праці зросла порівняно  з попереднім за рахунок організаційно-економічних  факторів, а саме збільшення оборотності активів і підвищення мотивації праці. Збільшення оборотності активів зумовлено розширенням та поглибленням асортименту. Підвищення мотивації праці працівників суттєво підвищило їх продуктивність. Розроблення програми планування кар’єри, грамотне поєднання грошових (доплати, премії) та негрошових (усне чи письмове визнання внеску особи серед колективу, похвала, відзнаки) методів мотивації, поєднання принципу винагород (за перевиконання плану, дотримання виробничої дисципліни) та покарань(запізнення).

Для аналізу  продуктивності праці на підприємстві “Гермес” проводиться її аналіз за основними показниками: виробітком та трудомісткістю у вартісних вимірниках. Для подальшого підтримання зростання  продуктивності праці на підприємстві використовують поточні внутрівиробничі  резерви: підвищення технічного рівня  реалізації, поліпшення організації  праці, структурні зміни в реалізації.

Враховуючи  першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентноспроможності на ТОВ “Гермес” розробили і впровадили програму управління продуктивністю.

 

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник. –– К.: Атака. –– 2002. –– 480с.
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В., Економіка підприємства: Навч.посібник. Вид.2-ге, переробл. та доп. –– Львів.: Новий світ. –– 2001. –– 298с.
3. Гетьман О.О. Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч.посібник для студентів ВНЗ.–– К.: Центр навчальної літератури. –– 2010.–– с.194-201.
4. Мельник А.Г. Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. –– Суми: ВТД “Університетська книга”. –– 2004.––с.41-45.
5. Мерзляк А.В. Михайлов Є.П. Корецький М.Х. Михайлова О.Г. Економіка праці і соціально-трудових відносин: Навч.посібник.––К.: Центр навчальної літератури. –– 2009.––с.125-137.
6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник.–– К.: КНЕУ.––2001.–– с.369-374.
7. Семенов Г.А., Панкова М.О., Семенов А.Г. Економіка підприємства: Навч. Посібник. Вид.2-ге, переробл. та доп. –– К.: Центр навчальної літератури. –– 2009. –– с.135-139.
8. Семернікова І.О. Мешкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навч. посібник (Курс лекцій).–– Херсон: ОЛДІ-плюс. –– 2003.–– с.187-193.
9. Сідун А.В., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч.посібник.––К.: Центр навчальної літератури. –– 2003.––с.222-223.
10. Шаповал В.М., Аврамчук Р.Н., Ткаченко О.В. Економіка підприємства. –– Дніпропетровськ: ДУЕП. –– 2002. –– 288с.
11. Економіка підприємства: Підручник /за заг. ред. Й.М. Петровича.––2-ге вид., виправл.–– Львів: “Магнолія плюс”, вид. СПД ФО В.М. Піча. –– 2010. –– 580с.
12. Економіка підприємства: Підручник /За ред. А.В. Шегди. –– К.: Знання. ––2010.––с.261-265.
13. Економіка підприємства: Навч.––метод. посібник для самост. вивч. дисципліни /Г.О. Швиданенко. –– К.: КНЕУ. –– 2000. –– 320с.
14. Подлужна Н. О. Теоретичний аспект прибутку в сучасних економічних умовах / Н.О. Подлужна // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса, 2009. - Т. 1. - С. 88-91.
15. Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость / М. Портер/ Пер. с англ. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. – 715 с.
16. Субботович Ю. Л. Прибуток у господарській діяльності підприємницьких структур / Ю. Л. Субботович // Фінанси України. - 2009. - № 12. - С. 40-45.
17. Турило А.М. Показники і критерії оцінки якості прибутку на стадії його формування в системі менеджменту підприємства / А.М. Турило, О. А. Зінченко // Фінанси України. - 2008. - № 10. - С. 106-108.

 

Додаток А.

Табл А.1 — Звіт про фінансові результати ТОВ «Гермес»  за 2 кв. 2011 року

I. Фінансові результати
Стаття	Код рядка	За звітний період (2 кв)	За попередній період (1 кв)
Доход (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг)	010	422,0	431,0
Податок на додану вартiсть	015	50,6	37
Акцизний збiр	020	-	-
	025	-	-
Інші вирахування з прибутку	030	-	-
Чистий доход (виручка) від реалізації продукцiї (товарiв, робiт, послуг)	035	472,6	468,0
Собівартість реалізованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг)	040	304	194
Валовий :
прибуток	050	54	47
збиток	055	-	-
Інші операційні доходи	060
Адміністративні витрати	070	22	19
Витрати на збут	080	5	3
Інші операційні витрати	090
Фінансові результати від операційної  діяльності :
прибуток	100
збиток	105	-	-
Доход від участі в капіталі	110	-	-
Інші фінансові доходи	120	-	-
Інші доходи	130	-	-
Фінансові витрати	140	-	-
Втрати від участі в капіталі	150	-	-
Інші витрати	160	552	901
Фінансові результати від звичайної  діяльності до оподаткування:
прибуток	170	249	207
збиток	175	-	-
Податок на прибуток від звичайної  діяльності	180	43	34
Фінансові результати від звичайної  діяльності :
прибуток	190	206	173
збиток	195	-	-
Надзвичайні :
доходи	200	-	-
витрати	205	-	-
Податки з надзвичайного прибутку	210	-	-
Чистий :
прибуток	220	206	173
збиток	225	-	-
II. Елементи операційних витрат
Матеріальні затрати	230	2,,4	5,3
Витрати на оплату праці	240	33,6	42,3
Відрахування на соціальні заходи	250	12,5	15,7
Амортизація	260	15,1	14,8
Інші операційні витрати	270	26,4	15,0
Разом	280	90	93,1