Система забезпечення конкурентоспроможності національних товаровиробників в умовах глобалізації

● збутові – портфель замовлень, прийоми та методи розподілу  продукції;

● комунікаційні –  канали та способи розповсюдження інформації про підприємство, наявність і використовуваність зворотного зв'язку [17].

Наявність широкого переліку конкурентних переваг факторів та критеріїв  конкурентоспроможності товаровиробників зумовила розробку низки методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, котрі можуть бути об'єднані у дев'ять груп [18]:

• методи, які ґрунтуються на аналізі порівняльних переваг;
• методи, які ґрунтуються на теорії рівноваги фірми і галузі;
• методи, побудовані на основі теорії ефективної конкуренції;
• методи, які ґрунтуються на теорії якості товару;
• матричні методи оцінки конкурентоспроможності;
• інтегральний метод;
• метод, який ґрунтується на теорії мультиплікатора;
• метод визначення позиції в конкуренції з точки зору стратегічного потенціалу підприємства;
• методи, що ґрунтуються на порівнянні з еталоном.

Однак, жоден з цих методів не охоплює всі можливі аспекти конкурентоспроможності товаровиробників, а отже доцільним є формування комплексного методу її оцінки [19, с. 74].

Для оцінки стану конкурентного середовища необхідно провести аналітичну роботу з визначення продуктових меж товарного ринку (набору взаємозамінних товарів); суб'єктів товарного ринку; обсягу товарного ринку; частки суб'єкта, що господарює, на ринку; кількісних показників структури товарного ринку (кількість суб'єктів та їхніх часток; показники ринкової концентрації, умови входу на ринок, відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної торгівлі); якісних показників структури товарного ринку (бар'єри входу на ринок); ринкового потенціалу суб'єкта господарювання. За результатами проведеного аналізу роблять висновки про розвиненість чи нерозвиненість конкуренції на товарному ринку.

Кількісне оцінювання конкурентоспроможності має відбуватися у декілька етапів:

• оцінка виробничого потенціалу підприємства:

      (1.1)

де V_пр.і. – обсяг виробництва підприємством і-го виду продукції в світових цінах; Е_р – місткість відповідного національного на світового ринку за продукцією і-го виду;

• оцінка інноваційного потенціалу підприємства:

      (1.2)

де І_ппр. – прогнозований інноваційний потенціал; І_пф – фактичний інноваційний потенціал;

• оцінка фінансового потенціалу підприємства (проводиться за показником капіталомісткості праці):

     (1.3)

де ОК – величина оборотних  коштів, НЗ – нарахований знос, ІН – інвестиційні накопичення, Ч – чисельність працюючих;

• оцінка маркетингового потенціалу:

      (1.4)

де Ч_ф – фактична частка підприємства на ринку, Ч_пр – прогноз частки підприємства на ринку, підготований маркетинговою службою;

• оцінка управлінського потенціалу, котрий представляє собою темпи росту обсягів виробництва продукції підприємства:

      (1.5)

де t_в – темп росту обсягів виробництва підприємства; t_г – середньогалузеві темпи росту обсягів виробництва підприємств – конкурентів;

• оцінка мотиваційного потенціалу (продуктивність праці працюючих):

      (1.6)

де Д_п – фактичний дохід підприємства на одного працюючого, Д_г – середньогалузевий дохід на одного працюючого;

• оцінка конкурентоспроможності продукції, яка ґрунтується на використанні показника якості продукції:

      (1.7)

де Я_шп – значення показника якості і-ї продукції даного підприємства, Я_іг – середньогалузеве значення показника якості і-ї продукції;

• оцінка конкурентоспроможності підприємства в статиці:

    (1.8)

де a_i – питома вага і-го товару підприємства за обсягом родажу за період, що аналізується, b_j – показник значимості ринка, на якому представлений товар підприємства (для промислово розвинених країн – 1, для інших країн – 0,5), k_ij – конкурентоспроможність і-го товару на ринку;

• оцінка конкурентоспроможності підприємства у динаміці, яка визначається за формулою (1.8), але за вихідні дані приймаються показники на прогнозний період (не менше трьох років).

Результати оцінки конкурентного  становища підприємства і особливостей його ринкового оточення дозволять  приймати управлінські рішення за збереження або поліпшення своїх конкурентних позицій. Методика комплексної оцінки конкурентоспроможності товаровиробників дозволяє провести пряме кількісне співставлення елементів, які утворюють конкурентоспроможний потенціал, а також допоможе в досягненні головної мети діяльності товаровиробника – забезпеченні його конкурентоспроможності у глобальному масштабі

Висновки до Розділу 1

Проведений аналіз теоретичних основ дослідження конкурентоспроможності товаровиробників дозволив зробити наступні висновки.

1. Конкурентоспроможність характеризується динамічним розвитком економічного суб'єкту як соціально-орієнтованої, ноосферизованої, інноваційної економічної системи, який залежить від синергетики складових господарського механізму і проявляється позитивними наслідками у функціонуванні економічної системи, який забезпечує її конкурентні переваги та позиціонування в міжнародному просторі
2. При комплексному підході та використанні принципу ієрархічного формування і забезпечення рівнів конкурентоспроможності в усіх ланках національної господарської системи процес забезпечення конкурентоспроможності можна сформулювати в такий спосіб: на макрорівні створюються передумови для формування конкурентоспроможності на мезорівні, на мезорівні безпосередньо створюються умови ля формування конкурентоспроможності мікрорівня, а отже макрорівень опосередковано впливає на конкурентоспроможність мікрорівня.
3. На конкурентоспроможність впливає низка чинників, які об'єктивно впливають на товаровиробника, а також суб'єктивних, які залежать від команди управління підприємства, організації, цілеспрямованості робіт, пов'язаних із забезпеченням конкурентоспроможності. Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технологічний, організаційний, економічний, соціальний, юридичний та комерційний. І хоча всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість вирішення питань кожного з аспектів.

 

2.  
   Аналіз сучасного рівня конкурентоспроможності українських товаровиробників

1.  Оцінка впливу глобалізаційних процесів на економіку України

Ефективний розвиток будь-якої країни неможливий без участі у глобалізацій них процесах, котрі, поміж інших, включать активізацію економічних взаємовідносин з іншими країнами світу. Вони повинні здійснюватись як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих підприємств. Включення до глобалізацій них процесів може відбуватись в декількох напрямках відповідно до розвитку економіки держави. Для країн з перехідною економікою характерним є розширення зовнішньоекономічних зв’язків при здійсненні експортно-імпортних операцій з купівлі та продажу товарів, послуг або виконання різних робіт. В подальшому це може бути вкладання фінансового капіталу в різні галузі та підприємства у вигляді прямих інвестицій, продаж нематеріальних активів, обмін досягненнями науково-технічного прогресу та інше. Для України в сучасних умовах головним напрямком розвитку інтеграції в світове товариство є проведення зовнішньоторговельних операцій, тобто здійснення експорту та імпорту.

Головним чинником, який впливає  на розвиток цього напрямку є державна політика, здійснення стимулювання операцій експорту або імпорту за допомогою податкової системи. В більшості країн світу перевага надається експортному напрямку. Стан зовнішньоекономічних торговельних операцій в Україні за останні роки наводиться в табл. 2.1.

Як видно з наведених  даних, до 2006 року ситуація з зовнішньоекономічним балансом була відносно стабільною. З 1993 по 1998 рік дефіцит зовнішньоекономічного балансу був на рівні від 1122 млн грн в 1996 році до 1716 млн грн в 1993 році. З 1999 року по 2005 рік Україна мала позитивний баланс найбільший розмір якого був в 2004 році 4978 млн дол. США. Але починаючи з 2006 року ситуація поступово змінилася, при цьому по обсягам та темпам зростання імпорт має тенденцію до стабільного збільшення.

 

Таблиця 2.1

Динаміка  експорту та імпорту України у 1992 – 2008 рр.³

 

Найбільшого розміру різниця  між експортом та імпортом досягла  в 2008 році і склала 14.4 млрд дол. США. Так якщо в 2008 році експорт в порівнянні з 1992 роком збільшився на 1064.2%, то за цей же час імпорт збільшився на 1410.5%. Це стало наслідком орієнтації уряду країни на імпорту, що призвело до зменшення валютних резервів держави, підвищення валютного курсу та зростання темпів інфляції. На обсяги зовнішньоекономічної діяльності оказав вплив зміна курсу гривни до валют інших країн світу.

Для аналізу за період 1992-2008 роки взяті дві валюти – США та евро (до 2002 р. до уваги брався попередник євро – ЄКЮ) (табл. 2.1). З 1999 року курс гривні до курсу долара поступово знижувався з 521.63 в 1999 до 505 в 2007 році. Різке збільшення спостерігається в 2008 році, коли на кінець року він становив 770 гривень за 100 доларів США. Нестабільність була і на протязі всього року, коли курс підвищувався в березні–квітні, листопаді – грудні 2008 року.

Товарна структура зовнішньої торгівлі України товарами (порівняння 1996 р. та 2008 р.), наведена у Таблиці 2.2, містить дані про торгівлю за розділами УКТ ЗЕД. Але навіть погляду на цю узагальнену структуру достатньо, щоб виявити притаманні їй негативні риси: переважання в експорті металургійної продукції та залежність української промисловості від імпорту мінеральних енергоносіїв – нафти і газу.

 

Таблиця 2.2

Товарна структура  зовнішньої торгівлі України (млн дол.)⁴

Товари	1996 р.			2008 р.
	експорт	імпорт	сальдо	експорт	імпорт	сальдо
Живі тварини; продукти тваринного походження	594,8	295,5	299,3	783,4	1702,0	-918,6
Продукти рослинного походження	873,9	236,8	637,1	5577,4	1462,5	4114,9
Жири та олії тваринного або рослинного походження	184,1	36,5	147,6	1945,7	612,9	1332,8
Готові харчові продукти	1404,1	798	606,1	2518,2	2679,2	-161,0
Мінеральні продукти	1350,7	9106,6	-7755,9	7046,1	25441,3	-18395,2
Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості	1679,3	980,5	698,8	5045,3	6959,1	-1913,8
Полімерні матеріали, пластмаси та каучук	391,3	732,6	-341,3	997,7	4476,6	-3478,9
Шкіряна і хутряна сировина та вироби з них	121	49,8	71,2	359,5	232,5	127,0
Деревина і вироби з деревини	55	118,7	-63,7	801,2	<p clas