Підприємство - первинна ланка національної економіки

Sоз. - середньорічна сума  залишку оборотних засобів, грн.

  У нашому випадку,  ми розраховуємо даний коефіцієнт  для конкретного підприємства. Тому  за даними фінансової звітності  підприємства ВАТ «Турбоатом»  ми розрахуємо К_об за формулою:

К_об = ф.2 (ряд.010-ряд.015-ряд.020) / ф.1 (ряд.260 на початок звітного періоду+ряд.260 на кінець звітного періоду)*0,5

  Отже, коефіцієнт оборотності підприємства ВАТ «Турбоатом» в 2010 році складав:

К_об = (992923 – 42121 – 0) / (829182 + 1025272) * 0,5 = 950802 / 927227 = 1,03.

У 2011 році: К_об = (1357752 – 89137 – 0) / (1025272 + 1661752) * 0,5 = 1268615 /1343512 = 0,94.

  Коефіцієнт оборотності  в 2011 році в порівнянні з 2010 роком зменшився на 0,09. Це свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

  Наступний в списку  показників ефективності використання  оборотних засобів – це коефіцієнт  завантаження. Коефіцієнт завантаження (Кзав.) - величина, обернена коефіцієнту  оборотності, показує, скільки  оборотних засобів підприємства  припадає на одну гривню реалізованої  продукції (виконаних робіт, наданих  послуг):

Кзав. = 1/ Коб. = Sоз. / Q

За 2010 рік: 1 / 1,03 = 0,97;

За 2011 рік: 1 / 0,94 = 1,06.

 Тривалість одного  обороту (Тоб.) показує тривалість  одного обороту

оборотних засобів в днях і визначається як:

Тоб. = Д/ Коб,

де Д - кількість днів у  періоді, що розглядається (Д = 360 для  року, Д = 90

для кварталу і Д = 30 для  місяця).

За 2010 рік: Т_об = 360 / 1,03 = 350 днів.

За 2011 рік: Т_об = 360 / 0,94 = 383 дні.

  Отже, в 2010 році ВАТ  «Турбоатом» необхідно 350 днів  для поповнення його оборотних засобів, а в 2011 році – 383 дні.

  Важливими показниками  ефективності використання активів  є оборотність запасів і тривалість  одного обороту запасів.

  Коефіцієнт оборотності  запасів (Коб.з.) визначають як  відношення

собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів:

Коб.з.= ф.2 ряд.040, графа 4 / ф.1 (ряд.100 на початок звітного періоду+ряд.100 на кінець звітного періоду)* 0,5

К_об.з. = 461853 / (162199 + 291111) * 0,5 = 461853 / 226655 = 2,04;

К_об.з. = 575546 / (291111 + 410612) * 0,5 = 575546 / 350861,5 = 1,64.

      Розрахувавши коефіцієнт оборотності запасів зрозуміло, що запаси підприємства протягом 2010 року у середньому поповнювались у 2,04 рази, а протягом 2011 році - у 1,64 рази.

  Рентабельність оборотних засобів (Роб.) показує, скільки прибутку підприємство одержало на одну гривню вкладених оборотних засобів, і визначається за формулою:

Роб.= П/ Sоз,

  де П - прибуток, який одержало підприємство в розрахунковому періоді.

Р_{об.за 2010 рік}  = (188780 / (829182 + 1025272) * 0,5) * 100% = (188780 / 927227) * 100% = 20,4 %;

Р_{об. за 2011 рік}  = (427293 / (1025272 + 1661752) * 0,5) * 100% = (427293 / 1343512) * 100% = 31,8 %.

  Середньомісячний залишок (Sоз.міс) оборотних засобів обчислюють за формулою:

Sоз.міс=(Sп+Sк) /2,

де Sп, Sк - відповідно залишок  оборотних засобів на початок  і кінець

місяця, грн.

  Середньорічний залишок оборотних засобів (Sоз.р.) визначають за

формулою:

Sоз.р.= (S1 + S2.........................................+…+ S12)/12,

де S1, S2,.S12 - середньомісячні  залишки оборотних засобів, грн.

