Підприємство - первинна ланка національної економіки

• матеріально-технічні;
• організаційні;
• економічні;
• соціальні;
• природні умови та географічне розміщення.

Для найповнішого використання  резервів  зростання продуктивності праці  на  підприємствах  розробляються  програми  управління  продуктивністю,  у  яких  зазначаються  види  резервів, конкретні терміни і заходи щодо  їх  реалізації,  плануються  витрати на  ці  заходи  й очікуваний економічний  ефект  від  їх  упровадження,  призначаються  відповідальні виконавці.

4.4. "Формування  стратегії щодо розвитку та  ефективного використання трудових  ресурсів підприємства"

  В умовах становлення ринкового механізму господарювання, виходу економіки України з фінансової кризи, її інтеграції у світове співтовариство особливого значення набуває проблема формування трудового потенціалу,  спроможного забезпечити ефективне управління підприємством,  зростання конкурентоспроможності функціонування суб'єктів його господарської діяльності.  Особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання трудового потенціалу з метою розвитку стратегічного потенціалу підприємства загалом, а також досягнення максимальних кінцевих результатів його діяльності у коротко- та довготерміновій перспективах.

Ураховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства, керівники і спеціалісти  всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти і впроваджувати  програми управління продуктивністю. Ці програми на підприємстві охоплюють  такі етапи:

1)вимірювання й оцінка  досягнутого рівня продуктивності  по підприємству в    цілому і за окремими видами праці зокрема;

2)пошук та аналіз резервів  підвищення продуктивності на основі інформації,   одержаної під час вимірювання й оцінки;

3)розроблення плану використання  резервів підвищення продуктивності  праці, який повинен передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначати відповідальних виконавців;

4)розроблення систем мотивації  працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

5)контроль за реалізацією  заходів, передбачених планом і всією програмою, і  регулювання їх виконання;

6)вимірювання й оцінка  реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

  Таким чином, управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

  Кадрова полiтика ВАТ  «Турбоатом» спрямована на реалiзацiю нової концепцiї управлiння персоналом. Фахiвцями служб пiдприємства була розроблена Програма комплектування робочими кадрами, закрiплення їх на виробництвi, зниження плинностi. У програму входить система пошуку, вiдбору, прийому та адаптацiї персоналу, яка дозволяє залучати на пiдприємство висококвалiфiкованих робiтникiв та iнженерно-технiчних фахiвцiв. Важливими напрямками кадрової полiтики є пiдготовка та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв, взаємодiя з державною службою зайнятостi, спiвпраця з базовими учбовими закладами: Нацiональним технiчним унiверситетом «Харкiвський полiтехнiчний інститут», Українською iнженерно - педагогiчною академiєю, Харкiвським нацiональним економiчним унiверситетом , Харкiвським нацiональним унiверситетом радiоелектронiки, Харкiвським машинобудiвним коледжем. Навчання кадрiв органiзовується згiдно зi Стандартом пiдприємства, Положенням «Про професiйне навчання кадрiв на виробництвi» та Планом пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв. Професiйне навчання робiтникiв пiдприємства носить безперервний характер та проводиться протягом усiєї трудової дiяльностi з метою розширення та полiпшення знань, умiння та навикiв згiдно вимогам виробництва.

Висновки  до 4 розділу.

    Отже, у цьому розділі ми розглянули поняття персонал, трудові ресурси, а також продуктивність праці та заробітну плату.

  На прикладі підприємства  ВАТ «Турбоатом» ми розглянули  класифікацію персоналу, охарактеризували  персонал по професійним навикам  та розглянули на його прикладі  фонд оплати праці.

  Крім цього, ми дізналися,  що підприємство має у своєму  складі 5107 працівників, які зайняті  в виробництві та управлінні  підприємством. Крім цього у  даному розділі ми дізналися,  що підприємство має власну  кадрову політику, яка підвищує продуктивність праці. Зокрема це своєчасна виплата основної заробітної плати, додаткову заробітну плату у вигляді премій за виробничі результати та доплати. Також підприємство підвищує рівень кваліфікації робітників шляхом їх навчання. Воно співпрацює з різними науковими інститутами, які займаються навчанням працівників.

Розділ 5. Результати і ефективність діяльності підприємства.

