Управління фінансовою стійкістю підприємства

Інноваційна активність у  промисловості визначається часткою підприємств, що займаються інноваціями від загальної кількості підприємств. У розвинених країнах (США, Японії, Франції) впроваджують інновації від 70 до 82 % загальної кількості підприємств. [34]

У 2010р. інноваційною діяльністю у промисловості займалися 1411 підприємств (див. Додаток Б), або 12,8% загальної кількості обстежених промислових ( у 2009 р. – 1397 підприємств, або 13%).

Загальний обсяг  інноваційних витрат у 2010р. становив 7,9 млрд. грн. (12 млрд. грн. – у 2009р.). На дослідження і розробки підприємства витратили 846.7 млн. грн., з яких на проведення науково-дослідних робіт (НДР) власними силами – 633,3 млн. грн та на придбання результатів НДР – 213,4 млн.грн; на придбання машин, обладнання та комп’ютерної техніки і програмного забезпечення для виробництва нових і значно вдосконалених продуктів та процесів було витрачено 4974,7 млн. грн.; на придбання інших зовнішніх знань – 115,9 млн.грн., на навчання та підготовку персоналу для розробки та впровадження нових або значно вдосконалених продуктів та процесів, діяльність щодо ринкового запровадження інновацій та інші роботи, пов’язані зі створенням та впровадженням інновацій – 2012,5 млн.грн.

Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязі фінансування склала 65%. Бюджетні кошти отримують лише 38 підприємств, обсяг яких склав 1,7% загального обсягу фінансування, кошти вітчизняних та іноземних інвесторів – відповідно 12 і 23 підприємства (0,4% і 19%), кредити – 51 підприємство (11,8%). Обсяг фінансування інноваційної діяльності за джерелами представлено на рис. 2.2:

 

 

 

 

 

 

 

        

 

 

Рис. 2.2 Розподіл загального обсягу фінансування інноваційної діяльності за джерелами за 2005, 2008, 2010 рр.[35]

 

               У 2010р. із загального числа інноваційно активних підприємств 83,6% були успішними інноваторами (впровадили у виробництво нові види продукції та інноваційні процеси), що на 1,7% більше, ніж у 2009 році. Кількіть промислових підприємств, що впроваджували інновації представлено у таблиці 2.1:

Таблиця 2.1

Кількість промислових підприємств, що впроваджували 

інновації станом на 2000, 2005, 2008, 2010 роки.

	Всього	у % до загальної кількості промислових  підприємств	Всього	у % до загальної кількості промислових  підприємств	Всього	у % до загальної кількості промислових  підприємств
Всього	1491	14,8	810	8,2	1180	10,7
з них	416	4,1	402	4,1	452	4,1
вроваджували  нові або вдосконалені методи оюробки  або виробництва продукції
з  них	172	1,7	208	2,1	215	2,0
маловідходні
ресурсозберігаючі,
та  безвідходні
освоювали виробництво  нових видів продукції	1372	13,7	630	6,4	614	5,6
з  них	202	2,0	156	1,6	188	1,7
нових  видів    техніки

 

За даними [35] 

          Інноваційні процеси впроваджують 540 підприємств. Найбільша їх частка  припадає на відкриті акціонерні  товариства (27,2%) та підприємства, з  чисельністю працюючих 100-249 осіб (23,5%). Ними було впроваджено 1893 нові або вдосконалені методи обробки або виробництва продукції, з яких753 маловідходні і ресурсозберігаючі. Із загальної кількості таких підприємств 101 – впроваджувало нові методи логістики, доставки або розповсюдження продукції та 155 – нову або вдосконалену діяльність із підтримки процесів, таких як системи матеріального обслуговування. Кількість підприємств, що впроваджують інновації збільшується з кожним роком (табл. 2.2) Обсяг продукції, що була новою на ринку, становив 27.1% загального обсягу реалізованої інноваційної продукції.

Таблиця 2.2

Впровадження інновацій на промислових 

підприємствах за 200,2005,2008 та 2010 роки.

	2000	2005	2008	2010
Впроваджено нових  технологічних процесів	1403	1808	1647	1893
з них	430	690	680	753
маловідходних,
ресурсозберігаючих,
Безвідходних
Освоєно виробництво  нових видів продукції, найменувань	15323	3152	2446	2685
з  них	631	657	758	641
нових  видів техніки

 

За даними [35]

             З межі України інноваційну  продукцію поставили 334 підприємства на суму 13,2 млрд. грн., з якої до країн СНД – на 7,9 млрд.грн. Із загального обсягу експортованої продукції нова для ринку становила 4,8 млрд. грн., з якої до країн СНД – 3 млрд. грн.

             Загалом Ураїна є перспективною державною, і хоча поки що інноваційний потенціал є не досить вагомим через низку проблем, проте перспектива його розвитку існує.

 

           2.2  Аналіз прямих іноземних інвестицій в Україні.

Україна є великим і динамічно зростаючим ринком Східної Європи, який характеризується великою кількість споживачів, стратегічно зручним розташуванням, широко розвиненою транспортною інфраструктурою, високим науково-освітнім потенціалом, розвиненими високотехнологічними галузями і наявністю конкурентоспроможної робочої сили.

Обсяг прямих іноземних  інвестицій є одним із показників, який характеризує ступінь інтеграції України у світове співтовариство і залежить від привабливості  об’єкта інвестування. Так приток прямих інвестиції в економіку України за даними Державного комітету статистики України у 2009 році становив 40 053,0 млн. доларів, що відповідає 51,6% надходжень 2008 року. Одержання іноземних інвестицій, умови їх залучення - це фактор, що характеризує інвестиційну діяльність і сприятливий подальшому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Таблиця 2.3

Прямі іноземні інвестиції в Україну на 01.01.10

Країна	Обсяг прямих інвестицій (наростаючим підсумком з початку  інвестування), млн. дол. США	Географічна структура, %
Взагалі	40026,8	100
у тому числі
Кіпр	8593,2	21,5
Німеччина	6613	16,5
Нідерланди	4002	10
Російська Федерація	2674,6	6,7
Австрія	2604,1	6,5
Сполучене Королівство	2375,9	5,9
Франція	1640,1	4,1
США	1387,1	3,5

За даними [14].

В 2009 р. в економіку України  іноземними інвесторами вкладено 5634,6 млн. дол. США прямих інвестицій, нерезидентами  вилучено капіталу на суму 941,0 млн. дол. США. Чистий приріст іноземного капіталу в 2009 р. склав 4410,4 млн. дол. США, що на 27,4% менше приросту в 2008 р. Загальний обсяг ПІІ, вкладених в Україну на 01.01.2010 р., склав 40026,8 млн. дол. США, що на 12,4% більше обсягів інвестицій на початок 2009 року, і становить 867,4 дол. США розраховуючи на одного жителя України [15].

В 2009 р. інвестиції надійшли з 121 держави світу. У десятку основних країн-інвесторів, які формують понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (21,5% від загального обсягу інвестування), Німеччина (16,5%), Нідерланди (10,0%), Російська Федерація (6,7%), Австрія (6,5%), Об'єднане Королівство (5,9%), Франція (4,1%), США (3,5%), Віргінські Острова, Британські (3,4%), Швеція (3,2%).

Таблиця 2.4

Прямі інвестиції на початок року, млн. дол. США

Роки	Прямі іноземні інвестиції в Україну	Темп росту, у % до минулого року	Прямі інвестиції з України	Темп росту, у % до минулого року
2005	9047	133,15	198,6	119,64
2006	16890	186,69	219,5	110,52
2007	21607,3	127,92	243,3	110,84
2008	29542,7	136,73	6196,6	2546,89
2009	35616,4	120,56	6203,1	100,1
2010	40026,8	112,38	6223,3	100,33

За даними [16]

Статистичні дані про динаміку прямих іноземних інвестицій (табл. 2.3 і табл.. 2.4) дають можливість визначити найбільших іноземних інвесторів й певні тенденції в сфері інвестування (рис. 2.3):

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.2 Найбільші іноземні інвестори за 2006-2010рр.

Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, які здійснюють фінансову діяльність, у яких акумульовано 22,4% від загального обсягу інвестицій. Інвестиційно привабливими залишаються підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого користування (10,6% загального обсягу інвестування); організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг і надання послуг підприємцям (10,2%).

На підприємствах  промисловості зосереджено 22,5% загального обсягу інвестицій (у т.ч. на підприємствах  переробної промисловості - 19,3%, що добуває - 2,8%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємство з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (4,6% від загального обсягу інвестицій), металургійного виробництва й виробництва готових металевих виробів (3,5%), хімічної й нафтохімічної промисловості (3%), машинобудування (2,7%).

Обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну у 2010 році зріс на 26,4%, або  на 10 554,3 млн. доларів і на 1 січня 2011 року становив 50 607,3 млн. доларів. Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці і т.д., за 2010 рік становив 4 655,0 млн. доларів. Чистий приріст іноземного капіталу за 2010 рік становив 5 176,3 млн. доларів: інвестори вклали 5 986,0 млн. доларів, вилучили - 809,7 млн. доларів.

Серед регіонів найбільші  обсяги іноземного капіталу було вкладено в Київ - 21 859,2 млн. доларів, Дніпропетровську область - 7 486,7 млн. доларів і Харківську область - 2 705,4 млн. доларів. Найбільші обсяги інвестицій на 1 січня 2011 року було зафіксовано на промислових підприємствах - 14 042,6 млн. доларів, у фінансових установах - 15 059,5 млн. доларів, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого споживання - 4 764,5 млн. доларів, в організаціях, які здійснюють операції з нерухомістю, інжиніринг і надають послуги підприємцям - 4 754,1 млн. доларів.

          Незважаючи на заходи, що були прийняті в країні щодо покращення її інвестиційного клімату і інвестиційного іміджу, в Україні залишається ще багато проблем, які утворюють перепони для іноземних інвесторів.  [17] 

Загалом, для  стимулювання залучення прямих іноземних  інвестицій та усунення негативних тенденцій  в економіці країни необхідно забезпечити відповідність основних положень законодавчих актів щодо умов іноземного інвестування не тільки відповідали міжнародним нормам, а й виконувались. Зарубіжний інвестор має сприйняти Україну як стабільну й передбачувану країну, а її економіку такою, де макроекономічна стабільність асоціюється не лише з низькими темпами інфляції, а й з послідовним розвитком, включаючи стабільні темпи зростання виробництва, платоспроможний попит, а також економічні структуру, яка постійно модернізується.

 

       2.3  Зарубіжний досвід у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу.

Головною стратегічною ціллю  соціально-економічного розвитку України  є утвердження її як високотехнологічної  держави, що означає задоволення  вітчизняною конкурентоспроможною високотехнологічною продукцією попиту внутрішнього ринку та інтеграцію України у світове господарство. Сьогодні, за нових реалій господарського життя та міжнародних економічних відносин, коли основними критеріями ефективного розвитку стають якість і швидкість впровадження нових інформаційно-технологічних систем та управлінських підходів, аналіз інноваційно-інвестиційного потенціалу України є надзвичайно актуальним, оскільки назріла потреба змінити самі підходи до інноваційно-інвестиційної політики. Дуже важливо використовувати досвід зарубіжних країн, інноваційно-інвестиційний потенціал яких, вже досягнув досить високого рівня. Тому будуть розглянуті аспекти державної інноваційної політики США, Японії, ЄС та України.

Історичне формування національних інноваційно-технологічних потенціалів США і Японії відбувались у двох різних площинах і переслідувало різні цілі: в США – досягнення інноваційно-промислового лідерства, в Японії – забезпечення на основі оволодіння іноземною передовою технологією довгострокової конкурентоспроможності промисловості, її перебудови відповідно до нових умов. Що стосується Західної Європи, то на порядок денний була винесена проблема «технологічного розриву з США та Японією.»