S_{оз.р. за 2010 рік} = (829182 + 1025272) / 12 = 77646,2;

S_{оз.р. за 2011 рік} = (1025272 + 1661752) / 12 = 223919, 7.

  Суму вивільнених в результаті прискорення оборотності оборотних засобів (ΔSоз) обчислюється за формулою:

ΔSоз = Qзв. /360 * (Тоб.баз.- Тоб.зв.),

де Qзв. - обсяг реалізованої у звітному році продукції (виконаних робіт, наданих послуг), грн.;

Тоб.баз., Тоб.зв.- середня  тривалість одного обороту оборотних засобів відповідно в базовому і звітному роках, днів.

∆S_оз = 1267942 / 360 * (383 – 350) = 3522,06 * 33 = 116227,98 грн.

  Суму приросту прибутку (збитків) (ΔП), одержаних за рахунок зміни оборотності оборотних засобів можна розрахувати за формулою:

ΔП = Пв.баз. * Qзв./ Qбаз.* Sбаз. / Sзв. - Пв.баз.,

де Пв.баз. – валовий  прибуток у базовому році, грн.;

Sбаз. , Sзв. - середньорічні  залишки оборотних засобів у  базовому й звітному роках, грн.;

Qбаз.- обсяг реалізації  у базовому році, грн.

∆П = 366783 * 1267942 / 942329 * 77646,2 / 223919, 7 – 366783 = 1335438,5.

  Вплив використання оборотних засобів на рівень рентабельності підприємства визначають за формулою:

ΔР = Пв. зв. * 100./ ( Sсер.оф.зв. + Sоз.зв. - ΔSоз.) - Р.зв,

  де ΔР - зміна рівня загальної рентабельності за рахунок зміни середніх залишків оборотних засобів, %;

Пв. зв. - валовий прибуток у звітному році, грн.;

Sсер.оф.зв. - середньорічна  вартість основних фондів у  звітному році, грн.;

ΔSоз. - сума вивільнених в  результаті прискорення оборотності оборотних засобів;

Р.зв. - загальна рентабельність виробництва у звітному році, %.

∆Р = 1267942 * 100 / (892310 + 223919, 7 - 116227,98) - 31,8 = 126794200 / 1000001,72 – 31,8 = 95,10%.

 Операційний цикл (ОЦ) визначають як проміжок часу між придбанням запасів  для  здійснення  діяльності  і  отриманням  коштів  від  реалізації  виробленої з них продукції або товарів і послуг за формулою:

ОЦ = Тоб.з.- Тоб.дз,

де Тоб.з. - середня тривалість одного обороту запасу товарно-матеріальних цінностей, днів;

Тоб.дз. - середня тривалість одного обороту дебіторської заборгованості підприємства, днів.

ОЦ _{за 2010 рік} = 350 – 122 = 228 днів;

ОЦ _{за 2011 рік} =383 – 308 = 75 днів.

  Фінансовий цикл (ФЦ)  визначають  як час  обігу  готівки  або  час,  коли грошові кошти відвернені з обігу, і може бути розрахований за формулою:

ФЦ= ОЦ - Тоб.кз.,

ФЦ _{за 2010 рік} = 228 – 220 = 8 днів;

ФЦ _{за 2011 рік} = 308 – 275 = 33 дні.

3.5 "Заходи  для підвищення ефективності  використання оборотних засобів  підприємства, що розглядається"

  Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

- впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

- наближення постачальників  сировини, напівфабрикатів, що комплектують  вироби до споживачів;

- широке використання прямих тривалих зв'язків;

- розширення складської  системи матеріально-технічного  забезпечення, а також оптової  торгівлі матеріалами й устаткуванням;

- комплексна механізація  й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного  виробництва:

- прискорення науково-технічного  прогресу (упровадження прогресивної  техніки і технології, особливо  безвідхідної, роторних ліній, хімізація  виробництва);

- розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

- удосконалювання форм  організації промислового виробництва,  застосування більш дешевих конструктивних  матеріалів;

- удосконалювання системи  економічного стимулювання ощадливого  використання сировинних і паливно-енергетичних  ресурсів;

- збільшення питомої ваги  продукції, що користується підвищеним  попитом.

На стадії обігу:

- наближення споживачів  продукції до її виготовлювачів;

- удосконалювання системи  розрахунків;

- збільшення обсягу реалізованої  продукції унаслідок виконання  замовлень по прямих зв'язках,  дострокового випуску продукції,  виготовлення продукції з зекономлених  матеріалів;

- ретельна і своєчасна  добірка продукції, що відвантажується,  по партіях, асортиментові, транзитній  нормі, відвантаження в строгій  відповідності з укладеними договорами.

Висновки  до 3 розділу.

  Формуванням  та використанням оборотних засобів в оперативній діяльності вирішує ряд питань стратегічного розвитку підприємства і забезпечує кінцеві результати господарської діяльності.  Більшість вітчизняних підприємств не витримують жорстокої конкуренції,  не досягають високого рівня доходності через нестачу обігових коштів,  потоків оборотних засобів.  Проблема оцінки рівня забезпеченості підприємств оборотними засобами,  джерел їх фінансування,  визначення ефективності використання та їх якісного нормування дуже складна та актуальна з позиції прийняття стратегічних управлінських рішень на кожному підприємстві. Проблеми фінансового оздоровлення та ефективного управління стійкістю стоять перед будь - яким об’єднанням, підприємством і вимагають оперативного вирішення. Це вимагає вироблення універсального підходу до регулювання з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності об’єднань, підприємств. Такий підхід повинен ґрунтуватися на об’єктивних закономірностях функціонування і розвитку економічної системи, враховувати вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, особливості його діяльності.

  Ефективне управління оборотними коштами, метою якого є їх раціональне використання визначає в цілому розвиток підприємства, а формування і використання оборотного капіталу вимагають ретельного аналізу.

  Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу, тобто їхнє розміщення по окремих елементах.

  Структура оборотних коштів являє собою співвідношення окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто показує частку кожного елемента в загальній сумі оборотних коштів.

  Переважну частину оборотних виробничих фондів складають предмети праці - сировина, основні і допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо і пальне, тара і тарні матеріали. Крім того, до оборотних виробничих фондів відносяться і деякі знаряддя праці - малоцінні і швидкозношуючі предмети (МШП), інструменти, спеціальні пристосування, змінне устаткування, інвентар, запасні частини для поточного ремонту.

   Прискорити погашення  дебіторської заборгованості можна шляхом: ознайомлення з фінансовим станом покупця та набуття впевненості щодо його 

- подальшої платоспроможності;

- своєчасного оформлення  розрахункових документів;

- застосування попередньої  оплати;

- застосування вексельної  форми оплати;

- удосконалення розрахунків  і т. д.

Розділ 4: "Персонал підприємства"

4.1 "Персонал  підприємства: поняття, класифікація  та структура"

  Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації.

  Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх факторів (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку праці тощо). Вплив останніх конкретизується у таких параметрах макроекономічного характеру, як: чисельність активного (працездатного) населення, загальноосвітній його рівень, пропозиція робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики обумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

  Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси реальні (ті люди, які вже працюють) та потенційні (ті, що мають бути залучені до певної праці у перспективному періоді).

  Для характеристики усієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни — персонал, кадри, трудовий колектив).

  Персонал підприємства являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

  Окрім постійних працівників, у діяльності підприємства можуть брати участь інші працездатні особи на основі тимчасового трудового договору (контракту). Враховуючи те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Зокрема, у промисловості до першої групи - промислово-виробничого персоналу — відносяться працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони — тобто всі зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні. До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, а саме: житлово-комунального господарства, дитячих садків та ясел, амбулаторій, учбових закладів тощо.

  Такий розподіл персоналу підприємства на дві групи необхідний для розрахунків заробітної плати, узгодження трудових показників з вимірниками результатів виробничої діяльності (при визначенні продуктивності праці приймається, як правило, чисельність тільки промислово-виробничого персоналу). Разом з тим поширення процесів інтеграції промислових систем з банківськими, комерційними та іншими господарськими структурами вищезазначене групування персоналу стає все більше умовним.