У підрозділі 5.1 "Оцінка витрат на виробництво  продукції (надання послуг)"

Положення (Стандарт) бухгалтерського  обліку 16 "Витрати", затверджений Наказом Міністерства фінансів України  від 31.12.1999 р. №318 і зареєстрований в  Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. №27/4248, зі змінами і доповненнями, визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття  в фінансовій звітності. Так, відповідно до п.6. П(С)БО 16 "Витрати" витратами  звітноао періоду визнаються або  зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення  власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені.        Елементами витрат визнається сукупність їх економічно однорідних потоків.

        Об'єктом  витрат є продукція, роботи, послуги  або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних  з їх виробництвом (виконанням) коштів. Не визнаються витратами:

- платежі за договорами  комісії, агентськими угодами  та іншими аналогічними договорами  на користь комітента, принципала  тощо;

- попередня (авансова) оплата  запасів, робіт, поспуг;

- погашення одержаних  позик;

- інші зменшення активів  або збільшення зобов'язань, що  не відповідають ознакам, наведеним  у п.6 вказаного Положення (стандарту);

- витрати, які відображаються  зменшенням власного капіталу  відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

         За місцем виникнення витрати  на виробництво групуються за  цехами, дільницями, службами та  іншими адміністративно відокремленими  структурними підрозділами виробництв. Слід нагадати, що залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

          Допоміжне виробництво призначене  для обслуговування цехів основного  виробництва, виконання робіт  з ремонту основних фондів, забезпечення  інструментом, запасними частинами  для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи. До непромислового господарства належать: незаводсь-кий транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

        Усі  витрати на виробництво включаються  до собівартості окремих видів  продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

        Залежно  від виду витрати класифікуються  за економічними елементами та  за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

         За способами перенесення вартості  на продукцію витрати подіпяються  на прямі та непрямі.

           До прямих витрат належать  витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі тощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.

          До непрямих витрат належать  витрати, пов'язані з виробництвом  кількох видів продукції (витрати  на утримання та експлуатацію  устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські  витрати), що включаються до собівартості  за допомогою спеціальних методів.  Непрямі витрати утворюють комплексні  статті калькуляції (тобто складаються  з витрат, що включають кілька  елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

          За ступенем впливу обсягу  виробництва на рівень витрат вони поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

          До умовно-змінних витрат належать  витрати, абсолютна величина яких  зростає із збільшенням обсягу  випуску продукції і зменшується  з його зниженням. До умовно-змінних  витрат належать витрати на  сировину та матеріали, покупні  комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію,  на оплату праці працівникам,  зайнятим у виробництві продукції  (робіт, послуг), з відрахуваннями  на соціальні заходи, а також інші витрати.

         Умовно-постійні - це витрати, абсолютна  величина яких із збільшенням  (зменшенням) випуску продукції істотно  не змінюється. До умовно-постійних  належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управпінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

          За календарними періодами витрати  на виробництво поділяються на  поточні та одноразові. Поточні  (тобто постійні) - звичайні витрати  або витрати, у яких періодичність  менша, ніж місяць. Одноразові (тобто однократні) - витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

         Роль витрат при здійсненні  економічних розрахунків полягає  в такому:

- витрати утворюють нижню  межу встановлюваної на виготовлену  продукцію (товари, роботи, послуги)  ціни;

- облік складових витрат дає змогу виділити найбільш значимі елементи і після здійснення техніко-економічного аналізу впливати на їх зменшення;

- аналіз витрат дає  можливість товаровиробнику порівнювати  власні витрати із середньогалузевими, а також з витратами конкуруючих  підприємств;

- величина витрат визначає  рівень рентабельності (прибутковості) виготовлення продукції (товарів, робіт, послуг);

- групування витрат за  калькуляційними елементами і  обчислення собівартості виробленої (реалізованої) продукції (товарів,  робіт, послуг) є якісною характеристикою  та узагальнюючим показником  ефективності досліджуваного виробництва.

          Собівартість промислової продукції  (робіт, послуг) - це виражені в  грошовій формі поточні витрати  підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

         Метою планування собівартості  є економічно обґрунтоване визначення  величини витрат, необхідних у  планованому періоді для виробництва  і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості. Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

         Планування собівартості продукції  є складовою частиною планування  діяльності промислового підприємства і представляє собою систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат чи витрат; що склалися протягом усього промислового циклу.

         Метою обліку собівартості продукції є своєчасне,, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків. У зв'язку з цим слід забезпечити повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами.