Підприємство - первинна ланка національної економіки

2. Діаграма 2 «Структура оборотних фондів на кінець 2011 року»

  Склад оборотних фондів  за 2011 рік відобразимо у таблиці  3.2.

Таблиця 3.2 «Структура оборотних фондів»

Найменування статей	На початок року		На кінець року		Зміни
	абс., тис. грн..	відн., %	абс., тис. грн..	відн., %	абс., тис. грн..	відн., %	темпи зростання
1 Запаси	291111	41,34	410612	33,60	119501	-7,74	141,05
2 Дебіторська заборгованість	199838	28,38	343315	28,09	143477	-0,29	171,81
3 Грошові кошти	183883	26,12	406595	33,28	222712	7,16	221,12
4 Інші оборотні активи	29310	4,16	61502	5,03	32192	0,87	209,83
Усього оборотних  активів	704142	100	1222024	100	517882	0

 

  Результати відобразимо  за допомогою діаграм.

1. Діаграма 3 «Структура оборотних фондів на початок 2011 року»

2. Діаграма 4 «Склад оборотних фондів на кінець 2011 року»

  Отже, проаналізувавши структуру оборотних фондів підприємства ВАТ «Турбоатом» ми бачимо, що протягом 2010 року запаси у нас збільшилися на 8%, а дебіторська заборгованість, навпаки, зменшилася на 10,3%, грошові кошти збільшилися на 4,35%. А протягом 2011 року запаси зменшилися на 7,74%, дебіторська заборгованість на 0,29%, а грошові кошти зросли на 7,16%.

 

3.3. "Дебіторська заборгованість  підприємства:  види, чиста вартість реалізації, розрахунок резерву сумнівних боргів"

  У процесі діяльності  підприємство не завжди здійснює  розрахунки з іншими підприємствами  або фізичними особами одночасно  з передачею майна, виконанням  робіт, наданням послуг тощо. У  зв'язку із цим у нього виникає  дебіторська забор­гованість.

  Дебіторська заборгованість  визначається як сума заборгованості  дебіторів підприємству на певну  дату. Дебітори – юридичні та  фізичні особи, які внаслідок  минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. За даними бухгалтерського обліку дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

  Порядок бухгалтерського  обліку дебіторської заборгованості  та її відображення у фінансовій  звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська  за­боргованість". Дія П(С)БО 10 не  поширюється тільки на бюджетні  установи, всі інші юридичні особи  зобов'язані керуватися його вимогами.

  Дебіторська заборгованість  відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів.  Активи підприємства - це ресурси,  що контролюються підприємством,  від використання яких очікується  отримання економічних вигод  у майбутньому. Звичайно економічна  вигода від дебіторської заборгованості  виражається в тому, що підприємство  в результаті її погашення  розраховує рано чи пізно отримати  грошові кошти або їх еквіваленти.  Відповідно дебіторську заборгованість  можна визнати активом тільки  тоді, коли існує ймовірність  її погашення боржником. Якщо  такої ймовірності немає, суму  дебіторської заборгованості слід  списати.

  Якщо заборгованість  неможливо достовірно оцінити,  тобто визначити її суму, вона  не може бути визнана активом  і не повинна відображатися  в балансі.

 Згідно з П(С)БО 10 дебіторська  заборгованість поділяється на  довгострокову і короткострокову.  Довгострокова дебіторська заборгованість  – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального  операційного циклу та буде  погашена після дванадцяти місяців  з дати балансу, або протягом одного операційного циклу. Під короткостроковою, або як її ще називають поточною, дебіторською заборгованістю розуміють суму дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. У П(С)БО 2 дається визначення операційного циклу. Операційний цикл – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та одержання матеріальних засобів (еквівалентів коштів) від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною.

   Отже, довгострокова  заборгованість - це в основному  заборгованість, не пов'язана з  операційною діяльністю.

  Поточна дебіторська  заборгованість (короткострокова) - це  заборгованість, що виникає в  ході нормального операційного  циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

  Для обліку сум  дебіторської заборгованості застосовується  декілька видів оцінок.

1. Дисконтована вартість  майбутніх платежів, що очікуються  для погашення цієї заборгованості.

  Оцінка за дисконтованою  вартістю майбутніх платежів  застосовується орендодавцями для відображення платежів за договорами фінансової оренди. Інакше кажучи, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.

2. Чиста реалізаційна  вартість.

  Оцінка за чистою  реалізаційною вартістю застосовується  для поточної дебіторської заборгованості  за продукцію, товари, роботи і  послуги, Значення цієї оцінки  полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи  продукцію або товари, виконуючи  роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і  замовників негайно. Воно змушене йти  на певний ризик для того, щоб  збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний  кредит. У таких умовах завжди залишається  ймовірність того, що оплата від  покупця не надійде. У той же час  відповідно до принципу нарахування  в момент відвантаження товарів (продукції), виконання робіт або  надання послуг підприємство повинне  визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також  борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необґрунтовано завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно  зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

  Для оцінки суми  сумнівних боргів існує спеціальна  методика, відповідно до якої  підприємство формує резерв сумнівних  боргів.

  Таким чином, поточна  дебіторська заборгованість за  продукцію, товари, роботи і послуги  в момент визнання ЇЇ активом  збільшує дохід від реалізації  та оцінюється за первинною  вартістю. Але на дату балансу  її сума повинна бути зменшена  на величину резерву сумнівних  боргів. До підсумку балансу заборгованість  включається за чистою реалізаційною  вартістю, що являє собою різницю  між первісною вартістю поточної  дебіторської заборгованості і  сумою резерву сумнівних боргів.

3. Первісна вартість.

  Оцінка за первісною  вартістю застосовується для  всіх видів довгострокової і  поточної дебіторської заборгованості, які не є заборгованістю за  продукцію, товари, роботи чи послуги, або очікуваними платежами за договорами фінансової оренди. Для цих видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

  Будь-яка заборгованість, як довгострокова, так і поточна,  у якийсь момент може бути  визнана підприємством безнадійною.  До 2000 року в національному бухгалтерському  обліку було відсутнє поняття  безнадійної заборгованості, хоч  і було передбачене списання  на збитки підприємства сум  дебіторської заборгованості, за  якою закінчився строк позовної  давності або щодо якої є  документальне підтвердження про  неможливість її погашення, тобто  документи, видані судовими органами.

На сьогодні для того щоб  визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною, не потрібно документального підтвердження. Досить, щоб була виконана одна з  умов:

– закінчився строк позовної давності (3 роки);

– існує впевненість у  тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

  Резерв сумнівних  боргів формується підприємством  на дату балансу. Одночасно  величина резерву збільшує витрати  звітного періоду. За рахунок  створеного резерву будуть списуватися  безнадійні борги наступного  року. Таким чином, метод списання  безнадійної заборгованості за  рахунок резерву сумнівних боргів  відрізняється від методу прямого  списання) датою включення сум  такої заборгованості до витрат. Очевидно, що при застосуванні  першого методу витрати визнаються  раніше, що відповідає принципу  обачності, згідно з яким витрати  не можна занижувати.

П(С)БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:

1) виходячи із платоспроможності  окремих дебіторів;

2) на підставі класифікації  дебіторської заборгованості.

 Перший метод заснований  на результатах аналітичного  обліку дебіторської заборгованості  по кожному дебітору. Якщо конкретний  дебітор визнаний неплатоспроможним,  то на суму його заборгованості  слід збільшити резерв сумнівних  боргів. Незважаючи на те що  такий метод допустимий, при здійсненні  підприємством досить великої  кількості операцій краще використовувати  другий метод формування резерву  сумнівних боргів.

Другий метод є базовим  і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. Для того щоб скористатися цим методом, підприємству необхідно  проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів щодо виникнення безнадійної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги. При цьому  слід ураховувати те, коли кожна  конкретна заборгованість стала  безнадійною  до настання строків  оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою.

  За боргами, що стали  безнадійними після стро­ку оплати  за договором, застосовується  розбивка за періодами. Звичайно  періодизація простроченої заборгованості  здійснюється таким чином: окремо  підсумовується заборгованість, що  стала безнадій­ною протягом  місяця після настання строку  оплати за договором, у строк  від 1 до 2 місяців, від 2 до З  місяців, і заборгованість, що  стала безнадійною більше ніж  через три місяці після настання  строку оплати за договором.

Оскільки заборгованість може стати безнадійною не тільки в результаті визнання покупця банкрутом, але й після закінчення строку позовної давності (тобто трьох років  з дати оплати заборгованості, передбаченої договором), підприємству доведеться враховувати також дебіторську заборгованість, що виникла три роки тому.

За кожною групою заборгованості визначається коефіцієнт сумнівності. Формули для розрахунку величини зазначеного коефіцієнта не існує, він визначається приблизно на підставі спостережень і досвіду, а також даних бухгалтерського обліку за минулі періоди. Смисл розрахунку коефіцієнта сумнівності полягає в тому, щоб визначити для кожної групи дебіторської заборгованості (розподіленої за періодами) відсоток списаних неоплачених рахунків, тобто відсоток непогашення заборгованості. Звичайно коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням періоду непогашення.

3.4 "Аналітична  оцінка показників ефективності  використання оборотних засобів  підприємства. Вплив оборотності  оборотних засобів на кінцеві результати роботи підприємства"

  Існує декілька стандартних показників, що використовуються для оцінки ефективності використання оборотних коштів підприємства.  Першим у списку цих показників варто відзначити коефіцієнт оборотності оборотних засобів. Він показує, скільки оборотів здійснюють оборотні кошти за аналізований період. Він визначається за формулою:

Коб. = Q/ Sоз.,

де Q - обсяг реалізованої за рік продукції (обсяг виконаних  робіт,

наданих послуг), грн.,